29.05.2020

344

2

Чому я викладач? Роздуми на тему

Чому я викладач? Це питання неодноразово задавали мені друзі, учні та просто охочі. Поділюсь своєю історією шляху. А Ви згадайте,як було це у Вас?

В перший клас мама відвела,коли мені було,майже 8 років. Хоча в 5 років я вже читала казки й рахувала. В підготовчій групі не сиділа на заняттях, а допомагала виховательці вести заняття. Та мама думала,що 6 років-це занадто рано. Мій день народження припадає на грудень,тому волею мами я пішла до школи у неповних 8 років. (Тут маю зазначити,що власна донька пішла до школи у неповних 6 років). Перший дзвоник...Майже всі пам'ятають,як це було. Шкільна форма, гладіолуси й очі першої вчительки. Виховували мене достатньо суворо,тож я мала любити й поважати вчительку з першого погляду. Але не так склалося,як гадалося.

Чарівна книжечка- Буквар. В ній з самого початку звуки й букви. Це добре,бо до закінчення першого класу всі учні читали. А от я не любила цю книжку. Коли вчителька викликала мене читати буквосполучення ау,уа, ма,мо,му,ме,ми,то я просто благала дати почитати мені текст. Й читала. Книжку,яку отримала в подарунок на початок навчання. За що отримувала лише помаранчеву зірочку (не червону,як відмінну; не жовту,як погано; а помаранчеву,як так собі). З математики було те саме... Чи потрібно казати,що за декілька місяців я не хотіла йти до школи зовсім. Мій організм допомагав мені й у грудні я отримала запалення легень. Місяць,майже, відлежала. Й вийшла,лише, у наступній чверті. Але...Здивуванню не було меж,коли побачила,що у нас нова вчителька. ( Виявляться,декрет буває корисний не тільки для вчителів, а й для учнів).

Й от тут я подивилася на НЕЇ....Чарівниця...Чудова лагідна усмішка,зовсім юна, висока й струнка...Перетворення вмить охопили клас. Сухі уроки перетворилися на різноманітні ігри, додалися сімейні й класні свята, власні розробки та казки, ігри на фортепіано й....головне вона бачила й відчувала кожного учня.

По закінченні молодшої школи (а на той час,це 3 клас) я вирішила,що колись хочу бути схожою на неї й так само любити та навчати учнів.

Старша школа привнесла нових вчителів та нові предмети. Чомусь,вчителька англійської мови допомагала опанувати предмет повністю, а вчителька історії казала ,що розуміння предмету,то є наші особисті проблеми....Та ще й 90-і роки,коли за оцінку відверто у вічі казали про гроші...А нас,учнів, які виросли в районі заводу, називали майбутніми злодіями та проститутками.

Це привнесло певний "вклад" в моє розуміння того,що треба бігти звідси.

( Зазначу,що директор викликала маму до школи й просила не забирати документи,бо я навчалася гарно).

Але ,здавши останні іспити я забрала документи й подала до педагогічного училища. Найкращі роки навчання пройшли саме тут... Розумні та креативні викладачі, цікава освіта, навіть вимогливість надавала певних сил для навчання. А ще,звичайно,додавало сил,що у групі був лише 1 хлопець,решта- дівчата (дівочі секрети,посиденьки,допомога одна одній, жіноча солідарність тощо))

Далі- педінститут, роки праці, декілька спроб піти в іншу професію й знову...

Зараз я розумію, що моя професія-це не просто робота, це моє покликання, це те,що я роблю з задоволенням, з віддачею, з неабияким хистом. Й дякую всьому,що було до цього (як доброго,так і не дуже) за професійний вибір мого життя.

А кожного з вас, прошу приєднатися в коментарях й написати ,як це було для вас.

Дякую за увагу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.