

Головне меню порталу
Вмійте щодня відкривати перед
дитиною щось нове, і відкривати
так, щоб навколишній світ заграв
перед нею всіма барвами веселки.
Завжди залишайте щось недоказане,
щоб дитині не раз хотілося повернутися
до того, про що вона дізналася.
В.Сухомлинський
Пошуково-дослідницька діяльність з дітьми – це особливий і дуже непростий вид діяльності. Саме він дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослими, здійснювати з об’єктами різноманітні перетворення, виявляти їхні істотні зв’язки з явищами природи, з життєдіяльністю людини, вчить аналізувати й самостійно робити висновки.
Досліди – це важливий шлях пізнання, вони мають велику переконуючу силу. Цінність їх полягає в тому, що під час їх проведення діти не отримують готових знань у законсервованій формі від дорослого, а здобувають у процесі пошукової діяльності. Досліджуючи те чи інше явище чи об’єкт природи, дитина отримує знання у певній логічній послідовності.
Обов’язковим кроком у пошуково-дослідницькій діяльності є те, що результати дослідів треба обов’язково фіксувати у довільній формі за бажанням: у щоденниках, екранах, альбомах, малюнках, фотографіях. І, звичайно, необхідно частіше залучати батьків до участі у проведенні пошуково-дослідницької діяльності.
Широке використання дитячого експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дає змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.
Результативність пошуково-дослідницької діяльності полягає в тому, що діти:
• мають упевненість у своїх силах і здібностях;
• самостійно знаходять альтернативні шляхи пошуку;
• розвивається в дітей чуттєвий досвід, нетрадиційне мислення;
• діти навчаються висловлювати оригінальні ідеї;
• намагаються самостійно розв’язати проблеми;
• у дітей формується сталий інтерес до експериментування.
Самостійно здобуті знання під час дослідів та експериментів залишаються в пам’яті дітей надовго і формують підґрунтя для нової розумової і творчої пошуково-дослідницької діяльності.
Ми вже досліджували воду і встановили, що вона не має кольору, запаху чи смаку. Діти знають, що вода буває рідкою, твердою та перетворюється на пар. Малі дізналися, що у дуже солоній воді деякі тіла і предмети не тонуть, а можуть триматися на поверхні. А ще вода може надувати кульку. Про що свідчать фотографії із альбому «Хімічимо». Ось як це відбувалося.
Вихователь: друзі, а чи повірите мені, що кульку можна надути іншим способом: не ротом, не насосом?
Діти: ні!
Вихователь: запрошую до нашої маленької лабораторії. Ви бачите кульки, а в тарілочках харчова сода.
Діти: так, в тісто кладуть цей порошок!
Вихователь: а ще нам треба оцет і трішечки води (щоб реакція не була надзвичайно бурхливою), порожні пляшки, ложечки та лієчки (воронки). Запам’ятайте, ніхто до ротика нічого не тягне, не заважає товаришу і все робимо спокійно, охайно та обережно!
Вибирайте колір кульки. Ложечкою засипаємо соду в кульку, можна засипати і через лійку, але нам поспішати нікуди, потихеньку-помаленьку засипаємо соду у кульку (приблизно 1-1.5 столові ложки на 70-100 мл оцту).
А я в цей час поналиваю в пляшки воду та оцет (приблизно 1:1). Справилися із содою?
Після цього надягаємо кульку на пляшечку. Обережно тримайте пляшку, щоб не розлити суміш. А тепер цю конструкцію тримаємо міцно однією рукою, а іншою – перевертаємо кульку над пляшечкою і поступово висипаємо із неї соду прямо в водичку з оцтом. Що ж відбувається?
Діти: вулкан шумить! Газована вода як ситро! Кулька надувається! А вона не лопне?
Вихователь: оцет і сода змішалися і утворився газ! (вуглекислий газ) Далі, знімаємо кульку і можна зав’язати її або спустити і надути самотужки. Новеньку кульку декому з вас було важко надувати, а тепер газ допоміг вам, трішечки її розтягнув! Пограймося з кульками!
Будь ласка, оцініть запис!
Опублікував/ла: