і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о

«Різні діти» в класі: як поводитися вчителю?

Ставлення до дітей із гомосексуальною орієнтацією у шкільному колективі може бути різним. Як досягти толерантності та попередити тиск та знущання, радить психолог.

Вчителька християнської етики однієї з львівських шкіл зневажливо висловилася щодо представників гомосексуальної орієнтації, за що їй погрожує звільнення.

А що робити вчителю, коли в класі є така дитина? «Всеосвіта» звернулася з цим питанням до Марини Діденко, практикуючої психологині, тренерки, ведучої та авторки тренінгів з толерантності та недискримінації для представників різних професійних груп та батьків, які мають дітей, що належать до ЛГБТ- спільноти. Ось які поради дає фахівець.


Зазвичай діти закриті та не говорять вголос про свої таємниці. Але якщо раптом щось пішло не так, і факт орієнтації когось із учнів став відомим у класі або у школі, в першу чергу, треба дати дітям інформацію, провести лекцію з секспросвіти.  

У нашому суспільстві такої інформації поки що мало. Вона є десь в Інтернеті, але не у населення. А ті відомості, що є, переважно неправдиві та малодостовірні. Зрозуміло, у нас досі не було традиції про це говорити. Тому ця тема зустрічає дуже багато агресії. Дитина, яка має гомосексуальну орієнтацію, вважається у нас «неправильною» та повною мірою відчуває на собі несприйняття соціуму.  

Наше суспільство різноманітне, у ньому поєднуються люди з різними ознаками, наприклад: національність, релігія, культура тощо. Кардинально протилежні погляди висловлюють люди під час виборів, і тут протистояння доходить до серйозних конфліктів навіть у межах однієї сім'ї.

У нас люди нетерпимі до інаковості. Тим більше, коли мова йде про сексуальну орієнтацію. Звідси осіб, не схожих на всіх, стигматизують (стигматизація – негативне виділення суспільством індивіда (або соціальної групи) за якоюсь ознакою з відповідним стереотипним набором соціальних реакцій на цього індивіда), дискримінують та нерідко булять. Підключаються батьки, вимагають, щоб дитину, «не таку, як всі» виключили з класу, бояться розбещення, ще чогось. Насправді, все це викликане незнанням. З батьками можна окремо проводити просвітницькі лекції, їм потрібна коректна інформація. Страхи і фейки, які існують в соціумі навколо цієї теми, роблять невидимого «ворога» дуже страшним, але його насправді немає.

На сьогоднішній день існує три варіанти норми сексуальної орієнтації людини: гомосексуальна, гетеросексуальна і бісексуальна.  Це не хвороба, не відхилення. Може бути так, так і так. Звичайно, що гетеросексуальної орієнтації у будь-якому суспільстві більше. Якщо ми говоримо про гомо- і бісексуальну орієнтацію, то це, за різними даними, становить від 3 до 7% населення на планеті.

Як я спостерігала, у дітей неприйняття інаковості, агресія йде з родини. Якщо родина освічена, інтелігентна, у ній говорять про те, що всі люди різні, то й діти у такому оточенні будуть більш лояльними до  різноманіття суспільства загалом, і сексуальної орієнтації, зокрема.

У закритій родині дитина постійно чує, що гомосексуальна орієнтація – це неправильно, це хвороба, гріх, то, звичайно, це переноситься і на шкільну обстановку.

У 2017 році ми проводили опитування щодо булінгу у школах. З'ясували, що серед всього загалу школярів 64% відчувають на собі утиски з того чи іншого приводу. А серед ЛГБТ-дітей булінг переживають майже 90% школярів. Дуже часто тиск йде не лише з боку однолітків, а й зі сторони вчителів та шкільного персоналу, які роблять це несвідомо!

                                                                                Що треба робити? 

По-перше, вести сексуальну просвіту педагогів і шкільних психологів. Пояснювати, що гомосексуальність – це варіант норми. Не збочення! Певна сексуальна орієнтація не означає, що людина сама по собі погана. Адже вчителі – народ консервативний, одразу шукають, хто винний, чи погана родина, чи ще щось. Сексуальна орієнтація не залежить від обставин, у якій родині підліток народився чи живе, як навчається, які має таланти. Орієнтацію не обирають, з нею народжуються. Також варто зазначити, що підлітковий вік – це період пошуку себе, тому він може бути наповнений різними експериментами, сексуальними у тому числі.

По-друге: проводити сексуальну просвіту серед дітей. Звичайно, нам до цього ще далеко, але деякі школи вже починають. В Інтернеті є багато ресурсів он-лайн, які дають коректну інформацію з цього  питання.

Можна подивитися якийсь фільм, а потім обговорити. Почитати книгу, наприклад, «Майя та її мами» Лариси Денисенко, яка спеціально написана про різні родини в Україні.

Дія відбувається в класі, де навчається дівчинка, яка має двох мам. Книга піднімає дуже важливу соціальну тематику. Написана просто і легко, і це дозволяє побудувати розмову з дітьми. Показати, що насправді всі родини та життєві ситуації – дуже різні. У кожного – свої традиції, звичаї, вподобання. Мова не тільки про сексуальну орієнтацію. Толерантність – поняття широке, яке говорить про співіснування різних поглядів та цінностей. Дитина, людина яка є толерантною до чогось одного, розширює це на багато категорій.

Треба пам'ятати і про таке поняття, як підліткові сексуальні експерименти. Підлітковий вік – це період пошуку себе, тому він може бути наповнений різними експериментами, сексуальними у тому числі. Підлітки можуть шукати нових почуттів та емоцій у взаємодії із ровесниками своєї статі також – цілуватися, використовувати різні сексуальні практики, що все ж таки може не свідчити про остаточну сексуальну орієнтацію. Подібна дитяча цікавість може не означати схильність до гомосексуальності, якщо експеримент відбувається з особою своєї статі. Схотілося спробувати, а поруч була подруга … А може бути проявом вже справжніх почуттів та сексуальних потягів. Часто підлітки приходять до усвідомлення своєї сексуальної орієнтації в 13-17 років. Але все це дуже індивідуально.

Для вчителів та шкільних психологів ми проводимо тренінги та курси. Консультуємо, як діяти у тій чи інший ситуації. Короткі поради он-лайн можна отримати у додатку Free2ask або більш тривалі – на веб-платформі «Дружній лікар»: friendlydoctor.org – зокрема, там можна отримати безкоштовну консультацію психолога та зв'язатися зі спеціалістами, які потрібні дитині або батькам.

З інших питань пишіть на загальну пошту громадської організації «Точка опори – ЮА»: office@t-o.org.ua.
Контактний телефон для довідок: 063-046-06-46.

Батькам рекомендуємо звертатися до ГО «Батьківська ініціатива «ТЕРГО»: info@tergo.org.ua                     

Що стосується конфлікту, немає значення його причина: чи це різні політичні погляди, чи то сексуальна орієнтація. З'ясувати, чому відбулося, зрозуміти мотиви. Нагадати про негативні наслідки для обох сторін. Максимально зробити, щоб таке не повторювалося.

                                                                 Як спілкуватися з батьками? 

Це питання двояке. У моїй практиці доводилося зустрічатися у школах із випадками coming out (коли дитина сама розповідає, що вона – гей або лесбійка) та оuting (якщо про орієнтацію дитини всім розповідає хтось з друзів проти бажання самої дитини).

Не завжди треба одразу викликати до школи батьків. Варіанти розвитку ситуації можуть бути різні.

Батьки знають про сексуальну орієнтацію своєї дитини.

Мама  одного хлопчика вже знала, який він є. Вона його прийняла та надала йому підтримку. І коли мова заходила про орієнтацію, вона сприймала це спокійно. Сама звернулася до директора школи та попросила не виносити на загал інформацію про сина. Переконала директора не змінювати до дитини свого ставлення.

Ви же знаєте мою дитину, ви певним чином до нього ставитеся. Він добре навчається, гарно себе поводить. Те, що ви дізналися про нього, кого він любить, яка у нього сексуальна орієнтація, для вас нічого не змінює. Він залишається тією ж самою особистістю, якою він був до того, – сказала вона педагогу.

Батьки не знають про сексуальну орієнтацію своєї дитини.

Етичніше без дозволу дитини або її згоди нічого їм не говорити. Дитина може бути не готовою ділитися цим з батьками. Тим більше, що у підлітковому віці – а ми говоримо про школярів – діти можуть ще не до кінця усвідомити  свої бажання, вони поки шукають себе. У сексуальному розумінні також. Дитині важливо знайти відповідь на питання: хто я? Це ще не означає, що вона обов'язково є геєм чи лесбійкой. Якщо ми в цьому випадку розповімо батькам – а батьки зазвичай дуже гомофобні, неприймаючі – вони почнуть тиснути на дитину. Водити її до лікарів, до психологів, по церквах, забороняти спілкуватися з друзями – я бачила реальні випадки. Це може нанести глибоку психологічну травму дитині. Тому іноді краще обмежитися розмовою з учителем, для створення безпечного середовища, в якому дитину не засуджують, а підтримують.  

                                                                   Алгоритм дій вчителя у складній ситуації 

  • Поговорити з дитиною, яка зізналася у своїй орієнтації. Розібратися, через що виник конфлікт? Якщо непорозуміння між учнями виникає на ґрунті сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, зрозуміти, чи потрібна такій дитині підтримка, і в якій формі: моральна або фізична, якщо є загроза насильницьких дій. Порадити їй звернутися до психолога, або  вирішити із самою дитиною, з ким ще вона могла б про це поговорити. Особливо, коли підліток ще не визначився із своєю орієнтацією, йому потрібно поділитися своїми відчуттями, обговорити переживання  з кимось.
  • Подумати, чи треба одразу звертатися до батьків, наскільки хоче цього підліток, як можуть відреагувати батько чи мати. Проговорити наслідки.
  • Якщо конфлікт став відомим у класі, треба починати просвітницьку роботу з вчителями, шкільним персоналом. По можливості говорити на цю тему з дітьми. Тему сексуальної орієнтації у нас в школах не можна піднімати без дозволу батьків. Можна говорити про різноманіття: люди відрізняються за різними ознаками, що, зрозуміло, не може бути приводом їх бити, булити, не спілкуватися. Подивитися фільм або почитати книгу і обговорити, виконати певні вправи на усвідомлення різноманіття нашого світу.  Звернутися до благодійних організацій, які готові говорити на цю тему професійно та коректно.
  • Головне – попередити поширення пліток, обговорення цього питання, зневажливе ставлення до дитини, яка відкрилася, не згадувати про це під час уроків. Тема не повинна зайвий раз підніматися, не треба акцентувати на ній увагу, не робити з цього сенсації, бо дитина насправді може цього не хотіти, бути не готовою це обговорювати. Тим більше, коли таємниця стала відома випадково.
1568
10.06.2019 14:00:00

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти