Контрольна робота. Просте ускладнене речення.

За вербами на пагорбі хати біліють, і баня церкви невеликої з-за дерев виблискує.

Природа входила в нього духом коріння, чистотою небесної синяви, бентежила хліборобське серце.

Почувся шерхіт босих хлоп’ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

То було дитинство, і пахло воно молоком.

Пронизливий зимовий вітер люто й безупинно шмагав їх по обличчях.

Навколо нас великі перелоги, і дикі пущі, і високі кручі, і темні води.

Заграла, зарокотала, захлюпала по ярках вода.

Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного пересипання зерна.

Він знову бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки.

Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.

Осінь убралася в кольори багряні, вишневі, жовті, пурпурові.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву.

Виття протягле дике сумно розіслалось по темних мертвих водах і збудило між скелями луну давно померлу.

Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.

Це не дзвін, а мої надії запасмились наді мною.

З нею я ділити завжди буду радощі, тривоги й жалі.

А у човні ж усякої матерії, вино, олія, амфори, лутерії.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю.

Я не їла, не спала, співанки розгубила.

У Карпатах водяться благородний і плямистий олені козуля куниця білка.

І раптом дощові краплі заскакали скрізь по людях по конях по ріллі.

До гірського клімату добре пристосувались чорниця брусниця малина ожина.

Надавали приємного запаху пелюстки троянди жасміну бузку.

Всі його клопоти і турботи, страх смерті, Палагна і ворожий мольфар все кудись щезло все одлетіло.

В лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку оленів, зайців і серн.

Вона нагадала йому всі їхні дитячі забави холодні купелі у потоках, жарти і співанки, страхи і втіхи, гарячі обійми і муку розлуки.

Іван тупнув на місці виставив ногу струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці.

А дрібненький зяблик моститься десь на верху явора чи тополі, та ще й уміло ховає своє гніздечко від людського ока.

Над картатою людською збірнотою відлунює: розтіч голосів, ревище худоби, дзвін кіс, гучання гончарних виробів, сумні переливи сопілки й ще десятки згуків.

А соловейко-варакушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави.

Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть: хлібом, вощиною і медами

Думи, мої, думи, мої, лихо мені з вами!

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже.

Дочко, моя, Мар’яно, оддам тебе за пана.

Люби мене, моє серце найду свою долю.

Звичайно, я їду не боки облежувати та саламаху їсти.

На щастя, вихор почуттів лише на якийсь час збаламутив його душу, але потім поступово згас.

Чужинці міцно сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях.

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов’янському світі.

Нога була ціла, непошкоджена, але, видно, боліла.

Увійшло в історію ім’я однієї української співачки, можливо завдяки її сумній та романтичній долі.

Козаки понасували башлики на самі очі, і здавалося, дрімали.

Дядько не казали, а, може, ще й не напитали дівки.

Видно борсук знав, коли достигають плоди, і зараз навідувався до яблунь.

Буває часом сліпну від краси.

Усе довкола здається ялинковими прикрасами, новорічною феєрією.

І знову все стихло здавалося навіки.