і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію

Вкрий мене своєю добротою, Екзюпері

Сьогодні світ відзначає річницю з Дня народження Антуана де Сент-Екзюпері – мудрого чоловіка, який на своєму прикладі вчив як бути добрим до світу.

29 червня 1900 року у старовинній прованській аристократичній родині де Сент-Екзюпері народилась третя дитина – маленький хлопчик. Його ім’ям стало Антуан Марі Жан-Батист Рожер із якого знадобилось лише перше. Невдовзі після Антуана народився його брат Франсуа, а ще через два роки – і молодша сестра Габріель. Одразу після її народження батько сімейства Жан, якого сама Жорж Санд охрестила справжнім французьким шевальє, загинув. Графиня Марі де Сент-Екзюпері залишилась сама з п`ятьма дітьми та без жодних засобів на існування.

Попри злидні, сім`я дуже дружна, і всі діти чудово ладнають. Антуан вкрай прив`язаний до сестер, однак справжній духовний зв’язок пов’язує його з молодшим братом Франсуа. Обожнює маленького сина і його мати – красива, освічена жінка, що стала головною людиною для усього подальшого життя Антуана.

Хлопчика багато хто вважав непривабливим – при його високому зрості та атлетичній статурі, у нього були неправильні риси обличчя і кирпатий ніс, за який однолітки дражнили його «Stargazer» (що з французької перекладається, як той, хто рахує зірки). Але мати називала сина «Король-сонце» за його рідкісну доброту, веселий незлобивий характер та любов до природи.

Біографія його повна спогадів сучасників і сім`ї про те, що хлопчик ріс дуже веселим, усім цікавився, обожнював тварин, а ще любив порпатись у моторах, можливо, звідси з`явилася його любов до авіації.

Вже у 12 років Антуану пощастило побувати в небі, про яке він так мріяв ще з дитинства. Це трапилось у місті Амберьє, коли досвідчений льотчик Жюль Ведрін, попри заборону мами хлопчика, узяв його із собою в демонстраційний політ. Це коротке небесне плавання так вразило хлопчика, що залишило слід на усе його життя. Однак, наступний шанс стати ближче до неба випаде йому лише в 21 рік, коли його призвуть до армії.

В цей період він пише в щоденниках, що відчуває непереборне бажання літати, тому де Сент-Екзюпері прийняв рішення скласти іспит на цивільного льотчика. Паралельно зі службою він вчиться літати, а в кінці року переводиться до Касабланки, де складає іспит і здобуває звання офіцера.

Незабаром, після отримання можливості бути цивільним пілотом, він одержує і право управління військовим літаком. Потім, заслужив звання молодшого лейтенанта запасу та був направлений на службу в авіаційний полк, неподалік від Парижа. У 23 році Екзюпері потрапляє у свою першу із 15 аварій та отримує сильні травми і, на деякий час, припиняє літати.

У цей час життя дарує Антуану шанс реалізувати свою другу пристрасть і талант – письменництво. У 1925 році юнак, на запрошення своєї кузини, приїжджає в її салон, де знайомиться з літераторами та видавцями. Вони буквально зачаровані Екзюпері та його роботами та пропонують опублікувати авторські розповіді. І вже в квітні наступного року в журналі «Срібний корабель» друкують його твір «Льотчик».

Перший публічний успіх зводить Екзюпері з багатим підприємцем де Массімо, який представляє його керівництву авіакомпанії «Аеропосталь». Спочатку Екзюпері працює лише механіком, а потім і льотчиком поштового літака. Незабаром він стає начальником маленького аеропорту в місті Кап-Джуба в самому серці пустелі Сахара. На розпитування рідних про його долю та кар`єру письменника він завжди відповідав, що для того, аби добре писати, спочатку потрібно жити. А життя тут у нього дивовижне.

І справді, було в його роботі на африканському континенті дещо неординарне. Точніше, він і був тим особливим, що захоплює у цих історіях. До прикладу, він намагався примирити між собою племена, які ворогували, утихомирював войовничих маврів. Де Сент-Екзюпері визволяв з полону пілотів, літаки яких потрапили в авіакатастрофу і, навіть, приручає пустинне африканське лисеня – фенік та пуму.

