Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

Образ Гамлета у поезії

П. Верлен. «Гамлет мовить»

Минувся, брате, час гітар, люльок, балів,
Утеч від лихварів, дуелей прешляхетних,
Двобоїв ні про що і жартів іскрометних,
Що в них юнацький шал кохатись нам велів.

Дивись, Гораціо, улюбленцю шинків,
Грозо всіх шулерів і любий всім бешкетник,
Найкращий друже мій, найперший співбенкетник,
Знавець крутих слівець на сотню словників,-

Дивися: устає з туманів Ельсінора
Щось несподіване, щось грізне і нове.
То не Офелія, дитина винозора,
То привид царствений! Очима він зове,

Хода, мов грім, гримить, рука вказyє владно,
I мусиш діяти - негайно, невідкладно!

М. Рильський. "Принц Данський"

Як Гамлет, придивляюсь я до хмар,
А олівець, невірний мій Полоній,
Переливає в слово дивний чар,
Святого сонця відблиски червоні.

Не слухай, принце, непотрібних слів
Улесливо-брехливого вельможі!
Нащо для хмар цей галасливий спів?
Так добре, що ні з чим вони не схожі.

Д. Павличко. "Як Гамлет, я ходжу поміж гробами..."

Як Гамлет, я ходжу поміж гробами,
Святих могил питаюся в журбі, -
Чи далі жити з темними рабами,
Чи геть піти - to be or not to be?

Прислужники дрібні, лякливі блазні,
Пульсуючі інстинктом черева,
Навіщо їм думки твої алмазні,
Трудні пісні, стражденницькі слова?

Вони тебе ненавидять! Не треба
Нічого їм, крім ситого жраття,
Їх не катує вікова ганеба
Невільницького підлого життя.

Пожирачі м'ясива та кав'яру,
Мішки, набиті кільцями ковбас,
Чи мав би я - а за яку ж то кару?
До боротьби запалювати вас!

Та в цвинтарній благословенній тиші
Я чую голос: "Гнівом не суди,
Ти на своїм пропаленим узвишші.
Всіх привітай, що вигасли з біди.

Десь там, у центрі того жиру й лою,
Є людське серце - ти ж не охолонь,
Знайди його і думкою незлою
Перещепи до нього свій вогонь!"

Я чую, та не вірю в дивні речі,
Відходжу, повен сумніву й тривог, -
Хай вас, безсмертні курдюки овечі,
Оберне в свічі милосердний Бог!

М. Бажан «Смерть Гамлета»

Ходить... Все ходить... Забувшись. Забутий.
Рипить під ногами настіл жорстви...
Принце, вам нудно? Вагаєтесь ви, -
Буть чи не бути?

...Господи-Боже! Котрий вік?!
Принце, повірте мені, - забагато!
Кажуть, ви стали фашистом... (sic!)
(Бажан, сторінка така-то).

Принце, візьміть себе в руки! Ну!
Швидше продовжте монолог забутий!
...Господи-Боже! Ніяк не збагну, -
Буть чи не бути?

Читайте також: