Офлайн
2282
Кропивна Олена Іванівна

КЗ "ХСШ 12" ХОР
Основний заклад користувача
Освітян-колег: 8 (переглянути)

вчитель початкових класів

ID-код 411562

Поширити профіль:

Матеріалів: 104
Перегляд матеріалів: 34.1K
Блог

УРОКИ КЛАСНОГО ЧИТАННЯ. ТИПИ УРОКІВ ЧИТАННЯ

Типи уроків:

1) уроки ознайомлення з новим твором;

2) уроки узагальнення вивченого.

Урок ознайомлення з новим твором характеризується:

1) повторним домашнім завданням;

2) вивчення нового матеріалу;

3) закріплення;

4) оцінки і підсумок уроку.

Уроки ознайомлення з новим твором мають мету розширити знання учнів з певної теми, познайомити з письменником, його твором. В залежності від мети ми вибираємо методи і прийоми роботи. Уроки узагальнення мають мету повторити, узагальнити певну тему, поліпшити якості читання, удосконалювати вміння логічно і граматично правильно висловлювати свої думки. Це останнє стосується всіх уроків, бо означає розвивати мовлення.

На кожний урок визначаємо мету уроку. Мета є триєдина:

1) виховна;

2) навчальна;

3) розвиваюча.

Основні етапи читання:

1) підготовка учнів до сприймання твору. Для доброго сприймання твору потрібна підготовча робота. За темою, яка буде розкрита у виучуваному творі. Це може бути розповідь учителя, бесіда з учнями, розповідь учнів на основі життєвого досвіду. Для того щоб збудити дітей можемо застосовувати гру, картину, загадки, прислів’я, приказки, бесіда за прислів’ям, лінгвістичні ігри.

Лінгвістичні ігри: добирання епітетів до слів, опис предмета і відгадування його.

2) Перше читання і перевірка прочитаного перед читанням ставимо завдання, яке включає розуміння змісту і бажання наслідувати вчителя.

3) Повторне перечитування.

Після повторного йде читання за частинами, вибіркове, читання ланцюжком.

Учити дітей аналізувати. В процесі повторного перечитування ставити питання і завдання. Повторне перечитування має на меті допомогти учням аналізувати твір за будовою, тобто композиційний аналіз. Про композицію твору учні повинні знати, що кожний твір має початок, основну частину і закінчення. Щоб привчити дітей аналізувати твір за будовою. Учитель ставить питання: чим починається твір?, з яких позицій починається твір?, як розгортаються події?, чим завершується твір? На основі оповідань учні переконуються, що вступна і заключна частини значно менші від основної. У процесі роботи привчаємо дітей до того, що в основній частині можна виділити ще декілька частин. Кожна з частин вступна, основна, заключна є логічно завершеною, тобто виражає певний зміст. Усвідомлення логічних частин змісту допомагає учням переказувати твір.

Під час повторного читання продовжується робота над словом. Після прочитання речення, якщо є така потреба зупиняємося, щоб вияснити зрозумілість усіх слів. Незрозумілим не можна залишати жодного слова. Який вид обрати при повторному читанні залежить від жанру твору і від підготовки класу.

4) Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу.

Аналіз змісту частин пов’язується із розбором художніх засобів. Не виключається також, що через аналіз художніх засобів розкривається зміст твору. Роботу над зображувальними засобами необхідно проводити разом з читанням уривків так, щоб відобразити художність і смисл, функцію зображувальних засобів. Цілісним є такий аналіз твору, коли твір аналізується в єдності змісту і форми.

Наприклад: у творі Сосюри „Осінь” сказано: осінь жовтокоса їде гордовито на баскім коні. Через цей метафоричний вислів автор підкреслює нам швидкий прихід осені всюди, а через епітет „жовтокоса”, що все навколо стає жовтим.

5) Навчання складати план прочитаного. Цей елемент передує переказу. Але на деяких уроках можуть мінятися місцями. Не до кожного твору можна складати план. Учимо дітей складати план до тих творів, які легко поділяються на композиційно завершені частини. Головне завдання тут полягає в тому, щоб діти могли поділити твір на частини і підібрати заголовки до цих частин. На першому етапі, коли вчимо дітей складати план добре виправдовує себе робота з малюнками, так званий малюнковий план.

Є кілька видів роботи з малюнковим планом:

1) учитель показує ілюстрації і пропонує розмістити їх в порядку такому як побудовано твір;

2) учитель показує декілька ілюстрацій і пропонує дітям прочитати ті частини твору, які відповідаються за змістом поданих ілюстрацій. Тут можемо використати малюнки, які є до творів у підручниках;

3) передати у малюнках (власних) частини твору. Щоб обмежити кількість малюнків наперед встановлюємо кількість частин, підбираємо пункти плану.

Коли учні навчились складати план, добирати заголовки до малюнків, то продовжуємо цю роботу, виділяючи окремі частини так, як поділив їх автор (іде мова про ті оповідання, які складаються з деяких частин). Якщо оповідання на частини не поділене, то вчимо дітей називати вступну частину, основну і заключну.

Вимоги до плану:

1) усі його пункти повинні передавати логіку подій;

2) мають бути спрямовані на розкриття головної думки

Звертаємо увагу дітей, що у плані можуть бути і питальні і розповідні речення, що пункт плану може бути речення з підмета і присудка, а також привчаємо дітей підбирати для пунктів плану речення з текстів, або частину цих речень.

6) Переказ прочитаного. Уся попередня робота спрямована на те, щоб учні могли передати і сприйняти зміст тексту. Підготовка до переказу має велике значення. Саме переказування відіграє певну роль у розвитку школярів.

1) Переказ має освітнє і виховне значення.

Якщо учень успішно засвоїв усі терміни і поняття, які є у творі, значить він оволодів змістом твору, може висловлювати своє ставлення до описуваного, а також через свою дитячу уяву подати опис зображуваного предмета;

2) Переказ має надзвичайно велике значення у розвитку мовлення дітей. Якщо дитина переказує твір, то вчитель слідкує за тим, щоб було мовлення граматично правильне, логічно послідовним, щоб були грамотно і виразно дібрані слова для побудови речення.

3) При переказуванні учнями твору учитель має можливість прослідковувати як діти володіють такими якостями мовлення як жвавість, виразність, правильне інтонування речення. Існують такі види переказу:

а) дослівний;

б) стислий або короткий;

в) близький до тексту;

г) творчий.

Кожний вид переказування відіграє певну роль у вираженні змісту твору.

Дослівне переказування дещо нагадує заучування напам’ять. Коли учеть так переказує, то вчитель має змогу переконатися, що він запам’ятав текст. Це найпростіший вид.

Близький до тексту переказ важчий порівняно з попереднім, бо дитина самостійно має будувати речення, беручи з тексту окремі вирази. Короткий переказ вимагає виділення найбільш значущих для розуміння змісту частин. Він привчає виділяти головне у тексті. Таке коротке переказування передує творчому переказуванню.

Є різні види творчого переказу:

1) розповідь від 1, 2, 3 особи;

2) описати якийсь предмет (додатково);

3) продовжити розповідь;

4) при переказуванні розказувати про автора твору.

Не на всіх уроках обов’язковий переказ, не переказувати віршованих та коротких прозових творів.

Узагальнююча бесіда. Узагальнююча бесіда спрямована на виявлення ідеї та задуму твору. Її не треба затягувати. Вона має складатися з декількох питань. Є півні особливості бесіди у відповідності до жанру твору. Наприклад: байка – бесіда будується за мораллю, ліричний твір – після аналізу художніх засобів визначається задум автора.

Працюючи над оповіданням і казкою ставимо питання на виявлення ідеї твору, а також 2 – 3 питання за змістами твору та враженнями від прочитаного. Якогось шаблону у проведенні бесіди немає. Як її провести, які і скільки питань поставити підкажуть нам попередні етапи роботи над твором. Важливу роль у підсумку відіграє завершальне слово вчителя. 

УРОКИ УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

Тематичний добір матеріалу для читання дає можливість підвести підсумки вивченого, закріпити здобуті знання. Здійснюється це на узагальнюючих уроках читання, які вводяться після опрацювання відповідних тем. Завдання:

1) відновити в пам’яті учнів опрацьоване;

2) навчити їх знаходити асоціативні зв’язки у тематиці, змісті прочитаних творів, інакше, розкрити учням прийом узагальнення;

3) залучаючи широкий матеріал, сприяти розвиткові логічного мислення: порівнянням спільних рис героїв, встановлення причинових зв’язків в описуваних явищах;

4) добором нового матеріалу до теми розвивати пізнавальну діяльність дітей.

Узагальнюючі уроки покликані сприяти розвитку мислення. для цього є необхідні умови: визначена конкретна тема, учні залучаються до діалогічного монологічного мовлення, аналіз значного матеріалу потребує від учнів самостійності суджень і втілення їх у відповідний мовний матеріал. Узагальнюючі уроки вводяться на початку роботи над читанками.

„Ти прочитав розділ .” – слід брати за основу проведення уроків узагальнюючих знань.

Автори читанок вводять такі запитання, які спонукають дітей до роздумів, ставлень. Можна дати запитання, що вимагають пошуків того, що зв’язує дану тему з раніше вивченим; відповіді на які потребують осмислення свого власного життєвого досвіду, спостережень.

Різноманітний характер запитань і завдань допомагає вчителеві у виконанні завдань узагальнюючих уроків. Їх формулювання залежить від мети уроку. Підпорядковується підготовча робота до його проведення.

Підготовка до узагальнюючого уроку і його проведення.

Вчитель готується заздалегідь: визначає мету і зміст уроку, накреслює план його проведення, продумує систему застосовування наочності, визначає обсяг і характер завдань, які дасть учням.

Ще розпочинаючи вивчення розділу, вчитель інформує про те, що при завершенні теми буде проведено узагальнюючий урок.

У процесі роботи над розділом здійснюються екскурсії, ведуться спостереження за об’єктами, складаються словнички. Цей матеріал треба ввести в узагальнюючий урок. На узагальнюючому уроці треба виставити все. Це має велике виховне значення і спонукає дітей до спогадів.

Побудова узагальнюючих уроків. Тут нема перевірки домашнього завдання за попередньою темою. Домашнє завдання на цьому уроці – це все підготовлене до цього уроку. Випадає пояснення нового матеріалу, не читається невідомий текст, випускається робота над його частинами. Основна частина – повторення і узагальнення опрацьованого. Лише називається тема уроку і план його проведення. У кінці учні почують висновок учителя і оцінку їх підготовки. Хід основної частини повинен бути різноманітним.

Види роботи на узагальнюючих уроках:

1. Повторювально-узагальнюючі види.

У ході бесіди діти перелічують твори, присвячені тій темі, читають уривки з творів для підтвердження характеристики героїв. Бесіда має закінчитися узагальненням, оцінкою прочитаного.

2. Переказування.

Відповідно до теми уроку застосовуються різного типу переходи: вибіркові, повні, які слід завершити узагальненням, формулюванні ідеї розглядуваної теми.

3. Різні види читання за книгою і напам’ять.

Уривки повинні добиратися цілеспрямовано: на основі їх виводиться головна думка теми узагальнюючого уроку.

4. Вікторини.

5. Розповідь учителя.

Слово вчителя включатиме лише у випадках, коли необхідно додати до учнів розповідей нові факти, і при проведенні підсумків уроку.