і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Ефективність методу асоціативних символів на початковому етапі вивчення англійської мови
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд

13-річна українка діаспори написала зворушливий вірш про Україну

Дівчину хвилює тема Голодомору, а рядки вірша їй підказала мелодія Мирослава Скорика.

13-річна українка з Юлія Богдана Клепп, яка народилася та живе в Норвегії, написала патріотичний вірш про Україну та взяла участь у конкурсі поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.
Вірш разом із листом дівчини було опубліковано на сайті організаторів конкурсу.
***
Не знаю, плачу я чи віоліна,
Зливаюсь з нею я в одне на мить,
Я народилась вдалині від України,
Але чомусь вона мені болить.

Норвезька скрипка гра, а з неї лине
Говерли оксамит й Дніпра блакить.
Я Скандинавської землі дитина,
Чому ж Вкраїна так мені болить?

Чи то маленьке серце відчуває
Історію, яка була давно,
Голодомор мені в душі палає,
Смертельний біль, і сльози, і зерно.

Я бачу, коли скрипка моя грає,
Як наяву, голодних тих людей,
Колоссячко, що дівчинка тримає
І притискає до своїх грудей.

Я граю, й туга та пшенична
Так обгортає, що бракує слів,
Як déjà vu, як пам’ять генетична,
Дійшла до мене з глибини віків.

Швидким вібрато плаче віоліна
Чи то вже я… й рука моя тремтить.
Я маю в серці Маму-Україну,
І ось тому вона мені болить.

©Julia Bogdana Klepp
Листопад 2018.

За словами школярки, її перша мова – норвезька. Також вона володіє англійською, французьку мовами та щосуботи вивчає українську в cуботній школі «Еллісів». Вона вже багато років грає на скрипці й на фортепіано, любить читати і писати та мріє стати письменницею та скрипалькою.

В листі до оргкомітету конкурсу дівчина зазначає, що її дуже хвилює тема Голодомору, а на написання вірша її надихнула мелодія композитора Мирослава Скорика.

Кожного року в нас у школі проводять урок пам’яті жертв Голодомору в Україні. Тоді нам усім стає дуже сумно, ми думаємо про тих дорослих та дітей, які загинули. Ця тема мене дуже хвилює, я завжди переживаю. Я люблю слухати «Мелодію» композитора Скорика, тож мені й захотілося зіграти її на скрипці. Я чую там багато сумних нот, це біль українського народу, це його сльози. А ще я уявляла тих діток, які просили їсти під час Голодомору, у яких не було навіть хлібчика. Мені здається, що скрипка справді плаче, коли грає «Мелодію». Ось про це мої рядки, які підказала мені скрипка. Це наш із нею вірш. А мама трошки допомогла нам підібрати правильні слова, бо ми дуже хвилювалися, – йдеться в листі юної поетеси.

Нагадуємо, раніше ми писали, що українські освітяни діаспори створили власну професійну спілку.

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь