Онлайн
461
Ковальчук Людмила Юріївна

Вчительський сайт

Написати приватне повідомлення
Матеріалів: 0
Перегляд матеріалів: 0

«Просвітницька робота з сім‘ями, що потребують відновлення активної життєвої позиції».

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………..2

І. ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА

1. Особливості та напрямки соціально-психологічного супроводу вризових ситуаціях…………………………………………………………………..3

2. Напрямки роботи соціального педагога з дітьми, батьки яких є

учасниками АТО ………………………………………………………………….…7

3. Робота соціально-психологічної служби з батьками в контексті

супроводу дітей учасників АТО………………………………………….…….….19

4. Робота соціально-психологічної служби з педагогами в контексті

супроводу дітей учасників АТО ……………………………………………….….23

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА …………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….46

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 І. Пояснювальна записка:

Обгрунтування написання програми.

У житті кожної людини відбуваються зміни: вступ до школи та її закінчення, одруження, пошук, зміна роботи, іноді - переїзд до іншого міста чи країни… Деякі з цих змін ми можемо планувати заздалегідь і якось готуватися до них, а деякі звалюються на нас блискавично і потребують перебудови всього звичного способу життя.

У зв’язку із складною політичною ситуацією в Україні велика кількість родин змушені були терміново змінити своє місце проживання. Десятки тисяч людей змушені покинути свої домівки і тимчасово переміститися в інші регіони нашої держави. За останніми даними Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) понад 230 тисяч людей стали вимушеними переселенцями.                                                                                         Психологічні проблеми членів сімей переселенців носять комплексний характер. Ядром цих проблем є тяжкий травматичний досвід, переживання якого ускладнюється необхідністю адаптуватися у новому середовищі. Іншими словами, спостерігається ефект ретравматизації – одна травма накладається на іншу: загроза життю та благополуччю за місцем попереднього проживання (одна травма) поєднується із необхідністю контактувати із незнайомим середовищем (вторинна травма).

 Особливо стресовою і травматичною ситуацією ці події стали для дітей, які змушені були змінити місце проживання і отримали статус «діти-переселенці», тому що діти взагалі є більш вразливими та чутливими до впливу несприятливих чинників оточуючого середовища, аніж   дорослі.  Діти-переселенці змушені зустрічатися із травматичними і стресовими чинниками значно частіше.

      Для дитини непросто зрозуміти, що сталося в родині, місті, країні, що часом призводить до переживання безпорадності, тривоги, навіть до виникнення стресових розладів.    Дорослі повинні допомогти дітям почуватися в безпеці, коли світ здається дуже небезпечним місцем. Батьки та вчителі мають розуміти, як правильно реагувати на емоційні реакції і стан дітей, серйозність яких варіюється залежно від особистих обставин. Діти, що пережили особисту втрату або зазнали впливу терористичних актів та воєнних дій, а також діти військових і працівників служб порятунку та громадської безпеки стають особливо уразливими. Чи зможе дитина подолати травму, чи залишиться з нею на все життя, залежить від багатьох обставин. Вчителі та вихователі можуть допомогти дитині відновити почуття безпеки, моделюючи спокійну і контрольовану поведінку. Це має вирішальне значення для того, щоб діти мали можливість обговорити свої проблеми і могли відокремити реальні страхи від уявних. Також важливо обмежити «Порції» травмуючої  інформації ЗМІ. Коли ж мова йде про травматичний досвід потерпілих і очевидців, знадобиться серйозна допомога у вигляді психотерапії.                                                                                                                                                У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічні працівники, представники соціально-психологічних служб повинні переглянути тактику виховної роботи та соціального захисту дітей у закладі. Соціальні педагоги та психологи можуть зробити багато для того, щоб заспокоїти учнів та допомогти їм адекватно ставитися до подій. Постійний контакт з учителями, друзями, батьками, представниками соціально-психологічної служби закладів освіти допоможе дітям відновити почуття безпеки.                                                                                                                                                        

Соціально-психологічний супровід має носити комплексний характер та поширюватися не лише на самого учня, а й на сім’ю дитини, клас в якому вона навчається, та педагогів, які працюють з даним класом чи дитиною.

      Соціально – економічні події, які відбуваються наразі показали необхідність   організації надання соціально-психологічної допомоги як дітям так і педагогам. Вчителі не завжди підготовлені до роботи з дітьми та сім’ями, що пережили психологічну травму: дотримуються одного, раніше обраного стилю керівництва навчально-виховним процесом, не володіють методиками роботи з учнями, у яких спостерігається довготривалий спад пізнавальної активності. Значною мірою це зумовлено тим, що професійно-педагогічні знання, яких набувають вчителі в закладах вищої освіти, не враховують проблему підготовки до роботи з дітьми в період проведення військових дій в країні.

      Психологічна травма - переживання великої сили, потрясіння, викликане короткочасним, або тривалим впливом бойової обстановки. Її можна порівняти з фізичною раною, до якої дитина вже давно звикла і не піклується

про неї та переживає дуже сильний біль, коли хтось торкається хворого місця. А той, інший, зовсім не винен, що людині боляче.

      Травма має подвійну природу: спочатку проявляється руйнівна сила, вона забирає здатність дитини жити і радіти життю, а потім – трансформує людину. Скільки у людини травм, стільки і ресурсів за допомогою яких вона бореться з нею.

       Психологічна травма руйнує уявлення підлітка про життя, його цінності. В результаті травми в особистості змінюється звична картина світу, зникає довіра до нього (втрата відчуття, що світ безпечний та справедливий), до дорослих, втрачається позитивна перспектива на майбутнє, деформується система відносин з оточуючими людьми. Люди стають більш вразливими до ситуацій порушення прав, потрапляння в складні життєві обставини, перенесення насильства тощо.

Досить часто батьки беруть на себе функції психотерапевта та для покаліченою війною душі, це обертається справжньою драмою і трагедією, адже рідні самі потребують психологічної допомоги та психореабілітації.

Батьки, що пережили гостру психологічну травму, «тікають» від проявів емоцій, байдуже позитивного вони знаку чи негативного, можуть стати емоційно холодними, намагаються відгородитись від інших. Дитина, звичайно, сприймає таку поведінку рідних, як прояв того, що її не люблять.

 Як вважає Я.Овсяннікова, ефективна робота над подоланням наслідків впливу психологічної травми у дітей та підлітків можлива лише при комплексному підході, який об’єднує в себе різні методи і способи роботи. Тому психологічна допомога дітям та підліткам повинна здійснюватися з урахуванням вікового, фізичного та психічного розвитку, стану здоров’я, важкості психотравми і тривалості переживання травматичного досвіду.

Метою програми стала  не лише просвітницька робота педагогічного складу школи, щодо роботи з дітьми та сімями переселенцями з зони бойових дій.  Розділи діагностичного та корекційного характеру, які   будуть корисними в роботі не лише практичним психологам та соціальним педагогам а й закладам освіти, які не містять працівників соціально-психологічної сфери.                                                                                                          

Форма роботи:   додаткові тренінгові  заняття, діагностична робота, консультації педагогів, батьків, учнівський колектив.

Загальна кількість годин -  6 годин.

Програма в ключає в себе: 3 тренінгові заняття для педагогічного колективу;                   1 заняття з учнями;

Тривалість кожного тренінга – 1,5-2 години.

Категорія учасників: педагогічний колектив, учні.

Кількість учасників: 25 педагогів.

Мета та основні завдання: створення сприятливих умов успішної адаптації дитини до нових життєвих умов, забезпечення своєчасного виявлення і надання необхідної психологічної, соціальної, допомоги дітя  та їх родинам, які постраждали під час АТО.

Очікувані результати реалізації програми:                                                         

·        В результаті реалізації програми забезпечується розвиток основних життєвих компетентностей, успішна адаптація учнів до нових умов життя, підвищення комунікативних і організаторських умінь, формування гармонійної особистості.

·        Підвищення рівня знань вчителів та учнів закладу, розвиток необхідних практичних умінь і навичок.

·        Забезпечення методичними матеріалами вчителів, які працюють з дітьми, які постраждали в ході проведення АТО.

 Основні заходи з виконання програми.

Програмою передбачені наступні розділи:                                                           

·        Соціально-психологічний супровід про політичні події в країні.

·        психодіагностичне обстеження дітей-переселенців зони АТО та їх родин. Діагностична програма орієнтована  на роботу в трьох напрямках: роботу з дітьми, роботу з батьками та роботу з педагогічними працівниками.

·         Корекційно-розвивальна робота «Пошук резервів у собі або екофасилітація для дітей». 

·        консультативна робота батьків та педагогічного колективу.

 

Діагностичний етап передбачає оцінку ситуації: встановлення контакту, з’ясування, що відбувається, визначення, чи має місце гостра криза, і встановлення робочого контакту для подальшої діяльності. При цьому використовуються: бесіда з учнем, батьками, тестування, анкетування, спостереження.

 Корекційно-розвиткова: діагностична робота тісно перепліталася з корекційно -розвивальною роботою, яку не можна  відкладати до обробки результатів діагностики.   Тому наступний етап  корекційно-розвивальна програма «Відновлення активної життєвої позиції»                                                                                                                                                                    Мета програми: через різні техніки корекційної та розвивальної роботи створити умови  для емоційного розвантаження дитини, її відновлення після дії стресових факторів.

 Завдання програми:

·        емоційне розвантаження;

·        навчити розуміти та озвучувати свої емоції та емоції оточуючих;

·        розвинути навички самоконтролю;

·        відреагувати негативні емоції;

·        розвивати комунікації та інтеракції;

·        розвивати адекватну самооцінку;

·        творче самовираження і послаблення емоцій.

 До корекційно-розвивальної роботи  «Відновлення активної життєвої  позиції» включені такі  прийоми: ігри-стратегії,  рольові ігри, психогімнастичні етюди, комунікативні ігри,    арт - терапевтичні техніки (малювання по піску, ліплення, малювання фарбами.), конструювання, обговорення в колі,  танцювальна терапія та ін..

Консультативна робота проходить наступним чином.  Групові консультації для батьків та педагогічних працівників на тему: «Поведінка людини в екстремальних ситуаціях», «Методи психологічної підтримки постраждалих, переселенців з зони АТО та членів їх сімей» та індивідуальні консультації за запитом та самозапитом практичного психолога. ( матеріали додаються)

Просвітницька робота практичного психолога з даного питання реалізовується через бесіди, тренінгові заняття, ведення щомісячної рубрики «Психолог радить» в куточках груп, виготовлення пам’яток, інформаційних стендів. Зв'язок з громадськістю підтримується не тільки через бесіди з батьками, проведення різних заходів.

  Започатковано в закладі благодійну акцію «Зігрій захисника» (збір теплих речей, продуктів харчування, медикаментів та «теплих слів»). Співпрацюючи з вихователями проведено бесіди з дітьми старших вікових груп та виготовлено обереги для бійців АТО: паперові янголи, серця, малюнки, на яких діти написали свої побажання.

 Також частиною проекту стала спільна робота педагогічного та учнівського складу школи, що до підтримки активної життєвої позиції  учнів шкіл, які мають дітей з темчасово переселених регіонів «Засвіти ліхтарик толерантності»

 

Умови проведення тренінгу.

1. Кількість учасників тренінгу має бути постійною і становити не менше 10 осіб, але не більше 25;

2. Заняття проводяться у спеціально організованому просторому приміщенні (учасники сидять на стільцях по колу та за потребою пересідають за робочі поверхні.);

3. Кожне заняття триває 2 академічні години (1,5 години);

4. Кожне заняття складається з трьох основних елементів.

Основні елементи кожного  тренінгового заняття.

1.     вступна частина: привітання, повідомлення теми заняття, знайомство учасників, прийняття (повторення) правил роботи групи, вступне слово ведучого, визначення очікувань учасників від тренінгового заняття;

2.     основна частина: визначення рівня поінформованості, актуалізація проблеми, інформаційний блок, відпрацювання практичних навичок;

3.     заключна частина: підведення підсумків заняття, визначення щодо реалізації очікувань, оцінка зміни рівня поінформованості учасників.

Теми тренінгу.

1.     Основні напрямки соціальної і психологічної реабілітації постраждалих. Організаційні заходи щодо забезпечення основних прав і свобод дітей.

2.     Діагностична робота з сім`ями, що потребують відновлення активної життєвої позиції.

3.     Подолання  постравматичного стресового розладу в постраждалих.

 

 

 

 

 

 

Тренінгове заняття

«Основні напрямки соціальної

і психологічної реабілітації постраждалих.

Організаційні заходи щодо забезпечення

основних прав і свобод дітей».

Кількісьть учасників 25

Тривалість заняття: 2 години.

                                                    І вступна частина.

Мета:  Підвищення обізнаності  напрямків соціально - психологічної реабілітації постраждалих.  Організаційні заходи щодо забезпечення основних прав і свобод дітей, особливості організації та здійснення просвітницької роботи в закладах освіти в конфліктний та постконфліктний період з урахуванням уже  наявного у них життєвого досвіду.

Кількісьть учасників 25

Тривалість заняття: 1,20

План

1. Вправа «Подарунок .» (5 хв)

2. Визначення сподівань учасників від заняття. Вправа “Голуб надій ” (5 хв.).

3.Інформаційне повідомлення про напрямки . (5 хв)

 Вправа «Гори і долини» (15 хв)

 Гра-розминка “Фасилітатор” (10 хв.).

 Вправа «Криничка"(10 хв)

4. Основні риси соціально-політичної ситуації в країні.

Вправа «Мозковий штурм». (10 хв)

5. Вразливі групи населення. Необхідна допомога. Робота в 2 групах.                                            (10 хв)

7. Вправа «У мене є право..» (15 хв)

8. Визначення звершень сподівань учасників від заняття(5 хв)

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

(Слайд 1,2)

ВІДЕОПОКАЗ  Ролика  під супровід пісні «Країна без війни- діти землі» (5 хв)

1. . Вправа «Подаруй свою радість»

Матеріали: музичний центр та диск із музикою Людвіга ван Бетховена                                 «Сона­та № 14».

Під музику пропонуємо всім присутнім закрити очі. Згадайте найприємніші хвилини свого життя. (Звучить музика)

-         Розплющте очі, всміхніться та, назива­ючи свого сусіда на ім'я, подаруйте йому цю радість. Починати висловлювання краще словами «Аби тобі було приємно так само, як мені, я дарую тобі...».

Підсумок. Цією вправою ми прагнули створити позитивний емоційний фон та довіру в групі.

ІІ основна частина.

 

2. Визначення сподівань учасників від заняття. Вправа “Голуб миру”                                        (5 хв.).

- Пропоную учасникам записати на стікерах, що саме вони очікують від

заняття. Та прилаштувати пташці до клюву (зграя пташок навколо патріотичного сонечка).

 

                            3.Інформаційне повідомлення про напрямки .

---Психологічний супровід учнів з посттравматичним стресовим розладом має включати в себе наступні напрями роботи:

(Слайд 3)   

-         - виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічної та/або психологічної допомоги;

·        надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги учням  в адаптації до нових умов навчально-виховного процесу та  встановлення нових соціальних зв’язків у навчальному закладі та за його межами;

·        залучення постраждалих дітей до участі в діяльності позашкільних

навчальних закладів з метою створення умов для їхньої самореалізації та

проведення діагностичної і корекційно-відновлювальної роботи з ними;

·        виявлення порушень прав дитини та їх захист;

·         створення сприятливого соціально-психологічного клімату в

навчальному закладі та оптимізація змісту і форм психологічної просвіти

педагогічних працівників і батьків;

·         приділення особливої уваги роботі з учнями із вразливих сімей або сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, дітьми із сімей, в яких загинули їхні члени внаслідок військових дій; відвідання дитини вдома/за місцем проживання і вивчення умов її життя, виховання і розвитку;

 

 

(Слайд 4)

·        Психодіагностика посттравматичного стресового розладу з використанням невербального спостереження за реакцією дитини під час спілкування з практичним психологом, тілесними сигналами несвідомих процесів (приховані емоції, витіснені, але актуальні переживання), аналіз висловлювань дитини (особисте ставлення дитини до травми і її значення для неї), проективних методик (виявляють актуальні процеси емоційно-вольової сфери, дозволяють зрозуміти, наскільки травма спотворила сприйняття себе та навколишнього світу, виявити особливості реакції на подію), Психологічна діагностика учнів здійснюється за згодою батьків чи осіб, які їх замінюють.

                                       4. Вправа «Гори і долини» (15 хв)

- Пропоную поставити на аркуші паперу крапку. Це символізує дату вашого народження. Потім - малюйте від неї пряму лінію і наприкінці ставте дату поточного дня.

-         Далі прошу вас пригадати найбільш значні події у вашому житті — і гарні, і погані; відзначити неприємні моменти, події життя в нижній частині аркуша (під прямою ліні­єю), а найкращі, найприємніші — у верхній частині (над прямою лінією).

Цей графік можна назвати «рельєфом життя». Він пропонує проаналізувати, чого на графіку більше: «гір» чи «долин». Далі тренер пропонує учасникам подивитися на «до­лини» і цікавиться:

• Що це за події, чому вони відбулися?

• Чи могло у вашому житті не бути цих подій? Чи могли ви щось змінити?

Необхідно звернути увагу учасників на то, що не всі не­приємні події пов'язані з їхніми вчинками (наприклад, втрата близьких людей), але є події, у яких можна було б проявити себе но-іншому — вони розвивалися б інакше, якби вони зайняли іншу позицію.

Пропоную  проаналізувати «гори». Для цього про­шу учасників дати відповіді на питання:

• Що це за події? Чому вони відбулися?

• Пригадайте, що ви відчували в ці моменти життя?

• Хотіли б ви, щоб якісь події вашого життя повторилися?

• Чи можна зробити так, щоб таких моментів було більше?

• Як це можна зробити?

Питання для обговорення

Як можна назвати те, що ми виконували в цій вправі? {Аналіз подій, що відбулися.)

• Що ми отримуємо, аналізуючи події, які відбулися? {Досвід.)

Для чого осмислюються, аналізуються події, що відбулися? {Розвиток і самореалізація особистості багато в чому за­лежать від влади над часом, в умінні побачити і зрозуміти зв'язок минулого, майбутнього і сьогодення. Іншими словами, в умінні «користуватися життєвим досвідом».)

 

(Слайд 5)

2. Сприяння формуванню адекватних знань та уявлень про соціально-політичні події в країні, формування й розвиток важливих життєвих компетенцій, критичного мислення у дітей та дорослих; умінь орієнтуватися в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки;  є метою Психологічного консультування учнів з посттравматичним стресовим розладом і передбачає воно індивідуальну та групову психоконсультаційну допомогу. Якщо дитині необхідно проговорити, емоційно відреагувати переживання, що накопичилися з приводу травми – використання цього прийому допомагає їй відчути себе почутим, легалізувати травмуючі переживання, у відповідь на емоційну підтримку і прийняття з боку практичного психолога.

                                              1. Гра-розминка “Фасилітатор” (10 хв.).

Групу поділяю навпіл і формують два кола – внутрішнє та зовнішнє (учасники стоять обличчям один до одного). Представників зовнішнього кола запрошують вийти із аудиторії і проводять інструктаж: викладачі, що утворюють внутрішнє коло, упродовж однієї хвилини повинні стояти із заплющеними очима, витягнувши руки вперед. Коли ви побачите, що руки вашого партнера опускаються вниз, підтримайте своїми долонями легенько його руки, а щойно відчуєте, що йому вже не потрібна ваша підтримка, опускайте руки. Після цього таку ж інформацію доводять до відома

учасників внутрішнього кола, тільки пропонують руки напарників підтримувати постійно. Далі підгрупи займають вихідну позицію і виконують кожне завдання по хвилині.

Обговорення  за такими питаннями:

 Якими були ваші відчуття при виконанні вправи ?

 Що відчували ті, кому постійно підтримували руки?

 Які відчуття були у тих, кому підтримували руки час від часу?

 Як ви будете використовувати здобутий досвід у професійній діяльності?

Наприкінці тренер підсумовує, що хтось потребує підтримку постійно, а хтось лише інколи.

Викладач-фасилітатор відчуває, коли, кому і яку потрібно надати підтримку, для забезпечення усвідомлення необхідності активності навчання.

 (Слайд 6)

Оптимізація змісту і форм соціально-педагогічної та правової просвіти (в т.ч. щодо прав дітей) і батьків, соціального оточення, яке опікується дітьми;

(  Слайд 7)

 Психолого-педагогічне консультування батьків учнів з посттравматичним Стресовим розладом. В основному, консультування спрямоване на розвиток можливостей сімейної психокорекції посттравматичного стресового розладу, підвищення адаптивних можливостей самих батьків.

Обговорення

(Слайд 8)

Одним з напрямків… є Психолого-педагогічне консультування і просвіта педагогічного колективу школи з питань супроводу дітей з посттравматичним стресовим розладом з метою безпечного та дружнього середовища у закладі.

(Слайд 9) А саме - надання консультацій та рекомендацій класним керівникам з оптимізації їхньої діяльності з сім’ями та дітьми в цей період; організація професійної супервізії, методичної підтримки у вигляді буклетів, методичних розробок, проведення навчальних семінарів і семінарів з обміну досвідом тощо;

 

                          Основні риси соціально-політичної ситуації в країні

       У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам необхідно переглянути практику виховної роботи та захисту дітей у навчальному закладі. У педагогів виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти, що виникають між дітьми, як утриматися від надання гострих,емоційних оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки – бути корисними. У Міносвіти зауважують, що педагоги і психологи можуть зробити багато для того, щоб заспокоїти учнів і допомогти їм адекватно ставитися до подій. Постійний контакт із учителями та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. Варто надавати дітям чіткі пояснення зрозумілою їм мовою, не давати нездійсненних обіцянок, але потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні,відбиття зовнішньої агресії проти України. Необхідно планувати виховну роботу так, щоб допомогти дитині визначити, чим саме її

сім’я, школа, вулиця, місто їй найдорожчі. Чому наша країна нам дорога. Давати дітям необхідно таку інформацію, яку діти здатні зрозуміти і обговорити зі своїми друзями.

                                       2.Вправа «Мозковий штурм».                                                                                          варіанти запитань:

1 група «Які фактори впливають на поведінку дитини в період конфлікту?»,

2 група«Які нові  форми поведінки з’явилися у дітей

Обговорення

                             Вразливі групи населення. Необхідна допомога

У ситуації конфлікту та в період після його припинення певна частина населення може стати особливо вразливою до ситуацій порушення їхніх прав, потрапляння в складні життєві обставини перенесення насильства тощо.

До цієї групи належать:

• діти;

• cім’ї, члени яких загинули;

• сім’ї, члени яких поранені;

• сім’ї, члени яких зникли безвісти;

• жінки;

• внутрішньо переміщені особи;

• сім‘ї військовослужбовців;

• сім’ї, в яких зруйновані родинні зв’язки;

• безробітні;

• особи та члени їх сімей, що зазнають насильства з боку громади за свої переконання;

• сім’ї, які перебувають в зоні АТО;

• сім’ї, які перебували в зоні АТО та зараз знаходяться на територіях підконтрольних уряду України;

• сім’ї, які перебувають в зоні ризику проведення бойових дій.

У соціально-педагогічній та психологічній роботі з цими категоріями громадян важливо пам’ятати, що вони можуть мати специфічні потреби. Робота має бути спрямована на виявлення цих потреб, а також подальше їх задоволення шляхом співпраці з різними суб’єктами соціальної, соціально-педагогічної та психологічної діяльності.

Робота в 2 групах. Визначити основні проблеми постраждалих

1 група - соціальні, правові,

2 група - психологічні, педагогічні

Кожна група працює над однією категорією проблем.

Презентація роботи груп.

Загальне обговорення.

(Слайд 10)

 Психокорекція посттравматичного стресового розладу спрямована на допомогу дитині стати над ситуацією, навчити її пристосовуватися до дійсності і долати психотравмуючі впливи. В її основі – використання комплексу психокорекційних методик: заняття в арт-студії, навчання прийомам релаксації і зняттю м'язової напруги, психокорекційні вправи,  соціально-психологічні тренінги, різні прийоми групової та індивідуальної арт-терапевтичної корекції (фіксація травмуючих переживань у формі малюнка, метафори, складеної дитиною про себе історії – дозволяють направити в певне русло емоційну енергію, знизити її руйнівний потенціал, зробити керованою і доступною для терапевтичного розуміння свідомості дитини).

(Слайд 11)

 

                                             3. Вправа «Криничка" (10 хв)

 Цілі визначають  стратегію і тактику поведінки людини.

Завдання  трьом учасникам: один будує криничку інші намагаються йому перешкодити, але вони не повинні торкатися учасника або хитати стіл, тобто заважають  Час виконання — 1-2 хвилини.

 Потрібно надати змогу всім бажаючим побути в ролі будівника того, хто заважає будівництву.

Коментар тренера: той, хто будував криничку — будував своє життя, у нього була своя мета, а,ті, хто заважав — були життєвими перешкодами.

Питання для обговорення

' Від чого залежить досягнення мети?

• Чи впливають цінності, важливі для людини, на досягнення мети? Як?

Коментар. Якщо «будівельник» націлився будувати кри­ничку, своє життя, то ніщо йому не може перешкодити, так і в житті: людина, що має мету і працює над її досягненням.

                             

 

4.Рухавка «Хазяїн ,будинок , ураган»

Робота в групах  (на ватмані)

Інструкція  : 2 групи

-         Розробити алгоритм соціально-педагогічної роботи із: дитиною, її родиною, класним колективом вцілому.

                                         5. Вправа «У мене є право..» (15хв)

Інструкція :  На смужках права дитини в частинах. Скласти частини так , щоб отримались повні визначення .

Права дитини.

-          право на життя, на свободу і

на особисту недоторканність;

-          свобода від тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого,

 що принижує гідність, поводження і покарання;

-          право на рівний

захист законом;

-          свобода від безпідставного арешту,

затримання або вигнання;

-          право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання

 у межах кожної держави;

-          право володіти майном як одноособово,

так і разом з іншими;

-          право на свободу переконань і

на вільне їх виявлення;

-          право на свободу мирних зборів і

асоціацій;

-          право на захист від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності,

висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї;

-          право на якнайкраще забезпечення інтересів дитини,

захист і піклування, які необхідні для її благополуччя;

-          право дитини не розлучатися з батьками

всупереч їх бажанню;

-          право на захист від свавільного або незаконного втручання в особисте і сімейне життя,

недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на честь і гідність;

-          право дитини на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства,

образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації;

-          право дитини на рівень життя,

необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку;

-          право дитини на

 освіту;

-          право дитини, яка належить до етнічних, релігійних або

 мовних  меншостей чи корінного населення, спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою;

-          право дитини на відпочинок і дозвілля,

право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, вільно брати всебічну участь у культурному і творчому житті та займатися мистецтвом;

-          право дитини на захист від усіх форм експлуатації,

що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, в т.ч. від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку;

-          право дитини на незалучення до

участі у воєнних діях;

-          право на захист нормами міжнародного гуманітарного права,

що застосовуються у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей.

Обговорення

ІІІ заключна частина.

(Слайд13)

6. Визначення звершень сподівань учасників від заняття

- Якщо ваші сподівання  виправдано то , будь ласка , перемістіть стікери до національного символу нашої держави.

 

 

 

 

 

 

 

«Діагностична робота з сім`ями, що потребують відновлення активної життєвої позиції»

І. Вступна частина.

Кількісьть учасників 25

Тривалість заняття: 1,20

 Тема: «Діагностична робота з сім`ями, що потребують відновлення активної життєвої позиції»

Обладнання :ватмани, аркуші паперу, олівці, фломастери, маркери, ручки.

Правила роботи:

1. Працюємо дружньо, творчо, щиро і пунктуально.

2. Думки висловлюємо активно, конкретно, швидко, при чому один говорить – всі слухають, не перебиваючи.

3. Кожен учасник має право: висловлювати свою думку, задавати питання ведучому,  підняти руку, якщо щось здається незрозумілим.

4. Кожен учасник має обов’язок: виконувати всі завдання семінару, працювати в команді,

 

ІІ. Основна частина

Ведучий вітається з учасниками та знайомить з основними питаннями, які будуть розглянуті на занятті (презентація)

Мета діагностичної роботи: оцінка емоційного стану та резервів психіки для відновлення після дії стресових факторів дітей-переселенців з зони АТО та їх батьків.(слайд №1)

Завдання діагностичної роботи:

·         вивчення рівня розвитку емоційної зрілості дитини;

·         діагностика тривожності;

·         вивчення домінуючих видів страхів;

·         дослідження самооцінки;

·         дослідження мотивації;

·         особливості міжособистісної сфери . (слайд №2)

 

         1.Привітання – розминка  « Ретуал вітання різних країн» (4  хв) Японія- руки як у молитві;

Н. Зеландія- потертися носами;

В. Британія- потиск руки на великій відстані;

Україна- міцно обнятися і поцілуватися 3 рази;

Тибет- показати язика;

Німеччина- стояти дуже близько і потиснути руки;                                                                                                                    Франція- обнятися і поцілуватися 4 рази.

                    2.  Вправа-очікування «Пісочні часи»  ( 5хв)                                                                                                     Побажання учасників дітям на  світле майбутнє.

 

Розпочинаємо словами Ліни Костенко

Нам треба жити кожним днем

Не ждать омріяної дати

Горіть сьогоднішнім вогнем

Бо потім може й не настати

 

Діагностична робота орієнтована  в трьох напрямках : робота з дітьми, робота з батьками та робота  з педагогічними  працівниками.

 

Діти та підлітки є особливо вразливою групою. Дорослі легше пристосовуються до умов переселення, використовуючи вже набуті механізми захисту або необхідні способи поведінки які ще недостатньо розвинені у дітей і підлітків. Через обмежений контроль над своїм оточеням і власними силами діти не можуть зрозуміти,  що  відбувається  насправді. У такому станні не розуміння і підвищеного почуття безпорадності діти, які пережили психотравму, потребують підтримки та співчуття. Дитина переживає психологічну біль, яка виражається в різних формах у залежності від її віку (розлад апетиту, порушення сну, регрессивна поведінка та інші поведінкові відхилення, виражене відчуття провини, труднощі зосередження тощо) Важливо розпізнавати всі ці порушення вчасно, оскільки вони служать сигналом, що дитина потребує допомоги.

