Онлайн
51
Блащук Аліса Максимівна

Вчительський сайт

Написати приватне повідомлення
Матеріалів: 0
Перегляд матеріалів: 0

"Скарбничка" прийомів складання текстів казкового змісту

«Герої одні, але в різних казках»

Мета: учити дітей групувати героїв за заданою ознакою

Учитель називає який-небудь образ, а діти повинні знайти конкретних героїв з інших казок.

Наприклад: назвіть героїв-дівчаток (Герда зі «Сніжної Королеви», Червона Шапочка з казки «Червона Шапочка», Попелюшка тощо). Висновок: героями казки може бути дівчинка, але з конкретними властивостями й діями.                                                                                      

«Перелічи дії героїв»

Мета: учити дітей перераховувати всі можливі дії якого-небудь казкового героя; проводити аналогії однаковості дій героїв різних казок; тренування пам’яті.

Учитель пропонує героя з казки.

Наприклад: коза з казки «Вовк і семеро козенят». Просить дітей назвати всі дії, які робила коза, не пропускаючи нічого, якомога докладно.

Умови: говорити тільки дієсловами.

Наприклад: жила-була, ходила, карала, співала тощо. Далі вчитель пропонує згадати героїв, які виконувала б ці ж дії частково або поспіль в інших казках.

«Чарівники вухо, ніс, рука й око»

Мета: учити дітей уявляти можливі відчуття, які дитина може одержати за допомогою аналізаторів                                                        

Учитель по черзі показує картинки із зображенням аналізаторів і пропонує за їх допомогою відвідати який-небудь сюжет казки.

Наприклад: із чарівним Носом діти потрапили в кімнату Наф-Нафа, коли він відкривав кришку казана. Діти розповідають про те, що вони відчули носом. Далі в цей же сюжет запрошується Око (діти бачать те, що не описано в казці), Вухо (уявлення можливих звуків, озвучування думок), Руки (опис відчуттів, які виникли б у дітей, якби вони торкалися руками до гарячого казана або мокрого носа поросяти).

«Казкові слова»

Мета: учити дітей перераховувати різні варіанти слів і словосполучень за заданою ознакою.

Учитель пропонує дітям згадати і сказати всі заклинання, які вони знають у казках («Сім-сім, відкрий двері», «Сивко-бурко, віща каурко...» і т. ін.), потім перелічити всі слова, з яких починається казка («Одного разу у деякому царстві, у стародавні часи...» тощо).

«У гості до чарівників»

Мета: учити дітей наділяти фантастичними властивостями реальні предмети.

Учитель пропонує пограти в чарівників за допомогою кілець Луллія: на 1 — зображення звичайних предметів, на 2 — чарівники (ТПФ).

Діти розкручують круги, виділяють сектор і розповідають про те чарівництво, якого навчився предмет. Оповідання доповнюється практичною значущістю чарівництва, дається оцінка, кому від нього добре або погано.

Наприклад: синичка на колі зустрілася із Чарівником.

Скам’яніння:

«Пташка літає й куди вона сяде, те стає кам’яним. Це добре, якщо пташка сяде на руки хлопчиськові, що стріляє з рогатки, а погано, якщо вона сяде на квіточку».

Висновок: чарівним може бути будь-який предмет. Чарівництво може приносити добро й зло.

«Де живуть казкові герої»

Мета: учити дітей уявляти об’єкт в якому-небудь місці й складати невеликі оповідання казкового змісту.

Робота йде або за допомогою морфологічної таблиці, або з кільцями Луллія. Вчитель на одній частині викладає зображення героїв, на іншій — місця, де це може відбуватися.

Перетинання об’єкта й місця дозволяє дитині уявити казкову ситуацію і стимулює до розповіді.

Наприклад: як квітка потрапила у підземелля; як вона буде відтіля вибиратися; хто їй може допомогти тощо?

«Парад чарівників часу»

Мета: учити дітей перетворювати об’єкт за допомогою зміни властивостей часу.

Учитель показує чарівний годинник, на стрілці якого — який-небудь чарівник часу (ТПФ). На циферблаті годинника кріпляться картинки із зображенням певних об’єктів. Дитина розкручує стрілку, а зазначений Чарівник перетворює що-небудь на об’єкті.

Наприклад: принцеса зустрілася із Чарівником Зупинки Часу. Вона буде вічно енергійною, молодою, навіть через багато сотень років.

«Премудрості казкових героїв»

Мета: учити дітей знаходити казкові тексти, які б навчали якого-небудь життєвого правила.

Учитель повідомляє прислів’я, приказку, якусь мудрість або життєве правило, діти повинні згадати казки, які цього вчать.

Наприклад: учитель говорить «Не май сто рублів, а май друзів». Діти згадують, як Герда за допомогою інших героїв знайшла Кая, а гроші принцеси їй при цьому не допомогли. Казка «Попелюшка»: героїні допомогли її друзі (пташки, мишки), і вона без багатства стала щасливою.

Складання казок за допомогою методу «Каталог»

Суть його полягає в побудові зв’язного тексту казкового змісту за допомогою навмання обраних носіїв (героїв, предметів, дій і т. ін.).

Метод створений для зняття психологічної інерції й стереотипів у придумуванні казкових героїв, їхніх дій й опису місця, де відбувається дія.

Мета:

  • Учити дітей пов’язувати у сюжетну лінію випадково обрані об’єкти в певному місці й часі;
  • Учити дітей складати логічно зв’язаний текст, в якому добро перемагає зло.

Алгоритм побудови тренінгу

  1. Запропонувати невеликій групі дітей скласти казку (історію) за якою-небудь книгою.
  2. Поставити запитання дітям, відповіді на які вони «знайдуть» за допомогою зазначених слів на відкритій сторінці тексту.
  3. Зібрати поступово в єдиний сюжет відповіді, «знайдені» у книзі.
  4. Придумати назву складеної казки.
  5. Запропонувати кому-небудь із дітей розповісти казку.
  6. Згадати запитання, які допомогли скласти казку (виведення послідовності запитань).
  7. Організувати продуктивну діяльність.

Методичні  рекомендації

  • Зразковий ланцюжок запитань для дітей 6–7 років:

—  Жив-був... Хто?

—  Який він був? (Яке добро вмів робити?)

—  Пішов гуляти (подорожувати, дивитися)... Куди?

—  Зустрів кого злого? Яке зло цей негативний герой усім робив (або вмів робити?)

— Був у нашого героя друг. Хто? Який він був?

— Як друг міг допомогти головному героєві?

— Що стало зі злим героєм?

— Де наші друзі стали жити?

— Що стали робити?

  • Правила пошуку відповіді на питання

—  Після питання «Жив-був хто?» ведучий відкриває книгу на будь-якій сторінці й пропонує дитині вказати пальчиком будь-яке слово («Жив-був... пеньок!»). Виходить, історія буде про добрий пеньок, з яким сталося лихо.

—  Наступна «відповідь» на питання шукається на будь-якій іншій сторінці.

— Якщо слово, виділене в книзі, не відповідає потрібній частині мови, то його необхідно переробити у підходяще або знайти інше на цьому ж рядку. Треба намагатися включити в текст створюваної історі словосполучен- ня або все речення, зазначене дитиною.

  • Книги повинні бути незнайомими дітям.
  • Під час роботи із книгою діти можуть втрачати інтерес до творчості.

Для зняття цього ефекту необхідно:

— ставити питання, відкривати книгу, «збирати» сюжет у швидкому темпі;

— емоційно реагувати на кожну «знайдену» відповідь (подив, радість, жах тощо);

— улаштовувати деяку імпровізацію;

— припинити шукати «відповіді» у книзі, а придумувати разом з дітьми закінчення історії.

  • Роль ведучого може перебрати на себе дитина. Учитель здійснює функцію контролера.
  • У деяких випадках можна запропонувати дітям розповісти придуману казку вдома та проілюструвати її за допомогою малюнків.
  • Для закріплення послідовності питань, за допомогою яких створюється казковий текст, учитель пропонує дітям їх згадати.

Очікувані результати

  • Самостійне придумування казок за допомогою навмання обраних слів.
  • Освоєння послідовності питань, на основі якої можна створити казковий текст.

Складання казок динамічного типу

Мета: створити педагогічні умови для засвоєння моделі казки динамічного типу.

Алгоритм складання казок динамічного типу

  1. Обирається головний герой.
  2. Дається його характеристика. Визначаються мотиви й мета вчинків героя.
  3. Обираються об’єкти взаємодії.
  4. Описуються дії головного героя для досягнення мети. Послідовно до кожної взаємодії головного героя з іншими об’єктами фіксуються зміни, що відбуваються з ним. Складається опис реакції інших героїв під час взаємодії.
  5. Підбивається підсумок — результат зміни героя (героїв) і висновок життєвого правила.
  6. Придумується назва казки, що вийшла, і повторюються правила її складання.

Методичні  рекомендації

  • Навчання дітей складання казок динамічного типу можна починати, використовуючи метод «Чарівної доріжки».
  • На дошці вчитель малює казкову доріжку й позначає на ній 3–4 осередки:
  • Позначається головний герой (дівчинка Оленка), дається їй характеристика (дівчинка вміла красиво співати) і визначається мета діяльності (хотіла всіх навчити це робити). Послідовно обговорюється діяльність головного героя (дівчинка заходила до магазину, до лісу, до школи й усіх, кого зустрічала, намагалася навчити співати). Підбивається підсумок діяльності головного героя (у магазині й у лісі Оленці не вдалося домогтися своєї мети; тільки в школі мета була досягнута). Виводиться правило (якщо ти хочеш навчити кого-небудь того, що вмієш робити сам, потрібно знати місце й час).

дівчинка

магазин

ліс

школа

  • Під час обговорення взаємодій героїв за сюжетом казки необхідно звертати увагу на те, що головний герой повинен робити висновки, робити корекцію поведінки, набиратися досвіду, у результаті чого досягається його мета й відбувається зміна оточення.
  • Кількість взаємодій не обмежується. При виборі додаткових героїв ура- ховуються вікові особливості дітей.
  • У роботі з дітьми 6 років кількість героїв збільшується й використовується морфологічна таблиця.
  • Необхідно спонукати дітей записувати за підсумками складання казки її текст за допомогою схем.
  • У молодшому шкільному віці головними героями казки можуть бути будь-які об’єкти й людські почуття (любов, ненависть, заздрість, страх), які подорожують із якою-небудь метою. Висновок життєвого правила залежить від стратегії складання казки.
  • Коли обирається головний герой, що володіє негативними якостями або має недостойні цілі, у результаті взаємодій з іншими героями він або перевиховується, або залишається на самоті, або сам себе карає.

Очікувані результати

  • Засвоєння моделі складання казки динамічного типу.
  • Самостійне визначення героїв і цілей їхньої діяльності.
  • Уміння міркувати про результати взаємодії героїв, виводити життєве правило й придумувати назву казки.

Складання казок описового типу

Мета: створювати педагогічні умови для складання казок описового типу.

Алгоритм складання казок описового типу

  1. Обирається головний герой, дається характеристика.
  2. Визначається найближче оточення, виявляється інтерес героя до якого- небудь роду діяльності в період дитинства.
  3. Описується становлення дорослої людини, що добре робить свою справу.
  4. Визначається негативний герой, що заважає, шкодить головному героєві і його справі.
  5. Обираються способи дії й вирішуються творчі завдання, що виникають на шляху героя.
  6. Виводяться життєві правила, пов’язані із цілеспрямованістю, напо- легливістю, умінням переборювати труднощі.
  7. Придумується назва казки, відтворюються базові кроки її створення.

Методичні  рекомендації

  • Освоєння моделі описового типу казки можливе з 6-річного віку. Рекомендується провести аналіз знайомих казок з погляду захоплень і діяльності героїв у різні вікові періоди. Під час обговорення сюжету казок спонукати дітей до придумування відсутніх фактів опису життя героя (порося Наф-Наф з англійської народної казки «Троє поросят» у дитинстві навчився бути працьовитим і розумним у свого батька Нафанича. Вітя з казки «Новорічні пригоди Маші й Віті» у майбутньому стане винахідником космічного ліфта).
  • На початковому етапі навчання складання казок описового характеру необхідно обирати героїв зі знайомих казок.
  • Герої можуть обиратися як позитивні, так і негативні. Під час складання опису життя негативного героя алгоритм зберігається, але герой під впливом зовнішніх обставин до завершення казки стає позитивним.
  • В описових казках в учнів 6-річното віку головним героєм може бути людина, що володіє яким-небудь ремеслом. Діти повинні мати уявлення про якості особистості й властивості людини, які необхідні для виконання різної діяльності.

Складання сюжету казки йде в такий спосіб:

Дідусь у будинку, що дуже добре вмів плести різні речі

Будинок біля річки, де є верби, його сім’я

Злий чарівник Суховій, що губить річку. Верби висихають

Хлопчик Ваня, інтерес до діяльності діда

Іван плете кошики

Іван здійснює вчинки для того, щоб урятувати дерева

Допомога дідові, любов до нього, уважність

Працьовитість, завзятість, сильні міцні руки, доб-

ре серце

Бійцівські якості (боротьба із Суховієм); уміння вирішувати завдання щодо вирощування верб

Очікувані результати

  • Освоєння моделі казок описового типу.
  • Уміння формулювати основні життєві правила:

— щоб робити яку-небудь справу, потрібні певні якості особистості або риси характеру;

— риси характеру людини формуються в дитинстві під впливом певної людини або обставин;

— необхідно вміти відстоювати свої інтереси, вирішувати творчі завдання, протистояти зовнішнім обставинам.

Складання казок морально-етичного типу

Мета:

  • Навчити дітей складати тексти морально-етичного плану й виводити життєве правило
  • Створити педагогічні умови для засвоєння моделі казки морально- етичного типу.

Алгоритм складання казок морально-етичного типу:

  1. Визначення місця, де будуть розвертатися події, і позначення цього місця
  2. (кухня).
  3. Перерахування неживих об’єктів, типових для цього місця (холодильник, газова плита, фіранки, кран, раковина, ящик з посудом, цебро й віник; не більше 7 об’єктів).
  4. Наділення об’єктів властивостями або рисами характеру людини (фі- ранка — байдужа, плита — зла, посуд — балакучий, віник — трудівник, холодильник — мудрий).
  5. Опис життя цих об’єктів у даному місці за умови, що вони виконують свої функції. Єдина їхня особливість полягає в тому, що вони вміють думати й відчувати, як люди. (Фіранка закривала кухню від променів сонця, але їй було абсолютно однаково, як вона це робить. Плита робила свою справу, але дуже злилася, незалежно від того, що вона варила або розігрівала. Трудівник віник любив робити свою справу, йому бракувало часу на порожні розмови. Холодильник холодив, але при цьому філософськи ставився до навколишнього світу.)
  6. Поява й вибір випадку (футбольний м’яч потрапив у вікно й лежить на столі). Випадком може бути оголошене наступне:
  7. • поява невідомо звідки незвичайного об’єкта (футбольний м’яч);
  8. • явище природи (увірвався порив вітру);
  9. • активний прояв своїх якостей одним з героїв (посуд став так голосно говорити, що це стало заважати очуючим).
  10. Складання монологічного тексту від імені кожного героя стосовно Випадку. (Зла плита: «І так отут багато всіх зібралося, ще один примчав. Життя немає». Працьовитий віник: «Тепер ще доведеться зібрати скло, що розбилося, але нічого, я і з цим упорався». Фіранка: «Мені абсолютно однаково. Тут м’яч, скло, мені від цього ні жарко, ні холодно».)
  11. Виведення життєвих правил, які вкладаються у вуста мудрого об’єкта. (Холодильник дивився на все, що відбувається, думав і готовий був дати поради всім. Байдужій фіранці: «Якщо лихо трапляється, то не можна бути байдужим, треба допомогти іншому». Трудівникові вінику: «Пра- цьовитому й море по коліно». Злій плиті: «Не злися на інших, самому від цього гірше стає».)
  12. Складання загального правила, яке б підходило в даній ситуації для всіх героїв. (Якщо лихо з ким-небудь трапиться, то треба поспішати на допомогу! Не смійтеся чужому лихові — своє може бути не за горами.)
  13. Придумування назви казки.
  14. Відтворення базових кроків складання казки.

Методичні  рекомендації

  • Складання казкових текстів морально-етичного плану можливе з дітьми 7-річного віку.
  • Попередня робота вчителя зводиться до обговорення з дітьми прислів’їв і приказок, виявлення різниці рис характеру різних героїв.
  • Під час підготовки до складання таких текстів необхідно навчити дітей використовувати вигуки, характерні для певної властивості характеру.
  • «О-хо-хо»,— свідчить про сумний настрій героя або його утому; пхикання вказує на невдоволення героя; часте хихотіння після яких- небудь фраз — безглузда веселість. Діти повинні бути знайомі з деякими прийомами театральної техніки.
  • Назва казки може бути такою: «Історія, підслухана...»,«Історія, що відбулася там-то...», «Як хтось... вчився мудрості».
  • Портрети героїв складаються на основі різнопланових характеристик. Обов’язково повинен бути виділений герой, особистісні якості якого дозволять йому підбити підсумок діяльності всіх героїв і сформулювати життєве правило.
  • Опис Випадку може починатися зі слів «І от одного разу...»
  • У процесі створення тексту казок доцільно використати прийоми емпа- тії, які дозволять дитині перетворитися на героя й від його імені скласти текст.
  • Педагог повинен створювати умови для того, щоб діти використали для побудови сюжету казки різноманітні місця дії з типовими для них об’єктами. Діалог предметів, які ожили, може розвертатися в портфелі (герої — шкільне приладдя); у ванній кімнаті (герої — туалетні прина- лежності).

Очікувані результати

  • Освоєння моделі складання текстів казкового змісту морально-етичного плану.
  • Уміння самостійно складати на її основі текст.

Складання казок конфліктного типу

Мета:

  • Навчити дітей створювати тексти казкового змісту, основані на яскраво вираженій протидії добра й зла;
  • Створювати педагогічні умови для освоєння моделі: Добро й Зло завжди борються між собою, використовують додаткові властивості, узяті в помічників або чарівних предметів. Перемога приносить задоволення тільки тоді, коли встановлюється рівновага й найменшим чином страждає протилежна сторона.

Алгоритм складання казок конфліктного типу

  1. Позначається на дошці трикутник та обирається місце, в якому будуть відбуватися події (чарівний ліс).
  2. Обирається позитивний герой (Королева Природа) і негативний (Свистун).
  3. Позначаються властивості й дії цих героїв (Королева Природа все при- крашала квітами, а Свистун був злим і підступним).
  4. Оголошується Чарівництво (Чарівна книга часу, використання ТПФ).
  5. Визначаються взаємодії (боротьба) негативного й позитивного героя за володіння чарівним предметом для реалізації своїх цілей (Свистунові потрібна була Чарівна Книга Часу, щоб усе псувати, а Королеві При- роді — для її відродження).
  6. Проводиться розв’язання конфлікту засобами самих героїв.
  7. Придумується назва казкового тексту.
  8. Складаються правила складання казки (відтворення базових кроків складання).

Методичні  рекомендації

  • Конфліктний тип казки діти починають засвоювати з 6 років через розбір ситуацій, описаних у знайомих казках, та обговорення способів розв’язання конфліктів (Аладдін, Джафар і Чарівна лампа в мультфільмі «Чарівна лампа Аладдіна»).
  • Під час вибору чарівництва вчителеві необхідно створювати умови для вибору різних варіантів чарівництва (чарівництво-слово, чарівництво предмет). Чарівництво може бути представлене як об’єкт із незвичайною властивістю (пір’їнка, що може виконувати бажання), чарівник (гном, що може читати чужі думки) або чарівні слова, які звучать як заклинання, й після цього відбувається яке-небудь чарівництво.
  • Під час складання текстів казкового змісту важливим є використання різних мотивів, які дозволять героям розпочати свої дії. Цими мотивами можуть керуватися як позитивні герої, так і негативні. У даній роботі можливе використання рекомендацій А. А. Нестеренко:

Мотиви

Мета (дії)

Таємниця

Довідатися, розібратися, знайти заховане, встановити істину

Спілкування

Відновити справедливість, домовитися, довести, пояснити, розв’язати суперечку

Допомога

Допомогти, урятувати, захистити, звільнити, вилікувати

Краса й користь

Упорядкувати, побудувати, виростити, зберегти, полагодити

Самоствердження

Дійти, дібратися, кудись потрапити, перемогти, здолати, звільнитися, одержати задоволення

Очікувані результати

Уміння створювати тексти казкового змісту, засновані на яскраво вираженій протидії добра й зла.

Методичні  рекомендації

Для здійснення підготовки до складання казкових текстів можна використати такі ігрові вправи.

•         «Я назву об’єкт, а ви — його дії».

Мета: назвати дії героя за лінією розвитку сюжету, опрацювання причинно-наслідкових зв’язків взаємодії героїв.

•         «Що спочатку, що потім».

Мета: послідовне називання дій героя за лінією розвитку сюжету.

•         «Скажи навпаки».

Мета: підбір антонімів до слів, що позначають риси характеру героїв, розширення словникового запасу.

•         «Скажи по-іншому».

Мета: підбір синонімів до слів, що позначають риси характеру героїв, стимулювання дитячої активності.

•         «Я назву дію, а ви — характер героя».

Мета: встановлення взаємозв’язків між діями й характером героїв, виявлення характеристик героя, розвиток здатності за окремими штрихами визначати ціле.

•         «Я назву характер героя, а ви скажіть, що він робив».

Мета: встановлення взаємозв’язків між діями й характером героїв.

•         «Я дам характеристику героєві, а ви скажіть, хто це» або «Вгадай героя».

Мета: визначення персонажа за поданим описом, опис глибинних зв’язків між об’єктами.

•         «Склади портрет героя».

Мета: самостійне складання дітьми характеристик персонажів, включаючи риси характеру й дії, вчинені ним.

•         «Склади загадку про героя, що сподобався».

Мета: складання загадок про героя за його діями, рисами характеру; навчання кодування героя.

•         «Склади загадку за сюжетом казки».

Мета: складання загадок за літературним твором (за діями і рисами характеру декількох героїв).

•         «Обери відповідне прислів’я».

Мета: розвивати здатність пояснювати мораль літературних творів.

•         «Закодуй героя».

Мета: підбір синонімів до слів, виражених різними частинами мови (іменники, прикметники, займенники).

•         «Плутанина».

Мета: відновити послідовність дій героя за лінією розвитку сюжету на основі схематичного зображення.

•         «Закодуй  казку».

Мета: учити схематичного зображення героїв та їхніх дій.

•         «Подорож казками».

Мета: закріпити зміст знайомих казок через схеми.