В очікуванні рейсів він знову береться за перо, і результатом його праці став рукопис роману «Південний поштовий», в яких розповідалося про рейси в Сахару пілота поштового літака. У 1929 році Сент-Екзюпері повертається до Франції. Він пропонує свій рукопис видавцям і вже вкінці 1929 року «Південний поштовий» публікують.

У 1930 році Антуана де Сент-Екзюпері призначають технічним директором Південно-Американського відділення «Авіапосталь» і нагороджують орденом «Почесного легіону» за його внесок в розвиток французької цивільної авіації, адже на його рахунку вже було декілька запатентованих винаходів в галузі авіації.

У 33 році Екзюпері починає працювати в газеті «Парі-Суар», де стає кореспондентом. Поміж делегацій інших країн відвідує СРСР, де знайомиться з Булгаковим. Нариси Екзюпері про Радянський Союз мають великий успіх у читачів. Незабаром він організовує велике авіатурне над Середземним морем для пропаганди авіації.

В 1935 році Екзюпері, який був не лише пілотом, а ще й винахідником, бере гроші в борг та купує власний літак. На ньому бере участь в розробці проекту зі швидкісного перельоту з Парижа до Сайгону. Його мета – встановити світовий рекорд. Антуана де Сент-Екзюпері дуже поспішав, оскільки, щоб отримати грошову винагороду, потрібно було виконати його до 31 грудня. Вночі, 30 грудня Екзюпері, разом зі своїм механіком, потрапляють в авіакатастрофу в Лівійській пустелі, дивом не гинуть і ще кілька днів намагаються вижити без їжі та води. Їх рятують бедуїни, що проходили повз караваном.

Восени 1939 року Сент-Екзюпері, який на той час був володарем ще двох літературних премій, за роман «Земля людей», добровільно пішов служити в армію. Він провів декілька бойових вильотів, був визначений для нагородження «Військовим хрестом».

Після поразки Франції письменник переїхав до США, де в 1943 році вступив до лав ВПС «Вільних французьких сил», керованих генералом де Голлем. У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його аквареллю.

Остання серйозна аварія відбувається в перельоті з Нью-Йорка на Вогняну землю. Тоді пілот декілька днів після аварії знаходився в комі, у нього були серйозні травми голови та інші ушкодження, так, він більше не міг самостійно надягати парашут через травму плеча.

Друзі згадували, що в останній рік Екзюпері небезпека була потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом він залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…».

У свої 44 роки він був занадто старим для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів Антуан отримав стільки поранень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло. На землі страждав від 40-градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, –  від болю у травмованих кістках.

Він і замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі, підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє чуття, яке допомагало врятуватися навіть з найбезвихідніших ситуацій. А тепер він був немолодий та нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася на випробування.

Свій останній виліт Антуан зробив 31 липня 1944 року. Доля літака і великого письменника залишалася невідомою до 1988 року, коли поблизу Марселя був виявлений браслет з ім'ям льотчика і його дружини. Залишки літака були підняті в 2006 році та лише у 2012 році у пресі було опубліковане звернення чоловіка, який за часів Другої світової війни був льотчиком німецьких військ. За словами колишнього пілота, 31 липня 1944 над Середземним морем, неподалік Тулона, він підбив літак з французькими розпізнавальними знаками. Чоловік каже, що не бачив обличчя людини, яка сиділа за штурвалом і що він сподівався і все ще сподівається, що це був не Антуан.

Якби я знав, що це був Екзюпері, я б ніколи не збив його, ніколи … – заявив колишній пілот.

Всупереч долі, яка, ніби навмисно, підсовувала Екзюпері безліч випробовувань, він все одно залишився людиною, яка вважала, що ненависть можна перемогти лише любов`ю. Нащастя, геній лишив по собі не один твір. З них ми можемо почерпнути мудрість та добро, яке потрібно плекати у своєму серці.

2585
29.06.2018 22:09:34

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Змішане навчання - ключ до змін
2 академічні години
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання