Офлайн
85
Таранюк Ольга Анатоліївна

Уманський медичний коледж (основний заклад)

викладач

Вчительський сайт

Написати приватне повідомлення
Матеріалів: 0
Перегляд матеріалів: 0

Працюю в Уманському медичному коледжі викладачем дисципліни " Мед. сестринство у внутрішній медицині".

Гострий та хронічні гастрити

Гострий гастрит – це гостре дистрофічне ушкодження поверхневого епітелію і залоз слизової оболонки шлунка з розвитком у ній запальних змін. Гострий гастрит може виникнути під впливом різних речовин, агентів, чинників зовнішнього середовища, що надходять в організм, а також гематогенно, тому за етіологічним принципом розрізняють екзогенні й ендогенні форми гострого гастриту.

02005oq7-57a6-241x146.jpg

ЕКЗОГЕННІ ЧИННИКИ:

- аліментарні (вживання недоброякісної їжі та великих доз алкоголю, переїдання);

- хімічні (отруєння шкідливими речовинами); - медикаментозні; 

- алергічні (внаслідок індивідуальної надчутливості до харчових продуктів – яєць, полуниць, білків);

інфекційні (споживання їжі, інфікованої різними бактеріями), температурні чинники(вживання дуже холодної їжі).

ЕНДОГЕННІ:

- гематогенні (при тифі, паратифі, дизентерії, малярії, захворюваннях нирок, печінки).

Клініка: Після дії відповідного зовнішнього подразника (харчова погрішність) через 1 – 2 год розвивається картина гострого гастриту. З’являються загальна слабкість, неприємний присмак у роті, тяжкість і біль у надчеревній ділянці, головний біль, нудота, блювання, яке повторюється. У блювотних масах є залишки неперетравленої їжі, домішки жовчі, іноді кров. Різко знижується апетит. Іноді з’являється переймоподібний біль у животі. Часто приєднується пронос, що погіршує стан хворого. При простому аліментарному гастриті незначно підвищується температура тіла (субфебрильна), хворий відзначає спрагу. При огляді хворий блідий, шкіра волога, холодна. Язик обкладений білим або сіруватим нальотом. Запах з ротової порожнини неприємний. Живіт втягнутий, при пальпації – чутливий, болючий у надчеревній ділянці, в поодиноких випадках біль поширений по всьому животу.

02005oq5-ca81-206x206.jpg

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

- больовий (тяжкість і біль у надчеревній ділянці); - шлункова диспепсія (нудота, блювання, неприємний присмак у роті);

- інтоксикація (незначне підвищення температури тіла).

В аналізі крові помірний лейкоцитоз, незначне прискорення ШОЕ. В аналізі сечі – симптоматична протеїнурія. При дослідженні шлунковий сік містить багато лейкоцитів, епітеліальних клітин, бактерій, слизу.

ПЕРЕБІГ І ПРОГНОЗ: Сприятливі як для життя, так і для працездатності. При правильному лікуванні і дотриманні режиму одужання настає через 2 – 5 днів.

УСКЛАДНЕННЯ: В разі несвоєчасного звернення до лікаря, недотримання режиму має місце перехід гострого гастриту в хронічний.

ЛІКУВАННЯ при гострому екзогенному гастриті розпочинають із промивання шлунку, яке здійснюють теплою водою або 0.5% р-ном харчової соди за допомогою товстого зонда. У разі легкого перебігу шлунок промивають шляхом уживання води і наступного штучного блювання: натискують двома пальцями на корінь язика.

Упродовж перших двох діб хворому треба утримуватися від їжі, але водночас

він повинен одержувати достатню кількість рідини. Після припинення нудоти і блювання хворому дають випити теплого чаю, води з лимоном, теплого настою із шипшини, рисового або вівсяного відвару. Дієту розширюють поступово. Спочатку призначають слизові несолоні супи, які хворий повинен споживати невеликими порціями, кожні 2-3 год. У наступні дні дають сухарі з білого хліба, кисіль, м’ясне суфле, риб’ячі та курячі кнелі, фруктове желе. Згодом хворого переводять на дієту № 1. Перехід до нормального харчування здійснюють упродовж двох тижнів.Медикаментозне лікування зводиться до призначення перед їжею препаратів вісмуту(де-нол, віснол), вітаміну С, вітамінів групи В, ферментів(фесталу, панзинорму, креону). При гострій судинній недостатності (колаптоїдна форма гострого гастриту) вводять кофеїн, норадреналін, кордіамін, камфору.

