Онлайн
227
Галицкая Елена Николаевна

ЖЕЛ №24

вчитель біології

Вчительський сайт

Написати приватне повідомлення
Матеріалів: 23 (3)
Перегляд матеріалів: 2299

Водорості

"Водорості"

Водорості − велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри характеризуються значною різноманітністю. Водорості відносяться до нижчих рослин. Тому що їх тіло не має тканин, не поділене на органи. Їх тіло називається сланню, або таломом. За будовою водорості поділяються на одноклітинніколоніальні та багатоклітинні організми. Тіло багатоклітинних водоростей не має складної тканинної будови, коренів, стебла, листків. 02002fxd-2e70-400x276.jpg

У вищих рослин тіло почленоване на вегетативні органи, що побудовані з різних тканин. Основною структурною одиницею будови тіла водоростей є клітина. Спільна ознака різних представників водоростей − наявність у їхніх клітинах хлоропластів із хлорофілом. Отже, ці рослини, так само як і вищі, здатні до фотосинтезу. Крім хлорофілу, хлоропласти водоростей часто можуть містити й інші пігменти. Це надає їм червоного, бурого або жовто-зеленого забарвлення.Усі необхідні поживні речовини та вуглекислий газ водорості вбирають з води через поверхню тіла. Так само у воду виділяють непотрібні їм речовини.     Водорості трапляються як у прісних, так і в солоних водоймах. Одні з них плавають на поверхні води, інші мешкають у її товщі або прикріплені до дна. Є види водоростей, якими обростають різноманітні предмети, розташовані у воді: підводні частини скель, дна кораблів тощо. Водорості можуть жити лише в тих шарах води, куди надходить світло: інакше фотосинтез не відбувається. На суходолі вони здатні оселятися лише на зволожених ділянках: на корі дерев, у розколинах скель, у верхніх шарах ґрунту. 

Отже, спільними для всіх водоростей ознаками є: 

а) клітинна будова; 

б) наявність хлорофілу; 

в) автотрофний тип живлення; 

г) відсутність тканин і вегетативних органів.

Кількість видів водоростей перевищує 40 тис. Проте класифікація їх не завершена, оскільки не всі форми достатньо вивчені. 

     Прийнято поділяти водорості на 10 відділів: синьозелені, пірофітові, золотисті, діатомові, жовтозелені, бурі, червоні, евгленові, зелені, харові.

      З них найпоширенішими є Зелені водорості, Діатомові водорості, Бурі водорості та Червоні водорості. Найбільшу кількість видів налічують зелені (13‒20 тис.) і діатомові (10 тис.) водорості. 

Які особливості властиві зеленим водоростям?

Улотрикс поширений переважно в солоних водоймах, але трапляється й у прісних. Його клітини розташовані в один ряд і утворюють нитку завдовжки до 10 см. Кожна з клітин містить ядро та один хлоропласт, що має вигляд незамкненого кільця, а також вакуолю з клітинним соком. Біля основи нитки улотрикса є безбарвна клітина, за допомогою якої ця водорість кріпиться до поверхонь. Розмножується улотрикс нестатево (уривками нитки або за участі чотириджгутикових спор) та статевим способом (за участі дводжгутикових статевих клітин). До нитчастих водоростей належить також спірогіра. 02002fxb-485d-400x244.jpg Ця водорість поширена в стоячих або з повільною течією прісних водоймах. Вона може утворювати значні маси яскраво − зеленого ослизлого жабуриння. Її клітини здебільшого видовжені, так само, як і в улотрикса, розташовані в один ряд. У клітинах спірогіри містяться спірально закручені стрічкоподібні хлоропласти (їх може бути від 1 до 4). Більшу частину об’єму клітини займає вакуоля з клітинним соком.Розмножується ця водорість уривками нитки. Спірогіра статевих клітин не утворює, проте її клітини можуть обмінюватися спадковою інформацією через тимчасові цитоплазматичні містки. 02002fxc-4d1a-400x300.jpg

     Складнішу будову має хара. Живе ця водорість у прісній і солоній воді. Зовні її тіло нагадує кущики вищих рослин: вона має «стебельце», від якого відходять розташовані кільчасто бічні відростки − «листочки». До поверхонь хара кріпиться за допомогою ризоїдів, які нагадують корені. Цікаво, що у хари формуються спеціальні структури, у яких утворюються статеві клітини. 

Які риси притаманні діатомовим водоростям?

Діатомові водорості − мікроскопічні одноклітинні чи колоніальні організми, поширені по всій земній кулі. Вони мають своєрідну будову клітинної оболонки, що нагадує панцир. Він складається з двох половинок, що вкладаються одна в одну та містять сполуки Силіцію.  02002fxf-4cb0-400x320.jpgПанцирі діатомових водоростей мають мікроскопічні отвори, крізь які здійснюється обмін речовин клітини із зовнішнім середовищем. Розмножуються діатомові водорості статевим способом і поділом клітини навпіл. Їхні панцири після відмирання клітин осідають на дно. Упродовж десятків мільйонів років з решток цих організмів утворювалися осадові породи − діатоміти.

Які особливості властиві бурим водоростям?

      На відміну від зелених і діатомових водоростей, усі бурі водорості − багатоклітинні. Їхнє тіло забарвлено в жовто-бурий колір, адже в їхніх хлоропластах, крім хлорофілу, є значна кількість інших пігментів коричневого та жовтого кольорів. Ці рослини мають найскладнішу будову з усіх водоростей. У деяких з них клітини зібрані у групи, які нагадують тканини вищих рослин. У клітинах бурих водоростей відкладається не крохмаль, як у зелених, а інший вуглевод − ламінарин. 02002fxe-dc5b-400x264.jpg

    Бурі водорості розмножуються нестатево (рухомими спорами) та статевим способом. Можливе відокремлення ділянок пластинки. Найвідоміша бура водорість − ламінарія, або морська капуста.

До поверхні каменів і каменистого дна ламінарія кріпиться міцними розгалуженими ризоїдами. Вони відростають від нижньої частини тіла − «стовбурця», що зовні схожий на черешок листка. «Стовбурець» розширюється у видовжену (до 3-4 м завдовжки) буро-зелену «листкову» пластинку.

       Ламінарія містить багато поживних і корисних речовин. Наприклад, Йоду в ній у 30 000 разів більше, ніж у морській воді, Фосфору − у 500, Феруму − у 400, Купруму − у 300 разів. Значний уміст також й інших корисних для людини хімічних елементів, вітамінів.

Чим характеризуються червоні водорості?

Червоні водорості − здебільшого багатоклітинні організми.Окрім хлорофілу, їхні клітини містять червоні та жовті пігменти, поєднання яких зумовлюють різноманітні забарвлення тіла − від темно-червоного до жовтого чи блакитно-зеленого. Червоні пігменти дають змогу водоростям уловлювати слабке світло на глибинах до 200-250 м. Це найбільші глибини, на яких можуть мешкати водорості. Розмножуються статевим та нестатевим способами. Запасають червоні водорості особливий багрянковий крохмаль − речовину, за хімічною будовою подібну до вуглеводу, що запасається в клітинах тварин і грибів. 02002fxg-fb3a-400x285.gif

    У Чорному морі поширені червоні водорості філофора, церамія, кораліна. Їстівною є червона водорість порфіра, яку в народі ще називають червоним морським салатом. Відомі ласощі − пастилу та мармелад − готують на основі драглистої речовини, яку добувають із червоних водоростей.

Яка роль водоростей у природі і житті людини?

    Якщо на суходолі провідна роль у створенні органічної речовини належить вищим рослинам, то в морях та океанах цю функцію здійснюють здебільшого водорості. У Світовому океані їхня маса становить приблизно 2 х 1011 тонн, або близько 10 % маси всіх рослин нашої планети. Водоростями живляться багато водних тварин. У процесі фотосинтезу водорості виділяють кисень, насичуючи ним товщу води та повітря над водоймами. 

       Водорості у складі ґрунту виділяють у навколишнє середовище кисень. З їхніх відмерлих решток утворюється органічна речовина ґрунту, що підвищує його родючість. Тому масове розмноження ґрунтових водоростей - «цвітіння» ґрунту, яке спостерігають найчастіше навесні або восени, вважають прикметою доброго врожаю.

      Пригадайте, хламідомонада здатна вбирати розчини органічних речовин. Цю властивість людина використовує для очищення забруднених вод. Водорості слугують сировиною для виготовлення ліків і біологічно активних добавок. З водоростей, переважно бурих і червоних, добувають різні органічні речовини, барвники, клейкі речовини тощо.

3 бурих водоростей виготовляють захисні плівки, якими вкривають різні документи та продукти.