Дієприкметник

службова частина мови

самостійна незмінна частина мови

особлива форма дієслова

самостійна змінна частина мови

що робить? що зробить?

що роблячи? що зробивши?

що робити? що зробити?

який? яка? яке? які?

особами і числами

числами, родами, відмінками

часами і дієвідмінами

відмінками і числами

дієвідміну і час (теперішній і минулий)

вид і час (теперішній і минулий)

особу і дієвідміну

спосіб і час (теперішній і минулий)

квітучий, загорнений, готовий

весняний, повчальний, байдужий

подертий, розкритий, болючий, червоний

запрошений, вишитий, пожовклий

Джміль попрямував до рятівного острівця.

Загублена коником срібна підкова півмісяцем впала на поріг.

За вікном погасла яблуня, сонце почорніло.

Він похапцем вибирав з-поміж сухуватих стернин зерно.

Зачарований красою ночі місяць милувався зорями.

Заливайків голос перекочується по горах, дзвінкий і докірливий.

Дорога впала у вузький рукавчик.

Білки зникли десь у густих шапках дерев.

обставини і означення

означення і присудка

підмета і присудка

означення і додатка

визначений, наляканий, прогнилий

змерзлий, обговорений, звитий

застарілий, вишитий, згасаючий

засмаглий, скреслий, сяючий

закінчений, споруджуваний, облізлий

тертий, підслуханий, виплеканий

обладнаний, вишитий, позеленілий

задубілий, пожовклий, пригорілий

Зала святково прикрашена.

Завирувало скресле озерце.

Ті гори вкриті лісом.

Двері в хату були зачинені.

Мої поради не були почуті.

Набиралися солодкого соку химерно поскручувані дині.

Я настягав потертого рибалками сіна і ліг.

Біля броду стояла наповнена добром гарба.

Я зачарований красою карпатських краєвидів.

Порозкидані могили-кургани не дають спокою археологам

Холодить розпашілі обличчя м’яка гірська прохолода.

На полонині пахло охолодженою за ніч землею.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

Співа трава ніким ще не зім’ята, і вабить таємницями.

Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.