Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Робота над граматичною будовою мови на корекційних заняттях з розвитку мовлення для дітей з ООП
»
Взяти участь Всі події

12.05.2022

5

0

Заняття гуртка "Криниченька". Тема: Виготовлення віночка.

Вінок здавна відігравав важливу роль у повсякденному житті та звичаях українського народу. Як головний убір він був обов’язковим аксесуаром нареченої у весільному обряді, беззаперечним показником несімейного статусу молодої дівчини, незамінним атрибутом ряду архаїчних ритуалів.

Зважаючи на велику популярність у всіх регіонах України, існує велике різноманіття форм вінків та матеріалів, з яких виготовляли ці прикраси. Скажімо, на Буковині у святкові дні дівчата одягали невелику коронку з квітів та намиста, до якої в центрі прикріплювали високий пучок пір’я; на Гуцульщині з квітів плели вінки, які не закривали чола, а викладались по зачесаному волоссю поза вухами і скріплювались на потилиці, звідки спускались кольорові стрічки; в центральних областях України квіти у вінках компонували у певному порядку: великі і яскраві розміщували на певній віддалі одну від одної, а між ними вплітали дрібніші. Тут плели вінки і з однакових квітів. Зелене листя вплітали так, щоб воно знаходилося поміж квітами та обрамлювало їх. Такі вінки ще називали «надбрівниками», так як носили їх на чолі.

Часто будову вінків збагачували за рахунок китиць вівса (на Лемківщині і Бойківщині), скляного блискучого намиста, яке пришивали до вінків, металевих дзвіночків «колокілець» (на Гуцульщині), металевої фольги (на Лівобережній Україні), вовняних ниток, які використовували для виготовлення квітів у вигляді пухнастих об’ємних помпонів яскравих кольорів, що найчастіше нашивали на картонну смужку (в центральних областях), селезневого пір’я, з якого робили пов’язку, поверх якої одягали вінок з квітів (на Київщині), дрібного курячого пір’я, яке спеціально фарбували в зелений колір, щоб відтінити червоні, рожеві, білі квіти. З окремими компонентами вінків, і, насамперед, весільних, пов’язувались вірування в їх магічне, оберегове значення. Так, овес та інші злакові рослини мали забезпечити плодовитість молодої пари. Колокільця у вінок гуцульської княгині прикріплювались з охоронною метою. На Бойківщині у вінок вплітали кілька зубців часнику, що мало оберігати молодих від усього злого, прикріплювали монети «на щастя». Барвінок у вінку символізував вічність кохання та шлюбу, калина – дівочу красу. Взимку плели вінки зі штучних квітів з паперу, тканини, стрічок, воску, ниток, хутра, пір’я домашньої птиці тощо.

Всюди в Україні до вінків прив’язували кольорові шовкові стрічки, які доповнювали цю прикрасу голови, спадаючи по плечах нижче талії, а іноді сягаючи колін. До ХVІІ ст., з провадженням спеціальних верстатів, що виготовляли ткані стрічки, дівчата самі шили їх з довгих смужок мальованих тканин, однотонного оксамиту та вишивали гладдю рослинний орнамент шовковими різнокольоровими нитками.

Особливим багатством та складністю в технічному виконанні виділялися вінки, що були призначені для весільного строю. Іноді вони складалися з кількох однакових або різних за кольором вінків, розміщених ярусами один над одним.
Вінок також був одним із основних атрибутів традиційних обрядів. На Івана Купала дівчата ворожили на своїх вінках, пускаючи їх на воду. Напередодні цього свята з різноманітних квітів та китиць очерету сплітали вінки, і, прикрасивши ними голову, гуляли по вулиці. Вінки, сплетені з квітів, зібраних на Івана Купала, наділялись лікувальними властивостями. Їх відварювали і у цьому відварі мили голову, щоб коса добре росла і голова не боліла.

Підбираємо трави і квіти для вінка.
З давніх-давен вінок був книгою душі молодої дівчини: мовою квітів вона висловлювала свої почуття, виражала душевний стан і «розповідала» про події, що відбулися у її житті.
Квіти-символи, які традиційно вплітають у вінок:

  • мак — квітка мрій, символ родючості, краси та молодості;

  • цв ітвишні та яблуні — материнська любов та відданість;

  • ромашка — символ ніжності, вірності і кохання;

  • соняшник — символ відданості й вірності;

  • м’ята — оберіг дитини та її здоров’я;

  • волошки у віночку — символ людяності;

  • ружа, мальва і півонія — символи віри, надії, любові;

  • материнка — символ материнської любові;

  • калина — краса та дівоча врода;

  • лілея — дівочічари, чистота, цнота;

  • дев’ятисил — коріньдев’яти сил, який зміцнює та повертає здоров’я;

  • безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки і рани;

  • хміль — гнучкість і розум;

  • польовий дзвіночок — символ вдячності.

  • Для надання віночку особливої магічної сили, у нього вплітали полин — найголовнішу з трав, буркунзілля— символ вірності та листя дуба — символ хоробрості та сили. Проте найміцнішим оберегом був і лишається барвінок, що символізує безсмертя людської душі, є зіллямкохання та дівочої вроди.

Ходили чутки, що варто лише юнакові та дівчині з’їсти листочок барвінку, як між ними раптово спалахне палке кохання. А от «нечисте» зілля — вовчі ягоди, папороть, дурман — вплітати у вінок категорично заборонялося. Неприйнятною вважалась під час плетіння вінків і присутність хлопців. Восени, коли різнотрав’я відцвітало, вінки плели із золотавого листя, а взимку — зі штучних або воскових квітів. Останні плели здебільшого черниці при монастирях і продавали на київських базарах. Штучні вінки було прийнято купувати до шлюбу в якості весільних. Іноді квіти у такому вінку переплітали зеленим барвінком та додавали пташине пір’я.

Що символізують стрічки у вінку?

Надзвичайно цікавими є відбір, поєднання кольорів та розташування стрічок у віночку. Заквітчану голову молодої дівчини могли прикрашати стрічки 12-ти

кольорів. Кожен з них служив красуні лікарем і оберегом, захищав волосся від злих очей.

Стрічки підбирали за довжиною волосся дівчини і робили їх ледь довшими за косу, аби сховати її серед барвистих кольорів.

У центрі вінка зав’язували світло-коричневу стрічку. Вона символізувала землю-годувальницю. По обидва боки першої стрічки зав’язували жовті — символ ясного сонечка. Далі — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість. А тоді — блакитні та сині — символи неба і води, що наділяють силою та міцним здоров’ям. Потім йшла жовто гаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — щирість, рожева — символ благополуччя та достатку. Якщо віночок прикрашали маки, дівчата оздоблювали його червоною стрічкою — символом магічності та печалі.

Білі стрічки зав’язували на вінок, лише коли вони були вишиті: на одній — сонце, на другій — місяць. Чисту стрічку вплітати у вінок було не прийнято, адже така означала тугу за померлими.

Косу та вінок сироти прикрашали блакитні стрічки. Перехожі обдаровували її хлібом та грошима, бажали щастя і добробуту. На знак вдячності сирота дарувала милосердним добродіям стрічку зі свого вінка.

Майстер клас патріотичний Вінок

https://www.youtube.com/watch?v=JkFI_Li8BiU

Віночок з фоамірану своїми руками

https://www.youtube.com/watch?v=kdeEa0kuV40