Хронічний гастрит – хронічне запалення слизової оболонки шлунка, яке характеризується порушенням фізіологічної регенерації залозистого епітелію, яке супроводжується порушенням секреторної, моторної та інкреторної функції шлунка. Хронічний гастрит належить до поширених захворювань і частіше у чоловіків і жінок.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ: екзогенні:

- тривале хронічне порушення харчування;

- тривале зловживання алкоголем і нікотином;

- дія термічних, хімічних, механічних агентів;

- професійні шкідливості (хронічні свинцеві отруєння);

- тривале приймання медикаментів (саліцилати, сульфаніламідні засоби);

- нервово-психічний стрес;

ендогенні:

- рефлекторні (патологічні рефлекторні впливи на шлунок з інших хворих органів – кишок, жовчного міхура, підшлункової залози);

- хронічні інфекції;

- порушенні функції ендокринної системи;

- алергії (деякі продукти харчування: яйця, полуниці, суниці тощо);

- нестача в їжі білків і вітамінів (В, С, А), що порушує функцію і регенерацію залозистого епітелію.  у чоловіків, ніж у жінок.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОНІЧНИХ ГАСТРИТІВ:

- хронічний гастрит типу А ( автоімунний, гіпоацидний гастрит);

- хронічний гастрит типу В ( асоційований з Hp, гіперацидний гастрит);

- хронічний гастрит типу С (фізико-хімічний, рефлюкс-гастрит).

Гастрит типу А (автоімунний) характеризується виробленням автоантинтіл до клітин слизової оболонки шлунка. Йому властиві переважання атрофічних процесів над запальними, гіпоацидність, враження фундального відділа шлунку. У патогенезі гастриту типу В ( асоційований з Нр) значну роль видіграють мікроорганізми Helicobacter pylori. Для нього характерні ураження антрального відділу, наявність гіперсекреції. Гастрит типу С ( рефлюкс-гастрит) розвивається внаслідок дуоденогастрального рефлюксу ( заброси жовчі з 12-палої кишки в шлунок).

КЛІНІКА

На хронічний гастрит із секреторною недостатністю частіше хворіють особи зрілого і похилого віку. Основні скарги вкладаються в синдром шлункової диспепсії. Це порушення апетиту, неприємні відчуття в надчеревній ділянці, пов’язані з прийманням їжі, відрижка повітрям або „тухлими яйцями”, нудота, блювання. Можуть приєднуватись явища кишкової диспепсії – відчуття переповнення їжею, метеоризм, бурчання, пронос. Має місце больовий синдром, який не чітко виражений. Біль виникає в надчеревній ділянці, зазвичай з’являється після їди, триває декілька годин, але поступово зникає. Розвиваються ознаки вітамінної недостатності внаслідок порушення всмоктування, дисбактеріозу, руйнування аскорбін ової кислоти в безкислотному вмісті шлункового соку. Порушення всмоктування харчового заліза призводить до залізодефіцитної анемії. Наслідки гіповітамінозу: сухість шкіри, почервоніння, розпушення ясен, язик стовщений, на ньому є відбитки зубів, у подальшому спостерігається гладенький блискучий язик. Зазначені симптоми в основному характерні для гастриту типу А. 

Хронічний гастрит типу В( асоційований з Hp) із нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка здебільшого виникає у людей молодого віку. Для гастриту типу В найбільш характерним симптомом є печія, яка носить тривалий характер, часто спостерігається кисла відрижка, рідко блювання, при якому виділяється невелика кількість шлункового вмісту. Хворі скаржаться на відчуття печії, стискання і тяжкості в надчеревній ділянці, які з’являються через 15- 20 хв після приймання їжі, особливо гострої. Цей гастрит характеризується схильністю до закрепу. Загальний стан хворого змінений мало, вираженого схуднення не буває. Під час пальпації надчеревної ділянки спостерігається помірна болючість, у цих хворих відзначається неврастенічний синдром, який характеризується підвищеною дратівливістю, поганим сном, зміною настрою, швидкою втомлюваністю. Є симптоми підвищеної збудливості нервової системи, артеріальної гіпотензії, лабільності пульсу, брадикардії, слинотечі, похолодання і вологості кистей. Огляд живота типових ознак не виявляє, при пальпації надчеревної ділянки відзначається дифузна болючість, іноді її немає. 

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

- шлункова диспепсія;

- кишкова диспепсія;

- астеноневротичний

- больовий.

ПЕРЕБІГ Періоди загострення змінюються ремісіями, хвороба прогресує поступово. УСКЛАДНЕННЯ Гастрит типу А може трансформуватися в рак шлунка, а типу В – у виразкову хворобу.

ДІАГНОСТИКА

-фібродуоденоскопія;

-ретгенологічне обстеження шлунку;

- фракційне зондування шлунку;

-внутрішньошлункова рН-метрія(сучасний метод діагностики секреції шлунку;

-виявлення Нр( ПЛР-тест, гістологічний метод, кров на виявлення антитіл до Нр, дихальний уреазний тест- найбільш точний тест при правильній підготовці і проведенні)

02005pia-b5c5-266x177.jpg

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Лікування хронічного автоімунного гастриту типу А: при вираженому загостренні хворих госпіталізують. Лікувальне харчування у фазу загострення – дієта №1, пізніше №2. У добовому раціоні передбачають збільшення кількості білків до 140 г, при зменшенні вуглеводів до 400-450 г і нормальної кількості жирів (90-110 г). Харчування має бути 5-6-разовим, рекомендується включати у раціон фруктові соки. Хворим призначають слизисті супи , молоко, вершки, вершкове масло, яйця, зварені некруто, домашній сир, варене м’ясо, пропущене через м’ясорубку, пісну рибу, пюре з овочів, картоплю, моркву, білковий омлет, черствий білий хліб, яблучне пюре, настій із шипшини. Через 7- 10 днів такого лікування хворі можуть вживати супи м’ясні з овочами, фруктові соки, відварене м’ясо (телятина, яловичина, курятина) і рибу (судак, лящ, щука), котлети (м’ясні, курячі, рибні), добре розварені каші з додаванням вершкового масла, білий хліб, добре вимочений оселедець, желе, креми. Під час ремісії хворих переводять на звичайний харчовий раціон, але уникають страв, які викликають неприємні відчуття під грудниною. Не рекомендують вживати солянку, свинину, баранину, гусятину, качине м’ясо, консерви, гриби, макарони, алкогольні напої.

 МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ ГАСТРИТУ ТИПУ А :

1. Препарати, що стимулюють секреторну функцію шлунка (пентагастрин, глюконат кальцію).

2. Замісна терапія (шлунковий сік, пепсин, ацидин-пепсин, панзінорм, соляна кислота). Із першого дня лікування призначають натуральний шлунковий сік по 1 столовій ложці на півсклянки води, який слід пити малими ковтками під час їди. Розведену соляну кислоту, ацидин-пепсин використовують за відсутності явищ загострення. Призначають 10-20 крапель розведеної соляної кислоти на півсклянки води, її краще приймати через трубочку під час їди, щоб не псувати зуби.

3. При наявності болю і диспепсичних розладів – церукал,домрид, еглоніл, ношпа,

4. Протизапальна терапія (де-нол, віс-нол) Призначають обволікальні й в’яжучі засоби рослинного походження, які мають також протизапальні властивості (настій із листя подорожника, ромашки, м’яти, звіробою, кореня валеріани, трилисника тощо). Настій із трав слід приймати по півсклянки 4-6 разів на день перед їдою.

5. Ферменти (фестал, мезим-форте, панзинорм-форте).

6. Мінеральні води („Миргородська”, „Слов’янська” „Куяльник” №6, „Верховинська”, „Єсентуки” № 4, 17, „Арзні” – у теплому вигляді за 15-20 хв до їди, невеликими ковтками по 1/2 – 1 склянці два – три рази на день).

8. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Миргород).

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ ТИПУ В: при загостренні хворих госпіталізують. Лікувальне харчування (дієта №1).

Медикаментозне лікування:

1. Ліквідація гелікобактерної інфекції!!! (де-нол, амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол).

2. Протизапальна терапія (де-нол, вис-нол, мукоген).

3. Інгібітори протонної помпи( антисекреторні препарати)( ноль-паза, рабимак, омез)

4. Антациди (альмагель, маалокс, фосфалюгель, гавіскон).

5. Засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, еглоніл, мотиліум).

6. Мінеральні води („Лужанська”, „Поляна квасова”, „Моршинська” у теплому вигляді без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 год до їди).

7. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Закарпаття, Моршин). 

Хворі на хронічний гастрит повинні перебувати під наглядом сімейного лікаря, регулярно обстежуватися для виключення малігнізації та утворення виразки. Огляд проводять 1-2 рази на рік. У разі ахілічного гастриту хворих оглядають 1 раз на квартал, їм здійснюють гастродуоденоскопію або рентгенологічне дослідження шлунка, фракційне дослідження шлункового соку. Медична сестра повинна два рази на рік запрошувати пацієнта для огляду його сімейним лікарем і гастроентерологом та проведення езофагогастродуоденоскопії (при потребі з біопсією) чи рентгенологічного дослідження шлунка один раз на рік. Одночасно рекомендують хворому зробити загальний аналіз крові та рН метрію шлункового вмісту. Медична сестра проводить співбесіду з хворим щодо дотримання ним дієти, режиму харчування та вживання необхідних медикаментозних засобів. Рекомендує санаторно-курортне лікування.