У світі улюблених казок

Літературне читання

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас

9 проходжень

10 запитань

19.10.2021

60

0

0

Опис тесту:

Ми всі дуже любимо казки - слухати , читати, дивитися. І не важливо, скільки тобі років. В ці моменти ми поринаємо в чарівний, незвіданий, фантастичний світ.

Головні герої, чарівні предмети, незвідані країни, магія - це все чекає на допитливих і мрійливих читайликів!

Запитання №1 з кількома правильними відповідями Балів: 6%

Найдавніший витвір людського духу, який сягає сивої давнини людської історії- це

Запитання №2 з кількома правильними відповідями Балів: 18%

Існує три основні групи казок:

Запитання №3 з полем для вводу відповіді Балів: 6%

Жила якось одна жінка. Вона дуже хотіла мати малесеньку дитинку, тільки не знала, де її взяти. От вона й пішла до старої чаклунки і сказала їй:

- Мені так хочеться мати маленьку дитинку. Чи ти не скажеш, де мені її взяти?02016kp4-370f-196x163.jpg

- О! Цьому можна допомогти! — мовила чаклунка.- Ось тобі зерно ячменю. Воно зовсім не таке, як ті, що ростуть на селянських полях або йдуть на корм курям. Поклади його в квітковий горщик, тоді побачиш, що буде!

З якої казки уривок?

Запитання №4 із заповненням пропусків у тексті Балів: 18%

Нема нікого у світі, хто знав би стільки казок, як Оле-Лукойє! На це він справді мастак! Коли увечері діти сидять собі спокійненько за столом на своїх стільчиках, з’являється Оле-Лукойє. Він піднімається по сходах зовсім нечутно, бо йде в самих панчохах, відчиняє тихесенько двері і — фр! — бризкає дітям в очі солодке молоко — такими дрібними-дрібними бризками,- а втім, їх цілком досить для того, щоб повіки у дітей почали злипатися і вже не можна було б побачити його самого. Він підкрадається ззаду і дме їм у потилицю, а від цього голівки у дітей важніють. О, так… але це зовсім не боляче, тому що Оле-Лукойє нічого поганого не хоче зробити, а бажає діткам лише добра. Він тільки хоче, щоб малі цілком заспокоїлися, а для цього їх треба покласти спати в ліжка. Вони тихо лежатимуть, і він зможе розповідати їм свої казки. Коли діти поснуть, Оле-Лукойє сідає на їхньому ліжку. Він дуже гарно вдягнений. На нім шовковий жупанчик, тільки не можна сказати, якого кольору, бо весь час міниться, коли Оле повертається,- вбрання то зелене, то червоне, то блакитне.02016kpj-44e3-407x196.jpg02016kpk-ec9d-32x32.png

Під пахвами у нього _______. На одному намальовано багато-багато малюнків. Цей _______ він розкриває над хорошими дітьми, і їм цілу ніч сняться чарівні казки. А на другому ________ — ну, нічогісінько нема, і Оле його розкриває над неслухняними пустунами, і вони цілу ніч просплять, як колоди, і нічого цікавого не побачать уві сні.

Запитання №5 на встановлення відповідності Балів: 24%

Вкажіть відповідність між ілюстрацією та назвою казки.

Ілюстрацїї
1

02016kr3-23bf-241x343.jpg

2

02016kr5-0c8c-240x200.jpg

3

02016kr8-5fcd-278x185.jpg

4

02016kre-42a9-200x240.jpg

Назви казок
А

"Синя борода"

Б

"Хлопчик - мізинчик"

В

"Прянична хатинка"

Г

"Кіт у чоботях"

Запитання №6 з однією правильною відповіддю Балів: 6%

Хто є автором вище згаданих казок("Синя борода", "Хлопчик - мізинчик", "Кіт у чоботях", "Прянична хатинка")?

Запитання №7 з однією правильною відповіддю Балів: 6%

В одному великому місті Німеччини жив колись, у давноминулі літа, один швець. Мав він собі жінку, і жилося їм, як доведеться – коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець ішов до своєї майстереньки – невеличкої халабуди на розі вулиці – і цілий день латав старі чоботи та черевики, а як хто замовляв, то робив залюбки й нові. Але тоді йому треба було йти спочатку десь купувати шкіру, бо при його злиднях ніяких запасів він не мав. Жінка торгувала всякою городиною та садовиною, яку вирощувала сама в невеличкому садку. Люди залюбки в неї купували, бо вдягалася вона чисто й чепурненько, до того ж уміла так викласти й показати свій товар, що кожному, бувало, заманеться взяти.

І був у них славний хлопчина: і з обличчя гарний, і станом стрункий, і на свої дванадцять років чималенький. Він завжди супроводив матір на базар і сидів біля неї, а коли хто з покупців брав багато овочів зразу, хлопець охоче допомагав тому донести покупки додому. І рідко траплялося, щоб він повернувся назад із порожніми руками.

Одного дня сиділа отак шевцева жінка на базарі, а перед нею стояли кошики й корзини з капустою, морквою та всякою іншою городиною. Малий Якоб – так звали хлопця – сидів тут-таки, біля матері, і дзвінким голосом закликав покупців.

Аж ось іде базаром якась стара баба в обшарпаній одежі, з маленьким гострим обличчям, геть побриженим глибокими зморшками. Очі в баби червоні, заливають слізьми, а ніс так закарлючився, що на підборіддя звисає. Шкутильгає стара, на костур спирається: так і здається, що ось-ось поточиться і вріжеться гострим носом просто в землю.

Шевцева жінка пильно дивилася на бабу. Ось уже шістнадцять років торгує вона щодня на базарі, а ніколи не бачила тут цієї старої відьми. Жінка аж похолола з переляку, коли баба підійшла й спинилася біля її кошиків.

– То це ти Ганна, що торгує городиною? – спитала стара бридким верескливим голосом.

– Так, це я,– відповіла жінка. – Чи не візьмете, може, чого?

– Та ось хочу глянути, хочу побачити! Подивлюся на зіллячко, на ботвиннячко: а чи є у тебе те, що мені треба? – промовляла стара, нахилившись над кошиком і встромляючи туди брудні, мов ганчірки, гидкі руки. Вона перерила геть чисто всю городину, що так гарненько була розкладена, витягала довгими, як веретена, кощавими пучками то те, то інше, обнюхуючи кожне довжелезним-носом.

Ганна тільки зітхала, дивлячись, як порається стара відьма коло її городини, але сказати шчого не наважувалась, бо кожний покупець має право розглядати товар, до того ж її брав якийсь дивний жах перед цією бабою.

А тим часом стара, переривши знизу доверху весь кошик, бурмотіла собі під ніс: «Чортзна-яке зілля, нічого такого, чого мені треба... П’ятдесят років тому було багато краще... Казна-що, якийсь бур’ян!»
Малому Якобу набридло це бурмотіння.

– Слухай,– озвався він неприязно,– чи в тебе, бабо, є сором: спочатку ти залізла в кошик гидкими чорними пальцями, перевернула там усе догори ногами, потім зашмарувала всю городину довгим носом, так що тепер її ніхто, кому довелося те бачити, не схоче купувати, а тепер ще й лаєш наш товар. Та чи ти знаєш, що у нас бере городину сам герцогський кухар?

Хто був головним героєм казки Вільгельма Гауфа?

Запитання №8 пошук на зображенні Балів: 6%


одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить».

Покинув його й сам поїхав.

Коли це приходить до кота лисичка та й питає його:

— Що ти таке?

А він каже:.............

Про якого героя йдеться мова? Вкажіть його на малюнку.

Запитання №9 з однією правильною відповіддю Балів: 6%

Хто є автором даної казки?

02016kzs-7cd3-469x598.jpg

Запитання №10 з однією правильною відповіддю Балів: 6%

Що подарувала Крихіточка королевичу ?

Рефлексія від 9 учнів

Сподобався

8 1

Зрозумілий

7 2

Потрібні роз'яснення

6 3