Плахта, лейбик, андарак — що вдягали наші предки?

Люди прагнуть мати у своєму гардеробі не лише вишиті сорочки, спідниці й плаття — а й інші елементи давнього одягу.

Більшість назв згаданого в цій статті вбрання є діалектизмами. Детальніше про діалектизми дивіться випуск відеопрограми «ПРОмовні витребеньки» під назвою «Як Пилип із конопель»:

 

НАТІЛЬНИЙ ОДЯГ

СТЕГНОВИЙ ОДЯГ

Чоловічий:

Гачі (гащі, ногавиці) — найдавніші чоловічі  штани. Складались із двох окремих частин: нижньої, що обтягувала ногу та верхньої, що кріпилась на талії за допомогою «шворки». Поширені були в західних та південних регіонах України.

Шаровари — обов'язковий елемент одягу запорозького козацтва.

Жіночий:

Андарак — спідниця з вовняної або напіввовняної доморобної тканини червоного кольору з закладеними ззаду складками. Характерна для півночі Чернігівщини. 

Дерга (опинка, обгортка, горботка, фота) — розпашний жіночий одяг з доморобної вовняної тканини. Розповсюджений на Поділлі, Прикарпатті, Буковині, Полтавщині.  

 

Димка (мальованка) — спідниця із саморобного полотна з вибійчаним малюнком. Була поширена в центральних і західних областях України.

Запаска — найдавніший варіант незшитого стегнового одягу. На Подніпров’ї запаски були у вигляді неваляного однотонного сукна різної ширини чорного та синього кольорі. Спереду закріплювалася друга, вужча і коротша, синього кольору запаска — «попередниця». На свято молоді жінки носили зелені та червоні запаски. 

Фартух — запаска з дуже дорогих, купованих тканин (парчі, візерункового шовку, шерсті).

Кабат — яскрава вибійчана гофрована спідниця у лемків.

Літник — смугаста червона вовняна або напіввовняна спідниця поліського типу. Була поширена  на київському та житомирському Поліссі, півночі Рівненської та Волинської областей. 

Плахта — частково зшитий, святковий жіночий одяг українців середнього Подніпров’я. Плахта виконувалась із двох полотнищ (гривок) барвистої клітчастої вовняної саморобної тканини. Фартух – біла полотняна спідниця у бойків. Прикрашалася по низу вишивкою («циркою»)

Шорц — біла в смуги яскрава спідниця Львівщини.

НАГРУДНИЙ ОДЯГ

Кептар — хутряна безрукавка поширена в  Карпатах та Прикарпатті. Існувало безліч варіацій, які відрізнялися довжиною та способами художнього оформлення.

Керсетка — безрукавка з фабричної тканини, поширена на Подніпров’ї. Вона багато місцевих  варіантів пропорцій, довжини, декорування. Керсетка розвивалася здебільшого на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частково на півдні України (Дніпропетровщина, Кіровоградщина, Херсонщина).

Лейбик (бруслик, катанка, горсет) — сукняна безрукавка передгір’я Карпат, рівнинної частини Західної України та Полісся.

Юпка (куртка, кохта) — нагрудний одяг з рукавами. Переважно його шили з фабричних тканин і він повторював форму і крій місцевих безрукавок.

ВЕРХНІЙ ОДЯГ

Гугля — подовжений прямоспинний одяг із білого сукна без рукавів. Також так називався старовинний, з білого доморобного валяного сукна гуцульський плащ-накидка.

Гуня — гуцульський прямий верхній одяг із довговорсого саморобного сукна з імітованими рукавами. Накидався на плечі.

Жупан — давній тип слов’янського верхнього одягу. Шили його з дорогої шовкової тканини — штофу, парчі або з тонкого фабричного сукна, переважно блакитного або зеленого кольору. Жупан був досить довгим (нижче колін, іноді до кісточок), приталеним, з призбираною спинкою і полами, що ледь — ледь сходилися; з відкладним або стоячим коміром, манжетами і кишенями, на полотняній підкладці.

Козачка — місцева назва свити з підрізними боками на Полтавщині.

Кобеняк — розширений плащоподібний одяг, що побутував на правому березі Дніпра.

Кожух — зимовий одяг із овечих шкур. Кожух шили хутром досередини. В різних місцевостях України він мав свої особливості крою, пропорцій, кольору, оздоблення. За кроєм  розрізняли прямоспинні, розширені донизу — тулуб’ясті, кульові та приталені. Колір у кожухів переважно білий, рідше червоний або чорний. 

Кожушанка (хутрянка, хутро, шушун) — зимовий одяг з овечого хутра, критий тонким фабричним сукном або напівсукном. Поширений у західних та північних районах України.

Кунтуш — старовинний верхній одяг, що вдягався поверх жупана. Шили кунтуш з дорогого кольорового сукна, з великими прорізами для рук і довгими імітованими рукавами («вильотами»), які перекидалися через плечі на спину. Прикрашали його срібними, золотими або шовковими шнурами.

Манта –довгий плащоподібний одягпрямого крою, переважно з білого доморобного сукна, розкішно орнаментований. Поширений у західних областях.

Свита — приталений верхній одяг із домотканого сукна. Розрізняють кілька видів. Свита «до вусів» — невідрізний, розширений від лінії талії донизу двома клинами крій.

Сіряк — довгий, розширений донизу верхній плащоподібний сукняний одяг, поширений на Лівобережній Україні.

Чемліт – верхній одяг із тонкого білого сукна, побутував на Київщині. Він повторював крій свити з відкладним коміром та манжетами, обшитими чорним оксамитом.

Черкеска — на лівобережжі Дніпра тип короткого жупана або кунтуша з сукна..

Головні убори

Дівочі:

Вінок-шнур — тоненька яскрава стрічка, яку пов’язували навколо голови і закріпляли ззаду, стримуючи розпущене волосся. За таку стрічку, зокрема на Чернігівщині, з обох боків голови затикали штучні або живі квіти. 

Чоловічі:

Солом’яний бриль — плетений із соломи капелюх. За способом плетення розрізняють капелюхи  «в зубчики», «луску», «косичкою». Широкою популярністю користувалися капелюхи з широкими полями і головкою у вигляді усіченого конуса.

Звісно, це не повний список одягу наших пращурів. У кожному регіоні були свої особливі елементи одягу чи прикрас, які могли більше ніде не зустрічатися.

Джерело: https://vse.ee/cbi

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
1
міс.
2
3
дн.
0
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!