Вода в житті людини "Надуваємо кульки за допомогою води!"

Вмійте щодня відкривати перед

дитиною щось нове, і відкривати

так, щоб навколишній світ заграв

перед нею всіма барвами веселки.

Завжди залишайте щось недоказане,

щоб дитині не раз хотілося повернутися

до того, про що вона дізналася.

В.Сухомлинський

Пошуково-дослідницька діяльність з дітьми – це особливий і дуже непростий вид діяльності. Саме він дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослими, здійснювати з об’єктами різноманітні перетворення, виявляти їхні істотні зв’язки з явищами природи, з життєдіяльністю людини, вчить аналізувати й самостійно робити висновки.

Досліди – це важливий шлях пізнання, вони мають велику переконуючу силу. Цінність їх полягає в тому, що під час їх проведення діти не отримують готових знань у законсервованій формі від дорослого, а здобувають у процесі пошукової діяльності. Досліджуючи те чи інше явище чи об’єкт природи, дитина отримує знання у певній логічній послідовності.

Обов’язковим кроком у пошуково-дослідницькій діяльності є те, що результати дослідів треба обов’язково фіксувати у довільній формі за бажанням: у щоденниках, екранах, альбомах, малюнках, фотографіях. І, звичайно, необхідно частіше залучати батьків до участі у проведенні пошуково-дослідницької діяльності.

Широке використання дитячого експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дає змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

Результативність пошуково-дослідницької діяльності полягає в тому, що діти:

• мають упевненість у своїх силах і здібностях;

• самостійно знаходять альтернативні шляхи пошуку;

• розвивається в дітей чуттєвий досвід, нетрадиційне мислення;

• діти навчаються висловлювати оригінальні ідеї;

• намагаються самостійно розв’язати проблеми;

• у дітей формується сталий інтерес до експериментування.

Самостійно здобуті знання під час дослідів та експериментів залишаються в пам’яті дітей надовго і формують підґрунтя для нової розумової і творчої пошуково-дослідницької діяльності.

Ми вже досліджували воду і встановили, що вона не має кольору, запаху чи смаку. Діти знають, що вода буває рідкою, твердою та перетворюється на пар. Малі дізналися, що у дуже солоній воді деякі тіла і предмети не тонуть, а можуть триматися на поверхні. А ще вода може надувати кульку. Про що свідчать фотографії із альбому «Хімічимо». Ось як це відбувалося.

Вихователь: друзі, а чи повірите мені, що кульку можна надути іншим способом: не ротом, не насосом?

Діти: ні!

Вихователь: запрошую до нашої маленької лабораторії. Ви бачите   кульки, а в тарілочках харчова сода.

Діти: так, в тісто кладуть цей порошок!

Вихователь: а ще нам треба оцет і трішечки води (щоб реакція не була надзвичайно бурхливою), порожні пляшки, ложечки та лієчки (воронки). Запам’ятайте, ніхто до ротика нічого не тягне, не заважає товаришу і все робимо спокійно, охайно та обережно!

 Вибирайте колір кульки. Ложечкою засипаємо соду в кульку, можна засипати і через лійку, але нам поспішати нікуди, потихеньку-помаленьку засипаємо соду у кульку (приблизно 1-1.5 столові ложки на 70-100 мл оцту).

А я в цей час поналиваю в пляшки воду та оцет (приблизно 1:1). Справилися із содою?

Після цього надягаємо кульку на пляшечку. Обережно тримайте пляшку,  щоб не розлити суміш. А тепер цю конструкцію тримаємо міцно однією рукою, а іншою – перевертаємо кульку над пляшечкою і поступово висипаємо із неї соду прямо в водичку з оцтом.  Що ж відбувається?

Діти: вулкан шумить! Газована вода як ситро! Кулька надувається! А вона не лопне?

Вихователь: оцет і сода змішалися і утворився газ! (вуглекислий газ) Далі, знімаємо кульку і можна зав’язати її або спустити і надути самотужки. Новеньку кульку декому з вас було важко надувати, а тепер газ допоміг вам, трішечки її розтягнув! Пограймося з кульками!