Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Розвиток зв’язного мовлення першокласників у букварний період навчання грамоти
»
Взяти участь Всі події

Заняття гуртка "Юні краєзнавці". Тема: Природа рідного краю.

Лебединський район Сумської області знаходиться в межах Лебединсько Миргородського геоботанічного округу Лівобережно-Придніпровської підпровінції Східноєвропейської лісостепової області.

0301hi4e-e7c5-664x279.png

Рослинний покрив району характеризується високою флористичною і ценотичною різноманітністю. Для природної рослинності Лебединського адміністративного району характерними є ліси, заплавні луки, лучні степи, долинні автотрофні болота. Значні площі займають сільгоспугіддя на місці колишніх природних рослинних угруповань

Рослинний покрив Лебединщини.

0301hinu-af16-372x469.png

0301hiow-8e42-374x474.png

Лісова рослинність

Ліси на території Лебединського району займають 32,9 тис. га або 21% від його загальної площі. Клімат району сприятливий для успішного зростання різних порід дерев і кущів: сосни звичайної, ялини, дуба, ясена, клена, липи, вільхи чорної, осики. Із кущів – ліщини, шипшини, глоду, терену та ін. Негативно впливають на ріст і розвиток рослинності в деякі роки: - пізні весняні заморозки в період з початку квітня до середини травня; - ранні осінні заморозки, що починаються в жовтні; - південно-східні сухі вітри (суховії) у весняний період; 58 - розвиток ерозійних процесів. Слід відмітити, що у Лебединському районі переважають хвойні ліси – 60% (15,66 тис. га), твердолистяні ліси займають – 5,5 тис. га, м’яколистяні – 4,94 тис. га. Ліси основних порід характеризуються середньою щільністю 0,7.

Головною лісоутворючою породою в Лебединському районі є сосна звичайна. Хвойні (соснові) ліси є найціннішими у відношенні насиченості рідкісними, в них зростає близько 60% рідкісних рослин, виявлених на Сумщині. Так на території Боровеньківського лісництва (лівий берег р. Псел, зліва від автотраси Лебедин-Гадяч) в сосновому лісі виявлені єдині місцезнаходження бореальних спорових рослин, занесених до Червоної книги України плаунів діфазіаструм сплюснутий і річний. В лісах даного лісництва зустрічаються численні популяції регіонально-рідкісних рослин, які зростають на південній межі свого поширення і потребують охорони в межах області. В сосновому лісі зосереджено три локалітети папороті багатоніжка звичайна, а невеликому зниженні борової тераси виявлено велику куртину плауна булавовидного – спорової бореальної рослини, яка лише на річкових терасах заходить у лісостеп.

Мішані (сосново-дубові) ліси

В яру мішаного лісу виявлено два локалітети папороті аспленіум волосовидний. Досить широко в мішаних лісах представлена родина Грушанкових. Тут зростає грушанка мала, грушанка круглолиста, ортілія, з орхідей – зимолюбка зонтична. На території Боровеньківського лісництва виявлено найбільший у Сумській області локалітет мішаного лісу з участю заростей папороті-орляка в угрупованнях якої масово зростає любка дволиста (занесена до Червоної книги України), цінні рідкісні та декоративні регіонально рідкісні види розоцвітих: перстач білий, перстач прямостоячий, з жовтецевих – анемона лісова.

Дубові ліси в більшості представлені нагірними дібровами та байрачними лісами. 62,2% їх площі займають культури. Головним едифікатором (52,4%) є дуб звичайний, за віком – 55% – молоді, 38,6% – середньовікові, 6,4% – старі 59 деревостани. Серед цих деревостанів виявлені популяції рідкісних неморальних видів, таких як анемона дібровна, ряст ущільнений. Кленово-липово-дубові ліси. Ростуть вони на сірих, темно-сірих лісових ґрунтах і опідзолених чорноземах. Основні їх масиви розміщені по правим берегам долин річок, зустрічаються на вододілах. Це тіньові ліси. Вони двох'ярусні. В першому ярусі переважає дуб звичайний, в другому – липа серцелиста і клен гостролистий, в ярусі кущів – ліщина звичайна. Для даних лісів характерна масова поява весною ефемероїдів – пролісків, рясту ущільненого, рясту Маршала, пшінки весняної та інших видів які встигають відцвістися і утворити плоди до появи листя на деревах і кущах. Вільхові ліси часто зустрічаються на днищах балок, притерасній частині заплав річок. Часто вони межують з болотами. Вільхові ліси ростуть на торф'яних ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод. Раціональне географічне розміщення лісових масивів, покращення існуючих лісів, мають комплексне значення для лісової промисловості, для збереження вологи, регулювання стоку води, для боротьби з ерозією ґрунту та інших корисних функцій лісу.

Степова і лучна рослинність

Степова рослинність в минулому була другим після лісів переважаючим типом рослинності на території Лебединського району, чому сприяв рівнинний рельєф. Степи чергувались із масивами широколистяних лісів. Потім степи були майже повністю розорані і перетворені в сільськогосподарські угіддя. Лише невелика ділянка степової рослинності збереглася і охороняється у заповіднику «Михайлівська цілина», що охоплює площу 882,9 га. Його флора нараховує близько 525 видів. Серед них: 175 видів степових, 13 лучних, 90 водно-болотних, 62 лісових. Тут зростають рослини, занесені до «Червоної книги України»: брандушка різнобарвна, горицвіт весняний, сон розкритий, ковили (волосиста, пірчаста, рябчик руський) та ін. З рідкісних грибів тут виявлено зморшок степовий та печерицю таблитчасту. Загалом з числа су- 60 динних рослин, занесених до Червоної книги України, на теренах заповідника виявлено 14 видів, два види, із числа включених до Червоного списку МСОП, один вид − із Європейського червоного списку, три − із Додатку Бернської Конвенції.

Природний заповідник «Михайлівська цілина»

Михайлівська цілина | Сумська область | Про Україну

Крім заповідника, природна степова рослинність збереглася на вологих нерозораних ділянках (великі степові блюдця) і на схилах балок. В межах суфозійних западин можна побачити повну залежність рослинності від умов зволоження і її зміни від центру до периферії так званого степового блюдця. Центральна частина зайнята лучно-болотною рослинністю, в напрямку від центру починають переважати лучні злаки. Вододіли між зниженнями зайняті лучно-степовою рослинністю: тимофіївка, костриця, пирій, осока рання, мишачий горошок. Така ж рослинність вкриває і схили балок лише з тією різницею, що на схилах південної експозиції переважають сухолюбні степові рослини (костриця, буркун і полини), а на схилах північної експозиції переважають більш вологолюбиві лучні рослини.

Луки на території Лебединського району представлені такими класами формацій: торф'янисті, болотисті, остепнені. Лучною рослинністю зайняті нижні ділянки схилів балок, їх днище і широкі ділянки річкових заплав. Із родини злаків тут найчастіше зустрічається лисохвіст, тимофіївка лучна, костриця. Бобові представлені конюшиною, перстачем гусячим. Дуже багатовидове різнотрав'я складається із жовтеців, щавлю. Справжні луки – це луки приурочені до понижених елементів рельєфу, з помірно-вологими лучними ґрунтами. Тут зустрічаються такі злаки: тимофіївка, костриця. Із різнотрав'я найбільш розповсюдженні: деревій звичайний, подорожник болотяний, із бобових – конюшина лучна і повзуча. Травостій їх високий – 80- 100 см.

Остепнені луки. Ці луки приуроченні до найбільш високих елементів рельєфу і суходолів з сухими лучними і сірими лісовими ґрунтами. Переважаючими серед них є формації осоки ранньої. Болотяні луки пов'язані з від'ємними формами рельєфу. Для них характерні місцезростання з постійним зволоженням, їм властиві дуже зволожені лучно-болотяні ґрунти. В їх видовому складі переважають осоки. Торфові луки приурочені до понижень рельєфу з торфово-глеєвими ґрунтами. Домінантами тут також являються осоки. Зараз на території Лебединського району лучна рослинність сильно змінена господарською діяльністю людини. Відмічається значне збіднення видового складу, багато з них знаходяться в деградованому стані, особливо в балках, які зазнають інтенсивної пасовищної дигресії. 3.2.3. Болотна і водна рослинність Серед боліт, які зустрічаються на території району, переважають низинні трав'яні болота, представленні осокою гострою, очеретом. Менші площі займають рогозові болота і болота, покриті деревною рослинністю: вільхою, черемшею, крушиною. Трав'яний покрив представлений очеретом, осоками. В результаті осушення боліт важливу роль починають грати лучно-болотні рослини: купальниця, жовтеці, череда поникла, яка в серпні-вересні стає основною рослиною боліт. Вищу водяну рослинність Лебединського району вивчено ще не в повній мірі. В результаті інвентаризації видового складу на території досліджуваного району було виявлено гідрофітів – 10 видів, а гігрофітів – 73 види. Слід відзначити, що в районі, водяна рослинність досить одноманітна. До домінуючих видів належать очерет звичайний, рогіз вузьколистий. Виявлено рідкісні види – латаття сніжно-біле, кушир світло-зелений. Місцями зустрічаються популяції сальвінії плаваючої, яка занесена до Червоної книги України. Також угруповання видів з обласного Червоного списку – латаття білого та глечиків жовтих, що займають значні площі. У заплаві річки та руслі Псла виявлено види, що зникають. Це лепеха болотна, глечики жовті, латаття біле. Складний комплекс антропогенних факторів негативно позначається на рослинному покриві долин річок Псел, Грунь та інших, становить під загрозу знищення рідкісних видів рослин, їх специфічні місцезростання, унікальні рослинні угруповання і цілі флористичні комплекси. Вважається, що під загрозою знищення знаходиться 20% видів даного регіону. Встановлено, що основними факторами забруднення річок є стоки вод. У місцях, розташованих нижче скидання вод, видовий склад рослин значно збіднений. Відмічаються великі рекреаційні навантаження і на прибережні біотопи. Насамперед зникають лікарські рослини і такі, що красиво квітують.

В залежності від характеру місця проростання і розвитку, всю водяну рослинність можна поділити на такі групи:

1) водно-повітряні рослини;

2) рослини водного розвитку з плаваючим листям;

3) рослини виключно водного розвитку.

Із рослинності водойм можна відмітити: ряску маленьку і трьохроздільну, елодею, біле і жовте латаття. Біля води розміщенні високотравні асоціації, які складаються із рогозу, очерету. Таким чином, рослинність Лебединського району, відзначається значним різноманіттям і багатим флористичним складом. В період посиленого антропогенного впливу на природу, можна відмітити збіднення видового складу дикоростучих рослин району, зміну стану і зникнення ряду рідкісних рослинних угруповань. Все це гостро ставить проблему охорони рослинного світу, раціонального використання і відтворення природних ресурсів дикоростучих рослин на території району.