Зимове свято українців – Святий Миколай.

Опис документу:
Ознайомити учнів з народними традиціями українського народу; виховувати національну свідомість та повагу до історії виникнення свят.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема: Зимове свято українців – Святий Миколай.

Мета: Ознайомити учнів з народними традиціями українського народу; виховувати національну свідомість та повагу до історії виникнення свят.

Хід заходу:

I. Організаційний момент.

II. Основна частина.

- Народні традиції та свята українського народу беруть початок з давнини. Але це наша історія і ми повинні пам’ятати її, та зберігати. І сьогодні напередодні новорічних свят ми будемо говорити про свято, якого чекають насамперед діти. Це свято Святого Миколая Чудотворця.

Життя святителя Миколая

Народився св. Миколай у 257 році після Різдва Христового в Малій Азії, у місті Патарі, у родині Феофана і Нонни, людей благородних і заможних, які вирізнялися добропорядністю та милосердям. Довго його батьки не мали дітей, та як нагороду за праведне життя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували і вбивали християн.

Юнак був стриманим, схильним до самотнього життя, любив відвідувати храми Божі. Зважаючи на праведне життя Миколая, його рідний дядько — єпископ Патарський — посвятив  його в сан пресвітера. Втративши своїх батьків, отриману спадщину Миколай віддає її тим, хто потребує.

Одного разу св. Миколай забажав поклонитися місцям, освяченим чудесами Ісуса Христа. Відвідавши Єрусалим, він вирішив не повертатися додому, а піти в пустелю та присвятити себе служінню Богу. Проте Бог відкрив йому Свій намір: звелів повернутися на батьківщину, щоб там прославилося ім’я Господнє. Зрозумівши свою місію, св. Миколай прибуває до головного міста Лікії, де його ніхто не знав. Там його обрано єпископом. Але перед цією подією св. Миколай мав чудесне видіння: вночі йому явився Спаситель і вручив святе Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням, а Божа Мати поклала на нього єпископський омофор. Св. Миколай для пастви був прикладом християнського життя, двері його дому були відчинені для всіх.

У час гоніння на християн св. Миколай разом з іншими був кинутий до в’язниці. Там терпів голод, спрагу, образи, знущання і страх смерті. Однак словом і власним прикладом він підбадьорював і зміцнював тих, хто був поруч.

У подвигах любові до Бога і ближніх проходило усе життя архієпископа Мирлікійського. Він відійшов у вічність 342 р.

22 травня Церква відзначає перенесення мощей св. Миколая Чудотворця з Мир Лікійських до міста Барі (Італія). Спочатку вони знаходилися в храмі св. Івана Предтечі, однак, відчувши їх чудодійну силу, жителі Барі спорудили в ім’я св. Миколая розкішний мурований храм, в якому і поставили позолочену посудину з мощами.

Через три роки після перенесення мощей до Барі, їх урочисто поклали під престолом у вівтарі новозбудованого храму, де вони перебувають і досі.

Історія свята

З історичних джерел відомо, що вже в VI ст. день упокоєння святого Миколая став значним християнським святом Східної Церкви — тоді імператор Юстиніан І (527–565) збудував на його честь церкву в Константинополі. З Візантії свято поширилося по цілому світу, і на українські землі також. За переказом, князь Аскольд узяв святого Чудотворця за небесного покровителя й мав хресне ім’я Миколай.

До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай перший папа з цим іменем — близько 860 р. збудував у Римі церкву святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, дружина цісаря Оттона II (973–983). Саме на німецьких землях День Святого Миколая перетворився на дитяче свято.

Святителю Миколаю присвячена велика кількість різних творів, авторами яких стали як відомі православні письменники і діячі церкви. У Х ст. візантійський агіограф Симеон Метафраст на основі багатьох давніх латинських і грецьких джерел написав «Житіє св. Миколая».

У деяких країнах і до сьогодні, особливо Болгарії та Греції, святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам — столиця Голландії. Адже, згідно з житієм, святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха — силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні — кожен рибальський курінь мав обов’язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.

Згодом вшанування св. Миколая випадає у році двічі — у грудні та травні.

Церква Святого Миколая в Демре .

Церква Святого Миколая Чудотворця в нижніх Мирах (нині Демре) знаходиться в Туреччині. Необхідно відзначити, що в давнину представлена ​​церква була відома під назвою Миру. Оскільки в IV ст. єпископом міста Демре був святитель Миколай, він і був похований в досить великому мармуровому саркофазі, який знаходиться в даній церкви.

 Церква Святого Миколая була споруджена в IV ст., відразу після того, як помер святитель Миколай Чудотворець. Церква була зруйнована через землетрус, і на цьому місці побудована базиліка, яку зруйнували араби в VII ст. Сьогоднішню будівлю церкви побудовано приблизно у VIII ст. Потім церква була затоплена і частково зруйнована водами річки під назвою Мирос.

Необхідно відзначити, що руїни церкви в 1850 році відвідав російський мандрівник А. Н. Муравйов, і після цього він став збирати кошти на її відновлення. В результаті була викуплена територія, на якій розташовувалися руїни храму. І вже в 1858 році почалися перші відновлювальні роботи. Взагалі церква Святого Миколая є унікальною базилікою у формі хреста з єдиним досить великим приміщенням. Це приміщення покрито куполом.

Перед самим входом до церкви Святого Миколая знаходиться великий внутрішній двір. Стіни церкви прикрашені унікальними фресками, які датуються VI ст. На сьогоднішній день велика кількість туристів відвідує місто Демре тільки для того, щоб побачити ці фрески.

Свого сучасного вигляду храм набув у результаті розкопок і реставрації, що почалися в 50-х роках минулого століття і тривають донині. Відновлено саркофаг, частину мозаїк підлоги і фресок.

Як святого Миколая «привласнили» собі діти? Святкування у різних країнах світу

Спершу з появою шкіл при храмах святий Миколай став опікуном учнів: ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI ст. у Кельнському соборі в день пам’яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодощами. З храму та школи свято поширилося на родину.

У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Подарунок нового одягу у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі — горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів в’язку різок. Подібний звичай перейшов до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.

Часто святий Миколай приходить не сам. У деяких країнах Західної Європи супутником святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблясту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин, адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але, за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-прапрапрадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму іншого важливого Вершника...

У Нідерландах святкування починається ввечері 5 грудня: діти й дорослі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання — так ніби це написав сам святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір’ями, Сінтерклаас приїздить до країни з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам. Зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що недалечко від Амстердаму. Супроводять святого слуги-маври, які звуться Чорні Піти й одягнені як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля. На набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підводять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі поломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків на самоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух. Трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі святий об'їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов’язкові – традиційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові поросятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники.

В Україні День Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах на цей день припадало храмове свято (навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая, і кожну супроводить давня легенда). У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості (обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо).

Цього дня «вітали сніжну зиму»: на санях тричі об’їжджали довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво — миколайчики.

Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми. До хати заходить через двері, але часто невидимий. Подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на думці, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й янголи добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
3
дн.
0
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!