Всім дітям і підліткам, які пережили психотравми, необхідна психосоціальна підтримка. Але є діти, які потребують спеціальних і більш професійних видів допомоги (психотерапія, фармакотерапія) для полегшення наявних у них емоційних порушень. Важливо також включати в  роботу з дітьми батьків тому, що їх оцінка поведінки своєї дитини є головним джерелом інформації про її реакції на психотравмуючий фактор. Крім того, необхідно організувати навчальну роботу і навчання батьків спілкуванню таким чином, щоб вони придбали соціальні та комунікативні навички, необхідні для поліпшення якості відносин зі своїми дітьми і розпізнавання типів поведінки і реакцій у дітей, які потребують професійної психологічної допомоги.

(Сьогодні ми розглянемо лише деякі напрямки діагностичної роботи)                                                                                        При роботі з дітьми-переселенцями рекомендується використовувати методи індивідуальної та групової роботи.

Індивідуальна робота. (або Каузометричне опитування) Оскільки діти і підлітки залежать від свого оточення, робота з батьками відіграє важливу роль в психотерапії дітей, які пережили психотравми. Батьки зазвичай першими помічають, що у дітей є проблеми. Перше інтерв'ю зі школярами та підлітками зазвичай проводиться в присутності   батьків, щоб діти могли подолати боязнь психолога. Надалі зустрічі з дитиною і з батьками завжди проводяться окремо. Психолог повинен бути уважним слухачем і допомагати своїм маленьким пацієнтам з розумінням і повагою особливо якщо це підлітки. Діти сімей біженців і вимушених переселенців відчувають проблеми різноманітного характеру: побутові, матеріальні, психолого-педагогічні, що призводить до різних форм психосоціальної та педагогічної дезадаптації. Багато дітей   сімей мігрантів демонструють задовільне ставлення до навчання, слабку ініціативність, відхилення особистісного розвитку (занижена самооцінка, підвищена тривожність, знижене самопочуття, активність, настрій; мають місце прояви агресивності, порушення поведінки).

Дітям, котрі пережили психологічну травму, досить важко зрозуміти, що сталося з ними. Це пов'язано, насамперед, з їх віковими особливостями, їм бракує соціальної, фізіологічної та психологічної зрілості. Дитина не в змозі повністю усвідомити зміст того, що відбувається, вона просто запам'ятовує саму ситуацію, свої переживання в ту мить (в пам'ять врізається вереск гальм, свист падаючого снаряда, гул вертольотів, звуки ударів, вибуху, жар вогню і т. д.).Інтенсивність переживань може бути занадто сильною для дитини, і вона стає дуже вразливою.

 Для  дітей  початкової ланки 1-2 класів актуальним є метод діагностики грою. Гра замінює бесіду, яка складається з таких етапів: біографічна розминка; формування списку подій; датування подій; причинний аналіз міжподійних відносин; цільовий аналіз міжподійних відносин; позначення сфер приналежності подій. Психолог є активним учасником гри і виконує ролі, дані йому дітьми. Часто діти проявляють свої почуття через гру і малюнок.

Іноді на подолання дитячого опору і завоювання довіри потрібно багато часу, тому психолог повинен бути дуже терплячим. Оскільки діти часто копіюють реакції і моделі поведінки дорослих, важливо запропонувати їм позитивну модель. Найбільш важливо дати їм відчуття спокою і зосередженості. Дітей потрібно у разі можливості більше спонукати до того, щоб вони продовжували звичну діяльність, грали в свої звичайні ігри, дружили з іншими дітьми, дивилися дитячі телевізійні передачі, регулярно відвідували школу і брали участь в інших формах організованої діяльності.

Психолог повинен також допомогти дитині  зрозуміти, що його почуття тривоги і страху є нормальним і загальним для всіх людей. Необхідно переконати дитину в тому, що їй, незважаючи на те, що сталося і ще може статися, завжди хтось захистить.

 

                     Інтерактивна вправа „Асоціативний кущ” (4 хв)

Мета: розвиток асоціативного та логічного мислення.

Учасники об’єднуються у 2 команди. Кожна команда отримує аркуш паперу (ватман), на якому написані слова „Страх”,  „Види страху”. Хтось з групи зачитує свої відповіді, доповнюють один одного.                                                                                                                                           

 

Ведучий:  «Страх – це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки» .

У перекладі з латинської мови страх означає «тісно». Він проявляється в несприятливій для дитини психічно напруженій ситуації, зокрема, з-за недостатнього батьківського тепла, душевної незахищеності. Відсутність людини, що турбується про дитину.

Ще Зігмунд  Фрейд за ступенем вираженості прояву страху диференціював такі його види, як «вільний страх», «боязкість», «фобія» та «переляк».

«Вільний страх» — це безпричинний страх, який не має об'єкта, що його викликав. Для позначення «вільного страху» Зігмунд  Фрейд застосував термін «готовність до страху», іноді - «готовність у вигляді страху». Сучасна наука для позначення «вільного страху» використовує термін «тривога», «тривожність». Страх Зігмунд  Фрейд визначає як афективний стан очікування якоїсь небезпеки.

«Боязкістю» називає страх перед будь-яким конкретним об'єктом.

«Фобіями», на його думку, є патологічні випадки страху, нав'язливий, неподоланний страх.

 «Переляк» — афективний стан страху, що виникає в ситуації небезпеки, до якої не було готовності.

«Істерія страху» — невроз, основним симптомом якого є різні фобії, що є неусвідомленим конфліктом душевних прагнень. Зігмунд Фрейд виділяв дві групи фобій: «житейські фобії» (страхи смерті); «спеціальні фобії» (боязнь відкритого простору)

Термін «фобія» походить від грецького «phobos» – страх, жах. Визначення поняття «фобія» досить різноманітні і один із термінів дає наступне визначення: «фобія – це страх, який пов’язаний з певною ситуацією чи групою уявлень і який не виникає за їх відсутності»

 

Після страху у дітей може розвинутися  стрес та психологічна травма .Так що ж таке стрес ?

                                                 Вправа   (4 хв )                                                                                                                                       Мета: розвиток   логічного мислення

Учасники об’єднуються у 2 команди. Кожна команда отримує аркуш паперу, на якому написані слова „Стрес”,  „Види стресу”. Хтось з групи зачитує свої відповіді, доповнюють один одного.

 Ведучий:

Стрес (від англ. stress — «тиск, напруга») — стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини.

Існує достатньо велика кількість різновидів стресів, в узагальненому виді їх представлено:

Хронічний стрес припускає наявність постійного (чи такого, що існує тривалий час) значного фізичного й морального навантаження на людину (тривалий пошук роботи, постійний успіх, з’ясування стосунків), у результаті якого її нервово-психологічний чи фізіологічний стан є надзвичайно напруженим.

Гострий стрес — стан особи після події чи явища, у результаті якого вона втратила психологічну рівновагу (конфлікту з начальником, сварки з близькими людьми).

Фізіологічний стрес виникає від фізичного перевантаження організму і (чи) впливу на нього шкідливих факторів навколишнього середовища (зависока чи занизька температура в робочому приміщенні, сильні запахи, недостатня освітленість, підвищений рівень шуму).

     Психологічний стрес є наслідком порушення психологічної стійкості особистості із цілого ряду причин: ображеного самолюбства, образи, роботи, що не відповідає кваліфікації. Крім того, такий стрес може бути результатом психологічного перевантаження особи: виконання занадто великого обсягу робіт та відповідальності за якість складної й тривалої роботи.

      Варіантом психологічного стресу є емоційний стрес, що виникає в ситуаціях загрози, небезпеки, образи.

     Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень чи від інформаційного вакууму.

 

                      Психологічна травма  та різновиди травми (слайд)

Психічною травмою називається життєва подія, що зачіпає значущі сторони існування людини і призводить до глибоких психологічних переживань. Психічна травма, як подія або ситуація, стоїть у ряді інших життєвих ситуацій.

Усі психічні травми, що викликають психогенне захворювання, можна розділити на три групи:

1) психічні травми, звані умовно «емоційне позбавлення». При цьому людина позбавляється об'єкта прихильності або виявляється поза ситуацією, що викликає позитивну емоційну реакцію (наприклад, далеко від Батьківщини),

2)  конфлікти

3) психічні травми, які становлять загрозу для життя (землетрус, повені, катастрофи та ін.)

 

    Вправа  Дитячі реакції на травму та перші кроки допомоги. (5хв )

Симптоми

Перші кроки допомоги

Вік до 11 років

1. Поглинання власними діями під час події, стурбованість своєю відповідальністю і/або виною

Допомога у висловлюванні прихованих переживань, спровокованих подією

2. Специфічні страхи, що запускаються спогадами або перебуванням на самоті

Допомога в ідентифікації та висловлюванні спогадів, тривог і в попередженні їх генералізації

3. Перекази і програвання події (травматичні гри), пізнавальні повторення і обсесивна деталізація

Дозвіл говорити і гратися, аналіз спотворень, знання про нормальність почуттів і реакцій

4. Страх бути пригніченим своїми переживаннями

Стимулювання вираження страху, гніву, печалі тощо в підтримуючій присутності дорослого, щоб попередити почуття захопленості переживанням

5. Порушення концентрації та навчання

Стимулювання повідомляти батькам і вчителям, коли думки і почуття заважають

6. Порушення сну (погані сни, страх спати самому)

Підтримка в оповіданнях про сни, пояснення, чому бувають погані сни

7. Турбота про свою безпеку і про безпеку інших

Допомогти поділитися занепокоєнням, заспокоїти реалістичною інформацією

8. Порушена або нестабільна поведінка (наприклад: незвично агресивна поведінка, негативізм)

Допомога в оволодінні переживаннями, апеляцією до самоконтролю (н-д: сказавши: «Напевно, це до самоконтролю (наприклад: сказавши: «Напевно, це важко – відчувати себе таким сердитим»)

9. Соматичні скарги

Допомогти ідентифікувати пережиті під час події тілесні відчуття

10. Пильна увага до реакцій і одужання батьків, страх засмутити батьків своїми тривогами

Пропозиція спільних зустрічей з дітьми та батьками, щоб допомогти дітям поділитися інформацією з батьками – що вони відчувають

11. Турбота про інші жертви і їх сім’ї

Заохочення конструктивних дій в інтересах постраждалих і загиблих

12. Страхи, викликані власними реакціями горя, страх привидів

Допомога у збереженні позитивних спогадів про те, що дитина робила у важкий момент, підлітковий вік

Підлітковий вік

1. Погляд з боку, сором і вина (подібно до того, що буває в дорослих)

Спонукання до обговорення події, пов’язаних з нею почуттів і реалістичного бачення того, що було важливо

2. Тривожне осмислення своїх страхів, почуття уразливості і інших емоційних реакцій, страх здаватися ненормальним

Допомога в розумінні того, що здатність переживати такий страх – ознака дорослості, заохочення розуміння і підтримки в середовищі однолітків

3. Посттравматичні зриви (наприклад: використання наркотиків, алкоголю, деліквентна поведінка, сексуальні загули)

Допомога в розумінні того, що така поведінка – спроба блокувати свої реакції на подію і заглушити гнів

4. Небезпечні для життя правила, саморуйнуюча і віктимна поведінка

Звернення до спонукань такої поведінки з гострими наслідками, пов’язування їх з імпульсивністю, що веде до агресії

5. Різкі зміни в міжособистісних стосунках

Обговорення можливих труднощів у стосунках з однолітками і родиною

6.Бажання і плани помсти

Вислухати існуючі плани, звернутися до реальних наслідків їх виконання, заохочувати конструктивні альтернативи, здатні зменшити відчуття посттравматичної безпорадності

7. Радикальні зміни життєвих принципів, що впливають на формування ідентичності

Пов’язати принципи змін з впливом травми

8. Передчасний вступ в доросле життя (наприклад: вихід зі школи, шлюб, або небажання жити в будинку)

Заохочення відстрочених рішень, щоб дати час на осмислення своїх реакцій на травму і переживання горя

 

 

 Вправа-руханка  „Метелик”, „ Лижник”, „Шалтай-болтай” (6 хв.)

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

„Метелик” –одну руку на плече другу на талію (обняли себе) кинули руки.                                                              Міняємо в другу сторону;    3 хв.

„ Лижник”- присіли взяли палки, встали –викинули палки;  3 хв.

„Шалтай-болтай”- ноги стоять на місці а тіло крутити в різні сторони, руки вільно.    3 хв.

Ведучий:Ми вчителі можемо зробити великий крок у перед, прийнявши людину, яка переживає відчай. Дуже багато залежить від якості стосунків. Для того, хто відчуває, що він нікому не потрібний, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Приймаючи таку людину, ми зможемо проникнути в її ізольовану душу.

  Отже, пропоную вам ознайомитися з короткою характеристикою психодіагностичних методик які затверджені для використання у роботі психологів з дітьми та батьками тимчасово переміщених осіб.

Додаток 10 ( діагностичний інструментарій)

Діагностичний та корекційний інструментарій для використання в роботі:

1)    каузометричне опитування;

2)    методика Ельке Гарбі «Техніка плану (проекції)» (використовується в роботі з дитячими травмами);

3)    «Карта спостережень» Д. Стотт;

4)    дитячий варіант Міссісіпської шкали оцінки травматичних реакцій;

5)    методика «Неіснуюча тварина»;

6)    опитувальник  Басса-Дарки;

7)    симптоматичний  опитувальник Ю. Олександровича;

8)    тест тривожності Спілбергера-Ханіна;

9)    батьківські анкети для оцінки травматичних переживань дітей та інші.

 

Вправа - опитувальник «Шкала самооцінки ситуативної тривожності (Спілбергера-Ханіна)  ( 10 хв)

 

Інструкція. Прослухайте  уважно кожне з приведених запитань і закресліть ту цифру справа, в залежності від того як Ви себе почуваєте в даний момент. Над запитанням довго не задумуйтесь, оскільки правильних або неправильних відповідей немає.

   1.Я спокійний.

   2. Мені нічого не загрожує.

   3. Я напружений.

   4. Я відчуваю співчуття.

   5. Я відчуваю себе вільно.

   6. Я прикро вражений.

   7. Мене хвилюють можливі негаразди.

   8. Я відчуваю себе відпочившим.

   9. Я насторожений.

   10. Я відчуваю внутрішнє задоволення.

   11. Я впевнений у собі.

   12. Я нервую.

   13. Я не знаходжу собі місця.

   14. Я напружений (накручений в собі).

   15. Я не відчуваю напруги і скованості.

   16. Я задоволений.

   17. Я заклопотаний.

   18. Я занадто збуджений і мені ніяково.

   19. Мені радісно.

   20. Мені приємно. 

   21. Я відчуваю задоволення.

   22. Я швидко втомлююсь.

   23. Я легко можу заплакати.

   24. Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші.

   25. Буває, що я програю через те, що недостатньо швидко приймаю рішення.

   26. Я почуваю себе бадьорим.

   27. Я спокійний, холоднокровний і зібраний.

   28. Очікувані труднощі дуже непокоять мене.

   29. Я занадто переживаю через дрібниці.

   30. Я буваю повністю щасливий.

   31. Я приймаю все занадто близько до серця.

   32. Мені не дістає впевненості у собі.

   33. Я почуваю себе в безпеці.

   34. Я стараюсь обходити критичні ситуації і труднощі.

   35. У мене буває хандра.

   36. Я задоволений.

   37. Всякі дрібниці відволікають та хвилюють мене.

   38. Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути.

   39. Я врівноважена людина.

   40. Мене охоплює сильне занепокоєння, коли я думаю про свої справи та турботи.

 

Ні, не зовсім так

Мабуть так

Вірно

Цілком вірно

 

1

2

3

4

Інтерпретація:                                                                                                                                                                                              Показник результату за кожною шкалою може знаходитись в діапазоні від 20 до 80  балів. Чим він більший, тим вищий рівень тривожності (реактивної або особистісної). Оцінка рівнів реактивної та особистісної тривожності за результатами показників здійснюється в таких межах:                                                                                                                         до 30 балів - низький рівень тривожності,                                                                                                                                         від 31-45 балів - середній,                                                                                                                                                                                              більше 46 балів - високий рівень тривожності.

 

ІІІ Заключна частина

Квітуче дерево

(Оформлення учасниками тренінгу квітучого дерева з тканини)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тренінгове заняття

«Подолання  постравматичного

                          стресового розладу в постраждалих» Кількісьть учасників 25

Тривалість заняття: 2 година.

 

(відео-перегляд «Научи меня искуству маленьких шагов»)

І Вступна частина.

Сьогодні ми з вами зібралися для того щоб обговорити, як допомогти  та захистити  дітей постраждалих  в  зоні проведення  АТО. З  початком в  країні антитерористичної операції,  учні нашої школи беруть активну участь в волонтерській роботі, з метою надання допомоги  нашим солдатам: одягом та продуктами харчування. А дітей переселенців, які навчалися у нас, ми  намагалися всіляко підтримати, показуючи, що ми єдині і кожен з нас переживає їхні втрати немов свої. Танок, який ви мали змогу переглянути на початку нашого заняття, символічно показав бачення нинішньої трагічної ситуації, що склалась на Сході,  в зоні АТО,  очима наших дітей.

Ми психологи, педагоги в першу чергу маємо  захисти  дітей від наслідків дорослого безглуздя, від безправ’я, від війни. Сьогодні ми спробуємо навчитися  зазирати в душі тих, хто не бере участі в перемовинах нагорі й поділі сфер впливу та грошових потоків. Бо у  цих душах — досі  згадки про сирі темні підвали, де доводиться рятуватися від артобстрілів, страх за своє життя, біль через втрату дому, а часто — і найближчих людей…

Діти живуть у нашому дорослому сьогодні. Але мине час, настане  їхнє завтра. Як на нього вплине війна? Чи дадуть сходи «зуби дракона», посіяні в дитячих серцях? Якими будуть ці сходи? Ворожнечі та ненависті, що дозволяють легко відтворити в майбутньому війну, яку нинішні дорослі рано чи пізно закінчать? Або це будуть страх, біль і обережність, які послужать щепленням і бар’єром для повернення до пережитого?

Триватиме і далі конфлікт  поколінь, через передану батьками різницю в поглядах, який і далі нестиме вже пережиті  цими хлопцями й дівчатами небезпеку, страх, втрати? Чи все ж є надія? І наші зусилля не будуть марними в боротьбі за зціленні їх душі, їхні знову щасливі і кольорові сни.

То ж сьогоднішнім завданям нашого корекційного заняття є наметті показати дитячим скаліченим душам, що є інше сьогодення, життєрадісне,світле та сповнене теплом люблячих сердець.

Після закінчення діагностичної роботи з актуальної теми нашого сьогодення, при потребі має місце такий вид діяльності, як корекційна робота.          Психологічна корекція – система дій, спрямованих на виправлення недоліків емоційного, інтелектуального та поведінкового аспектів особистості за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.         

Отже, метою корекційної роботи є подолання посттравматичного стресового розладу, а саме:          - подолання страху;          - зниження рівня стресу;          - поліпшення настрою;          - формування навичок саморегуляції;          - формування вміння звільнятися від м'язового напруження;          - підвищення стресостійкості;          - сприймання цінності життя...

Методи та форми корекційної роботи з метою подолання ПТСР досить різні:          - малюнкова терапія;          - казкотерапія;          - ігрова терапія;          - ліплення;          - дихальні вправи (техніка квадратного дихання);          - вправи з уявою;          - музична терапія;          - релаксація;          - ароматерапія;          - медитація;          - масаж (рекомендувати);          - відео–терапія;          - афірмація (позитивна думка, висловлювання, регулярне повторення якого наближає втілення бажаного у дійсність).          Н-д: Я сильний і здоровий, життєва енергія         переповнює мене!!!

 

 

Метою заняття є:

 - подолання страху;

 - зниження рівня стресу;

 - поліпшення настрою;

 - формування навичок саморегуляції;

 - формування вміння звільнятися від м'язового напруження;

 - підвищення стресостійкості;

 - сприймання цінності життя...

Матеріали: аркуші формату А4, кольорові олівці, буклети, плакат з правилами роботи в групі, плакат з правилами для учнів, ефірні масла лаванди і герані, плакат для очікувань і сподівань.

 

ІІ основна частина

Хід заняття:

                               1.Звучить музика. Вправа «Запрошення до чаю». (10 хв)                                                                   Мета: самопізнання учасників, створення доброзичливої атмосфери в групі. Передаючи по колу чайну чашку, учасники промовляють…( називають по імені себе «Я» …… «Приходь до мене на чай, бо я…» (цікавий співрозмовник, інтелектуальна особистість, вмію розважатись і т.д.))

 

                                                     2  Вправа «Очікування»  (4  хв)

Мета: написати чого ви очікуєте від сьогоднішньої зустрічі?!

                                                     3 Вправа «Правила роботи» ( 4 хв)

Мета: прийняття правил роботи групи.

Читаємо написане на плакаті і приймаємо правила для роботи в групі.

Правила роботи

1. Бути активним

2. Звертатися один до одного на ім'я.

3. Не критикувати.

4. Бути щирим.

5. Не оцінювати один одного.

6. Принцип «тут і тепер».

7. Принцип «конфіденційності».

8. Дотримуватися запропонованих правил.

                                     

 

 

 

                                     4 Дослід (5 хв) «Внутрішній стан»

Мета: продемонструвати учасникам групи різні емоційні стани, які проявляються в продовж життя в різних ситуаціях.

Запрошую вас сісти (учасниці вже діляться на 2 команди поки сідають, стільці стоять навколо 2 столиків на яких теж є вода, стакан, гуаш, пензлик, блиск, трубочки).

Проведемо дослід. Перед вами стакан з водою. Яка вода? (Прозора, чиста.) З яким вашим внутрішнім станом можна порівняти? Думки? Відчуття? Емоції? Настрій? Вам подобається, коли усередині вас все спокійно. (Що нам може допомогти в цьому.)

Додаємо блиск. Тепер що відбувається з нами? (Блиск радості і щастя, говорять блиск в очах) Подобається нам це стан? (що нам може допомогти в цьому.)

Перед вами фарби, пензлик, вода, трубочки і стакан. Покажіть таким простим шляхом стан вашої емоційної  напруги в різних стресових ситуаціях. (Нагадаю - стан психічної, емоційної і фізичної знемоги супроводиться відчуттям втоми, супроводить безсоння, негатив до людей,  відчуття провини, тривожність, дратівливість.)

  Висновок: Ось таким чином ми можемо на цьому досліді прослідкувати спокійне радісне життя сімей до початку бойових дій, яке раптово змінилося з певними подіями в країні.  

  Не завжди дорослі, а темпаче діти можуть відтворити та поділитися певними почуттями, що їх переповнюють. Тому в цьму їм можуть допомогти заняття творчістю.

 

                    

                        5.Вправа « Творча майстерня»  (20 хв)                                                                                         

Мета: допомогти учасникам групи за допомогою творчості виявити свій емоційний стан.

Я запрошую вас творчу майстерню (педагоги сідають навколо столу, на якому коштує сіль).

Дивитеся, на столах насипана сіль. Для чого її можна використовувати?

Ми зараз спробуємо сіль життя перетворити на радість.

Декілька хвилин я пропоную вам побути наодинці з собою і прислухатися до своїх відчуттів. Запитаєте себе «Що я зараз відчуваю, переживаю, гадаю?». Можете на хвилинку закрити очі для того, щоб прислухатися до себе. Зосередтесь на декілька секунд на цьому питанні і подумайте, за допомогою яких квітів змогли б відобразити свій емоційний стан.

Розплющте очі. Зараз ми створюватимемо вашу веселку настроїв.

Перед вами сіль і різноколірна крейда. Виберіть перший колір солі який чимось нагадує те що ви відчували зараз. (Додатково ви можете вибрати вже готову забарвлену сіль.)

Насипаємо небагато солі на листок і починаємо її забарвлювати крейдою. Висипаємо. Тільки робіть це дуже акуратно, щоб не перемішати шари піску, інакше замість веселки в пляшці у вас вийде пісок брудно - коричневого кольору. Отже, приступаємо.

Закрутите кришку. Виріб готовий!

Наступний колір і так далі поки ви не заповните вашу судину веселкового настрою.

Можна узяти зволікання і спробувати створити який-небудь малюнок дуже акуратно, щоб не перемішати зайві шари. От так творять єгипетські майстри створюючи творчі малюнки з піску.

Це можна робити в групах з дітьми, фарбувати сіль можна за допомогою крейди.

Підсумок: Продемонструйте свій шедевр. Подивитеся на веселку в пляшці (банці) уважно і скажіть, що приходить вам в голову, коли ви на нього дивитеся - асоціації. Чи має це з вашими відчуттями внутрішнім станом, щось загальне?

Як ви думаєте, за допомогою чого ми спробували з вами очистити наш стакан? (Сіль, фарби. пластилін, пісок- це методи арт-терапії або творчості.)

Висновок: ми зараз вчилися виражати свій внутрішній стан, все що накопичилося в душі за допомогою творчості. Важко буває зрозуміти, а тим більше висловити те, що відчуваєш - зате легше викласти в творчості, до того ж це знімає накопичену психічну напругу, допомагає заспокоїтися або просто зосередитися. Ми зараз за допомогою невидимого містка з'єднали світ фантазій і світ реальності.

У вас відмінно це вийшло.

                                       

                                                6.Вправа  «Калоші щастя»

Мета: Навчити учасників долати перепони життя та відчувати позитивні емоції від кожної перемоги.

Інструкція: Я хочу запропонувати вам пограти в гру, яка називається «Калоші щастя». У Андерсена є казка з такою назвою. У цій казці феї подарували на день народження калоші щастя, які вона вирішила віддати людям, щоб ті стали щасливішими. Людина, яка надягала ці калоші, ставала найщасливішою людиною. Калоші виконували всі його бажання, він міг перенестися у будь-який час або епоху. Отже, я пропоную вам взути ці калоші і стати щасливою людиною.

Звичайно, на шляху до щастя зустрічатимуться перешкоди, але ви ж в щасливих калошах.

Отже, розбиваємося на дві команди, встали в шеренгу - розрахуйтесь на кішечок і пантерочки. Кішечки управо, пантерочки - вліво.

Змагатимемося. Ваше завдання, надівши калоші подолати всі перешкоди (демонструю як пройти естафету):

·        (купина) - долаємо купину неприємних, переслідуючих думок, що заважають, темних (йдемо в галошах по ним);

·        (доріжка) - це річка тривожності, хвилювань, страхів. (по ній потрібно пройти незвичайним способом, жодного разу його не повторити);

·        (бар'єр) - ваша планка низька самооцінка (я не зможу, у мене не вийде);

·        Болото (обруч) неуцтва тих, що оточують. Подумайте як його перейти щоб не зав'язнути в цьому ж болоті;

·        попереду мета (підвищення з медаллю ) - перемога (тут у вас хвилинка радості перемоги: ваші жести, міміка, пантомимика, вигуки - які допоможуть, вам передати відчуття перемоги) порадійте небагато;

·        Повертаємося гордим переможцем - передаємо естафету;

·        Біжить наступний учасник.

Підсумок у формі інтерв'ю:                                                                                                     1. Як вам вдалося так швидко подолати ці перешкоди?

2. Що ви відчуваєте?

3. Чи допомагали вам ваші колег?

4. Чи додалося у вас позитивних емоцій від перемоги, подолання таких складних перешкод?

5. Які висновки ви для себе зробили?

7. А в житті що вам допомагає долати перешкоди на шляху до мети?

8. У житті, вам що найважче буває подолати, з чим справитися?

 

 

Дихальні вправи. Застосовуються для виведення надлишків адреналіну з організму та зняття м’язової напруги при стресових станах та ПТСР

 

  Дихальні вправи. Застосовуються для виведення надлишків адреналіну з організму та зняття м’язової напруги при стресових станах та ПТСР

           

Техніка «Квадратне дихання».  (1 хв.)

    Прийміть зручну позу. Повторіть вправу декілька разів.

Зробіть вдих, одночасно рахуючи про себе: «один, два, три, чотири».

Зробіть затримку, одночасно рахуючи про себе: «один, два, три, чотири».

Зробіть видих, одночасно рахуючи про себе: «один, два, три, чотири».

Зробіть затримку, одночасно рахуючи про себе:«один, два, три, чотири».

«Задування святкових свічок» ( 1 хв.)

Уявіть собі торт зі свічками, які горять. Наберіть повітря у легені, з натиском та раптово подмухайте на свічки,  намагаючись уявно загасити їх.

Дихання «Піраміда» ( 1 хв.)

Зручно влаштуйтесь. Можна заплющити очі. Уявіть собі, що ваше дихання рухається спочатку знизу вгору(вдих), потім згори вниз (видих) керуйте інтенсивністю дихання від ледь відчутного до максимально інтенсивного, і, навпаки, від максимально інтенсивного до ледь відчутного. Повторіть вправу ще раз.

 

1.                Вправи з уявою. Використовуються для профілактики стресу.

                                       Вправа «Дерево» ( 3 хв.)

Ця вправа по можливості виконується босоніж, із заплющеними очима.

Уявіть дерево і спробуйте зобразити його, прийнявши відповідне положення тіла. Станьте прямо, ноги разом, тіло розслаблене.

Зверніть увагу на ноги: уявіть собі, що це стовбур дерева, з якого проростає міцне коріння, відчуйте підошвами ніг, як вони контактують з землею, уявіть, що ви пов’язані з землею міцним корінням, по якому рухаються живильні сили.

Тепер перемістіть увагу на тіло: уявіть, що це продовження стовбуру, по якому далі рухається живильна сила землі. Підніміть руки до гори, уявіть, що це гілки дерева, які також наповнюються живильною силою. Вітер хитає гілля, і воно погойдується зліва - направо, вперед – назад. Виконайте ці рухи декілька разів. Сонце зігріває листочки і вони легенько тріпочуть, виконайте легкі коливання долонями. Опустіть руки, відкрийте очі, зробіть глибокий вдих та видих.

