Зараз в ефірі:
Вебінар:
«
Стратегії подолання наслідків психологічної травми у педагогів засобами арттерапії
»
Взяти участь Всі події
Новини
275
7 квітня 19:29

Праці Івана Огієнка про мову

Кілька унікальних уривків із праці Івана Огієнка «Наука про рідномовні обов'язки»

  1. Рідна мова — найголовніший наріжний камінь існування народу як окремої нації: без окремої мови нема самостійного народу.

  2. Мова — то серце народу: гине мова — гине народ

  3. …Сила нації – в силі її культури, тому треба конче дбати про розвиток рідної мови.

  4. Народ, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державности.

  5. Соборна літературна мова, защіплюючи народові шляхетне почуття одности, сильно допомагає йому творити національно міцну інтелігенцію й національно міцні характери.

  6. Таланти й генії звичайно не виховуються в народа, що не став свідомою нацією, цебто що не знає соборної літературної мови, найродючішого ґрунту для великих творців. А коли часом і виховуються, то звичайно пропадають для нього, йдучи на службу чужим.

  7. У народу, що не знає соборної літературної мови, а тим самим не знає й почуття всенаціональної одности й карности, панує політична й культурна анархія, що приносить йому безсилля, ліпшезнайство, продажність, хрунівство, винародовлення, зраду.

  8. Народ, що не сотворив собі соборної літературної мови, цебто не має почуття всенаціональної одности, звичайно не визнає своїх авторитетів і тим позбавляється доброго проводу й нидіє в анархії. Але чужих «авторитетів» такий народ визнає по-рабському й некритично, й по-рабському клониться їм.

  9. Скільки книжних мов, стільки й народів. Не робімо з свого єдиного народу кількох народців!

Мовна політика:

  1. Якщо урядник … в своїм приватнім житті не виковує всіх рідномовних обов’язків свого народу, то він дошкульно зраджує свою націю й уже не є її членом.

  2. Мовним редактором, як і коректором при виданні мусить бути тільки особа, що досконало знає свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, як також глибоко розуміє свої рідномовні обов'язки.

  3. Кожне поважне видання конче мусить мати доброго мовного редактора й коректора. Не вільно випускати ніяких видань без відповідної доброї мовної редакції.

  4. Особа, що не знає добре своєї соборної літературної мови та своїх рідномовних обов’язків, не може бути робітником пера.

  5. Театр, що ставить п’єси з нечистою літературною мовою, сильно шкодить тим культурі своєї рідної мови.

  6. Народ, що прагне стати державним, мусить заздалегідь пильно вироблювати собі й найрізнішу технічну термінологію цілого державного життя: комунікаційну, військову правничу, урядову, канцелярійну, шкільну й т. ін. У народу державного термінологію творить ціле урядове життя, а в недержавного — державна свідомість інтелігенції.

Для кожного:

  1. … кожний громадянин, що хоче щастя своєму народові, мусить повсякчасно працювати й для збільшення культури своєї літературної мови.

  2. Кожен інтелігент, що публічно промовляє: зо сцени, в церкві, в суді, в школі, на зборах, на відчитах і т. ін., обов’язаний промовляти тільки соборною літературною мовою й вимовою.

  3. Добра літературна вимова — то ознака правдивої інтелігентности людини.

  4. Літературний наголос — основа літературної вимови, а тому працюймо для набуття собі доброго літературного наголосу.

  5. Усі інтелігенти вільних професій мусять дбати про добрий розвиток своєї фахової термінології.

  6. Інтелігент, що не знає Науки про рідномовні обов'язки, не в свідомий член нації.

  7. Ніхто не може знати своєї літературної мови, не вчившись її.

  8. Всі працюймо для збільшення культури своєї літературної мови.

  9. Тільки той свідомий громадянин, хто добре знає свою літературну мову й допомагає її розвиткові.

  10. Вся молодь мусить добре усвідомити собі, що її найперший обов'язок перед своїм народом — навчитися соборної літературної мови й вимови й тим защепити собі почуття національної одности.

  11. Юнак чи юнка, що не знають своєї соборної літературної мови, стають зайві для свого народу, як нації.

  12. Кожен юнак чи юнка, що не знають бодай найголовніших рідномовних обов'язків, не є свідомі члени нації.

  13. Пам’ятай, що побратися з чужинкою чи з чужинцем — це початок забування рідної мови, непрощенної зради Батьківщини.

Для родини:

  1. Мати — то найміцніша твердиня збереження рідної мови

  2. Мати, що не навчить своєї дитини рідної мови й не защепить їй правдивої любови до неї, є зрадниця своєї нації. Цей найбільший гріх супроти свого народу непокоїтиме таку матір ціле життя, й вона не зазнає правдивого щастя до могили.

  3. Кожна інтелігентна мати… конче мусить добре знати Науку про рідномовні обов’язки.

  4. Дбайлива інтелігентна мати вияснить своїй дитині різницю між її мовою літературною й говірковою…

  5. Кожний інтелігент повинен виховувати в своїй родині не тільки соборну літературну мову, але й добру літературну вимову.

  6. Кожний батько, особливо ж інтелігент, мусить говорити в своїй родині тільки літературною мовою, мусить вияснювати рідномовні гасла та обов’язки, завжди даючи добрий приклад своїй дружині та дітям, і завжди вимагаючи від них уживати чистої мови.

  7. Усі інтелігенти вільних професій у своїм родиннім житті обов’язані вживати тільки соборної літературної мови, щоб своїм прикладом заохочувати до того й інших.

  8. При розмовах… виправляють один одному помилки супроти своєї соборної літературної мови. Ображатися за ці поправки невільно.

  9. Кожний … дбає, щоб уся його родина читала приступну [доступну] мовознавчу літературу й говорила тільки своєю літературною мовою.

  10. Уживання в родиннім житті чужої мови, мішані подружжя, чужомовна школа… - це початки мовного винародовлення.

  11. Кожний … повинен мати в себе найпотрібніші підручні й довідкові рідномовні мовознавчі праці

Мішані подружжя:

  1. Ціле громадянство мусить пильнувати, щоб його члени не входили в мішані подружжя,

  2. Мішане подружжя звичайно провадить до мовного винародовлення, найбільшого гріху супроти своєї нації.

  3. Кожний член мішаного подружжя, коли не хоче винародовитися, мусить виконувати всі рідномовні обов’язки свого народу.

  4. Коли дружина твоя чужомовна, ти мусиш пильно подбати, щоб у родині панувала твоя рідна мова й щоб діти твої навчалися рідної мови ще з першого року життя. Без цього - діти твої страчені для нації.

Щодо перекинчиків:

  1. Коли батьки соромляться своєї рідної мови, будуть її ціле життя соромитись і їхні діти, а тим стануть чужі для і свойого народу.

  2. Соромлення рідної мови батьками — це дошкульна зрада свого народу та найбільший гріх супроти дітей і своєї нації

  3. Дитина вважатиме тільки ту мову за рідну, якою говоритиме перші п'ять років свого життя.

  4. Дитина, вихована не рідною мовою, ніколи не буде для свого народу національно сильною й морально міцною.

  5. Найдошкульніша зрада свого народу й найбільший ніколи непрощений гріх супроти своєї нації – то мовне винародовлення.

  6. Мовне винародовлення завжди провадить до морального каліцтва, а воно - найродючіший ґрунт для різних злочинів. Через це мовно винародовленого уважай за духово прокаженого: не май із ним жодних стосунків, як із заразливо хворим.

  7. Сміло розмовляй скрізь: на вулиці, в публічних домах, в вагоні, в трамваї й т. ін. тільки своєю рідною мовою. Тільки національно несвідомий ховається з своєю рідною мовою.

  8. Заходячи до чужого склепу на твоїй землі, говори тільки своєю рідною мовою. Як тебе не зрозуміють, піди до іншого склепу й купи там, де тебе зрозуміють. Це право твоє.

  9. Продаючи речі своєї праці на своїй землі, розмовляй з покупцями тільки своєю рідною мовою. Якщо тебе не зрозуміють, продай тому, хто тебе зрозумів. Це право твоє.

  10. Коли до тебе на твоїй землі звернеться хто з запитом чужою мовою, а ти не маєш переконання, що він твоєї мови не розуміє, відповідай йому своєю рідною мовою.

Науковцям:

  1. Усі спортові організації мусять пильно дбати про добрий розвиток своєї фахової рідномовної термінології.

  2. Кожний учений мусить бути зразком доброго знання своєї літературної мови.

  3. Кожний учений, розмовляючи з ученим чужонаціональним, обов’язаний боронити правд своєї національної науки.

  4. Мова «наукова» - це та ж сама соборна літературна мова, тільки без ознак «поетичної мови».

  5. Цитуючи з чужої мови, не зловживайте довгими цитатами з оригіналу, - перекладайте їх на рідну мову.

  6. Складного «інтелігентського» способу думати широка маса мало розуміє. Пам’ятаймо це, пишучи.

  7. Складний «інтелігентський» спосіб думати сильно шкодить розвиткові нашої загальної культури, бо його розуміє тільки обмежений круг інтелігентних читачів.

  8. Кожний працівник пера мусить дбати, щоб у його писаннях запанував тільки народній спосіб думати, цебто спосіб простий і ясний, легко зрозумілий для широких мас.

  9. Найкорисніша для народу наукова термінологія — своя рідномовна, на засадах своєї мови оперта.

  10. Своя добре створена й усталена національна наукова термінологія сильно збільшує цінність культури народу.

  11. Кожний науковий термін мусить відповідати таким засадам: 1. Мусить бути створений на рідномовній основі, 2. мусить найповніш віддавати вложену в нього думку, і 3. не мусить викликати ще й іншого розуміння.

  12. Чужі слова діляться на дві групі: а. Слова давнопозичені, сильно в мові засвoєні загальнознані, - це активні чужомовні слова, і б. Слова нові, в мові малознані й легко заступлювані своїми словами, - це слова ялові.

  13. Кожна літературна мова пильнує не вживати ялових чужомовних слів, усе замінюючи своїми відповідниками. Збагачуйте свою літературну мову, й не вживайте чужих ялових слів!

  14. Механічний переклад слів чи виразів із чужої мови зветься калька. Не вживайте в вашій мові кальок, бо вони сильно її глибоко занечищують літературну мову.

  15. В виданнях, призначених для широкого вжитку, а особливо в часописах та журналах, конче оминайте ялові чужі слова, заступаючи їх своїми рідними. Коли ж такого слова вживаєте, конче поясніть його коротко й зрозуміло, як що це в виданні популярнім.

  16. Кожний студент вищої школи, якого б фаху він не навчався, мусить добре знати найперше свою соборну літературну мову й вимову, свій соборний правопис. Особливо ж мусять вони плекати вивчення складні́ [синтаксису] своєї мови й пишатися її добрим знанням.

  17. Студент вищої школи, де б він не вчився, мусить добре знати й рідномовну термінологію свого фаху.

  18. Студент, що не знає своєї соборної літературної мови, чинить тим злочин супроти свого народу й стає йому зайвий, бо не має найсвятішого почуття — почуття одности нації.

Для наших шкіл:

  1. Учні двох останніх середньошкільних клас мусять знати головні рідномовні обов'язки.

  2. Учні всіх шкіл мусять твердо пам’ятати, що рідна мова — то найголовніший предмет їхньої науки, а тому повинні навчатися її зо щирою любов'ю та захопленням.

  3. Учні всіх середніх шкіл мусять уживати як на лекціях, так і на перервах і вдома тільки чистої літературної мови, завжди пильно слідкуючи за своєю мовою й вимовою.

  4. Учні при розмовах у школі й поза нею конче виправляють один одному помилки супроти літературної мови. Ображатися за ці поправки невільно.

Церква, духовенство й рідна мова:

  1. Кожна віра найміцніше зв'язана з рідною мовою народу, бо рідна мова — то основний родючий ґрунт кожної віри. Рідна мова — шлях до Бога.

  2. … кожний священик повинен добре знати літературну мову й вимову народу, якому служить.

  3. Святий обов’язок кожного священика — пильно дбати про кращий стан рідної мови своїх вірних, як головної основи їхньої національної культури й міцної твердині для віри.

  4. Священик несе найбільшу відповідальність за мовне винародовлення своєї пастви, бо хто винародовлюється, той легко кидає й віру батьків.

  5. Священик мусить добре усвідомити, що мати — то найміцніша твердиня збереження рідної мови, а тому повинен при кожній нагоді, особливо ж на сповіді нагадувати жінкам про їхні рідномовні обов’язки.

5 січня 1919 Огієнка призначено міністром народної освіти УНР, яке він очолював по 9 квітня 1919 р. Він працював в урядах Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. 17 січня як міністр освіти ухвалив для шкільного вжитку в усій Україні правила українського правопису; 30 січня видав наказ, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою. 7 та 8 лютого у Вінниці видав накази, за якими у школах, що підлягали міністерству, всі дипломи, свідоцтва та атестати мали видаватися виключно українською мовою, всі написи на бланках, штемпелях і печатках також мали бути замінені на українські.

Огієнко рішуче засуджує політичне керівництво Союзу РСР з його «зматеріалізованою психологією», утискування прав людини, зокрема свободи совісті, нищення пам'яток культури, сповідування руйнівної ідеології, якій протистояти, на його думку, могла лише «єдина Христова наука». 

Джерело: Ромко Мацюк.

Всеосвіта – незалежне ЗМІ, що працює для вас та заради вас. Матеріали, які ми публікуємо, завжди вчасні, об’єктивні та перевірені. Наш проєкт існує завдяки вам

Підтримати нас можна по-різному. Ваші вподобання, поширення , коментарі дозволяють іншим людям дізнатися важливу інформацію, а замовлення брендованої продукції та електронних товарів допомагає нам інвестувати у розвиток новітнього українськомовного контенту.

Поширити
матеріал:

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.