+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о

Сьогодні – День народження Пантелеймона Куліша

Ознайомимося із життєвим і творчим шляхом Пантелеймона Куліша.

Пантелеймон Куліш народився 7 серпня в невеликому селищі Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії. Любов до фольклору йому прищепила мати, а сусідка – Уляна Терентіївна Мужиловська  зацікавлювала його до читання. Він писав двома мовами: українською і російською. Пантелеймон мрія навчатися в Київському університеті, але через втрату документів, що підтверджують його дворянське походження, став слухачем лекцій на словесному, а потім на правничому факультеті.

Згодом Куліш стає викладачем в Луцькому дворянському училищі. Пише історичний роман «Михайло Чарнышенко…», віршовану історичну хроніку «Україна» й оповідання-ідилію «Орися». У 1845 році журнал «Современник» почав друкувати його перші розділи славетного роману «Чорна рада». Далі Куліш просувається по кар’єрній сходинці вгору і вже через два роки Петербурзька академія наук за рекомендацією відправила письменника до Західної Європи вивчати слов'янські мови, історію, культуру і мистецтво. Туди молодий Куліш поїхав не сам, а з молодою дружиною Олександрою Білозерською, яка також стала письменницею.

Портрет Пантелеймона Куліша, намальований Тарасом Шевченком

Як члена Кирило-Мефодіївського товариства, Пантелеймона заарештували в Польщі та допитували впродовж трьох місяців. Після тривалих клопотань його і дружину відправляють до Тули.

У 1856 – 1857 рр. з’являється нарешті його двотомне видання «Записки о Южной Руси», збірка безцінних фольклорно-історичних та етнографічних нарисів, що викликала загальне схвалення. Працює у Варашаві, Відні, Петербурзі, а потім переїжджає на хутір Мотронівку і перейменовує його на честь дружини (літературний псевдонім  Ганна Барвінок) Ганнина Пустинь. 14 лютого 1887 року письменник захворів і помер.

Пантелеймон Куліш дружив з Тарасом Шевченком, який, власне, намалював його портрет. А от що сказав про нього Василь Білозерський:

 

 

Куліш належав до тих людей, які своїм благородством, чемністю, великодушністю і розважливістю викликають повагу до нього кожного, хто має з ним справу. Він чоловік практичний і діяльний і не любить хапатися то за одно, то за друге і особливо неприхильний до того, що не схвалено спокійним глуздом.

Діяльність його найдужче зосередилась на літературі й на вдосконаленні життя, яке він переважно вбачає в ділі, і тільки діло вважає істотністю. Всяке захоплення, яке не має певної корисної мети, що на неї одразу ж можна звернути увагу, йому одворотно. Життя своє він провадив, займаючись літературою й живописом; робити добро невідкладно там, де випадає нагода, – він вважає головним обов’язком.

Останні роки Куліш провів на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії, яку перейменував на честь дружини Ганинна Пустинь. Тут письменник займався творчою діяльністю, зокрема, укладав зі своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия». Помер Микола Куліш 14 лютого 1897 року. 

Вірш «Люлі-люлі»

Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому
Одкрив би я своє серце,
Та нікому, так нікому.

Цвіте воно, як Божий рай,
Потай миру, потай миру;
Ні любощам, ні милощам
Не йме віри, не йме віри.

Ой серденько закритеє,
Тихий раю, тихий раю!
Ніхто тебе не нівечить,
Бо не знає, бо не знає.

Цвіти ж собі, живи собі
Самотою, самотою;
Втішай себе солодкою
Дрімотою, дрімотою.

А щоб тебе лихі люде
Не вжахнули, не вжахнули.
Засни, серце, довічним сном…
Люлі-люлі, люлі-люлі…

Фотографії узяті з сайту Only Art і Zno.if

Інформація з сайту Українська мова та література і Only Art: https://onlyart.org.ua/

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти