Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

Зараз в ефірі:
Вебінар:
«
Особливості застосування антикорупційного законодавства у сфері освіти
»
Взяти участь Всі події

Заняття гуртка "Пізнай свій рідний край". Тема: Храми Лебединщини.

Доброго дня, мої любі вихованці! Запрошую вас на чергове дистанційне заняття гуртка. Пропоную розглянути сьогодні тему заняття "Храми Лебединщини".

Як по всій Україні, так і на Лебединщині, храми мають неповторні особливості і побудови, й оздоблення.

Лебедин був заснований згідно різних джерел у 1652 або 1654 роках. Тоді ж збудовано і перші церкви міста. Всі вони були дерев’яними, знаходилися на високих місцях, представляли собою величаві й красиві споруди.

У 1785 році в Лебедині нараховувалось 13 церков: Соборно-Успенська, Іллінська, Преображенська, Трьохсвятительська, Покровська, Миколаївська, Михайлівська, Петропавлівська, Троїцька, Воскресенська, Вознесенська, Георгіївська і Мироносицька. До 1917 року - це число зменшилось до 9, зникли Преображенська, Іллінська, Михайлівська та Петропавлівська.

Під кінець ХVІІІ століття більшість храмів Лебединщини, що були збудовані першими переселенцями, «обветшали» і потребували або ж значного ремонту, або ж заміни їх новозбудованими. У 1770-1780 роках в краї розпочалась друга хвиля будівництва церков. Більшість із пам’яток монументального будівництва, що збереглися до наших днів, були збудовані саме в той час.

Пам’яток архітектури в Лебедині збереглося дуже мало. Недовговічний будівельний матеріал, часті пожежі та провінційний тип забудов – все це не сприяло їхньому збереженню. Чимало дерев’яних храмів розбирали самі люди після будівництва поряд нової мурованої церкви. При цьому не було ані найменшого усвідомлення того, що стара дерев’яна церква чи дзвіниця може мати якусь історико -архітектурну, мистецьку чи наукову цінність. Це був цілком природній, неусвідомлений процес втрат окремих об’єктів архітектурної спадщини.

Церкви закривали після шаленого тиску з боку влади. Як розповідають старожили Лебедина, в перші ж дні почала вести боротьбу з церквами. По всіх церквах пройшлась спеціальна бригада, яка забрала всі коштовності – срібні і золочені хрести, плащаниці, даровані до ікон прихожанами разки доброго намиста, шаблями одважувала від книг срібні та золочені оправи і інш. Далі на подвір’ї собору були розкладені вогнища, де в казанах виварювалась з ікон позолота. Топили під казанами іконами. Була виставлена спеціальна варта, щоб перехожі не потягли чогось із церкви. Свідок тих подій Микола Таранченко розповідав: «Хтось із лебединців приховав під полою ікону. То його сторожа так побила, що лежав під собором і захлинався кров’ю».

У перше повоєнне десятиліття, не зважаючи на послаблення тиску влади на православні церкви, руйнація храмів продовжувалась. Основною мотивацією була необхідність відбудови зруйнованого війною народного господарства. З цією метою церкви перебудовувались під виробничі приміщення, склади, комори.

Розмовляючи зі старожилами міста, можна почути розповіді про те, що люди, котрі брали участь у плюндруванні святинь, тяжко розплачувалися за це: своїми і близьких людей нещастями, хворобами і смертю.

Церкви Лебедина мають цікаву й драматичну історію. У 1785 році в Лебедині нараховувалося 13 церков: 12 дерев’яних і 1 кам’яна. Місто виглядало дуже мальовничо. На широкому просторі Торгового майдану (нині Соборна площа) здіймалися дві домінуючи споруди: велетенський Успенський собор із дзвіницею і дерев’яна Преображенська церква. Вони були видні здалеку.

Замикали кільце з півночі Троїцька і Петропавлівська (де тепер вул. Петропавлівська) та Вознесенська (на вул. Ковальській, перенесена згодом на Соборну площу), а з півдня – Трьохсв’ятительська (де тепер вул. Першотравнева) церкви. Окрім того, в центрі слободи Кобижча – Воскресенська, а на Довгалівці – Георгіївська (біля нинішньої ЗОШ №4 ) церква.

До 1917 р. число церков у Лебедині зменшилося до 9, зникли Преображенська, Іллінська, Михайлівська та Петропавлівська. Вже у ХХ столітті знищені ще 5 церков: Трьохсвятительська, Георгіївська, Мироносицька, Троїцька та Соборно-Успенська (де тепер сквер Т. Г. Шевченка).

Воскресенська церква. Перша (згорівша) церква була збудована лебединцями (у слободі Кобижча) в 1676 році. В 1725 року в церкві правив священик Іоан, який писав, що сам він посвячений в 1701 році. В іншому документі записа­но, що в 1709 році помер священик Воскресенської церкви Стефан.

0201myv7-3c09-411x232.jpg

Найдавніший вцілілий запис в її метриці був зроблений в 1742 році священиком Іоаном Івановичем Шкуркою. Як свідчить цей документ за 1783 рік, церква «починки не требует». Отже, згоріла вона між 1783 і 1789 роками. Після того, як царські власті закрили в 1788 р. монастир Михайлівська пустинь, михайлівські поміщики генерал-майор А.Г. Іваненко і майор І.С. Миклашевський віддали одну з монастирських церков – церкву «Введення Богоматері у храм» із трапезною на відбудову знищеної вогнем Воскресенської церкви в Лебедині. Будівництво її велося артіллю місцевих майстрів й завершилось в 1789 р., значною мірою, завдяки старанням священика Григорія Шкурського.

0201myv6-3d9f-441x331.jpg

Нову дерев’яну церкву поставили на місці згорівшої – в рівнинній місцевості на значному підвищенні надзаплавної тераси правого берега річки Вільшанки. Церква посідає острівне становище посеред центрального, трикутного в плані, майдану колишньої приміської слободи Кобижча. Це єдина архітектурна домінанта цієї частини Лебедина. Вона стоїть на вісях вулиць, які сходяться до майдану, що посилює її композиційну роль, як домінанти. Завдяки своєму виразному силуету вона панує над масивом одноповерхової садибної забудови. Добре проглядається із заплави річки Вільшанки та лівобережжя. У північній частині церковного подвір’я міститься одноповерховий дерев’яний будинок церковно-парафіяльної школи.

0201myw8-4db8-366x243.jpg

0400p07i-87f7-826x460.png

Миколаївська церква знаходиться за адресою вул. Щербакова, 1. Збудована в 1912-1914 рр.; архітектор – В. Нємкін. Має статутс пам’ятки архітектури місцевого значення. Споруда є чудовим взірцем так званого «цегельного стилю» - із цегли виконані карнизи, арки, сухарики та ін.

Возможно, это изображение 3 человека и на открытом воздухе

0201myl6-979e-434x289.jpg

На фотосвітлині 1912 року – момент завершення будівництва нової кам'яної Миколаївської церкви в Лебедині. Освячений храм буде в 1913 році. Поруч знаходиться – стара дерев'яна Миколаївська церква, що вважалася одним із найперших храмів Лебедина.

Стара, дерев'яна церква Святого Миколая (рік будівництва – 1666) належала до числа видатних пам’яток української монументальної дерев’яної, архітектури: однобанна споруда, особливо пройнята темою центричності. Центральна баня виділялася стрімким злетом вгору. Збудована церква не з пиляних, а з колотих дубових брусів на дубових підвалинах, під які пізніше був підведений цегляний підмурок. Зруб був обшитий шалівкою в сторч. Церква кілька разів ремонтувалась і перебудовувалась (1761, 1789 та 1872 рр.), та архітектурних змін вона не зазнала.

В 1913 році, поряд із старою церквою, завершилося будівництво нової кам'яної Миколаївської церк¬ви, яка існує й сьогодні. В неї було перенесено все цер¬ковне убрання. Дерев'яна ж церква проіснувала до 1940 року, коли була розібрана. До цього, в 1930-х роках будівля використовувалася під склад.

На момент створення фото (1912 рік), в новій церкві завершувалися внутрішні роботи, тривало облаштування паркану, окремий фрагмент якого лежить просто перед входом до церкви.

0400p08j-ddcc-825x453.png

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

0400p08x-3102-824x463.png

Вознесенська церква. Перша вознесенська церква в Лебедині була збудована в 1692 році за валом на розі вулиць Ковальської і Коновальської. Площа під забудовою — 590 кв. сажнів. В 1814 році вона була вже «старая, но крепка, крыша на ней обветшалая, также й ограда ветхая, а колокольня новая». Як видно з листа прихожан в Святійший Синод (1840 р.), церква на цей час була вже «ветхая... за старостию лет, наклонилась к южной стороне». Метрики її розпочинались 1742 роком. З документа 1701 року відомий священик Вознесенської церкви — Прокопій. Найстарішою книгою в храмі було Євангеліє, надруковане Лаврською друкарнею в 1712 році.

0201mymb-6ffa-458x305.jpg

Спасо-Преображенський храм в селі Ворожба був зведений у 1896 році на місці дерев’яного храму. Церква будувалася за проектом харківського єпархіального архітектора В. Немкіна, і є зменшеною копією храму Покрова Богородиці в Ахтирці.

Дзвіниця поєднана з брамою. В храмі були гарні фрески виконані художником Кричевським, але вони були знищені.

Храми Сумської області. Ворожба

Вже кілька десятиліть в селі Бишкінь на Лебединщині, вмирає архітектурна пам’ятка – храм, в якому мешканці села зображені в розписах біблійних сцен. Руїни, цієї колись величної церкви, освяченої на честь Святого воїна-великомученника Димитрія, сьогодні привертають увагу лише поодиноких ентузіастів.

0400p0fs-3055-278x209.jpg

Ще до побудови кам’яної, в Бишкіні знаходилася інша – дерев’яна церква, освячена на честь Святого Димитрія, збудована у 1753 році. Саме цю церкву і замінив однопрестольний мурований храм в ім’я Святого Великомученика Димитрія Солунського, споруджений в 1888 році, за проектом харківського єпархіального архітектора В.Нємкіна, за кошти парафіян.

Джерело: «Зруйновані храми Сумщини: мартиролог втрачених святинь». – 2007.

В той час до парафії входили: село Бишкінь, хутори Ревки, Батраків, Щетини, Овдянський, Караван, Грошів і Демин.

Згідно з переписом Сумського полку, в 1732 році в Бишкіні мешкало 560 чоловіків і 534 жінки, діяли школа і шпиталь для немічних. В 1740 році до парафії належало 100 дворів. На початку ХХ століття при храмі діяли церковно-парафіяльна і школа міністерства освіти.

В радянський період, будівля церкви була частково перебудована (протягом 1955-1971 років). Церква спочатку використовувалася як будинок культури і сільська бібліотека, а згодом – як склад сільськогосподарського підприємства.

Сьогодні, храм практично не використовується. Релігійні заходи проходять вкрай рідко, оскільки церква перебуває в аварійному стані.

Презентація "Історія міста Лебедина"

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-istoria-mista-lebedin-119192.html

https://artmuseum.lebedyn.org/byshkin-dmytriyivska-tserkva/