Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

  • Переяславчани свято зберігають пам’ять про свого земляка. Його ім'ям названа одна з вулиць міста. У 1978 році на території Музею народної архітектури та побуту відбулось урочисте відкриття Музею Шолом-Алейхема, єдиного в Європі.

  • Питання про створення музею Шолом-Алейхема ставилось давно. В музеї зберігається цікавий експонат – газета "Колективіст Переяславщини" від 14 лютого 1939 ро­ку, яку передав житель нашого міста Г.Лазенко. Під заголовком "До 80-річчя від дня народження Шолом-Алейхема" надруковані заходи обласного ювілейного комітету: "3 метою вшанування пам'яті Шолом-Алейхема схвалено встановити пам'ятник письменнику в м.Переяславі. Будинок в м.Переяславі, де народився та провів своє дитинство Шолом-Алейхем, перетворити на будинок його іме­ні – музей-бібліотеку. Вулицю в Переяславі, де народився пись­менник, перейменувати на його ім'я. На будинку, де народився письменник, встановити меморіальну дошку на українській та єврейській мовах".

  • Шлях до створення музею Шолом-Алейхема був довгим. Ідея знаходила як своїх прибічників, так і супротивників. Велику під­тримку свого часу надали відомий український письменник Микола Бажан, член Спілки письменників України Валентина Камінчук, київ­ський книголюб Аврам Чубинський. Саме Чубинський передав для музею Шолом-Алейхема книги, матеріали, які він збирав тридцять років.

  • Над створенням музею плідно працювали наукові працівники Віра Мельник, Ганна Слюсар, Галина Бузян і,звичайно ж, директор заповідника Михайло Іванович Сікорський, який був натхненником і генератором ідей.

  • Практично кожен експонат у музеї Шолом-Алейхема має свою історію, вся експозиція – плід наполегливої праці багатьох нау­ковців заповідника. 10 вересня 1978 року музей Шолом-Алейхема відкрився, і на той час це був єдиний музейний центр єврей­ської культури на території тодішнього СРСР. Першу екскурсію провела Ганна Слюсар.

ГОЛОС ПАМ'ЯТІ

Подивіться навколо. Та ж Він – серед нас.

3 нами думку плекаєєдину

Про отой довгожданий, омріяний час,

Як засяє зоря України.

Як розправимо крила, щоб гордо злетіть

До вершини добробуту, слави,

3 нами Бузя і Мотл, Шимек, Берли-Айзик –

Всі, кого тут любили і знали.

І повернуться ті, кого доля сумна

Повела по незнаній стежині

У сипучі піски, за глибокі моря,

Залишивши батьківські могили.

Хай там гарно хоч як, раєм зветься той край,

Та душа буде рватися знову

До своїх берегів, до своєї верби,

До отого святого – додому.

Із далеких доріг, із глибоких століть –

Голос Пам'яті. Є тому свідком

Переяславська вулиця, ясна блакить,

Де сміється і журиться скрипка.

1999 р.

Ніна ГАВРИЛЮК,

доцент кафедри теорії та методики мов Переяслав-Хмельницького педінституту ім. Г.С.Сковороди


Читайте також: