Офлайн
2282
Кропивна Олена Іванівна

КЗ "ХСШ 12" ХОР
Основний заклад користувача
Освітян-колег: 8 (переглянути)

вчитель початкових класів

ID-код 411562

Поширити профіль:

Матеріалів: 104
Перегляд матеріалів: 33.5K
Блог

ТЕКСТИ ДЛЯ ДИКТАНТІВ ТА СПИСУВАННЯ ПРО УКРАЇНУ (2)

2 клас

 Ми живемо в Україні. Ми дуже любимо її. Столицею України є велике місто Київ. Воно знаходиться на березі річки Дніпро. У Києві багато скверів та парків. Його прикрашають красиві сучасні будівлі.

31 слово.

 Мово рідна! Ти ж, як море, — безконечна, могутня, глибока, У мові мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість, радощі і печаль, його труд і безсмертя.

З1 слово

 У давнину в останній день жнив у село приносили прикрашений стрічками сніп. Селяни зберігали його цілу зиму як запоруку майбутнього врожаю. Люди завжди шанобливо ставилися до хліба та до праці хлібороба.

31 слово

 Весна прийшла. Ярками до Дніпра дзвінко побігли сто малих і великих ручаїв. На вербі зацвіли котики. А на клумбі проклюнувся паросток тюльпана. Зраділи весні синичка і їжачок. Посміхнулася за моїм вікном тополя.

32 слова

 У дідуся

Оленка поїхала до діда Семена в гості. А там тече Рось і в Дні­про впадає. Пішли вони до річки. Ранній ранок. Рось. Русий хлопчик вудить рибу. А на траві виблискує роса.

33 слова

 Сільську оселю в Україні важко уявити без рушників. Їх вишивають для краси в домі і на щастя в ньому. Ними накривали хліб на столі. На знак згоди на шлюб дівчина подавала його старостам.

33 слова

 Деякий час Дніпро линув між двох високих кам’яних берегів. Вони нагадували вузькі ворота. Там воїни опустили у воду весла, могли спочити на широкому плесі. Далі посеред Дніпра височіли скелі й зеленіли ліси на острові Хортиця.

34 слова

 У Київській Русі жили слов’яни. їхнє життя залежало від сил природи. Слов’яни зробили ці сили своїми богами і поклонялися їм. Вони обожнювали дерева і трави. Охороняли річки й колодязі. Весною проводили свята на їхнє пошанування.

35 слів

 Кобзарі

Кобзарі завжди були особливою часточкою нашого народу. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста. Оспівував він жалі й радощі людей у своїх піснях.

Славне кобзарське мистецтво пережило віки. Народ зберіг його до наших днів.

36 слів

 Алеєю Слави йде зміна караулу. Спокійно й упевнено тримають вартові бойові автомати. Серйозні й урочисті їхні обличчя. Зміна проходить алеєю, піднімається до обеліска й застигає. Тут сплять герої. Вони не пошкодували свого життя і здобули безсмертя.

36 слів

 Полісся — величний край дикої краси. За густими лісами і синіми озерами лежать села. Зелені бори пестять під сонцем свої сизі верховіття. Вони ніжно співають колискову пісню. Раптом повіє вітер із заходу. Пожене тоді гаями густий шум.

36 слів

 У березневу ніч над синіми Карпатами гуляла снігова буря. На ранок вона притихла і розплакалася теплою зливою. Зашуміли потічки. Загомоніли міжгір’я. Прокинулася від зимового сну в’юнка річка Уж. Вона несе бурхливі потоки води до своєї матері Тиси.

38 слів

 Була весна. Дніпро котив свої могутні води. У лодії сидів князь Святослав. Під дужими ударами весел вона швидко линула вперед. Позад неї на блискучому лоні стелився запінений слід. Перед Святославом в усій величі поставав древній город над Дніпром.

38 слів

 У липні відзначають свято Івана Купала. Усім селом збирались колись біля річки чи ставу. Дівчата плели з квітів віночки і кидали їх у річку. Цього вечора кожному годилося скочити через вогонь. Вогонь очищав людину від злих сил.

39 слів

 Співучий народ

Українці — співучий народ. Наші предки завжди мали хист до співу. Вони знали багато пісень. Над колискою немовляті мама співала колискову. Дорослі дітки колядували та щедрували. Вони співали веснянок і купальських пісень. І повнилась наша земля славними піснями.

39 слів

 Верба

Скрізь по Україні росте плакуча верба. Вона ніби позначка води під землею. Тому й копають люди криниці під вербою. Це дерево очищає воду. Де срібліє вербиця — там здорова водиця. З верби виготовляють кобзи і бандури. Верба — цілюще дерево.

39 слів

Народне свято Івана Купала припадає на початок липня. Цього дня сонце рано сходить. Трави й квіти набирають найбільшої сили, а опівночі, за народними повір’ями, цвіте папороть. У цей день люди прикрашали будинки, дівчата плели вінки з квітів і трав.

39слів

 Жінки та дівчата в Україні завжди вишивали рушники. Вони зображували на них сонце, землю, рослини, людей. Вишиті рушники люди вважали священними оберегами. їм поклонялись наші предки. Рушник супроводжував людину все життя. Він і тепер залишився символом добра, щастя.

39 слів

 Буря вщухла. Над Дніпром і його берегами настала урочиста тиша. У синьому небі засвітилися великі зорі. Між ними послався мерехтливий Перунів Шлях. Зорі і Шлях потонули й засвітилися в безодні спокійного Дніпра. Чудова ніч пливла над широким світом.

40 слів

 На Руську землю часто чинили набіги племена войовничих хозарів. Вони спустошували й палили села та міста. Хозари забирали людей у рабство. Вирішив Святослав покласти цьому край. Зібрав він свою вірну дружину й вирушив у похід. Завоював Святослав хозарські війська та міста.

40 слів

 Історія народу

Тече и тече в глибину століть дорога історії. Свою історію має кожна людина, рід, село, місто.

Історія нашого народу героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав, боровся. Орав свої ниви. Творив чудовий світ казок, пісень, легенд.

40 слів

 Журавель

В Україні звичайних сірих журавлів залишилося не більше трьох сотень.

Поява небезпеки завжди примушує журавля застережно скри­кувати. Цей сигнал сприймають як попередження інші птахи й звірі.       .

Наші пращури вважали довгоногого журавля мудрим, у піснях та легендах надавали йому людських рис.

41 слово

 Гори

На Україні вважаються найвищими Карпатські гори. Вершина Карпат — Говерла. Говерлу знають усі українці. Знамениті в Україні ще такі гори. Тарасова гора в Каневі. На ній поховано Тараса Шевченка.

Володимирська гора в Києві. На ній стоїть пам’ятник князеві Володимиру.

Ой високі наші гори!

43 слова

 Родове дерево

Людина без роду - як відірваний від дерева листочок. Кожен із вас має оте святе - родовідну пам’ять. Пам ятає не тільки своїх дідуся і бабусю, а й їхніх дідусів і бабусь. Знає, чим славний рід.

Кожен із вас, як квіточка, як листочок, потрібний великому родовому дереву.

44 слова

 Яскравою зіркою на небосхилі української поезії спалахнула творчість Олександра Олеся. Він народився на Сумщині. Краєвиди шовкового степу, шум трави й колосся жита, спів жайворонків супроводжували його все життя. Вони зародили в хлопчині поетичне чуття і натхнення. У своїй поезії Олександр Олесь оспівував природу рідного краю.

45 слів

 Мово рідна! Красо моя! У тобі мудрість віків і пам ять тися­чоліть. У тобі, мово, неосяжна душа народу, його мудрість, щедрість, радощі й печалі.

Ти мій захисток, гордість і розрада в години смутку!

Світлоносна! Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Такою і будь вічно, мово рідна!

47 слів

 Здавна в Україні останній вечір під Новий рік зветься Щедрим вечором. У цей вечір маленькі дітки юрбами бігають від хати до хати і виспівують господарям найкращі побажання на Новий рік.

У щедрівках звучать побажання щастя, багатства, добрих врожаїв. Оспівується також особлива прикмета справжнього гос­подаря дому — його велика гостинність.

48 слів

 Пливе по Чорному морю турецька галера. На ній — вельможа з охороною та ще війська чимало, бо можуть перестріти її козацькі чайки.

Не щастить невільникам: знемагають унизу на веслах та все молять Бога, щоб наслав на судно чайки. Визволили б їх єдинокровні брати, і хоч на старість стали б вони вільними.

50 слів