Офлайн
2282
Кропивна Олена Іванівна

КЗ "ХСШ 12" ХОР
Основний заклад користувача
Освітян-колег: 8 (переглянути)

вчитель початкових класів

ID-код 411562

Поширити профіль:

Матеріалів: 104
Перегляд матеріалів: 34.1K
Блог

ЧИТАННЯ, ЯК НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ В ПОЧАТКОВИХ ШКОЛАХ

Багатозначність слова „читання”. Завдання предмета читання: формувати навички свідомого, правильного виразного читання, закріплювати та удосконалювати їх, а також виробляти прагнення до самостійного читання.

Такі завдання здійснюються на уроках класного і позакласного читання. Структура таких уроків різна, але мета їх одна: навчити дітей читати. У програмі читання і розвиток мовлення йде разом (читання і розвиток мовлення). У програмі визначаються завдання до техніки читання і розвитку мовлення. На уроках читання маємо можливість 7 – 12 (15) хв. проводити бесіду за темою, яка вивчається, при цьому також звертати увагу на розвиток усного зв’язного мовлення школярів, тому що в завданні предмета „Українська мова” є складовою частиною розвиток усного мовлення дітей. Предмет має навчити учнів правильно розмовляти, читати.

Освітнє значення здійснюються в 2 напрямках:

1) вчаться правильно читати;

2) розширюють свій кругозір.

Виховне значення дуже велике. В читанках матеріал дібрано тематично, є багато різних розділів.

Уроки читання мають естетичне значення. Сам процес читання прилучає учнів до прекрасного, до образності мови. На уроках діти вчаться сприймати навколишній світ через художній образ. Дізнаються про художні засоби мови: порівняння, епітети, переносне значення слова. Діти мають зрозуміти, що кожний твір має свого автора.

Принципи методики читання:

- аналіз виучуваного матеріалу у зв’язку з життям;

- науковість і доступність викладу;

- свідоме і активне сприймання.

На основі принципів на різних уроках підбираємо відповідні методи та прийоми.

Методика класного читання враховує психологічні основи читання:

- відповідність тексту віковим особливостям дітей;

- читання вголос на першому етапі.

Це пов’язано з тим, що звукове відтворення допомагає усвідомленості прочитаного:

- цілісне прочитування твору;

- ігрові методи, так як гра допомагає легше сприйняти матеріал.

Ця гра відрізняється від гри в дошкільнят. Вона пов’язана з повчальною метою. Крім дидактичних застосовуємо рольові ігри (розповідь, читання казки в особах).

Методика читання враховує дані літературознавства (образність мови художній образ, слово як основний елемент в літературі).

Діти повинні усвідомити, що через слово твориться художній образ, художня картина, дія.

У дореволюційній Україні в ХІХ ст. користувалися методом пояснювального читання. Цей метод удосконалив Ушинський. Суть методу: на уроці читався твір, а потім пояснювалися його окремі частини, образи, дії.

Внесок Ушинського:

1) він довів, що читання – це засіб розвитку мовлення і мислення;

2) роль наочності навчання – через прочитане спостерігати за явищами природи, предметами тощо;

3) поділив статті пізнавального характеру і художнього, вказавши на різну методику роботи над ними і з пізнавальними статтями через бесіду учителя з учнями розкривати їх зміст, і художні статті мають впливати на дітей емоційно і надто багато питань до них може збіднити художнє сприйняття дітей.

Словотлумачне читання полягало в тому, що при читанні статей перевага давалася словосполученню.

Недолік: мало було читання, не враховувався літературознавчий підхід.

Виховне читання. Твір, навіть великий, читався на протязі 2 уроків вчителем з метою досягти емоційний вплив на учня. Недолік: не зверталася увага на читання дітей, не давалося пояснення незрозумілих слів.

Літературно – художнє читання. Найбільша увага приділяється поясненню літературознавчих термінів, недооцінювалася роль словотлумачення навичок виразного і свідомого читання. Велика увага зверталася на форму викладу. Вводилося багато літературознавчих термінів, що не було доступно для сприймання і вивчення дітьми молодшого шкільного віку.

В 60-х роках введено метод читання перечитування і ведення розмови за змістом твору для усвідомленого розуміння прочитаного. Не відкидаючи методу пояснювального читання, а доповнюючи його словотлумаченням поясненням літературознавчих термінів та враховуючи емоційний вплив методисти доводять, що саме таке читання дає можливість виконати завдання предмета читання.

