Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

Першовересневий етюд

" Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень..." ( М. Стельмах)

Він лагідно поцілував щічку яблука, і воно сором'язливо почервоніло; торкнувся пальцями грона калини, і вона налилася спілістю; недбало порозкидав по людських городах пишнобокі гарбузи, жовті дині і звабливі кавуни; заховався на дереві між спілими сливками-угорками, а потім в кущі гронистого винограду ; хазяйновито заглянув у мішки викопаних картопель; перевірив, чи готовий до збору урожай буряків і моркви; похизувався в лісі осінніми грибами; прощально помахав услід лелекам, що відлітають у вирій; загадково підморгнув дівчатам на виданні, бо осінь - пора весіль; загомонів, защебетав, засміявся дитячим леготом на шкільному подвір'ї; браво козирнув юнакові, що зібрався у велике місто на навчання; міцно потис руку воїну - добровольцю і скинув перед ним капелюха; повутинкою бабиного літа в окопі на передовій нагадав про мир; витер непрошену сльозу з обличчя матері, яка чекає додому сина; пішов українською землею впевнено ходою повноправного господаря. Вересень.