Офлайн
2282
Кропивна Олена Іванівна

КЗ "ХСШ 12" ХОР
Основний заклад користувача
Освітян-колег: 8 (переглянути)

вчитель початкових класів

ID-код 411562

Поширити профіль:

Матеріалів: 104
Перегляд матеріалів: 33.7K
Блог

УВАГА В ІГРОВОМУ ТА НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ШКОЛЯРІВ З ВАДАМИ ЗОРУ

Загальновідомим є той факт, що увага дитини розвивається під час ігрової та навчальної діяльності.

Увага — найважливіша якість, що характеризує процес відбору інформації й відкидання зайвої.

Увага — результат життєвого досвіду людини, її емоцій та активності духу.

У психології увагу розглядають у контексті відчуттів, сприймань, пам’яті, мислення та інших процесів, як зосередження свідомості на відображуваному об’єкті. Вибіркова спрямованість уваги забезпечує особливу чіткість усвідомлення об’єкта. Увага в тому чи іншому психічному процесі істотно змінює його, перетворюючи на цілеспрямовану діяльність. Так, сприймання перетворюється на спостереження, випадковий потік думок в обмірковування того чи іншого завдання, мимовільне відтворення образів думок — на процес пригадування та ін. Розрізняють два види уваги — мимовільну і довільну. Мимовільна увага виникає сама по собі, з’являється в людини не тільки без жодних вольових зусиль, але й без наміру щось бачити, чути та ін. Тому цей вид уваги називають також ненавмисною увагою. Структура мимовільної уваги обумовлена фізичними, фізіологічними, психофізіологічними і психічними факторами. Важливою умовою виникнення цього виду уваги є якість подразників і їх новизна. Новизна подразника може проявлятися за будь-якої модальності відчуттів і сприйняття. Особливо розвинена в дітей з порушенням зору слухова, зорова і моторна мимовільна увага. У слабозорих дітей мимовільну увагу спричиняють подразники, що відповідають значущим потребам. Вона виникає від свідомих намірів дитини без її вольових зусиль. Основною і головною функцією мимовільної уваги є швидке та правильне реагування на постійні зміни навколишнього середовища, на виділення тих об’єктів, які можуть мати життєвий сенс. Інший характер має довільна увага. Вона виникає тому, що в людини з’являється мета, намір щось сприймати або зробити. Цей вид уваги називають також навмисною. В основі довільної уваги лежать вольові процеси. Довільна увага виникає в діяльності, вона обумовлена метою, завданням і певною програмою дій. Функції довільної уваги пов’язані з метою діяльності, під час здійснення якої потрібні зусилля волі. Вольові зусилля для організації уваги проявляються у будь-якій діяльності, наприклад під час конструювання за зразком, у грі та навчальному процесі. Основною функцією довільної уваги є регулювання перебігу психічних процесів. Завдяки довільній увазі діти здатні витягувати з пам’яті необхідні відомості, ставити конкретні цілі. У процесі ігрової та навчальної діяльності дитини значущою може стати власне діяльність, а не тільки її результат, як це відбувається під час роботи довільної уваги. Наприклад, учня може зацікавити навчальний процес, за якого не потрібно особливих вольових зусиль, однак увага зберігається. Вона переходить у післядовільну увагу. З післядовільною увагою пов’язують найбільш інтенсивну і плідну діяльність. Показники уваги школяра можуть варіювати залежно від їхнього стану та об’єкта діяльності. Дитина, наприклад, здатна нерідко зберігати досить стійку довільну увагу до цікавої гри і в той же час бути неуважною в школі.

Поширеною формою порушення уваги є неуважність. Під неуважністю розуміють дві протилежні речі: по-перше, неможливість зосередитися (у дітей це так звана пурхаюча увага); по-друге, це заглиблення в роботу, яка виключає все інше. Сюди належить і так звана професорська неуважність — зворотний бік сконцентрованості, невміння розподілити увагу і неможливість швидко переключитися. Ось кілька прикладів такої неуважності. Жак Паганель замість іспанської вивчив португальську; Ньютон одного разу задумався і зварив годинник, а яйце тримав при цьому в руці. Поет Жуковський якось прийшов додому і запитав: «Господар вдома?». Незворушний слуга відповів: «Ні, пане». — «А господиня?». — «Так, удома». — «Передайте, що заходив Жуковський». Композитор Бородін з дружиною поїхав за кордон. На паспортному контролі він ніяк не міг згадати, як звуть дружину. Тоді він повернувся в бік карети і закричав: «Катре, йди швидше, скажи, як тебе звати!». Уважаємо що важливу роль у шкільному віці в ігровому та навчальному процесі відіграє саме мимовільна увага, оскільки у дітей цього віку слабо розвинена здатність до довільної уваги. Однак будувати навчально-виховний процес тільки на основі мимовільної уваги недоцільно. К. Ушинський зазначав: «Привчіть дитину робити не тільки те, що її цікавить, але й те, що не цікавить, — робити заради задоволення, виконати свій обов’язок». Тому необхідно, починаючи з підготовчого і першого класів, виховувати вольову (довільну) увагу, спираючись на мимовільну увагу. Коли учень досягає творчого інтересу в ігровій або навчальній діяльності, то це означає, що в нього формується мимовільна увага. У шкільному процесі цьому сприяють проблемне навчання та використання творчих завдань, захоплень дітей тощо. Увага в ігровому та навчальному процесах у слабозорих дітей за своєю структурою, видами і формами має ту саму основу, що і у зрячих дітей. Якісні відмінності можуть виявлятися у слабозорих завдяки зоровому сприйняттю. Однак у дітей з порушеннями зору увага компенсується завдяки широким можливостям інших аналізаторів. Особливо важливою умовою формування уваги слабозорого школяра є правильна і чітка організація навчального процесу. Живе, яскраве, логічне викладання матеріалу на уроці вчителем і використання наочних засобів мобілізують увагу учнів і сприяють засвоєнню навчального матеріалу. Скорочення кількості та різноманітності зовнішніх вражень чинить негативний вплив на формування якості уваги. Повільність процесу сприйняття, здійснюваного як на основі дотику, так і на основі порушеного зорового аналізатора, позначається на темпі перемикання уваги; неповнота і фрагментарність образів — на зниженні обсягу, стійкості уваги. Активне долучання осіб з порушенням зору до спільної діяльності зі зрячими вимагає з боку перших більшої самостійності та вміння керувати своєю діяльністю. Процес реабілітації та інтеграції слабозорих у сучасне суспільство з його технічними успіхами вимагає від них більшої активності, що пов’язано з такими процесами, як довільність організації діяльності, її, стійкість та інтенсивність, широта обсягу уваги, уміння її розподіляти і перемикати залежно від умов і вимог діяльності.

Отже, розвиток уваги слабозорих дітей пов’язаний, як і у дітей без вад зору, з формуванням вольових, інтелектуальних та емоційних властивостей особистості в умовах активної діяльності і здійснюється згідно з тими самими закономірностями, що і у зрячих дітей. Важливим напрямом, що сприяє розвитку уваги дітей з порушенням зору, є поєднання дистантного слухового і контактного тактильного сприйняття, на основі яких зміцнюють зв’язки між звуковою характеристикою об’єкта та його відчуттям на дотик. Варто пам’ятати, що розвиток уваги в дітей цієї категорії дещо уповільнений у часі. Однак інтенсивність, стійкість, обсяг уваги з віком збільшуються. У молодших школярів переважною все ще залишається мимовільна увага яка залежна більшою мірою від інтересу до роботи (навчальної та ін.), від наочності, емоційної сторони їхньої психіки. Обсяг уваги — 2–3 об’єкти. Розподіл уваги ще слабкий. Довільна увага лише починає формуватися. У підлітковому віці вона стає більш інтенсивною, концентрованою, стійкою, однак імпульсивність, властива психіці підліткового віку, нерідко утруднює процес її розвитку та управління. І все ж таки довільна увага у підлітків продовжує розвиватися і пов’язана з формуванням інтересів та їх диференціацією. Висока працездатність в юнацькому віці забезпечується подальшим розвитком уваги, як мимовільної, так і більшою мірою довільної. Форма подання матеріалу не має істотного значення. Основна роль, так само, як і у зрячих, належить уже змістовій стороні навчання. У старшому шкільному віці учні з порушенням зору починають замислюватися над тим, яку професію обрати, куди піти вчитися, працювати, як увійти в життя. У них з’являється мета, мотив, прагнення їх реалізувати, при цьому останнє неможливе без концентрації уваги. У слабозорих слухова увага, її концентрація не набули такого розвитку, як у незрячих дітей. Сподіваючись на зір, вони не розвивають слухове довільне сприйняття, не вчаться його концентрувати. У слабозорих школярів інтенсивність і концентрація довільної зорової уваги під час виконання будь-якої діяльності не завжди стійкі. Так, наприклад, під час виконання коректурної проби було відзначено, що безпомилково першокласники її виконували протягом перших 5–7 хвилин, після чого спостерігалися пропуски чотирьох і більше букв. Дані, що свідчать про зорову і загальну стомлюваності слабозорих учнів, підтверджують правильність установленого режиму зорового навантаження, його тривалості для слабозорих учнів — 15 хв. Таким чином, увага в дітей з неповноцінним зором розвивається за такими самими закономірностями, що і в дітей з нормальним зором. Але через обмеженість або відсутність зорового сприйняття вона має свої специфічні особливості, як-от: більш пізнє формування, нестійкість, менша концентрація й інтенсивність.

Подібні недоліки можна усунути в процесі занять з дитиною, зокрема шляхом:

1) використання спеціальних вправ, що тренують основні властивості уваги: обсяг, розподіл, концентрацію, стійкість і перемикання;

2) використання вправ, на основі яких формується уважність як властивість особистості.

За умови спрямованого психолого-педагогічного впливу, здійснюваного в період шкільного віку, багатьох негативних явищ у розвитку уваги можна уникнути або послабити їхній вплив.