і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію

«Дитина повинна вирости людиною, здатною самостійно жити в дорослому світі»: як київський центр альтернативного навчання «FreeSchool» готує до успішного майбутнього

Бути Людиною з великої літери - легко, варто лише забажати. І вчитися щодня. Чи допомагає цей принцип альтернативній школі «FreeSchool», розкаже директорка закладу в інтерв'ю нашому проекту.

Відразу за дверима невеличкого цегляного будинку – вузький коридор з розсипаною купою різнокольорового дитячого взуття. Я чую суміш жвавих голосів, сміх, що долинає з кімнат, і відразу згадую власну школу. Тільки тут жодних сірих стін чи одноманітних дверей з не менш одноманітними класами – тут почуваєш себе затишно, абсолютно розслаблено.

На зустріч мені з посмішкою виходить директорка:

- Нам буде зручніше в окремому кабінеті. Будь ласка, прошу за мною.

Я вдягаю капці (це, мабуть, єдине взуття у світі, здатне навіяти домашню атмосферу) і переходжу до зали, в якій щось тихенько малює маленька дівчинка. Ми декілька секунд вивчаємо одна одну поглядами, а потім я привітно махаю рукою і влаштовуюсь в кімнатці навпроти.

Ми відразу домовляємось: без серйозної офіційної розмови, виключно дружня, ненав’язлива бесіда про найулюбленіше. Звичайно, для пані Олени – це її школа. Центру альтернативного навчання «FreeSchool» лише 3 роки, але він вже встиг набути популярності серед киян. Щороку кількість бажаючих віддати своїх дітей до цього закладу стабільно зростає, адже методи альтернативної освіти у підсумку дають набагато більше, ніж традиційна учбова система.

Директорка Центру альтернативного навчання “FreeSchool” Олена Волкова

 

Олена Вікторівна Волкова у свій час пережила те, що й більшість українців: окупацію східних регіонів і вимушене переселення до іншого міста. Початково «FreeSchool» мала з’явитися в Луганську, але в 2014 році проект центру так і залишився звичайною мрією. Вже в Києві, трохи адаптувавшись до нових умов, пані Олена твердо вирішила йти запланованим шляхом, тому у 2015 році Центр альтернативного навчання відкрив свої двері для всіх охочих.

Людина здатна змінюватись і вчитись протягом всього свого життя, вона має знайти власне покликання. Це дуже важливо.

Я спостерігаю, як на колінах Олени Вікторівни вмощується та сама дівчинка, з якою ми переглядались у залі, і дивиться на мене великими зацікавленими очима. Її звати надзвичайно мелодично – Еліана, вона наймолодша дочка пані Олени. Усі втрьох ми продовжуємо наше інтерв’ю.

Яка альтернативна система освіти найближча до навчальної діяльності вашого закладу?

У нас змішана система, з кожної ми взяли для себе найкраще. Особисто мене трохи лякає своєрідний язичницький підхід у Вальдорфській школі, і не всі батьки це схвалюють. Наш центр орієнтований на християнські цінності, хоча в нас й немає окремих релігійних уроків.

Яких цілей прагне досягти «FreeSchool»?

Дитина за весь шкільний період має вирости людиною, здатною самостійно жити в дорослому світі. Це першочергова задача. В традиційній школі учень просто отримує інформацію, процес її засвоєння контролюється ззовні, і, зазвичай, така дитина пристосовується до дорослого життя поза межами освітнього закладу. Подібний стан речей призводить до ситуації, коли майбутній випускник старших класів не знає свого покликання, професійного напрямку і власних сильних сторін. Найчастіше його вибір базується на досвіді батьків або на суспільних вподобаннях.

Не завжди людина йде за своїм покликанням. Особисто я побачила суттєву різницю у 2014 році, коли переселенці, які професійно реалізувались вдома – в Луганську чи Донецьку – і досягли відчутного результату, масово почали змінювати сферу діяльності тут, на новому місці. Тепер вони набагато успішніше займаються улюбленими справами, і це допомагає їм пережити стрес.

Дітям подобається навчатись у школі?

Звичайно (посміхається). Вони із задоволенням сюди приходять, і навіть на вихідних нетерпляче чекають, доки знову розпочнуться заняття. В тій атмосфері, коли діти не перенавантажені шкільною програмою, вони отримують всі необхідні навички для життя, і це їм подобається найбільше.

Учні під час творчого уроку малювання

 

Як виглядає структура вашої навчальної діяльності?

В початковій школі, наприклад, всього чотири робочих дні. Наступного року плануємо зробити повноцінний учбовий тиждень, а п’ятий день присвятити проектним роботам. В середній школі діти навчаються п’ять днів, з яких два – це вебінарні уроки.

Перше заняття починається, зазвичай, о 9.30: воно складається з кількох 30-хвилинних блоків і триває півтори години. Потім ланч і другий блок, в якому останні півгодини учні читають або займаються творчістю – це початкові класи. В середніх класах щодня проходить близько трьох пар.

В чому особливість вебінарних уроків?

Вони орієнтовані виключно на вивчення нових тем, які перевірятимуться під час контрольних. Коли діти хворіли і, відповідно, залишались вдома, батьки жалілися: «Ми заплатили гроші, але в цей період моя дочка/син пропускає матеріал. Що робити?». І ми знайшли вихід, створивши вебінарні кімнати, в яких повноцінно проходитимуть уроки з усіх шкільних предметів. Найголовніша задача вебінарів – дати нову теоретичну базу. Це дуже зручно. Наприклад, в нас є дівчинка-спортсменка, яка вчиться дистанційно, тому що їй не вистачає часу приходити сюди. Але вона систематично відвідує вебінари і, таким чином, не відстає від шкільної програми.

Чи виконуєте ви стандартний навчальний план, передбачений Міністерством освіти?

Абсолютно. Хоча, на відміну від традиційної школи, в нас немає інформатики, музики та основ здоров’я. Я не бачу сенсу вивчати різноманітні алгоритми цілий рік, якщо дитина цілком може оволодіти ними протягом двох занять. Не варто привчати учнів до комп’ютерів з першого класу. До речі, в нас відсутні комп’ютери і планшети, щоб діти зосереджувались на творчій роботі, розвивали свої комунікативні навички під час спілкування. Комп’ютери використовують виключно вчителі і лише в тому випадку, коли потрібно щось презентувати, або увімкнути відео чи аудіо.

Ви можете назвати оригінальний, незвичний предмет, який викладається лише в «FreeSchool»?

(На хвилину замислюється, спостерігаючи, як Еліана малює в зошиті геометричні фігури. Я теж спостерігаю краєчком ока). Мабуть, це наш вибірковий факультатив – Казка-терапія. Його задача зосереджена на розкритті творчих якостей кожної дитини. Учні разом з викладачем заглиблюються у певну атмосферу, такий собі різновид психологічної терапії. Вони слухають музику, читають, щось створюють (ліплять, малюють, клеять). В кінці курсу діти пишуть власні книжки: вигадують сюжет, самостійно ілюструють, оформлюють. Потім ми віддаємо історію до друку. На сьогоднішній день в нас вже є повноцінні книги, які випустили дві першокласниці  – у подарунок батькам.

Учні “FreeSchool” беруть участь у квесті за мотивами “Аліси в країні див”

 

Наші уроки природознавства також особливі. Будь-яка тема передбачає практичні досліди. Якщо діти досліджують явище туману, то обов’язково спостерігають цей процес наживо – це фактично хімія для початкових класів, а якщо з англійської мови вивчають назви страв чи окремих інгредієнтів – готують їх на уроці кулінарії.

Наша задача – сформувати сильну особистість, яка зможе зробити вибір і яка не буде йти на компроміс з власною совістю.

Яким чином організована ваша позаурочна діяльність?

В другій половині дня діти найчастіше читають, обговорюють книги, займаються бісероплетінням, шахами, йогою та пишуть історії. В теплу пору року ми ходимо на прогулянки, відвідуємо планетарій, дельфінарій, навіть були в музеї воскових фігур, який неймовірно всім сподобався. Запам’яталася також екскурсія до благодійної організації «Сильні духом», де провели урок Добра. Старшокласники робили листівки для важко хворих дітей, які знаходяться на лікуванні. Це дуже корисний досвід для розвитку емпатії, особливо коли чуєш історії про щасливе одужання наперекір безутішним прогнозам лікарів.

Старшокласники на лекції “Добра” від благодійної організації “Сильні духом”

 

Для середньої школи ми запрошуємо гостей. Зазвичай це успішна людина, яка розповідає про свою професію, труднощі довгого шляху до заповітної мрії, про свою життєву і моральну позицію. Наприклад, одного разу ми спілкувались з Олександром Жуковіним, відомим сценаристом, каскадером та режисером; він провів з дітьми чудовий майстер-клас. Згодом до нас завітав Антон Копитін, фіналіст і переможець Голосу країни 2015. Він поділився власним досвідом, деталями непростого життєвого шляху, і, звичайно ж, заспівав нам. Діти були в захваті.

Найголовніше – донести до розуміння дітей, наскільки необхідно та вигідно бути чесним, справедливим та відповідальним.   

Всі предмети викладають лише вчителі чи батьки також залучені?

Вважайте, це наша спільна справа. В нас є мама, яка за фахом фінансист – вона веде факультатив фінансової грамоти. Інша мама – перекладач з педагогічним досвідом – навчає англійської мови в початковій та середній школах. А інформатику з 5 по 10 класи викладає наш учень, дев’ятикласник Ярослав. Він працює графічним дизайнером і нещодавно розповідав про свій проект під час міні-едкемпу. Дітям настільки цікаво спілкуватись з ним, що Ярослав організував додатковий факультатив після уроків. Разом з учнями вони створюють анімаційний фільм, малюють героїв та пишуть сценарій.

Необхідно виховувати внутрішню мотивацію. Це найскладніше, тому що діти звикли перебувати в рамках традиційної школи, орієнтованої на зовнішню мотивацію, примусову.     

Розкажіть, будь ласка, про вашу систему оцінювання.

Від системи оцінювання ми взагалі відмовились. Причина полягає в тому, що оцінка, у дійсності, є суб’єктивною і може виставлятися вчителем в той момент, коли дитина недовчила, захворіла, недоспала тощо. Основна ідея оцінки – спіймати учня на тому, чого він не знає. Ми відійшли від подібної практики. Періодично в школі проводяться контрольні роботи – не для того, щоб, як я вже сказала раніше, спіймати дитину на незнанні, а щоб допомогти їй. Наприклад, в 9 класі багато дітей з величезними прогалинами в математиці: немає необхідної бази. Тому ми розподіляємо учнів за рівнями, і протягом уроку вчитель викладає матеріал з того місця, де виникли труднощі. Наше оцінювання відбувається у формі індивідуальних таблиць спостереження за окремою дитиною: кожного триместру педагоги пишуть в них свої зауваження та рівень навчального класу, якому насправді відповідає учень. Батьки можуть бачити щоденний прогрес чи регрес в деталях.    

Неймовірно приємно, коли дзвонить мама і говорить: «Ви знаєте, мій восьмикласник раніше не хотів ходити до школи, він її ненавидів, як і математику. Але зараз він біжить до школи і ділиться зі мною: «Нехай я вирішив завдання лише за шостий клас, та я вирішив їх самостійно. Тепер мені все зрозуміло»». Важливо, що дитина сама прагне вчити предмет. Ми ефективно відшліфували те, що учень втратив раніше, дали комплекс навичок, необхідних для життя.

Чи практикуєте ви домашнє завдання?

Так. Був період, коли ми хотіли від нього відмовитись – власне кажучи, це я запропонувала ідею. Та згодом в якості мами я почала розуміти одну річ: коли моя дитина йде до школи, вона перестає бути моєю, вона належить системі. І я змушена у вільний від роботи час займатися зі своєю дитиною, адже шкільний матеріал,  який мали вивчити на уроках, вона не зрозуміла, і ми з нуля вивчаємо його вдома.

В межах традиційної системи навчання я повинна обирати: або дитина відповідає школі, і я псую з нею стосунки, або стосунки з дитиною є, але псуються зі школою.

В мене троє дітей, і я дійшла висновку: щоб вони все знали і запам’ятовували, потрібно повторювати матеріал, а тому обов’язковими є домашні завдання – але в інших об’ємах та іншого характеру, ніж зазвичай. Наприклад, кожній теоретичній частині нам необхідно надати практичне застосування. «Зубріння» в цьому випадку не допоможе, лише реалізація на практиці.

Чи передбачено покарання за порушення правил або нехтування домашнім завданням?

В нас є Журнал, в якому існує дві колонки: 1. Відповідальність дитини і 2. Робота, безпосередні академічні знання (результати тестів, контрольних тощо). Вчителі записують до них свої спостереження. Якщо учень систематично не виконує домашні завдання, то батьки не можуть пред’явити нам претензії, тому що це цілком їхня відповідальність. Наша школа контролює одну сторону, а мами й татка – іншу, це попередня безкомпромісна домовленість. Все залежить від якості виконання власних обов’язків.

Креативність своїми руками

 

Щодо поведінки, то діти в більшості намагаються вести себе добре. Навіть ті, що бешкетують, усвідомлюють свої дії і самостійно виправляються. Головна причина поганої поведінки полягає у відсутності сформованого емоційного інтелекту, тобто у правилах спілкування. Або негативний вплив здійснює надмірна вседозволеність, коли батьки не можуть ні в чому відмовити (і, зрештою, не хочуть).   

До нас приводять різних дітей, іноді тих, хто не здатний вчитися в колективі (наприклад, має крайній ступінь психічного відхилення). В таких випадках, якщо учень не заважає іншим, я даю йому додаткового педагога-асистента, якого оплачують батьки. Асистент постійно перебуває поруч з дитиною, і якщо щось трапляється – запобігає критичній ситуації: виводить учня з класу, заспокоює тощо.

А як складається ситуація з інклюзивною освітою у вашому закладі?

Спеціальних інклюзивних класів у нас немає, але ми плануємо відкрити їх у майбутньому. Дітей з обмеженими можливостями стає все більше. Статистичні дані дійсно лякають. Якщо раніше одна дитина з РАС  (розладом аутичного спектру)  припадала на 5 000 людей (10 років назад), то зараз це одна на 65. Крім хворих на РАС та синдром Дауна, існують й гіперактивні діти – це також відхилення. Звичайно, їм складно вчитися у традиційній школі, тому їх приводять до альтернативних закладів з надією, що їм тут вчитиметься краще. Але це не так.   

Учні, які не заважають класу і учбовій діяльності в цілому, стають чудовим  прикладом емпатії – коли дитина розуміє, що поруч з нею, скажімо, дитина з РАС, і що він не такий, як інші, але має свої чудові здібності до окремих предметів.

В нашій школі учень може перебувати лише за умови, що він не загрожує психіці колективу та постійно знаходиться з асистентом. В протилежному випадку ми відмовляємо батькам. В цьому році я запровадила чітку систему: всі діти приймаються до «FreeSchool» лише після бесіди з психологом та відповідної рекомендації.

Ми не обираємо кращого, а показуємо кожній дитині, в чому вона найсильніша.  

Я вимкнула диктофон і посміхнулась Еліані: здається, вона була задоволена інтерв’ю чи не більше за свою маму. В сусідніх класах йшли уроки, та я попрохала швиденько провести мені екскурсію – занадто вже хотілось побачити хоча б шматочок навчального процесу. Перше, що я помітила – діти посміхались. Посміхались, коли тягнули руку і відповідали, і коли просто читали підручник. Жодного напруження чи хвилювання.

Дружна команда: один за всіх і всі за одного

 

Саме цим мені й подобається наша школа, – поділився зі мною третьокласник Святозар. – Тебе не змушують нічого вчити, не тиснуть і не сваряться. Ти відчуваєш себе вільно.

«Оце так дивина!», – подумала я, слухаючи, як учні навперебій розповідають мені про їхні улюблені предмети: математику та англійську мову. Пам’ятаю, у свій час все, що було пов’язане з формулами та рівняннями, я просто ненавиділа. Але головний принцип «FreeSchool» і полягає в тому, щоб прищепити любов до предметів. Безсумнівно, їм вдалося це на 100 %. Залишається тільки побажати успіху та процвітання закладу, в якому діти настільки щасливі!

982
02.04.2018 22:20:33

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання