Життя в епоху «ми ж не на диктанті»

На жаль, сьогодні рівень грамотності людей низький. Та, що найпечальніше, багато людей навіть не хоче цього змінити. Ми ділимся своїми думками щодо цього.

Ще ніколи в історії люди не мали настільки вільного доступу до інформації з будь-якої сфери життя. Сьогодні будь-хто зі смартфоном та доступом в інтернет може прочитати про космічні місії на Марс, роздивитися будову мікроорганізмів та навіть подивитися на чорну діру. Та це з одного боку.

З іншого ж, цими «благами цивілізації» не всі хочуть користуватися. Для багатьох інтернет – це засіб розваги та можливість для спілкування. От, власне, про спілкування ми й хочемо поговорити.

В день ми зіштовхуємося із тисячами дописів та коментарів в соціальних мережах, ми читаємо ЗМІ та блоги. І щодня нас оточують мільйони помилок в цих публікаціях. Люди перестали стежити за своєю мовою: «Ми ж не на диктанті».

Одразу хочу зауважити, що помилки – це не соромно. Всі люди роблять помилки в мовленні та це нормально. Тільки на помилках ми вчимося чомусь та відкриваємо для себе щось нове. Та коли мова йде про публічні дописи, публікації в ЗМІ, відкриті промови та особисті блоги, мені здається, що тут людям варто вважати на те, що та як вони пишуть.

«Розстрочка», «Я думаю те, що», «саме важливе», «знаходяться», «беруть участь» - щоб навести приклади всіх найтиповіших помилок й кількох аркушів буде замало. А якщо подивитися на пунктуацію, то взагалі страшно стає.

Чому ж люди не звертають уваги на правильність їхнього мовлення?

Бо ми стикаємося із помилками постійно. Навколо нас засилля безграмотності. І частина людей вважає безграмотність навколо індульгенцією для себе. На телебаченні, у друкованих та онлайн-ЗМІ, в книжках – помилки всюди. Хоча в редакціях та у видавництвах мають бути редактори. Помилки нерідко роблять й вчителі в інтернеті (вибачте мені, але це так!).

Що вже й казати, коли навіть посадовці, чиновники та президенти роблять помилки. Незнання пунктуації та вміння використовувати кальки з російської – ось, здається, найголовніше, що хочуть показати політики у своїх дописах. І я вже мовчу про те, як вони говорять. Так, кілька абзаців тому я говорила, що помилки в усному мовленні не страшні. Та це не стосується публічних виступів, звісно.

До речі, вже в наступний четвер філологиня Юлія Вишницька розбиратиме помилки президентів у їхніх новорічних привітаннях – не пропустіть!

Отже, коли навколо нас люди не переймаються грамотним та правильним мовленням (як письмовим, так і усним), то в когось може виникнути цілком закономірне питання: «А чому через це маю перейматися я?». Якщо президент країни (та його спічрайтери) не знають різниці між «усмішкою» та «посмішкою», якщо вчителі не вживають кличний відмінок, а популярні блогери й не чули про коми, то чому я маю цим перейматися, думають люди.

Але ні, ми маємо цим перейматися. Кожен має думати перед тим, як щось написати, та перевіряти вже написане. Ми маємо слідкувати за своєю вимовою, помічати свої помилки та виправляти їх. Ми маємо бути спраглими до знань та відкриття нового. Тільки так ми зможемо вберегти нашу мову, нашу культуру та й самих себе.

Питання тотальної безграмотності – це не тільки про те, як ми пишемо. Це ще й про сприйняття себе в сьогоднішньому світі. Якщо йти за людьми та робити, як вони, чи не загубимо ми себе в цьому вирі?

Це питання, що кожен має поставити собі та знайти на нього відповідь.

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
2
міс.
2
3
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!