і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

"Бути викладачем – це покликання": захоплююча подорож до школи ThinkGlobal

В навчальному закладі ThinkGlobal учні не бояться поставити вчителю "лайк" та бути відповідальними "копами". Читайте подробиці у спеціальному інтерв'ю для "Всеосвіти".

Згадую свій час у школі, і розумію, що мені було нудно слухати монолог вчительки. Я розмальовувала всі сторінки чернетки, і думала про те, як складеться моя кар’єра співачки. Моя школа була традиційною – ми не вивчали програмування, основи SMM, не здійснювали віртуальну подорож до Нью-Йорку чи будь-якої іншої країни. Відтоді багато чого змінилось. IT- технології вже давно увійшли в шкільне життя, без цього ніяк. Сучасні комп’ютери, проектори, інтерактивні дошки, та ще безліч інноваційних розробок потрапили до шкільних стін і стали буденністю.

Нещодавно мені вдалося побувати гостем в приватному закладі ThinkGlobal. Увійшови всередину, я вже не хотіла покидати стіни школи. Мене зустріли щирі усмішки дітей, і ввічливі співробітники. Через хвилину я познайомилась з асистентом ментора – Максимом Лисенком. Молодий вчитель справив на мене хороше враження. Під час нашої розмови я розумію, що Максим – креативний вчитель. І це не «пусті слова». Далі – цікавіше!

Ми піднімаємось на поверх вище, у просторій залі сидять учні та зосереджено працюють за ноутбуками. 

 – Зараз учні проходять тестування. Щоб не заважати їм, давайте говорити тихіше, – пропонує Максим.

Я звертаю увагу на дошку з кольоровими магнітами та великим плакатом, питаю: «Що це таке?».

 – Це наша дошка з магнітами, які виставляються за дисципліну. А це інформаційний лист про кепси. Їх є 13 різновидів. Тут записаний повний перелік всіх кепсів та ті навички та риси, над якими потрібно працювати щоб отримати цю винагороду (дає в руки маленький квадратик), вони їх колекціонують. Залежно від кількості їх можна виміняти на цінний подарунок, розповідає Максим.

«Як цікаво», - дивуюсь я. – «Що ж це за подарунки?».

 – Наприклад, діти можуть отримати чашку, світшот та, навіть, гіроборд. Або якийсь електронний гаджет. Я гадаю, що це круті подарунки.

Внизу, під цією дошкою висить великий плакат, на якому написані правила поведінки. 

 Ці правила розроблялися учнями. Звісно, викладачі їм допомагали. Вони декілька разів переглядалися, змінювалися, і от зараз виглядають саме так. Ще в нас є «копи», –  каже Максим.

“Копи” – це учні, які відповідають за дисципліну в класі.

Дошка дисципліни 

Ми спускаємось  в майстерню. Звертаю увагу на яскраві величезні плакати. Це колективна робота учнів.

Максиме, розкажіть, будь ласка, чому пішли працювати в школу?

Я працював в офісі, та згодом став розуміти, що така робота не приносить мені задоволення (замислюється).

Я завжди любив проводити час з дітьми. Вони дають мені емоційний заряд. Саме тому я пішов працювати в школу.

Тепер розумію, що я на своєму місті.

Поясніть, будь ласка, різницю між ментором та асистентом ментора, адже в традиційній школі є просто «вчитель, зауч, методист».

Ментор – це людина, яка перебуває і працює в школі першу половину дня, читає основні предмети та займається індивідуальними планами розвитку учнів. На нашій локації асистент – це педагог, який перебуває з учнями цілий день, відвідує усі уроки, допомагає в разі необхідності та проводить самостійні роботи, де учні виконують додаткові завдання.

В нас є група у мережі Facebook. Я постійно роблю звіти для батьків. Це можуть бути фотографії, або відео з уроків. Їм це подобається. Вони бачать і розуміють чим їхня дитина займається в школі. Взагалі, під стелею, в кожному куточку висять камери, а на телефонах батьків є спеціальний додаток  через який можна побачити, що дитина знаходиться саме в школі, і займається на уроках.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про предмети. Що цікавого вивчають учні, та як відбувається урок – стандартно, як в школі?

Я, наприклад,  викладаю предмет «Держава», «Захопливі історії про минуле та майбутнє» в 4-5 класах та «Досягнення науки та технологій» в 2-3 класах.  Я часто переглядаю та читаю про досвід наших зарубіжних колег, тому дещо черпаю звідти. Урок відбувається не так, як в школі. Тобто, це не просто виклад нового матеріалу. Ми застосовуємо проектний підхід. Наші учні вчаться працювати в команді, шукають постійно щось нове. Усе відбувається комплексно. Власне, на кожному предметі вони створюють проекти, намагаються їх успішно запустити. Наприклад, на уроці «Практичної матеметики» учні створили проект «Ремонт класу». Вони поділились на команди, підготували матеріал, порахували вартість, яка потрібна для ремонту, підготували презентацію. Вся робота була виконана в чіткій послідовності. Ми маємо такі предмети, яких ви не побачите в державній школі -  «Віртуальні подорожі світом»«Мови світу» та, навіть, «Йога». Кожен 5-й урок будь-якого предмету викладається англійською мовою.  Ми намагаємось використовувати інтегрований підхід. В нас є навчальні програми, які затверджені на рік. Звичайно, ми певною мірою змушені орієнтуватись на МОНівські програми, але як Ви вже зрозуміли, всі уроки розроблені таким чином, щоб учням було цікаво, і вони самі виявляли бажання це вивчати.

А коли учні мають перерву?

Урок триває 45 хв., є великі перерви. Якщо учень хоче вийти, чи йому просто стало не цікаво, то він може провести час з книгою в ігровій зоні на першому поверсі. Він може пропустити урок, але завдання викладача – мотивувати студента навчатися.

Чи таке буває часто?

Ні, в нас інтегровані уроки. Вони дуже цікаві, тому учням не доводиться покидати урок. Вони залучені до пошуку інформації, обговорюють проблемне питання. Завдання викладача – зацікавити, мотивувати, направити в потрібному напрямку студента.

Ви стали справжніми друзями для дітей. Чи спілкуєтесь ви поза класом?

Так, ми стали близькими друзями. Дехто з них є на Facebook, тому я з ними спілкуюсь і там. Вони можуть поставити мені «лайк», чи спитати домашнє завдання. Але я не заводжу «улюбленців». В нас такого немає. Ми усіх оцінюємо однаково. Немає «кращих» чи «гірших». До речі (усміхається) в нас немає оцінок в традиційному сенсі.

Оце так. А як же ви проводите оцінювання учнів?

Ми використовуємо накопичувальну систему, де кожен бал, навіть маленький – цінний. В кінці року ці бали підсумовуються і учні мають змогу отримати подарунок. Наприклад, ескурсію. Це цікаво і пізнавально.

Учні в школі почуваються дуже вільно. Більшість із них бігає по сходах без взуття. Я такого ще не зустрічала.

Так, діти мають змогу приходити в тій одежі, в якій їм зручно ходити. Деякі учні можуть сидіти на уроках в шапках. Ми не проти, аби вони навчалися.

Це чудово. Як на рахунок Вашого тату на руці, я його одразу помітила. Як учні та батьки ставляться до малюнків на тілі?

Учні цікавляться (малюнок за рукавом майже не видно, поправляє манжету), вони іноді питають про тату. Я їм кажу, що це було зважене рішення, і зробив я це тату вже у дорослому віці. А батьки не звертають увагу. Це ж не важливо, насправді.

Дійсно. Головне, це ті знання, які має передати вчитель учням. То ж, яким головним принципам Ви навчаєте дітей?

По-перше, ми їх залучаємо до комунікації із зовнішнім світом. Вони вміють відстоювати власні інтереси, свою точку зору. Коли ти вливаєшся в це середовище, то вже на інтуїтивному рівні розумієш, що їм потрібно, і як буде краще. Вони креативні, розумні. Наші школярі вже можуть самостійно створювати блоги, проекти, писати офіційні листи та на програмуванні «писати ігри».

Ви не втомлюєтесь так сумлінно працювати? Адже з дітьми Ви проводите весь день.

Часом, треба абстрагуватись: поїхати десь на вихідних відпочити.

Максиме, як Ви гадаєте, яким має бути сучасний вчитель? Що він в першу чергу має вміти робити?

Сучасний педагог має не боятися креативно мислити. Потрібно все переосмислювати, йти на контакт з учнями. Вчитель має бути ще й гарним психологом та обов’язково знати англійську мову. Потрібно постійно вчитися. Я стежу за освітніми платформами, корисну інформацію перекладаю, удосконалюю, і вже потім можу використовувати ці методики в класі.

Максим каже, що йому потрібно йти, бо має провести урок. Тож наша розмова з ним закінчується, але ми ще не прощаємось. Він пропонує мені походити по школі та поспілкуватись з учнями, іншими співробітниками закладу. Я спускають на перший поверх. Там дошкільнята грають в якусь гру. Запитую у дівчаток: « Що за гра?». Вони відповідають: «Королева і пастушок».\

Я прохожу далі до столиків, там сидить адміністратор  і пропонує мені познайомитись з очільницею школи.

- Доброго дня, мене звати Яна, я очільниця школи. Давайте пройдемо до кабінету, там тихіше.

Пані Яна переконує мене, що школа – це більше, ніж просто бізнес, вона фанат своєї справи. ЇЇ донька навчалась в традиційній школі. Та після 2-х років навчання, вона помітила, що немає суттєвого результату в успішності. Тоді пані Яна почала шукати такий заклад, де б її донька могла б розвивати свої здібності та проявляти інтерес до навчання. Згодом вона стала очільницею школи ThinkGlobal, що розташована в Петропавліській Борщагівці. Зараз вона працює з дітками від 1 до 6 років.

В школі навчаються діти старшого віку, та ще й дошкільнята. Чи не заважають учні один одному?

Ні, не заважають. Уроки відбуваються у відповідному кабінеті, а для дошкільнят є свій простір, де вони проводять час. Малюки також проходять навчання. Для них розроблені спеціальні розвиваючі уроки, тому до 1 класу вони йдуть вже підготовленими.

Чим ще займаються діти дошкільного віку?

Є такий окремий предмет (всміхається та замислюється) «Розвиваючі ігри». Найулюбленіші це: Еліас, Діксіт, Монополія, Дабл. Це їхнє улюблене хоббі.

 Я вже зрозуміла, що ваші діти дуже талановиті та можуть похизуватися знаннями з будь-якого предмету.

Знаєте, що я помітила за роки роботи: наші учні розкутіші, вони краще засвоюють інформацію, бо не піддаються сильному стресу. Так, у нас сильна підготовка. Я помітила ці суттєві зміни, коли моя донька прийшла сюди вчитись. Той рівень, який зараз вона досягла – мене просто вражає. Хочу зазначити, що так, ми в усьому відрізняємось від традиційної школи. Так, як викладають предмети там, такого не повинно бути….Але ж, ми не знаємо, як насправді усе має бути. Все дуже швидко змінюється.

Ми даємо учням можливість стояти на двох ногах і вміти підлаштовуватися під цей світ. Також ми навчаємо учнів поважати викладачів.

Я впевнена – діти поважають ваших викладачів. Я так розумію, що на роботу Ви також приймаєте майбутніх вчителів? На що Ви особисто звертаєте вагу?

На шкарпетки дивлюсь (Починає сміятись. Мені стає смішно також. Не очікувала такого почути). Якщо людина прийшла в різнокольорових  шкарпетках, це значить, що вона не боїться виділятися. Така людина смілива і здатна творчо мислити, а нам такі викладачі потрібні.

Тож, значить шкарпетки (перепитую на всяк випадок)?

Так, шкарпетки. Та насправді є багато факторів на які я звертаю увагу при прийомі на роботу. Бути викладачем – це покликання. Мені це приносить насолоду.

 «Це просто неймовірна школа, шкода, що я вже не дитина, і не маю змоги тут вчитись», - подумала я. Щирі усмішки дітей, позитивне ставлення вчителів наштовхнуло мене на думку, що саме в такому закладі мають навчатися діти. Хочеться лише побажати учням ThinkGlobal бути такими  ж відповідальними, творчими дітьми, а самому закладу успіху та процвітання. Якщо учні тут почуваються щасливими і отримують задоволення від навчання, отже педагоги роблять усе правильно. Наприкінці нашої розмови, пані Яна сказала мені, що діти не люблять йти на канікули. Їм подобається проводити час у школі. Тому двері закладу відкриті завжди, і не тільки для учнів, але й для усіх охочих, хто хоче на власні очі побачити і відчути ту енергетику, яку відчула я.  

Посилання на сторінку ThinkGlobal: https://goo.gl/x7MVdu

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти