Головне меню порталу
Я не приймаю до організації батьків, з якими у нас розходяться думки. Тому що «споживчі стосунки» є навіть серед батьків дітей з інвалідністю. Тобто вони боряться за рівні права таких дітей – але й прагнуть допомоги від усіх. Я вважаю, що так не повинно бути.
Ми втілили у життя декілька великих проєктів:
Вихованці майстерні «Так» створюють різноманітну продукцію, продають її і мають власні кошти. Проте більшість з них не пристосовані до самостійності: не вміють зашнурувати взуття, помити посуд тощо. Тож ми почали з найелементарніших речей.
Зараз вихованці варять мило, роблять свічки, шиють скатертини та новорічні іграшки. Наші вихованці створюють красиві речі, щоб люди купували їх не через жалість, а тому, що це дійсно зроблено якісно. Довгий час діти не розуміли, чому ми змушуємо їх перероблювати свою роботу, але тепер вони знають, що кожен шов має бути рівненьким.
Наразі троє вихованців влаштовуються на роботу до мережі «Salateira» (на момент інтерв’ю). Вони приходять тричі на тиждень, виконують певну роботу. Директор мережі тішиться й каже, що це ідеальні співробітники, оскільки вони приходять на роботу вчасно, не розмовляють, не бігають курити, не відволікаються на мобільні телефони.
Вважаю, що найголовніша наша проблема у відсутності інформаційної політики щодо людей іншого ментального типу. Я, як мама такої дитини, щоразу стикаюсь із неосвіченістю і навіть грубістю людей. Більшість із них дійсно не розуміє, що можуть бути інші люди.
Я за те, щоб такі діти були разом з рештою дітей. Варто бути разом не лише в рамках школи. У нас багато дітей, які навчаються за індивідуальною формою навчання. Мені здається, що у такий спосіб школи полегшують собі роботу. Я взагалі проти індивідуальних і дистанційних форм.
Просто виключити дитину із соціуму лише через те, що вона має певні особливості у розвитку – це як одна із форм дискримінації.
Працювати потрібно не з дітьми, а з їхніми батьками. Діти – як чистий листок, їм сказали гратися разом і вони граються, вони не бачать жодної інвалідності.
У нас були діти з 3 до 16 років. І от найменші взагалі не звертали увагу на особливості інших.
Усе залежить від того, як це піднести. Якщо це піднести так, що з дітьми з інвалідністю можна гратися, це абсолютно безпечно.
Багато хто навіть не знає, що із незрячою людиною можна помалювати, погратися, побігати. І коли ти дітям про це розповідаєш, то вони по-іншому до цього ставляться і самостійно перетворять клас на комфортне середовище. Усе залежить від дорослих: наскільки ми готові до цих змін.
Ми боїмося невідомості. Ніхто не знає, як правильно комунікувати з людьми з інвалідністю. Коли людина не знає, як сказати, вона придумує ефемерні поняття.
Як з ними спілкуватися? А як ви спілкуєтесь зі звичайними? Називайте по імені, навіщо називати по інвалідності?
Не все від держави залежить, насамперед – від нас. Ми можемо без кінця скаржитись на президента, депутатів і мерію – але вони ніколи не примусять нас почати нормально сприймати дітей з інвалідністю. Кожен з нас має сам зробити цей крок назустріч дітям.
У нашій країні нічого не зміниться, якщо ми в собі не поміняємо ставлення до дітей з інвалідністю. Всі думають, що «почати нормально сприймати дітей з інвалідністю» це банальна річ, і вона не працює – але насправді вона працює.
Просто посміхніться дитині на інвалідному візочку. Це дрібниця, але вона діє. І діє не лише на дитину, а й на вас самих.
Але водночас я за правильну державну інформаційну кампанію щодо цих тем. Коли інформаційний заклик з’явиться, змінити своє ставлення нам буде трішки простіше.
Фото: Facebook
Читайте також: Календарно-тематичне планування (інклюзивна освіта)
Будь ласка, оцініть новину!
Користувач:
Хшанович Катерина ОлегівнаВсеосвіта – незалежне ЗМІ, що працює для вас та заради вас. Матеріали, які ми публікуємо, завжди вчасні, об’єктивні та перевірені. Наш проєкт існує завдяки вам
Підтримати нас можна по-різному. Ваші вподобання, поширення , коментарі дозволяють іншим людям дізнатися важливу інформацію, а замовлення брендованої продукції та електронних товарів допомагає нам інвестувати у розвиток новітнього українськомовного контенту.
Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.