Усна народна творчість

наявність ліризму - естетичного сприйняття дійсності;

осмислення буття через людські переживання;

епічне (розповідне) начало на першому плані;

уся увага зосереджена на внутрішньому стані людини (психологічному стані, думках, бажаннях, надіях, стражданнях);

свій генетичний розвиток пісні про кохання беруть від календарно-обрядової поезії, де широко представлена любовна тематика;

мова ліричних героїв і персонажів пісень про кохання насичена пестливими словами, а основним прийомом цих пісень є монолог ліричного героя;

пісні про кохання споріднені із баладами через відчутний сюжетний компонент, розповідність;

пісні про сімейне життя відтворюють казковість сімейного життя, позбавлені реалістичності, надто поетизовані, без картин жорсткої реальності;

метафора

антитеза

паралелізм

рефрен

анафора

"Місяць на небі, зіроньки сяють"

"Цвіте терен, терен цвіте"

"Сонце низенько"

"Ой на горі вогонь горить"

Балада відрізняється від всіх інших народних жанрів тим, що змушує задуматись над своїм життям, спонукає до роздумів над проблемами життя, паралелей із власним життям.

В основі сюжету балади лежать реальні людські життєві події всіх соціальних верств: від князів та вельмож і завершуючи "суспільним дном" (розбійниками, вбивцями, навіть маньяками).

Балада ніколи не завершується щасливо. Цим вона відрізняється від усіх видів фольклору. Як правило, зло в баладі залишається не покараним, хоча наявне протистояння добра і зла як у казках.

З ХVІІІ ст. вся європейська література перебувала під впливом французькоїї балади, у якій драматично було зображено сцени нещасливого кохання, помсти, сімейні чвари й історичні події.

тавтології

епітетів

порівнянь

метафори

риторичного питання

рефрену