МЕТОДИКА КЛАСНОГО ЧИТАННЯ. ВИДИ, ЯКОСТІ І СПОСОБИ ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

 Маємо удосконалити набуті навики читання. При цьому маємо звернути увагу на:

1) темп (швидкість);

2) правильність читання;

3) свідомість читання;

4) результат читання.

Уроки читання мають складніші завдання:

1) формулювати культурного читача, який би сприймав у єдності змісту і форми;

2) удосконалювати навики свідомого, виразного і правильного читання;

3) розвиток мислення;

4) виховання дітей.

Види читання:

1) голосне (контроль, свідомість);

2) мовчазне.

Форми голосного читання:

1) індивідуальне;

2) ланцюжкове читання (виробляється увага, контроль індивідуального читання);

3) хорове читання (всі разом);

4) читання в особах (коли діти добре вміють читати);

5) вибіркове (коли аналізуємо твір).

Різні прийоми голосного читання:

1) виразне читання тексту вчителем (емоційне значення);

2) читання мовчки (застосовується тоді, коли діти навчилися вже читати, здійснюється поетапно:

І етап: після голосного трактування йде мовчазне;

ІІ етап: без попереднього читання, але після проведеної роботи (вступна бесіда про твір, завдання і питання до читання);

ІІІ етап: читання без підготовчої роботи: (коли читаєте додатковий текст).

Переваги мовчазного читання:

1) швидкість;

2) кожна дитина індивідуально сприймає прочитане.

Види читання застосовуються паралельно : 2 – 3 класи – голосне; 4 клас – мовчазне супроводжуючи голосним.

Якості читання:

1) свідомість (уміння переказати і висловити свою думку);

2) правильність читання полягає в дотриманні орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних, правильне наголошення слів, злита вимова службових слів з повнозначними словами);

3) швидкість – повинно відповідати темпу усного розмовного мовлення;

4) виразність (для голосного читання): темп, тембр, логічний наголос, паузи, інтонація. 

НАБУТТЯ УМІНЬ ПРАВИЛЬНОГО ЧИТАННЯ

Правильне читання закладається в добукварний період, коли учні набувають умінь вимовляти звуки відповідно до літературних норм.

У букварний період робота над набуттям орфоепічних норм продовжується на вищому рівні.

У після букварний період починається планомірне прищеплення найважливіших орфоепічних норм на уроках української мови.

На уроках читання вчитель повинен бути особливо пильним до правильності читання тексту. Однак у виправленні порушень слід дотримуватись дидактичної вимови, переривати учня під час читання дозволяється у тому випадку, коли неправильно прочитане слово спотворює думку.

Різні способи виправлення помилок читання: учень читає за складами, записує на дошці, учитель ставить перед ним запитання, яке підкаже йому правильне прочитання слова, учитель залучає інших учнів до роботи над усуненням неточностей прочитаного, вчитель сам виправляє неточність. В останньому випадку він не просто дає зразок правильного читання, а проводить роботу щоб у подальшому запобігти повторенню подібних огріхів.

Для запам’ятання правильної вимови рекомендується давати учням прислів’я, приказки.

Форми підготовчої роботи:

1) проведення бесід за малюнками, картинами;

2) розповіді і пояснення вчителя про події, пов’язані з темою твору;

3) добір рим до відповідних слів із контрольними звуками;

4) аналіз слів і записування їх на дошці;

5) виділення учнями для вимови важких слів. 

ВИРОБЛЕННЯ НАВИЧОК ШВИДКОГО ЧИТАННЯ

Швидке читання – це самоціль у навчанні дітей читанню. При швидкому читанні активніше й ефективніше застосовується і і переробляється інформація прочитаного.

Повільне читання – це найкращий спосіб засвоєння прочитаного. Велику роль у навчанні швидкому читанню відіграє зразок вчителя. Темп його читання – взірець, до досягнення якого мають готувати себе учні. Темп читання повинен забезпечити розуміння прочитаного.

Швидкість читання розвивається завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час.

Постійний прийом навчання швидко читати – багаторазове прочитування тексту в класі. Воно підтримується розмовою з приводу прочитаного. Існують інші прийоми роботи над удосконаленням швидкості читання. Серед них рекомендація – розширювати здорове поле читання, тобто привчати дітей бачити, сприймати, схоплювати не одне, а кілька слів. Навчання цьому здійснюється поступово: на певний час дітям показуються сполуки слів, які вони повинні сприйняти, запам’ятати, а потім усно повторити чи написати. Подібна робота ускладнюється: кількість слів збільшується. Час на їх сприймання зменшується. Цей прийом розвитку швидкого читання рекомендується запроваджувати у після букварний період, коли учні володіють зв’язним читанням. Логічним продовженням такої роботи може стати розвиток антиципації, тобто уміння передбачати продовження тексту.

Існують норми швидкості читання для кожного класу, які записані в „Пояснювальній записці” програми. Швидкість читання визначається кількістю прочитаних слів за 1 хв. Нормативні цифри визначають темп читання на кінець навчального року. Умінню учнів відповідного класу читати згідно з вимогами учитель готує протягом усього навчального року. 

ПОНЯТТЯ ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ.

ВИРОБЛЕННЯ НАВИЧОК ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ

Виразне читання – це мистецтво відтворення думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено твір. Але художнє читання – це теж майстерність відтворення змісту твору зі сцени.

Спільне:

1) емоційне відтворення змісту;

2) дотримання інтонації;

3) володіння голосом.

Відмінне:

1) різні сфери застосування;

2) різна мета:

а) митець переслідує викликати певні почуття і емоції від прочитаного;

б) вчитель прагне вплинути емоційно, розкрити зміст твору, є зразок для наслідування, діти мають вміти аналізувати твір, повинен уникати жестів і міміки.

Успішному оволодінню виразного відтворення тексту сприяє:

1) усвідомлення змісту тексту;

2) зробити партитуру тексту (позначки)

- логічний наголос;

- протяжне прочитування;

- прочитання слів разом, злито;

/ - пауза коротка;

// - пауза довга;

- інтонація підвищується;

- інтонація знижується.

3) кількоразове читання тексту.

Виразне читання набувається тоді, коли воно є природним. Станіславський: „Все що природне – високохудожнє, і все високохудожнє – є природне”.

При виразному читанні ми стараємося втілити задум автора, але висловлюємо свої почуття.

Передумови виразного читання:

1) володіння дикцією;

2) техніка мовлення;

3) треба мати навички художнього аналізу тексту.

До виразного читання дітей готуємо з добукварного періода: разом з дітьми заучуємо вірші. Поглиблюється в буквальному: читання словами, складами, правильно наголошувати слова, вчаться інтонувати речення, вміти відтворювати питання, відмінювати інтонацію, робити паузи.

Особлива увага в післябукварному, коли діти вчаться читати фразами і між фразами робиться пауза, розуміють зміст і значення слів. Під час роботи з читанками ми удосконалюємо виразне читання учнів, звертаючи увагу на емоційне відтворення тексту. Спочатку вчитель допомагає зрозуміти зміст твору.

Виразне асоціюється з голосним. Дитина не повинна читати голосніше, ніж так, як вона розмовляє, а при читанні віршів не кричати.

Щоб була сила голосу, треба розвивати дихання. Розвиваємо дихання за допомогою вправ: скоромовки.

Чому це на могилі сміття лежить. Голос дітей повинен бути спокійним, рівним, але емоційним. Через усвідомлення змісту діти мають читати емоційно.

Маємо навчити інтонувати текст. Крапка асоціюється з паузою, а також інші знаки з протяжною паузою. Інтонація оклична і питальна. Психологічні паузи.

Така пауза є в реченні перед логічно-наголошеним словом, перед важливою фразою в реченні.

Тема і рема – нове повідомлення і є пауза. Інтонування залежить від пауз і від логічного наголосу. Якщо діти добре навчаться читати, то вони мають уміти:

1) дотримуватися інтонаційного кінця речення;

2) робити зупинки після фрази;

3) логічно наголошувати слова;

4) робити логічні паузи.

Тільки таке читання може бути виразним і емоційним (коли передаємо свої почуття і враження від прочитаного).

Особливості читання поетичних творів:

1) „не відрубувати” рядків;

2) якщо є ., інтонація йде вниз, „!” , якщо менше /, то інтонація не змінюється;

В віршах є невелика логічна пауза для підтримування ритму і рими.

3) уникати „ковтання” кінцевих слів і складів;

4) при переліченні інтонація не може бути однакою, або або і треба вимовляти з підвищенням або з з ниженням. Такі слова треба прочитати з різним темпом і різною висотою голосу.

Варіанти читання повторюваних слів:

1) з наростанням голосу;

2) одні з наростанням, останні – складанням;

3) з зниженням голосу, особливо на останньому слові.