Онлайн
318
Салейчук Олеся Іванівна
Написати приватне повідомлення
Матеріалів: 11
Перегляд матеріалів: 3.4K

Виховна бесіда

Тема: Моє село

Мета: виховувати в учнів любов до рідного краю; ознайомити з поетами рідного села; розвивати творчу уяву.

Унаочнення: збірки «Перша струна» Г.С.Габор-Рак, «Робота сонця» В.Бухало, «Бескиде відрадо моя» А.Патрус-Карпатський, папка з вирізками з газет.

Епіграф:          Залюблена я у кожну травинку,

І річку Теребля, її береги.

Люблю із криниці глибокої в зворі

Напитись цілющої, святої води.

Хід бесіди

І. Організаційний момент.

- Як називається наша країна?

Учениця. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

- Як називається столиця України? 

        - Як називається наша область, район, село?

1. Розповідь учителя.

З самого малечку наше сонячне Закарпаття було і є для нас найкращим і особливим. Який це чудовий край! Яка прекрасна земля-годувальниця! А який тут народ! Ще й якими шляхами пішов. І як героїчно вписав свою історію. І не один талант тут процвітав, буде цвісти і далі.

Село Теребля, яке знаходиться на Тячівщині, є чудовим куточком рідного Закарпаття. Славиться село неоціненним природним багатством. Тут високі, красиві гори. Колись сюди через них ходили за ропою. На місці шахт, де в давні часи добували сіль, утворились глибокі солоні озера, вода в них подібна морській.

Теребля – село, центр сільської Ради. Розташоване на правому березі річки Теребля, за 18 км. на північ від райцентру і за 10 км. від залізничної станції Буштино. Через село проходить шосейна дорога Буштино – Синевир.

В селі є середня школа, дільнична лікарня, пологовий будинок, аптека, стоматологічний і рентгенівський кабінети, бібліотека, клуб, дитсадок, багато торгівельних точок,

Вперше село Теребля згадується в письмових пам'ятках 1389 року.

Учень. Існує декілька легенд про виникнення села. За однією з них назва села походить від назви ріки Теребля. За іншою легендою назва села походить від прізвища перших людей Теребел, які поселилися разом з іншими на березі річки. Поступово з роками населення збільшувалося, розселялося все далі і далі від річки і поселення перетворилося в селище. Одна з частин села називається Селищем. Та частина села, де люди оселилися і жили найдавніше називається Старе село (Староселиця - від річки до центру села), а те місце, де оселилися люди пізніше, називається Нове село (Новоселиця - від центру села і до озер).

Учениця. В роки середньовіччя в районі озер в Тереблі добували сіль у шахтах, які належали Угорській державі, королям і приватним власникам феодалам-дворянам. Про наявність безмежних соляних багатств в районі села, а далі до Солотвинських соляних шахт свідчать і бурові розвідки, що проводилися в 50-х роках ХХ ст. не тільки навколо села, а й на його території присадибних ділянках в самому центрі села. Тоді буровики всюди шукали нафту, а знаходили сіль, мінеральні та термальні води. Тепер у селі на їх місці санаторій і водолікувальні ванни для лікування опорно-рухового апарату людей, радикуліту та інших захворювань.

Учитель. Тереблянці – люди талановиті, творчі. Кожен шукає свій шлях у житті, замислюється над своїми вчинками, проблемами, над тим, що він має зробити, щоб залишити слід у житті.

Квітучий куточок – садівнича Тячівщина подарувала світові чимало яскравих особистостей.

У  прекрасному селі Теребля народився відомий поет А. М. Патрус   -Карпатський.

  1. Який вірш поета ви знаєте рідний край?

Учениця.

Карпатський наш краю, буковий наш раю,

долею присуджений ти нам,

батогом потоків злусканий до краю,

кривдами замучений ти вкрай,

стомлений чужинцями, зранений довкіл,

зроджений з дідівських мозолів,

у колисках приспаний піснею вітрів,

дорогий, прекрасний краю мій.

Учень. Андрі́й Миха́йлович Па́трус-Карпа́тський (29 березня 1917, село Теребля, тепер Тячівського району Закарпатської області — 9 квітня 1980, Київ) — український поет лівого спрямування, перекладач, в’язень сталінських концтаборів.

Справжнє прізвище — Патрус. 1928 року закінчив місцеву початкову школу, 1930 року — дворічну сільськогосподарську школу. 1930 року вступив до Хустської гімназії. 1934 ужгородська москвофільська газета «Наш путь» надрукувала перший вірш поета «Мой клич».

Пішов із життя 19 квітня 1980 р

Учитель. Поет любив свій рідний край, його неповторну сувору красу і мужніх горян. Він складав вірші про горе і біду народу, який в умовах буржуазного ладу терпів тяжкий гніт – соціальний і національний. Вулицю на якій жив поет названо в його честь.

У наш час творять свої вірші Г. С .Габор-Рак вчителька нашої школи. Стежки у долині річки Теребля, солов’їна пісня травневої ночі є близькими й дорогими поетесі.

Учень.

                            Залюблена я у кожну травинку,

І річку Теребля, її береги.

Люблю із криниці глибокої в дзворі

Напитись цілющої, святої води.

Учениця. Ганна Степанівна через усе життя несе нерозтрачену любов до рідного села, до працьовитих односельців. Вміє  в усьому, що її оточує, бачити красу.

Учитель. Також творить свої вірші В.Бухало, також знаний  у нашому краї. Як поет він починав із творення зліпку рідного рідного краю.

Учениця.


Співи – виспіви ранньої  птиці

І лункі передзвони отар,

Прохолода гірської криниці

Та калини осінньої жар;

Загадкова роса світанкова

І стежинки у небо ведуть,

Коломийки мальоване слово,

Де і смуток, і радість живуть.

Рідний дім. На столі скатертина –

Красні ружі на білому тлі.

Це маленька моя батьківщина,

Найсвятіший куточок землі.


Поет з любов’ю пише про рідну землю, яка є і завжди буде годувальницею, про рідне слово і свою матір.

  1. Кого ще з умілих людей нашого села ви знаєте?

  2. Назвіть на якій вулиці ви живете?

ІІ. Підсумок заняття.

У нашому селі по особливому  світить сонце, п’янить чисте ранкове повітря і незвичайно співають свої мелодійні пісні солов’ї.

Ми повинні любити свою Батьківщину, пам’ятати традиції, мамину пісню, батькову хату, бабусині казочки та дідусеві поради – все це наша родовідна пам’ять. Ми маємо зробити так, щоб розвивалась українська культура, щоб небо над Україною було чисте і панував мир на цій святій землі. Ми покликані захищати і оберігати нашу рідну землю, нашу рідну мову.

Учень.


Тут кожна стежечка, повір,

Так схожа на лекало.

Й Теребля – річка з серця гір

Бере своє начало.

Зборовши моноліт скали,

Додолу мчить зворами.

Її іменням нарекли

Село колись горяни.

У тім високому селі

Мене навчила мати

Своїй не зраджувать землі

І чисту совість мати.