Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Настільно-друковані ігри у роботі з дітьми з ООП
»
Взяти участь Всі події

Скажи - булінгу НІ!" ХФКСП!

Незважаючи на те, що кілька останніх місяців, які ми були вдома на карантині ,проблема, яка захопила останні два роки, нікуди не зникла. Тому є потреба про неї поговорити і з’ясувати шляхи її вирішення. Актуальність такого явища як булінг зумовила необхідність  системного підходу в профілактиці насильства у закладах освіти. Наслідки булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору. Якщо ви мати/батько чи опікун, дізнайтеся, на що ви повинні звертати увагу, що ви можете зробити, і куди ви можете звернутися за допомогою. Що таке булінг? “Булінг” – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи. Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил. Прийнятність насилля в дитячому віці як способу вирішення проблеми переростає в сприйняття його за норму в дорослому житті. Причиною появи булінгу (цькування) в закладах освіти часто є низький рівень емоційного інтелекту учнів/учениць, відсутність навичок правильної комунікації та співпраці, толерантного ставлення та прийняття інакшості. Коли дитині погано – вона переносить свої емоції на інших, часто навіть не розуміючи, що саме обумовило таку поведінку. Що ж може зробити вчитель/вчителька, аби сформувати необхідні для позитивної комунікації навички та побудувати в групі (класі) безпечну і комфортну атмосферу? 19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Типовими ознаками булінгу (цькування) є:  систематичність (повторюваність) діяння;  наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);  дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого. Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків. Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу. Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування; забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування); повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти. Передбачено також зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків. Педагогічні працівники:  мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;  зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування). Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту». Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесят до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин. Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку. Типи булінгу Чи це булінг, якщо моій дитині не завдано фізичного болю? Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:  фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності  словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація  соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток  в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими  електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих  коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання  СМС) і сай Результати дослідження UNICEF, відповідно до якого кожна четверта дитина (24%) зазнала булінгу з боку однокласників протягом останніх трьох місяців. А 67% пережили прояви такого насильства. Експерти, чи не найголовнішою проблемою, що стосується цькування в школі, називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію. Саме через цей розрив у комунікації поколінь 48% дітей, відповідно до того ж опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насилля в школі. А 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, – 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище. Вчені ВООЗ вказують також на медичні наслідки впливу булінгу. Знущання над дітьми призводить до: соматичних наслідків – таких як головний біль, біль у спині та животі; – психологічних розладів (депресія, поганий настрій, нервозність, почуття самотності й думки про суїцид); психологічної дезадаптації – неспроможність сформуватись повноцінному індивіду, який би відповідав вимогам суспільства; розвитку стійких моделей асоціальної поведінки, серед яких – агресія, насильство; поширення алкоголізму та наркоманії через замовчування випадків насилля. Поганий вплив булінг має також і на неучасників цього явища. Спостерігачів ініціатори насилля змушують сприймати жорстокість щодо інших як належне. Окрім цього, експерти зауважують, що булінг формує в дітей уявлення про те, що просування в ієрархії, статусність індивіда в групі залежать не стільки від його здобутків, прагнення до справедливості, скільки від підтримки лідера групи. Чи конфлікт є те ж саме, що і булінг? Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі. Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. Конфлікт між учнями не завжди означає, що це є булінг. Діти у ранньому віці вчаться розуміти, що інші люди можуть мати іншу думку, ніж їх власна, але розвиток цієї здатності сприймати іншу точку зору потребує часу, і цей процес продовжується до початку повноліття. При конфлікті кожна особа вільно висловлює свої погляди і дисбалансу сил немає. Кожна особа відчуває, що може вільно заявити свою точку зору. Те, як люди вирішують конфлікт, може зробити його позитивним або негативним. Конфлікт стає негативним, коли особа поводиться агресивно і виявляє це болючими висловлюваннями чи діями. Після цього конфлікт стає агресивною взаємодією. Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг. Школа буде реагувати на булінг і конфлікт по різному. Наприклад, у разі конфлікту працівник школи може спробувати зібрати учнів, щоб кожен з них розповів свою версію подій, і допомогти їм спільно вирішити ситуацію. У випадку булінгу директор школи розгляне доцільність накладання прогресивних дисциплінарних заходів, які можуть передбачати відсторонення від занять або виключення зі школи. Наскільки серйозною проблемою є булінг? Булінг є абсолютно неприпустимим. Він не повинен розглядатися просто як “період дорослішання”. Наукові дослідження і досвід постійно підтверджують, що булінг – це серйозна проблема, яка має далекосяжні наслідки для учнів, які причетні, їх родин, ровесників і найближчої громади. У дітей, що є жертвами, або тих, що застосовують булінг проти інших дітей, або й тих, що є водночас жертвами і нападниками булінгу, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем і проблем поведінки і стосунків з людьми. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя. Важливою є робота з профілактики цькування та конфліктів в. Що ж робити викладачу/викладачці та адміністрації аби запобігти виникненню подібних випадків? Які навички потрібно мати самим та чому навчати дітей? Як сформувати дружню та привітну атмосферу в групі (класі) та в усьому закладі освіти? Насамперед, необхідно розуміти, що способи профілактики булінгу (цькування) в закладі освіти бувають різні. Все залежить від ситуації, можливостей закладу освіти та його вибору. Профілактика булінгу (цькування) та створення дружнього освітнього середовища це не просто процес. Це перебудова свідомості кожного – дітей, вчителів, батьків та інших учасників освітньої спільноти. Важливою складовою профілактики є формування дружньої атмосфери в групі (класі) та в усьому закладі освіти. Існує два підходи до профілактичної роботи з учнями/ученицями - дисциплінарний (до якого також входить політика “нульової толерантності” до насильства) та відновний. Будь-яке толерантне суспільство та середовище в закладі освіти формується за допомогою розвитку дружелюбної, відкритої спільноти, яка вміє щиро та неосуджуюче спілкуватись, проявляти емоції, співпереживати. Існують різні інструменти створення безпечного середовища в закладі освіти. Пропонуємо розглянути деякі з них. Шкільна служба порозуміння. Дана модель впроваджується в Україні з 2004 року та позитивно зарекомендувала себе за цей час. За умови адаптації модель служби порозуміння може використовуватись і в інших закладах освіти. Корисною практикою профілактики булінгу (цькування) та налагодження позитивної атмосфери в закладі освіти є створення шкільної служби порозуміння, де старшокласники допомагають своїм одноліткам вирішувати конфлікти мирним шляхом. Для цього спеціально підготовленими тренерами-фасилітаторами проводиться навчання 8-10 шкільних медіаторів та координатора (шкільного психолога або соціального педагога) і створюється Шкільна службапорозуміння. Шкільна служба порозуміння (далі – ШСП) – це простір у школі, де спеціально підготовлені учні/учениці займаються вирішенням конфліктів своїх однолітків, грунтуючись на принципах відновного підходу. До шкільного медіатора може звернутись будь-хто – учень/учениця, викладач/викладачка, представник(ця) адміністрації або батьки. Для вирішення конфліктів учні/учениці застосовують медіацію – процес вирішення конфліктів мирним шляхом за допомогою третьої нейтральної сторони – медіатора. Що робити школі, яка хоче створити у себе ШСП? Насамперед – переконатись, що створення служби необхідне. Наприклад, можна провести у класах короткі анонімні опитування на тему рівня конфліктності або запитати викладачів/викладачок про їхнє бачення ситуації. Якщо більш ніж 30% учнів/учениць зазначили, що потребують допомоги у вирішенні шкільних конфліктів, можна переходити до етапу створення. Для цього потрібно залучитися підтримкою адміністрації та сторонніх експертів в напрямку створення Шкільних служб порозуміння (звернутись із запитом до відповідних громадських організацій), що допоможуть у відборі дітей, проведенні навчального тренінгу та забезпеченні подальшої роботи служби. Бажаю всім успіхів і безпечного освітнього середовища.