 

Музична терапія, кольоро терапія. Зняття напруги через музичну терапію – цілком звичайне явище. Однак не кожна музика веде до заспокоєння. Слід вибрати саме таку музику, яка приємна особисто вам, оскільки кожен з нас по-різному реагує на той чи інший тип музики. Те, що може приносити задоволення одній людині, може дратувати іншу. Прослуховування заспокійливої музики збільшує глибину дихання і виробництво серотоніну гормону радості.

 

 

 Ароматерапія. Багато ефірних масел, есенцій або рослин відомі своїми якостями зняття стресу.  Лаванда викликає почуття спокою і розслаблення, герань знижує рівень стресу. Ми можемо використовувати ефірні масла для зниження рівня стресу під час медитації чи музичної терапії – це подвоїть позитивний ефект.

 

(музика для зняття стресу) - 5 хв

 

Поки живе надія в хаті, нехай живе, не виганяй її.

 

                      Танцювальна терапія як метод практичної корекції

“Танець - це жива мова, якою говорить людина. . . Танець вимагає спілкування прямого, тому що його носієм і посередником є сама людина, а інструментом вираження — людське тіло” Мері Вігман

Цілительний потенціал танцю, його гармонізуючий вплив на індивідуальну і групову свідомість відомі з давніх часів. Як частина ритуалів танець був одним із мостів між “хаосом і космосом”, втіленням єдності і різноманіття відносин між людиною і навколишнім середовищем.

Танцювальна терапія - один із важливих методів фізичної та соціальної реабілітації. Відома практика широкого застосування танцювальної терапії в Америці та інших країнах, для повернення людини пове до активної життєдіяльності.

Цінність даного методу полягає в комплексній дії на організм:

- відновлення втрачених функцій, 

- підвищення рівню самооцінки,

- освоєння різних методів розслаблення,

- повернення віри в себе.

 

Як “працює” танцтерапія? Що вона може дати нам?

Наше тіло зберігає в собі пам’ять усього нашого життя, тих обмежень, які ми придбали і тих можливостей, які ми можемо використовувати. У кожного тіла є своя мова. Найчастіше, це дуже “тиха” мова - ледь помітний нахил голови, рідко усвідомлювані рухи пальців, на що ми просто не зауважуємо. У кожного тіла є свої “улюблені” (точніше, звичні) пози, жести, особливості ходи, що притаманні саме йому. На жаль, ми не звикли звертати уваги на цю мову. Одне з основних завдань танцтерапії полягає в тому, щоб навчити людину чути неповторний голос свого тіла.

У кожної людини є образ свого “я”, який виражений в образі тіла. Стереотипи, породжені вихованням і перенесеними стресами, втілюються у нашому житті й у нашому тілі. У людей є обмеження, страхи і нереалізовані бажання, які виражає тіло. Тому танець — це також і взаємодія, історія людських взаємин. Через танець ми можемо: - більш відкрито глянути на світ людських взаємин; - виразити ті почуття, які ми не вміємо і боїмося виражати; - реалізувати.

 

 

8. Арт-терапія «Танець» (10 хв)

«Не важво, що на подвірї»      

                      9.Вправа  «Малюнок Я майбутьнього» (Час: 25 хвилин)

Мета: повірити в свої внутрішні ресурси.

Матеріали: харчова плівка натянута поміж ніжками столів, фарби.

Хід вправи: фарби,  учасники розташовуються в будь-якому місці кімнати. Бажано щоб поряд один з одним ніхто не сидів. На харчовій плівці їм належить намалювати власний образ в алегоричній формі так, як вони себе уявляють в найближчому майбутньому. Для малювання дається певний час. Наприклад, 10 хвилин, після закінчення, якого все ж таки не слід жорстко вимагати закінчення малювання, треба дати можливість кожному учасникові закінчити свій малюнок в спокійній обстановці.

Інструкція учасникам: «Можете малювати все, що хочеться. Це може бути картина природи, натюрморт, абстракція, фантастичний мир, гостросюжетна ситуація, щось в стилі ребусу, загалом, все, що завгодно, але з чим ви асоціюєте, зв'язуєте, пояснюєте, порівнюєте себе, свій життєвий стан, свою натуру».

Коли малюнки виконані, ведучий  просить кожного певний час походити кімнатою через певний проміжок часу ведучий пропонує кожному учасникові в  хаотичному порядку сісти за столи. По черзі вибрати   малюнок і, демонструючи його групі, просить учасника поділитися враженнями, що за чоловік міг його намалювати. Чийсь коментар обмежується одним словом, хтось ділиться докладнішими припущеннями. Це не найважливіше. Головне - сприяти тому, що б висловилися всі, включаючи і авторів малюнків. Авторові пропонується висловитися, що називається, для маскування.

Питання для обговорень:

Поділися враженнями, яка людина могла намалювати даний малюнок.

Якими якостями володіє ця людина?

Це упевнена в собі людина або навпаки?

Коли висловлювалися з приводу вашого малюнка, які відчуття ви переживали?

Чи все висловлене про цей малюнок збігається з Вашими сподіванями на майбутнє?

                                               

ІІІ заключна частина.

                                   10.Вправа  «Ліцензія на щастя» (5 хв)

Психолог звертається до учасників із пропозицією написати на  виданих їм аркушах паперу те, що вони мають право робити, щоб почувати себе  щасливими, що при цьому можуть відчувати, про що думати, як поводитися. Спочатку психолог пропонує написати ім’я учасника, дату, а потім виконувати роботу.

Після завершення роботи психолог просить учасників перевернути аркуші, на яких Вони писали. Там (заздалегіть) уже  зроблений напис: «Ліцензія на щастя»

Таким чином, кожен учасник одержує власну ліцензію на щастя.

                                                                  Притча

      Високо в темному небі, на одній величезній зоряній галявині жили - були зірки. Було їх дуже багато, і всі зірки були дуже гарними. Вони світилися й іскрилися, а люди на землі щоночі любувалися ними. Всі ці зірки були різних кольорів. Тут були червоні зірки, і тим, хто народжувався під їхнім світлом, вони дарували сміливість. Тут були сині зірки - вони дарували людям красу. Були на галявині й жовті зірки - вони обдаровували людей розумом, а ще на галявині були зелені зірки. І всі люди, хто народжувався під їхнім світлом зелених променів, ставали дуже добрими.

І от одного разу на зоряному небі щось спалахнуло! Всі зірки зібралися подивитися, що ж відбулося. А це на небі з'явилася ще одна маленька зірочка. Але була вона абсолютно... біла! Оглянулася зірочка навколо й навіть замружилася: скільки прекрасних зірок навколо - прошептала вона. “А що ти даєш людям?”- запитали її інші зірки. У відповідь вона задумалася....

- Я знаю, що серед всіх присутніх немає таких зірок, які були б безбарвними. Я бажаю вам «світитися» завжди й скрізь!

Заключне слово психолога.

Я Вам всім бажаю знайти радість в собі – і вона поверне вам сонячну погоду. Посміхніться – і до Вас повернеться безтурботне дитинство. Вдихніть на повні груди – і у Вас поселиться любов та надія. Відкрийте серце Радості і той радості, що оточує Вас з усіх сторін.

І чим Ви самі радісніші, тим більше у Вас шансів допомогти іншим впоратися з їхніми негараздами, з душевним дискомфортом: а посмішка на Вашому обличчі викличе радість в серцях інших людей.

Пам’ятайте, що Ви самостійно будуєте свій настрій та власне життя!!!! Будьте щасливі.

Консультативна робота.

Питання для обговорення з педагогами.    

-         Емоційні реакції. Що робити?: (Додаток 1)

-         Інформаційна війна;

-         Булінг; (Додаток 2)

-         Конфлікт. Шляхи протидії та вирішення;( Додаток 3)

-         Правила безпеки;

-         Перша психологічна допомога;

-         Наявні ресурси з надання допомоги;

-         Педагогічна етика в період конфлікту;

-         Емоційне вигорання;

-         Робота з учнями та їх батьками.

-         Соціально – політична ситуація; ( додоток 4)

Питання для обговорення з учнями

-         Толерантне відношення. ( Відеоролик з участю дітей та педагогічного складу школи) ( додаток)

-         Шляхи вивільнення агресії; (Додаток 5)

-         Булінг; ( Додаток 2)

Питання для обговорення з батьками.

-         Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей. (Додаток 6)

-         Інформаційна війна;

-         Соціальні мережі;

-         Усвідомлене батьківство.

-          Поради з адаптації дітей до нових умов. (Додаток )

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

                                      Емоційні реакції. Що робити?

Національна асоціація шкільних психологів США розробила поради для батьків і вчителів, діти яких живуть в умовах страху війни і тероризму.

Дорослі повинні допомогти дітям почуватися в безпеці, коли світ здається дуже небезпечним місцем. Батьки та вчителі повинні розуміти, як правильно реагувати на емоційні реакції і стану дітей, серйозність яких варіюється залежно від особистих обставин. Діти, що пережили особисту втрату або зазнали впливу терористичних актів та воєнних дій, а також діти військових і працівників служб порятунку та громадської безпеки стають особливо уразливими. Чи зможе дитина подолати травму, чи залишиться з нею на все життя, залежить від багатьох обставин. Вчителі та вихователі можуть допомогти дитині відновити почуття безпеки, моделюючи спокійну і контрольовану поведінку. Це має вирішальне значення для того, щоб діти мали можливість обговорити свої проблеми і могли відокремити реальні страхи від уявних. Також важливо обмежити «Порції» травмуючої  інформації ЗМІ. Слід зазначити, що дані поради будуть корисними дітям, які не проживають в місцях бойових дій і терористичних актів. Коли ж мова йде про травматичний досвід потерпілих і очевидців, знадобиться серйозна допомога у вигляді психотерапії.

 

Емоційні реакції

1. Переважаючою реакцією є страх: за родичів і близьких в армії, а також побоювання за власну безпеку. Дитячі фантазії зазвичай перебільшені, хоча і засновані на реальних подіях. Дитина може представляти падіння бомби на

власний будинок, або щось іще гірше.

2. Втрата контролю. Військові дії - те, що діти і більшість дорослих не можуть контролювати. Відчуття втрати контролю породжує ефект, коли діти хапаються за все, що можуть контролювати: відмовляються йти в школу, слухатися, залишатися без батьків або улюблених іграшок та ін.

3. Гнів. Оскільки діти не можуть направити свою злість на безпосередніх винуватців, тобто на джерело загрози, вони часто направляють її на тих, хто поруч: однокласників, сусідів, відсутніх батьків. Ситуація ускладнюється, якщо серед рідних є добровольці: патріотизм і борг є абстрактними поняттями для дітей молодшого віку, які відчувають тільки конкретну реальність розлуки з рідною людиною.

4. Втрата стабільності і впевненості в собі.

Незвичайні обставини порушують звичний спосіб життя. Це стає джерелом тривоги і постійної невпевненості.

5. Збентеження. Діти відчувають збентеження, не розуміючи, на що їм чекати, і коли це все закінчиться. Інший вид реакції - маленькі можуть не розрізняти насильство-як розвага (в кіно, іграх) і реальні події з новин.

 

 

Що батьки та вчителі можуть зробити

1. Підібрати правильні слова завжди непросто. Якщо не знаєте, що сказати, скажіть: «Так, це дійсно дуже важко для тебе / для нас!» Це спрацює. Тим самим ви показуєте, що теж не любите те, що відбувається, але визнаєте, що боротьба з терористами / ворогом повинна тривати, щоб нарешті настав мир.

2. Спробуйте розпізнати емоції, що лежать в основі дій дитини, і вербалізувати (проговорити) їх: «Я бачу, тобі дуже страшно», «Це так важко - знати, що твій тато воює проти ворогів заради нашої країни», «Я знаю, буде чудово, коли твій тато / мама повернуться додому». Іноді діти висловлюють страх: що буде, якщо тато / мама не повернеться. Якщо так сталося, спробуйте сказати: «Ми про тебе потурбуємося, ти не залишишся сам. Давай подивимося, що ми будемо робити в такому випадку ... »

3. Коли діти особливо засмучені, не заперечуйте серйозності ситуації. Слова «Не плач, все буде добре» їм не допоможуть. Однак, визнаючи проблему, не забувайте постійно висловлювати віру і надію на те, що все буде добре.

4. Старші за віком діти військових зазвичай цікавляться: «Це мій тато / мама стріляє в людей? » Це питання, яке потребує обговорення з дитиною.

5. Завжди будьте чесними з дітьми. Не бійтеся розділити з ними свої страхи і побоювання. Вказуйте, що відповідні дорослі вирішують проблему.

6. Намагайтеся зберегти звичний уклад життя, щоб дати дітям відчуття стабільності.

7. Виділіть годину або півгодини в день, які ви стабільно приділяєте тільки дитині, грі і спілкуванню з ними, для позитивних емоцій. Відкладіть телефон і всі справи на потім.

8. Залучайте дітей до планування того, як впоратися з ситуацією у вашій родині. Це їм необхідно, допомагає долати стрес, а крім того, вони дійсно продукують багато хороших ідей.

9. Діти військових можуть зажадати додаткової уваги, більше часу і більше спілкування.

10. Всі діти можуть проявляти при таких обставинах ознаки стресу. Пам'ятайте, що деякі незрілі, агресивні реакції є реакцією на стрес.

11. Діти можуть мати проблеми зі сном. Намагайтеся дотримуватися звичних вечірніх ритуалів і будьте поблажливі до таких речей як спати зі світлом, з улюбленою іграшкою, разом з братом / сестрою. Це тимчасово і зазвичай не викликає звикання.

12. Діти можуть почати часто грати у війну або відтворювати агресію у своїй творчості. Часто це засмучує дорослих. Втім, це нормальна реакція для дітей, тим самим повідомляють про свою поінформованість про події навколо них. Якщо гра не є по-справжньому агресивною, не варто бути занадто несхвальним.

Поговоріть з дітьми про їхню творчість, вербалізуйте емоції, які ви побачили. Питайте, як діти почуваються, відповідно діліться своїми емоціями. Дітям важливо не відчувати себе самотніми у своїх переживаннях.

Іноді допомагають ігри у лікаря, пожежного - того, хто рятує життя. Якщо дитина захоплюється  насильницькими образами більше, ніж кілька днів, варто звернутися до фахівця.

13. У окремих випадках у дітей в умовах зростання стресу і нестабільного психічного стану можуть посилюватися суїцидальні настрої. При перших же ознаках звертайтеся до фахівців.

14. Не дозволяйте дітям перевантажувати себе цими проблемами. Якщо вони щовечора рвуться дивитися теленовини, знайдіть їм інше, нове для них заняття.

15. Не перевантажуйте дітей фінансовими проблемами. Говорити, про те, що необхідно економити, варто і доречно. Але не більше. Фінанси - сфера, де діти відчувають себе безпорадними, оскільки ще не відповідають за неї.

16. Знайдіть час для того, щоб проаналізувати власну поведінку і впоратися з власними проявами стресу. Це допоможе не тільки вам, але і вашим дітям / учням.

17. Вчителі повинні повідомляти батькам, якщо помітили ознаки стресової поведінки дитини. Вони повинні надати корисну інформацію та поради по темі.

 

Додаток 2                                                   

Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого?

Діти, які піддаються булінгу в школі, починають вигадувати приводи, щоб не ходити на заняття, прикидаються хворими. Стають замкнутими, втрачають смак до життя і перестають вчитися. Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого, і хочеш йому допомогти:

1. Ти можеш бути тим, хто нарешті почне про це говорити.

2. Якщо бачиш ситуацію булінгу, одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч.

3. Якщо тобі пропонують приєднатися до булінгу або дивитися на те, що відбувається, рішуче відмовляйся.

4. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте.

Якщо ти поводишся як той, хто булить...

Що робити якщо ти несподівано для себе зрозумів, що поводишся як той, хто булить:

1. Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще.

2. Дорослі дійсно переймаються тим, що відбувається. Навіть, якщо здається, що це не так.

3. Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому. Подумай, ти дійсно цього прагнеш?

4. Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Викресли булінг зі свого життя!

Буллінг і як його подолати

 Сьогодні все частіше в шкільному середовищі і в середовищі психологічної допомоги звучить слово «буллінг». У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування і залякування. Більшість дітей свого часу дражнили брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій, дружній і обопільної формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні уколи стають образливими, злими та постійнимми, вони перетворюються в знущання і їх необхідно припинити.  Буллінг - це зарозуміла, образлива поведінка, агресивне переслідування одного з членів колективу (шкільного, студентського або професійного) з боку інших членів колективу або його частини. При цькуванні жертва виявляється не в змозі захистити себе від нападок. Таким чином цькування відрізняється від конфлікту, де сили сторін приблизно рівні.

Причини буллінгу  У своїй психотерапевтичній практиці я працювала як з жертвами буллінг, так і з дітьми, які самі принижують і залякують інших дітей. Які ж причини такого стану справ? Наведу приклади з практики.  Дівчинка 13-ти років. Жертва буллінг. Будемо називати її Машею. Маша була цілком щасливою і задоволеною життям дитиною. Коли дівчинці було 12, її батьки розлучилися. Після розлучення вона залишилася жити з матір'ю. Маша дуже важко переживала цю подію, втратила впевненість в собі і «грунт під ногами», стала замкнутою, пригніченою, зруйнувалося її звичне життя. Дівчинка переживала травму втрати, так як з батьком у неї був особливий зв'язок. В цей складний період вона стала жертвою шкільного буллінгу, тому що була настільки пригнічена, що у неї не було сил чинити опір знущанням з боку однокласників. Вона відмовлялася ходити в школу. В такому стані мати привела її до мене на консультацію.  Інший випадок з дев'ятирічним хлопчиком Сергієм, який сам «булив» однокласника. Вдома Сергій піддавався психологічному і фізичному насильству. І його буллінг в школі був уже наслідком. Дитина намагалася відновити почуття власної гідності, принижуючи іншу дитину.  Тобто, причини виникнення буллінг можуть бути найрізноманітніші, але в першу чергу, це наслідок домашніх принижень, насильства в сім'ї, відсутність довірчих взаємин і підтримки з боку батьків.  Хто стає жертвою буллінгу  Жертвами цькування в школі, частіше за все, стають двієчата, круглі відмінники, улюбленці вчителів, фізично слабкі діти, діти, яких гіперопікають батьками, жертви домашнього насильства, ябеди, діти, які страждають захворюваннями, що виділяють їх з колективу, діти, які не мають електронних новинок сучасного прогресу або ж мають найдорожчі з них, недоступні іншим дітям, вундеркінди, представники сексуальних меншин.     Об'єднує всіх жертв одна риса: найчастіше об'єктами знущань стають діти і підлітки, що володіють підвищеною чутливістю, що показують свою «слабкість» (страх, образу або злість). Їх реакція відповідає очікуванням агресорів, народжуючи шукане відчуття переваги.     Хлопчики частіше є жертвами і ініціаторами шкільної цькування. Методи цькування відрізняються в залежності від гендеру жертви: хлопчиків частіше б'ють, про дівчаток однокласниці, як правило, розпускають чутки.     Буллінг призводить до того, що жертва втрачає впевненість в собі. Також це явище може призводити до різної тяжкості психічних відхилень, а також психосоматичних захворювань, і може стати причиною самогубства. У цьому випадку важливо пояснити людині, що її уькують, і показати, як діяти в ситуації, що склалася.  Основні види буллінгу  Розглянемо основні види буллінгу, їх характерні ознаки і дії, які потрібно зробити:  Вербальний буллінг  Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою жорстоких слів, яке включає в себе постійні образи, погрози і неповажні коментарі про будь-кого (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідніст, особливості стилю одягу і т.д.) . Приклад: одна дитина каже іншій дитині: «Ти дуже, дуже жирний, прямо як твоя мама». Характерні ознаки: діти, які зазнали вербальному буллінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось вимовив на їх адресу, і запитати вас про те, чи правда це. Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їх в думці про те, що кожен заслуговує доброго ставлення, - дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, - це зміцнення почуття власної гідності і незалежності своєї дитини і її готовності вжити заходів у разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова і дії хулігана. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепися».  Фізичний буллінг  Що це таке: фізичне залякування або буллінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає у багаторазово повторюваних ударах, стусани, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином. Приклад: з дитини привселюдно стягують штани або спідницю на дитячому майданчику. Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами і непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, забої, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль в животі. Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову - запитаєте, як справи в школі, що відбувалося під час обіду або на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте у дитини, чи вів хтось себе образливо по відношенню до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати і час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені. Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною триває і вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться в місцеві правоохоронні органи. Існують закони про боротьбу з залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригуючі дії. Соціальний буллінг.  Що це таке: соціальне залякування або буллінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, будь то трапеза за обіднім столом, гра, заняття спортом або громадська діяльність. Приклад: група дівчаток в танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому ніякої уваги на одну дівчинку, яку вони вирішили не запрошувати, вдаючи, що її не існує. Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням підтримувати участь в компанії однолітків, і більшим, ніж зазвичай прагненням до самотності. Дівчата частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду буллінг може бути таким ж сильним, як від фізичного насильства, і тривати набагато довше. Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоб поговорити з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтеся на розвитку їх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання і позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.  Кібербуллінг  Що це таке: кіберзалякування полягає в звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні і неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень в соціальних мережах. Сексистські, расистські та інші подібного роду повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину. Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петя повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується ?! ». Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в інтернеті, ніж раніше, чи буває при цьому сумною і тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, в телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є у дитини проблеми зі сном, чи просить вона залишитися вдома і не ходити в школу, або відмовляється від улюблених занять. Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватися анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження що відповідають її віку. Будьте в курсі популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в мережі. Скажіть їй про те, що, якщо вона піддається кіберзалякуванню, вона не повинна втягуватися, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про кіберзалякування вам, щоб ви змогли розпечатати провокаційні повідомлення, включаючи дати і час їх отримання. Повідомте про кіберзалякування  школу і інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється і містить загрози і повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами.  Як почати говорити про Буллінг  Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, буллінгу, підтримайтеїї, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.      Ще один із способів почати говорити з дитиною про буллінг - це спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія. Ось список фільмів по темі: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017). Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати і в класі і потім влаштувати аналіз фільму.    Завжди вживайте заходів проти знущань, буллінгу, особливо якщо насильство приймає важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію до тих пір, поки вона не припиниться. Конфлікт. Шляхи протидії та вирішення.

Культура людського спілкування - це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування - свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово - це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє. Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу. З огляду на це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватись як на офіційному, діловому, так і на чисто побутовому рівнях.

На наш погляд, цій проблемі приділяється невиправдано мала увага як в освітньо-виховних закладах, так і в державі в цілому. Засоби масової інформації, маючи величезні можливості формувати у людини смак до справжньої високої культури взаємостосунків між людьми, нехтують цією можливістю і використовують дане їм державою право впливу на суспільство, часто в протилежному напрямку, потураючи розвитку масової антикультури.

-          АЛГОРИТМ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ

Розв'язання, вирішення — це заключна стадія розвитку конфлікту. Вона можлива завдяки перетворенню самої об'єктивної ситуації, а також унаслідок зміни образів ситуації, що виникли в учасників конфлікту. Крім того, в обох цих випадках можливе подвійне розв'язання конфлікту: часткове, коли долається тільки конфліктна поведінка, але залишається внутрішнє прагнення до конфлікту, воно лише стримується; і повне, коли конфлікт ліквідується як на рівні фактичної поведінки, так і на внутрішньому рівні. Повна ліквідація конфлікту шляхом зміни об'єктивної ситуації можлива тоді, коли учасники конфлікту розведені в різні структурні підрозділи організації чи задоволені їхні особистісні потреби. Часткове розв'язання конфлікту на об'єктивному рівні здійснюється, якщо внаслідок відповідної зміни реальних умов конфліктна ситуація переструктурується так, що учасники не зацікавлені більше в продовженні конфліктних дій, хоча мета залишилася та сама. До цього типу належать суто адміністративні розв'язання конфлікту, що спираються на заборони, санкції в разі їх порушення. Значної психологічної компетенції вимагають випадки, коли конфлікт розв'язується шляхом зміни образів, що мають учасники конфлікту. Таке розв'язання конфлікту (повне або часткове) спирається передусім на переструктурування або формування нових цінностей, мотивів, установок.

Практичні питання розв'язання конфліктних ситуацій у виробничих організаціях досить детально розглядають В. Бойко та О. Ковальов. Серед шляхів розв'язання таких ситуацій вони виділяють: а) попередження конфлікту;

б) управління конфліктом; в) прийняття оптимальних рішень у конфліктних ситуаціях; г) розв'язання конфлікту. Успішне розв'язання конфліктних ситуацій можливе з допомогою розробки тактик, що враховують усі аспекти конфлікту як соціально-психологічного явища[3, c. 109].

З них вибирається та, яка відповідає певній конкретній ситуації. Виділяють такі тактики:

1. Розв'язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Насамперед треба реально встановити не тільки безпосередній привід конфліктного зіткнення, а й його причину, що часто не усвідомлюється учасниками конфлікту. Далі треба визначити зону поширення конфлікту (та проблеми, які він зачіпає), виявити реальні мотиви, що зумовили його виникнення. Розв'язання конфлікту можливе тільки при з'ясуванні реальних причин. Це завдання ускладнюється, якщо його виконує представник однієї з конфліктних сторін. Ділові конфлікти частіше мають конструктивний та мобільний характер, вони зникають за умови вирішення проблеми, що породжує протилежні позиції. Але особистісні та міжособистісні конфлікти значно стійкіші.

2. Розв'язання конфлікту з урахуванням його цілей. Нерідко протиставлення цілей зумовлене не їхнім реальним змістом, а недостатнім порозумінням, домінуванням емоційних станів, зниженням пізнавального компонента, різними позиціями, які відстоюють конфліктуючі сторони. Насправді цілі можуть бути спільними, у цьому разі необхідно виявити та усвідомити розбіжності в розумінні цілей. У будь-якому випадку треба відмежувати цілі, що пов'язані з міжособистісною взаємодією (особисті домагання, стилі поведінки), від цілей соціальної взаємодії (вирішення виробничих завдань, виконання функціональних обов'язків, визначення стратегій управління організацією). В першому випадку ми ставимося до людини як до особистості, в другому — як до виконавця певних соціальних функцій. А це визначає стратегію розв'язання конфлікту.

3. Розв'язання конфлікту з урахуванням його функцій. Учасників конфлікту треба переконати в тому, що стосунки між ними можна владнати шляхом обміну думками, уточнення позицій тощо.

4. Розв'язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізнавального стану учасників полягає в тому, щоб показати негативний вплив емоційного напруження на учасників конфлікту. Знижується рівень критичності мислення, що призводить до необґрунтованих дій, емоційний стан негативно впливає на взаємодію, зумовлює неадекватне взаєморозуміння. Під впливом емоцій конфліктна ситуація сприймається як така, що загрожує позиції людини в групі, а це спонукає до крайніх дій з метою збереження свого статусу. Конфлікт починає поширюватися, він поглинає дедалі більше членів організації, деформує усталені стосунки.

5. Розв'язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Конфлікти нерідко виникають унаслідок невмілих дій керівника, неадекватного стилю його діяльності, психологічної некомпетентності. Причинами конфліктних ситуацій можуть слугувати специфічні риси характеру, особистісні властивості членів групи.

6. Розв'язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. Знання про можливі варіанти та наслідки завершення конфліктів допомагають вибрати найкращі засоби впливу на конфліктуючі сторони. Наслідки конфліктів залежно від їхнього змісту: 1) повна ліквідація конфронтації через взаємне примирення; 2) зникнення конфронтації, коли один з учасників перемагає, а інший визнає себе переможеним або коли обидві сторони програють чи задовольняють свої домагання; 3) послаблення конфлікту взаємними поступками; 4) трансформація конфлікту, перехід його в змінений або принципово новий конфлікт; 5) поступове згасання конфлікту; 6) механічне знищення конфлікту (ліквідація підрозділу, організації, звільнення учасника та ін.).

7. Розв'язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Будь-який конфлікт має розв'язуватися відповідно до етичних норм. У виробничих організаціях завжди виникають певні розбіжності, суперечки, конфлікти щодо вирішення виробничих питань, зумовлені розбіжностями в розумінні завдань, методів їхнього вирішення. Наявність ділових конфліктів є умовою ефективної діяльності організації. Статусний бік ділового конфлікту стосується умов та принципів відносин керівника й підлеглого, старшого та молодшого за віком, більш або менш компетентного та ін. Діловий конфлікт спирається на обмін думками і пов'язаний з низкою етичних умов. Це взаємне прагнення слухати, адекватно сприймати інформацію. Важливу роль тут відіграють рефлексія та емпатія. Етика доказів змушує спиратися не тільки на логіку думки, а й на поважне ставлення до опонента. Етика критики спрямовує її не на особистість опонента, а на аналіз справи. Етика згоди має на меті досягнення ефективного результату, підкріплення взаємних симпатій[7, . 119-121].

-  СТРУКТУРНІ МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ

К. Томас і Р. Кілмен виділяють наступні п'ять основних стилів поведінки в конфліктній ситуації: пристосування, ухилення, протиборство, співробітництво і компроміс. Відповідно існують такі методи їх вирішення:

Метод ухшіення. Він базується на тому, що людина намагається відійти від конфлікту, уникнути ситуації, що провокує протиріччя та уникнути обговорення питання, що приводить до конфлікту.

Метод примушування. Тут перемагають спроби примусити прийняти свою точку зору будь-якою ціною, небажання цікавитися думкою інших. Особа при цьому поводить себе агресивно та впливає на опонентів силою влади. Цей стиль ефективний, коли керівник має велику владу над підлеглими. Недоліком цього стилю є те, що придушується ініціатива підлеглих і не враховуються їх думки, фактори, оскільки береться до уваги одна точка зору.

Метод згладжування. Цей стиль характеризується поведінкою, яка продиктована переконанням, що не варто злитися, оскільки це негативно позначається на всіх. І потрібно стимулювати почуття спільності між членами колективу.

Метод співробітництва означає, що члени колективу активно беруть участь у пошуку рішення, яке б задовольняло всіх учасників суперечки, не забуваючи своїх інтересі», проводиться відкритий обмін думками всіх учасників конфлікту.

Метод компромісу. Він характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але тільки до певної межі. Це дуже цінується в управлінських ситуаціях, оскільки зводить до мінімуму недоброзичливість і дає можливість вирішити конфлікт, щоб задовольнити всі сторони. Але слід пам'ятати, що використання цього методу на ранній стадії розвитку конфлікту може зашкодити справі та її вирішенню.

Вирішення проблем — це визнання розбіжностей у думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб краще зрозуміти причину конфлікту та знайти вихід, прийнятний для всіх сторін.

Отже, в складних ситуаціях, де різноманітність підходів і точна інформація є запорукою для прийнята розумних рішень, появу конфліктних ситуацій потрібно навіть стимулювати, використовуючи її як один із засобів вирішення проблем. Однак при цьому треба володіти способами вирішення та виходу з конфліктних ситуацій.

Також слід пам'ятати, що способи вирішення конфліктів, час, який на це витрачається, у людей з різними індивідуально-психологічними характеристиками відмінні. Наприклад, холерик вирішує все швидко, напористо, і для нього краще фати, ніж бути у невизначеності. Меланхолік довго розмірковує, все зважує, не приступає до дій, тому що перший крок, на його думку, перекриває інші можливості.

Характер, як індивідуальна риса психологічного складу особистості, проявляється в поведінці, ставленні до оточуючого світу. І це повинен врахувати керівник, і впливати на людину так, щоб не зашкодити ні людині, ні підприємству, ні самому колективу[2, c. 96-98].

Для управління конфліктом можна використати дві стратегії: попередження й вирішення, причому стратегія вирішення залежно від ситуації реалізується двома способами — примусом і переконанням, підкріпленим засобами стимулювання.

Стратегія попередження конфлікту - сукупність заходів організаційного і роз'яснювального характеру, а саме: покрашення умов праці, більш справедливий розподіл ресурсів, винагороди, зміна структури організації, системи управління нею, забезпечення виконання правил внутрішнього розпорядку, службовий етикет.

Стратегія вирішення конфлікту спрямована на те, щоб змусити або переконати конфліктуючі сторони припинити ворожі дії і приступити до переговорів, знайти оптимальне рішення, яке б виключало поразку будь-якої сторони і визначило б напрям ефективної діяльності.

Реалізуючи цю стратегію, керівник доводить неможливість досягнути за допомогою конфлікту бажаної цілі. Далі керівник визначає причини виникнення конфлікту, його межі, позиції сторін, інтереси, і разом з учасниками знаходить шляхи виходу із даної ситуації. При необхідності керівник застосовує адміністративні методи впливу, або організовує проведення переговорів.

Переговори — це набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаєморозумінь між конфліктуючими сторонами.

Вирішення конфліктів — це усунення повністю або частково причин, які провокують конфліктну ситуацію. Успішне вирішення конфліктів передбачає:

  • визнати існування конфлікту, тобто визнати його учасників, наявність протилежних цілей;

  • визначити можливості переговорів, уточнити, які мають вестись переговори, з посередником чи без нього;

  • узгодити процедуру переговорів, визначити, де, коли і як почнуться переговори, тобто обговорити терміни, місце, процедуру ведення переговорів, початок сумісної праці;

  • уточнити коло питань, які є предметом конфлікту;

  • розробити варіанти рішень. Сторони при сумісній роботі розробляють декілька варіантів рішень з урахуванням затрат на кожну із них, і з урахуванням можливих наслідків;

  • прийняття узгодженого рішення;

  • реалізація прийнятого рішення.

Пояснення вимог до роботи. Одним з кращих методів управління,що попереджає дисфункціональний конфлікт, - пояснення того, які результати очікуються від кожного співробітника і підрозділу. Тут повинні бути згадані такі параметри як рівень результатів, якій повинен бути досягнутий, хто надає і хто отримує різноманітну інформацію, система повноважень і відповідальності, а також чітко визначені політика, процедури і правила. До того ж, керівник засовує всі ці питання не для себе, а з тим, щоб його підлеглі добре зрозуміли, чого від них чекають і в якій ситуації.

Координатні і інтеграційні механізми. Ще один метод управління конфліктною ситуацією – це використання координаційного механізму. Один з самих розповсюджених механізмів - ланцюг команд. Як ще давно відмічав Вебер і представники адміністративної школи, встановлення ієрархії повноважень підпорядковує взаємодію людей, прийняття рішень і інформаційні потоки всередині організації [9; c.115]. Якщо два чи більше підлеглих мають розбіжності з якогось питання, конфлікт можна уникнути, звернувшись до їх спільного керівника, пропонуючи йому прийняти рішення, принцип єдиноначалія полегшує використання ієрархії для управління конфліктною ситуацією, так як підлеглий чудово знає, чиїм рішенням він повинен підкорятись.

В управлінні конфліктною ситуацією дуже корисні засоби інтеграції, такі як управлінчеська ієрархія, використання служб, що здійснюють зв’язок між функціями: міжфункціональні групи, цільові групи і міжвіддільські наради. Дослідження показали, що організації, які підтримували потрібний для них рівень інтеграції, домоглися більшої ефективності, ніж ті, які не зробили цього.

Загальноорганізаційні комплексні цілі. Становлення загально організаційних комплексних цілей - ще один структурний метод управління структурною ситуацією. Ефективне здійснення цих цілей потребує спільного зусилля двох чи більш співробітників, груп чи відділів. Ідея, яка закладена в ці вищі цілі – направити зусилля всіх учасників на досягнення спільної мети.

Компанія намагається зменшити можливості конфлікта, висловлюючи загальноорганізаційні комплексні цілі, щоб досягти більшої згрупованості і діяльності усього персоналу.

Приводячи компанію «МакДоналдс» в ролі приклада організації, сформулювавшій комплексні цілі для всіх співробітників, професори Паскаль і Атос говорять: «Починаючи будувати свою імперію ресторанів швидкого обслуговування, «МакДоналдс» направив увагу не лише на ціни, якість і долю ринку. Керівництво компанії вважало, що вони дійсно надають послугу американцям, що мають обмежені засоби існування. Ця соціальна «місія» надала більшої ваги оперативним цілям. Повари і офіціанти в закладах, працюючих під вивіскою «МакДоналдс», віднеслись до ціх цілей більш вищого порядку як до корисного заходу, що допомагає витримати загальнофірмову сувору систему контролю за якістю. Дотримуватись високих стандартів було легше, коли вони надавались в контексті допомоги суспільству»        [7;c. 73].

Структура системи винагород. Винагороди можна використовувати як метод управлення конфліктною ситуацією, впливаючи на поведінку людей, щоб уникнути дисфункціональних наслідків. Люди, які вносять свій внесок в досягнення загальноорганізаційних комплексних цілей, допомагають іншим групам організаціїи намагаються підійти до вирішення проблеми комплексно, повинні винагороджуватись благодарністю, премією, вдячністю чи підвищеннямпо службі. Не менш важливо, щоб система винагород не заохочувала неконструктивну поведінку окремих осіб чи груп.

Систематичне скоординоване використання системи винагород і заохочувань тих, хто сприяє здійсненню загально організаційних цілей, допомагає людям зрозуміти, як їм слід діяти в конфліктній ситуації, щоб це відповідало побажанням керівництва                        [7; с.78].

 

- КЛАСИФІКАЦІЯ «ВАЖКИХ» ЛЮДЕЙ І СПІЛКУВАННЯ З НИМИ

За день доводиться вирішувати таку кількість всіляких завдань, що мрієш лише про одне - тільки б ніхто не заважав. Правда, ця умова виконується далеко не завжди: охочі підставляти палиці в колеса, помутити воду і отруювати життя обов'язково знайдуться. Але з цим можна боротися!

Скандаліст

Чому, власне, ця людина так кричить? Вона хоче, щоб на неї звернули максимум уваги і негайно вжили заходи. А можливо, вона упевнена, що чим голосніше вона говоритиме, тим швидше до тебе дійде суть його висловлювань - знайомий феномен для всіх, хто їздив за кордон, не знаючи мови.

Як з нею домовитися:

Намагатися її перекричати, а тим більше ставити на місце, марно. Людині, яка звикла добиватися свого криком і лайкою, зазвичай все одно, що про неї думають оточуючі. Це тобі її крики доставляють дискомфорт, а сам скандаліст відчуває себе як риба у воді.

Не намагайся переграти її в улюбленій грі: вона практикується в ній довше, ніж ти, і з великим задоволенням. Для початку уважно, спокійно і не перебиваючи вислухай її. Дай їй викричатися. Хай вона переконається, що ти її чуєш і розумієш. З'ясуй в подробицях, які варіанти вирішення проблеми вона пропонує. Зазвичай їй є що запропонувати.

Розмовляючи з нею, дивися їй в очі, не відводячи погляду. Скандалісти - зазвичай упевнені в собі люди, для яких весь світ ділиться на сильних і слабких; дивлячись йому в очі, ти показуєш, що не слабкіший за нього. В кращому разі він тебе стане поважати, в гіршому - зрозуміє, що ти не з тих, про кого можна витирати ноги. Після того, як скандаліст виговорився і охолонув, він - твій. Виклади свої пропозиції - максимально спокійно і твердо. Апелюй не до емоцій, а до фактів.

Критика відскакує від скандаліста, як дріб від танка. Тому критикувати його просто марно. Пам'ятай: ти маєш справу з дуже незалежною і самостійною людиною. Замість того щоб висловлювати в її адресу звинувачення, змусь її критикувати себе саму. Наприклад, якщо це твій колега, не говори: "Ви працюєте дуже поволі", краще запитай: "Як вам здається, ми встигнемо закінчити проект, якщо працюватимемо в такому темпі?" Тільки постарайся говорити абсолютно нейтральним тоном: скандалісти чудово відчувають агресію і з готовністю відповідають тим же[9, c. 11-13].

 

Сперечальник

Любитель сперечатися з будь-якого приводу схожий на героя з реклами йогурту: у ньому прямо посередині зяє величезна чорна дірка, яку можуть заповнити тільки чуже визнання і похвала. Якщо ти дозволив носієві чорної дірки втягнути себе в суперечку, він не відпустить тебе до повного визнання його абсолютної переваги.

 

Як з ним домовитися:

Щоб обеззброїти сперечальника, поводься так, як ніби ти давним-давно визнав його авторитет у всіх сферах людської думки. Як правило, сперечальники вельми високої думки про свої розумові здібності, тому краща тактика в спілкуванні з ними - ніякої критики і повчально-батьківських інтонацій. Навіть якщо ти доктор наук, а сперечальник може похвастати хіба що довідкою про закінчення семи класів, вислуховуй його аргументи уважно і шанобливо, інакше ти від нього нічого не доб'єшся.

Марно говорити сперечальникові, що він не має рації. Він сприйме це як спробу підірвати його авторитет і негайно кинеться в атаку. Після цього навіть найвагоміші аргументи будуть пропущені мимо вух. Твоє завдання - показати йому, що існують інші точки зору, в той же час не ставлячи під сумнів його правоту.

Кращий спосіб змусити його змінити свою думку - наштовхнути на потрібну думку, та так, щоб йому здавалося, що це він сам до всього додумався. Став йому навідні питання, поки він не відкриє для себе альтернативну точку зору. Питай його, як учень вчителя: "А що буде, якщо?.. А може, варто спробувати?.."

Якщо вже і навідні питання ні до чого не привели, доведеться сперечальникові поступитися - нехай робить, як вважає за потрібне. Ось побачиш, коли у нього почнуться проблеми, він сам прийде до тебе по допомогу. Головне - не попереджати його про це заздалегідь![5, c. 151-152]

 

ВИСНОВКИ

Виділяють такі критерії результативності дій із розв’язання конфлікту: припинення протидії; усунення факторів, що травмують учасників; досягнення мети однією зі сторін-конфліктерів; зміна позиції індивіда; формування навичок активної поведінки індивіда в аналогічних ситуаціях у майбутньому. Основним критерієм розв’язання конфлікту є задоволеність сторін його результатами.

Критеріями ефективного (конструктивного) розв’язання конфлікту є міра усунення суперечностей, що лежать в основі конфлікту, та перемога в ньому опонента, який має рацію.

Важливо, щоб у процесі розв’язання конфлікту було знайдено спосіб розв’язання проблеми, через яку він виник. Чим швидше буде усунено суперечності, тим більше шансів для нормалізації стосунків його учасників, тим менша ймовірність переростання конфлікту в нове протиборство.

Не менш важливою є перемога сторони, яка має рацію. Утвердження істини, перемога справедливості сприятливо позначаються на соціально-психологічному кліматі організації, ефективності спільної діяльності, служать попередженням особам, що потенційно можуть прагнути досягти сумнівної з правової чи моральної точки зору мети за допомогою конфлікту.

 

Додаток  3

 

Рекомендації педагогам:

 

1)  Основні риси соціально-політичної ситуації в країні

  Інформуйте про роботу органів державної влади, громадських організацій, територіальних громад, органів місцевого самоуправління щодо надання

  допомоги особам, які опинились у складних життєвих обставинах, захисту їхніх прав.

   Порадьте батькам говорити з дітьми про події, які відбуваються в країні. Поясніть, як краще це зробити.

  Порекомендуйте дітям, батькам, колегам, членам територіальної громади звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій

0 800 500 225      772 з мобільного Київстар, Лайф

 

 2) вразливі групи для роботи в період конфлікту

  • Виявляти дітей, які потребують соціально-педагогічної та/або психологічної допомоги.

  • Активізувати роботу з формування навичок безпечної поведінки задля попередження випадків насильства, зокрема гендерного насильства.

  • Проводити з учнями соціально-психологічні тренінги з метою зниження ступеня агресивності, формування толерантності, попередження випадків насильства.

  • Сприяти проведенню психологічної та соціально-педагогічної роботи з дітьми з сімей, члени яких загинули.

  • Сприяти адаптації дітей-переселенців в нових умовах.

  • Вивчення можливостей громади щодо надання необхідної допомоги дітям, батькам чи колегам, які її потребують.

 

3) Основні напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з дітьми та батьками в період конфлікту

            • Стежте за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них.

  • Якщо Ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу, перш за все переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.

  • Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми вам або своїм батькам.

  • Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатись до практичного психолога.

  • Для вирішення ситуації шкільному психологу варто працювати не лише

з дитиною, яка стала жертвою булінгу, чи з переслідувачем, але й з усім

класом.

 

4) Формування навичок протистояння інформаційній війні

  • Проводьте заняття з дітьми, спрямовані на формування критичного мислення.

  • Рекомендуйте колегам використовувати технології формування критичного мислення в процесі навчання дітей.

  • Порадьте дітям і батькам отримувати інформацію з різних джерел, аналізувати і зіставляти її.

•           Порадьте батькам та колегам знизити емоційне сприйняття отримуваної інформації.

 

5) Вирішення конфліктів

  • зберігайте витримку в будь-якій ситуації;

  • вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;

  • дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;

  • критикуйте не людину, а її думку;

  • ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;

  • всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;

  • знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось хороше, зосередьтеся на цьому;

  • показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;

  • не переносьте своє змінене ставлення до близьких дорослих на дітей, підтримуйте з дітьми ті ж стосунки, що й раніше

   • оцініть свій емоційний ресурс у підтриманні стосунків з вороже налаштованими близькими людьми. Якщо зараз це не під силу – відкладіть на час спілкування або уникайте тем, на ґрунті яких відбуваються постійні неконструктивні суперечки;

  • зміцнюйте зв’язки, розвивайте теми, які вас зближують.

 

 

 

 

 

Додаток 4   

Рекомендації батькам щодо профілактики                                                                         посттравматичних стресових розладів у дітей.

Особливо вразливою групою під час конфліктів стають діти. Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомоги дитині впоратися зі своїми почуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.   Поради батькам щодо профілактики стресових ситуацій у дітей. • організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – класти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги; • поговоріть з дитиною про ті почуття, які вона пережила або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні людські реакції на складні ситуації; • будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться,сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 фраз) і спокійно; • щодо почуття страху, то важливо запевняти дитину в тому, що боятися – це природно. Що сміливі люди – також бояться. Проте їм вдається впоратися із власним страхом. І що дитина також смілива, сильна і обов’язково впорається; • підтримуйте надію на краще.

 

 

Додаток 5         

 Поради з адаптації дітей до нових умов. Процес звикання до нових умов життя, нового оточення, до нових вимог і порядку розуміється як адаптація. Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до нових умов є уважне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін «прикласти» до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до нових умов все ж можна дати певні рекомендації: • Основними помічниками дорослих у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння. • Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини. • Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без уваги і нагляду. Дитина дуже вразлива і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним. • Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження. • Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин. • Діти потребують більше фізичних контактів, обіймів. • Переконайтеся, що ваші діти мають достатньо часу для відпочинку і сну. • Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня (або відновити його), зокрема щодо вживання їжі, відвідування школи (дитячого садка), виконання повсякденних справ тощо. • Якщо ваша дитина відвідує навчальний заклад і Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це з педагогом (вихователем, класним керівником, вчителем), практичним психологом навчального закладу. • Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це педагогічного працівника (вихователя, класного керівника, практичного психолога) навчального закладу. Саме такі події часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. • Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

 

 

Додаток 6

ЯК ПРАВИЛЬНО ВПОРАТИСЯ ЗІ СВОЄЮ І ЧУЖОЮ АГРЕСІЄЮ?

Що таке агресія та агресивність?

Агресія, агресивність (від лат. Aggressio - напад) це - поведінка, направлена на нанесення фізичної або психологічної шкоди.

Гнів є однією з основних емоцій людини. А ще він – провісник агресії.

Зазвичай людина впадає в гнів через проявлену до неї несправедливість. Потім

наступає заспокоєння або спалах люті. Але одна справа, коли людина

гнівається за реальної причини, інша – коли напади люті провокуються дрібницями.

Які бувають види агресії?

Фізична агресія: використання фізичної сили проти іншої особи, тваринного або об’єкта. Приклади фізичної агресії: бійка, стусани, ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень, псування майна.

Вербальна агресія: словесне вираження негативних почуттів і емоцій, словесна агресія. Приклади вербальної агресії: образи, докори, звинувачення, крик, вереск, лайка, лайка, погрози.

Ворожа агресія: агресивна поведінка, кінцева мета якої - заподіяння

шкоди і нанесення збитку.

Інструментальна агресія: агресивна поведінка, мета якої – досягнення будь-якої мети.

Альтруїстична агресія: агресивна поведінка, мета якої - захист когонебудь від чогось.

Внутрішня агресія, самоагрессия (аутоагресія): агресія, спрямована проти себе. Приклади внутрішньої агресії: самозвинувачення, самоприниження, нанесення собі тілесних ушкоджень, суїцид.

Зовнішня агресія: агресія, спрямована на оточуючих.

Невмотивована агресія: агресія без причини.

Пряма агресія: агресія, спрямована безпосередньо на кого-небудь.

Непряма агресія: агресія, спрямована на кого-небудь обхідним шляхом

(розпускання пліток, плетіння інтриг).

Захисна агресія: агресія у відповідь на чиїсь агресивні (або такі, що здаються агресивними) дії.

Провокуюча агресія: перший прояв агресії, «перша атака».

ПРИЧИНИ АГРЕСІЇ І АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

• Невдоволення собою. Люди, незадоволені собою, часто бувають схильні до агресії, особливо до внутрішньої агресії (аутоагресії). Насправді, невдоволення собою підказує, що саме людині не вистачає для гармонійного розвитку, тому єдиний простий і ефективний спосіб подолати невдоволення собою - це самовдосконалення!

• Страх. Все, що викликає невдоволення і страх, може викликати і агресію.

• Невпевненість. Агресивні люди часто намагаються нав’язати іншим своє

домінування і примушують поступатися їм - це наслідки невпевненості в собі і страх бути «ні при чому».

• Почуття провини. Агресія може бути викликана надмірним почуттям

провини. Щоб позбутися від почуття провини, потрібно навчитися брати на себе відповідальність, також, непогано, вміти вчасно вибачитися.

Недовіра. Наприклад, якщо людина має негативний досвід спілкування, вона може заздалегідь почати захищатися, намагаючись попередити ситуації, які чимось нагадують їй те, що з нею вже було. Людина немов би заздалегідь займає оборонну позицію, звідси - агресія.

Погане самопочуття, перевтома. Якщо людина не виспалася або погано себе почуває, вона більш схильна поводити себе агресивно.

• Алкоголь, наркотичні речовини, медичні препарати. Алкоголь, наркотичні речовини і певні медичні препарати поступово розхитують нервову

систему, що призводить до неадекватної агресивної реакції на, здавалося б, не варті уваги ситуації.

Фільми, ігри, телепередачі зі сценами насильства. Сцени насильства і стереотипи агресивної поведінки, які транслюються в сучасних фільмах і телепередачах, підкріплюють тенденції агресивних людей діяти саме так, а не інакше.

 

 

 

Що ж в такому випадку робити, як впоратися з гнівом? Коли ми самі

виявляємо агресію, ми ставимо під загрозу взаємини з іншими людьми.

Як реагувати на агресію?

Це теж досить важлива тема. І варто сказати про неї кілька слів, тому що подразником, який викликає агресію, є розгніваний і злий опонент. І вкрай важливо не піддаватися його впливу, щоб не зіпсувати собі настрій. Треба залишатися спокійним і не опускатися до рівня розлюченого співрозмовника.

Якщо немає можливості блокувати контакт, пішовши від нього, потрібно стійко

витримати атаку. Дивитися прямо в очі, тримаючи голову високо, наводячи

аргументовані докази. Однак сперечатися не потрібно. У такому протистоянні важлива витримка і терпіння.

Потрібно навчитися розпізнавати почуття агресії, вміти розуміти його причину і боротися з нею. Якщо набратися терпіння і мудрості, можна успішно навчитися «гасити полум’я гніву» всередині себе.

Візьміть на замітку 10 способів, як приборкати свою агресію.

1. Відійди

Іноді кращий спосіб перестати відчувати гнів - фізично віддалитися від джерела подразнення. Наприклад, ви стоїте в черзі. І відчуваєте, що ваші сусіди своєю поведінкою або розмовами викликають у вас мало не бажання вдарити їх! Вийдіть з черги - краще на свіже повітря. Це дасть можливість заспокоїтися.

2. Зміни кут зору

Часто ми відчуваємо роздратування в процесі спілкування з іншими людьми. Коли опонент не приймає нашу точку зору, стоїть на своєму і всі аргументи скінчилися - ми відчуваємо гнів. Насправді, ми просто відчуваємо слабкість, і це нас злить. Подивіться на проблему очима іншої людини.

Забудьте про свої аргументи. Це допоможе вам зрозуміти, чому бесіда будується на конфронтації. І, можливо, замість вибуху агресії ви прийдете до взаємної згоди.

3. Зроби вдих

Часом ми не можемо просто так впоратися з гнівом. Але ми можемо скористатися паузою. Для цього необхідно зробити кілька повільних глибоких вдихів. Видих повинен бути довшим за вдих. Спочатку повинна «видихнути» ключиця, потім плечі, грудна клітка, а в кінці - живіт. Скажіть про себе слова «я спокійний», «я розслаблений». Ще один заспокійливий метод - лічба від 100 до 1.

4. Говори відкрито

Всі ми любимо залишати на потім неприємні розмови. Не робіть цього.

Метод героїні безсмертного роману «Віднесені вітром» Скарлет О’Хара – «я подумаю про це завтра» - працює не завжди. Говоріть тоді, коли необхідно. І не

соромтеся своїх почуттів. Можете відкрито говорити про них - це вірний спосіб

зменшити лють.

5. Чисто чоловіче рішення

Перегляд футбольного матчу - прекрасний спосіб позбутися негативних емоцій. Психологи знають: коли людина дозволяє собі вдосталь покричати, їй стає спокійніше. Це природний вихід злості, що накопичилася.

6. Візьми гантелі

Вчені довели, що фізичні вправи здатні пом’якшити гнівний настрій. Гнів і агресія пов’язані з низьким рівнем серотоніну - гормоном радості. А будь-яке фізичне навантаження збільшує рівень цих заспокійливих хімічних речовин в нашому мозку.

7. Поміняй мінус на плюс

Перетворіть свій гнів у позитивну енергію! Зрештою, ця емоція дана нам природою не просто так. Лють додає фізичної сили. Коли відчуваєте, що рівень агресії досяг критичного рівня, пропрасуйте білизну, переберіть полиці зі старими речами, займіться творчістю.

8. Звернись по допомогу

У нашій країні не прийнято звертатися до психолога. А дарма. Це так само

нормально, як і похід до стоматолога або терапевта. Фахівець допоможе визначити причини гніву - під час індивідуальних або групових занять. До речі, вправи в групі в даному випадку дуже ефективні.

9. Частіше смійся.

Позитивні емоції покращують не тільки настрій, але і фізичне і психічне здоров’я.

10. Не піддавайся на провокації.

Потрібно розвинути в собі таку якість, як врівноваженість. Які слова можуть вивести вас із себе? Продумайте спокійні і виважені відповіді на ці слова-подразники.

Кожна людина, що відчуває агресію, повинна підібрати для себе спосіб, завдяки якому зможе розлучитися з негативними емоціями.

Неправильні дії у відповідь на агресію:

• Підвищення голосу, загрозливий тон, крик.

• Демонстрація влади («Буде так, як я скажу»), непохитне наполягання на своїй

правоті.

• Агресивні пози і жести: стислі щелепи, перехрещені або зчеплені руки.

• Сарказм, глузування, висміювання і передражнювання.

• Використання фізичної сили.

• Втягування в конфлікт сторонніх людей.

• Покарання або загроза покарання.

• Узагальнення типу: «Ви всі однакові», «Ти, як завжди ...», «Ти ніколи не ...».

Висновки: Просвітницька програма  почала впроваджуватися не так давно. І хоча період нашої співпраці з педагогічним складом закладу досить таки невеликий, а про  повноцінні результати говорити ще досить рано, та вже сьогодні ми можемо похвалитися першими досягненнями . Перш за все, можна з впевненістю сказати, що за цей невеликий проміжок часу змінилося  погляди та ставлення  вчителів , учнів до самої ситуації.  Діти мали можливість зрозуміти, з допомогою найрідніших їм людей ( батьків), що любі прояви насильницьких дій - це є порушення прав людини, приниження її гідності.  Поступово міняється світогляд дітей щодо стосунків старшого та молодшого  шкільного віку, відносин в сім`ї. В процесі наших  репетицій, зйомок,  ми поступово  формували  у учнів толерантне ставлення до оточуючих людей які живуть поряд з ними. Тепер ми можемо сказати з впевненістю, що кожен учень нашої школи перед тим, як зробити якийсь насильницький крок в бік іншої людини, хоч на мить задумається про наслідки.                                 І найбільшим нашим здобутком є робота з батьками, які підтримують нас і за допомогою здобутих знань можуть говорити про проблеми  насилля  про його наслідки із своїми дітьми, тим самим роблячи вагомий внесок у виховання майбутнього покоління.  Проблема насилля - це проблема не лише виховного процесу в навчальних закладах, це проблема всіх і кожного.

    Отже, для того, щоб зупинити поширення насильства, потрібно продовжити ознайомлення учителів, батьків і дітей з інформацією про прояви насильства, а також його наслідки. Особливу увагу варто приділяти психологічному насиллю. Педагогам слід проводити навчальні заняття про початкові форми прояву насильства, як реагувати на них, адже саме з цього починається формування ненасильницького стилю поведінки дітей відносно одне одного. Варто коригувати не лише форми поведінки дітей, а слідкувати за своєю поведінкою, тому що батьки, вчителі є, найчастіше, прикладом для дитини. Окрім того, слід контролювати випадки насильства серед дітей, виявляти дітей-агресорів, організувати системну роботу з ними , індивідуальну та у групову. Застосовувати театральні постановки, як засіб корекції даної категорії дітей, оскільки, дана корекційна робота дає змогу дітям побути  в ролі жертви та в ролі кривдника. Відчути свій психологічний стан в обох випадках та зробити певні висновки. Одним із наступних завдань діяльності шкільного психолога та соціального педагога стане поглиблене вивчення театральних постановок, як засобу корекції  з дітьми, які постраждали від насилля та з дітьми, які вчинили насилля. Практика показала, що саме через театральну постановку актор та глядач краще сприймає інформацію, яка їм подається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Вісник психологічної служби майдану

2.     National Association of School Psychologist

3.     Джерело: http://womo.ua/bulling-i-kak-ego-preodolet/

     4.  Бородкин Ф. Внимание: конфликт!/ Фридрих Бородкин, Наталья Коряк,; Отв. ред. В. А. Заргаров; АН СССР, Сиб. отд-ние. -2-е изд., перераб. и доп.. -Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние: Сиб. отд-ние, 1989. -186 с.

    5. Гірник А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження/ Андрій Гірник, Андрій Бобро,; УАДУ при Президентові України, Центр досліджень адм. реформи. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. -172 с.

   6. Дмитриев А. Конфликтология : Учебн. пособие для студ. вузов/ Анатолий Дмитриев,. -М.: Гардарики, 2000. -318

  7. Дружинин В. Введение в теорию конфликта/ В. В. Дружинин, Д. С. Конторов, М. Д. Конторов,; [Предисл. Н. В. Михайлова]. -М.: Радио и связь, 1989. -286 с.

 8. Ішмуратов А. Конфлікт і згода: Основи когнітивної теорії конфліктів : Навчальний посібник/ Анатолій Ішмуратов,; Міжнародний Фонд "Відродження"; Програма "Трансформація гуманітарної освіти в Україні". -К.: Наук. думка, 1996. -189 с.

9. Посібник:   «Правила безпеки та можливості отр