Офлайн
2282
Кропивна Олена Іванівна

КЗ "ХСШ 12" ХОР
Основний заклад користувача
Освітян-колег: 8 (переглянути)

вчитель початкових класів

ID-код 411562

Поширити профіль:

Матеріалів: 104
Перегляд матеріалів: 33.8K
Блог

ВІНОЧОК УКРАЇНСЬКИХ СИМВОЛІВ

Усний журнал

 

Мета: ознайомити школярів із народними традиціями та звичаями українського народу; показати роль національних символів у житті людей; розвивати декламаторські здібності; викликати пізнавальний інтерес; виховувати патріотичні почуття, ціннісне ставлення до народних символів.

Обладнання: мультимедійна презентація, виставка дитячих малюнків «Моя рідна земля»

Підготовча робота: за два тижні до проведення заходу учні об'єднуються у групи; кожна група отримує завдання — дібрати матеріали до певної сторінки усного журналу.

ХІД ЗАХОДУ

Слайд № 1. Мальовнича Україна

Учитель. Ми народилися і живемо на чудовій мальовничій землі, що зветься Україною.

Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

В цілому світі, кожен зна,—

Є Батьківщина лише одна.

І в нас вона одна-єдина —

Це наша славна Україна!

Народ український багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів, оберегів з давніх часів пов’язані із Україною! Сьогодні ми у дружньому колі пригадаємо деякі українські символи й обереги.

Діти (по черзі)

1.                       Добрий день вам, люди,

В нашій світлій залі.

Ми гостей найкращих

Раді зустрічати.

2.   Ми зібрались разом

Дружною сім’єю.

Про рідну Україну

Мову поведемо.

3.                       Україна — це небо блакитне,

А в тім небі зірки золоті.

Сяють нам в високості привітно

Ці два кольори ніжні й прості.

4.   Україна — це жовта пшениця

І блакитні волошки у ній.

Гей, як любо кругом, подивися,

У країні коханій моїй!

5.                       Угорі небозвід оксамитний,

А внизу колосисті поля.

Край вітчизняний, край наш привітний,

Рідне небо і рідна земля!

Учитель. Україна! Рідний край! Золота чарівна сторона! Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до землі, де народились і живуть. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову, звичаї, обряди, обереги.

Діти (по черзі)

6.                       Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

7.                       Нам любов’ю серця зігрівають —

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

8.                       Верба і калина,

І рушник домотканий,

Хліба чорний окраєць

І розсипана сіль

Все до болю знайоме —

Обереги домашні,

Пісня й дума народу,

Його радість і біль.

Слайд № 2. Назва «Віночок українських символів»

Учитель. Ми розпочинаємо усний журнал «Віночок українських символів».

Слайд № 3. Назва «Хата моя, біла хата»

Перша сторінка «Хата моя, біла хата»

Повідомлення учнів першої групи

Слайди № 4 - 9.

4.    Рідна хата — наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, мудрим усміхом батька. Починалася хата з порогу. Пороги були високими. Існувало повір’я, що під порогом знаходяться душі померлих родичів, тому не можна було вітатися через поріг, давати що-небудь.

5.    Особлива урочистість — заселення нової хати. Її засипали зерном — на багатство та маком — проти нечистої сили. Проти злих сил також вносили кропиву, лопух, освячені вербові гілочки, мазали поріг часником.

6.    Піч — це святе родинне вогнище. А вогонь у печі часто називали символом міцних родинних стосунків, любові, тепла та щирості.

7.     За давнім і гарним звичаєм хлібом святим зустрічали, щастя й радості бажали. Час народження хліба вважався справжнім священнодійством. Перед тим, як його пекти, прибирали світлицю, чистим рушником витирали руки. Зі словами «Бог на поміч» готували тісто. Розчиняли його в четвер, а пекли в п’ятницю. Цього дня в сім’ї не мало бути сварок.

8.     Святим правилом було не залишати недоїдків хліба. «Доїж, дитино, хліб — у ньому залишилася вся твоя сила», — учать батьки своїх дітей і понині. Коли народжувалася дитина, йшли вітати з хлібом. Виряджала мати сина у дорогу — зав’язувала в рушник хлібину. У нову хату чи квартиру також ідуть з хлібом.

9.     Роль хатніх оберегів виконували й ікони або образи, як частіше казали в народі. Вони посіли в оселі почесне місце — на покутті. За ікони ховали зілля, свячену воду, свічки. Як оберіг іконку завжди давали новонародженій дитині. Прикрашали ікони вишитими рушниками.

Слайд № 10. Назва «І на тім рушникові»

Учитель. Одним із символів України є рушник. Рушник на стіні... Хліб-сіль на рушнику... Давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати, яку не прикрашали б рушником. «Хата без рушників,— казали в народі,— що родина без дітей».

Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї. Друга сторінка нашого журналу має назву «І на тім рушникові».

1.   Мені рушник матуся вишивала,

Неначе долю хрестиком плела,

Щоб я легких стежинок не шукала

І до людей привітною була.

2.     — Виконуй, доню,— мати говорила,—

Закони Божі, істини прості:

Не зраджуй землю, що тебе ростила,

Не залишай нікого у біді.

3.   Літа неначе птахи пролітають,

Вже донечки, як квітки навесні.

Я їм рушник на щастя вишиваю,

Як вишивала матінка мені.

Повідомлення учнів другої групи

Слайди № 11 - 13.

11.  За давнім звичаєм, як тільки у сім’ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід. Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовували кожну зручну нагоду: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та рушники були своєрідною характеристикою дівчини, її працьовитості.

12.  Вишивання у кожній місцевості відрізняється орнаментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерніші кольори — червоний і чорний. Послухайте легенду про символіку чорних і червоних ниток.

Під час чергового нападу турків на українській землі було вирізано майже все чоловіче населення. Пролилася кров. Її символ — червоний колір.

Приречені на довічне дівування, дівчата, оплакуючи своїх женихів, вирішили протягом семи поколінь носити за ними жалобу. Тому навіть шлюб брали у чорних сорочках — звідси чорний колір — колір журби.

13.Рушник... Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. А чи знаєте ви, що рушники різняться за назвами?

•      Утирач — для рук та обличчя;

•      стирок — для посуду, столу;

•      покутник — ним обвішують стіни;

•      плечовий — пов’язують сватів;

•      подарунковий — обрядовий, весільний.

        Хліб-сіль, рушник — гостинності ознака.

Це культові і обрядові знаки.

Чудовий український наш рушник!

На щастя, він ще з побуту не зник.

Є звичай: рушником сватів в’язати,

Дорогу молодятам вистеляти.

Прекрасні візерунки рушників

Несуть красу із глибини віків.

Учитель. Щоб дізнатися назву нашої наступної сторінки, потрібно відгадати загадку.

•      Дихає, живиться, п’є, росте, а не ходить. (Рослина)

Слайд № 14. Назва «Рослини-символи»

Учитель. Отже, наступна сторінка нашого журналу — «Рослини-символи». Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців — клен, у росіян — берізка, а у нас — верба і калина. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України».

Повідомлення учнів третьої групи

Слайди № 15 - 16.

Є багато рослин запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

15.                    Верба — одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

   Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Тиждень перед Великоднем називають Вербним. Тоді освячують вербу. Повернувшись з церкви додому, цими освяченими гілочками плескали по дітях, приказуючи: «Будь здоровим як вода, а багатим як земля. За тиждень — Великдень».

16.                Криниця, журавель і кущ калини —

Безсмертя символ, символ Батьківщини,

Це символ вірності, це символ чистоти.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Це символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину».

З гілочки калини батько синові виготовляв сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам майстрували колисочку із калини. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. Калину оспівують у поезіях, легендах, піснях.

Слайд № 17. Назва «Упізнай за описом»

Учитель. Наступна сторінка журналу — «Упізнай за описом». Ви почуєте описи тварин і птахів. Спробуйте їх відгадати.

Слайди № 18 - 22.

18. Ця тварина уособлює материнські сили годувальниці Матінки-Землі. За українським повір’ям, коли купуєш її, потрібно брати з налигачем, інакше без прибутку буде. Перед доїнням необхідно давати шматок відламаного хліба, а не відрізаного, тому що молоко відріжеш.

19. Він є улюбленим птахом. Його назвали на честь Божества добра і кохання Леля. У народі кажуть, що саме цей птах приносить у наші домівки дітей, а якщо вимостить гніздо на хаті, там завжди буде добро і щастя.

20. Символом матері є саме цей птах. У слов’ян — символ весни і домовитості. Вона на своїх крилах приносить сонячні дні. Часто згадувана в колядках, щедрівках. «Хто її гніздо зруйнує, або яєчка візьме, у того обличчя вкриється ластовинням»,— казали в народі.

21.               За легендою, ключі від вирію Бог доручив саме їй. Відкриває вона ключами вирій, випускає птахів по черзі на Землю. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гнізда. Та як би там не було, про неї ніхто ніколи в Україні не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір’ю, яка тужить за своїми дітьми. А ще Бог доручив їй лічити довгі роки життя людям.

22.  Цей птах своїми неповторними трелями зачаровує кожного. Багато народних пісень оспівують його. Маленька, сіренька, непомітна пташка, а співає всю ніч так, що заслухатися можна. Кажуть, що ці птахи ніде так гарно не співають, як в Україні.

Учитель. (Слайд № 23). Завершуючи нашу зустріч, я надаю слово учням.

1.                       У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

2.                       Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі.

3.                       Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

4.                       Серед лугу лелека,

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

5.   Найкраща у світі — моя Україна.

Її обереги — верба і калина.

І нам найрідніші Вітчизна і мати,

То як же нам щиро її не кохати?

6.   Тож сьогодні гордо

Про рідну Україну

Всміхнена й щаслива

Пісня наша лине.

7.                       Добрим, щирим словом,

Ласкою, привітом,

Хай лунає дзвінко

Пісня розмаїта.

Звучить пісня «На нашій Україні».

Слайд № 24. Дякуємо за увагу