Мета дослідження: Вивчення феномену емоційного інтелекту скрізь призму сьогодення та шляхи розвитку емоційного інтелекту учнівської молоді.
Об'єкт дослідження – емоційний інтелект.
Предмет дослідження – здобувачі освіти що навчаються у КРЕМЕНЧУЦЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ЛІЦЕЇ ІМ. А. С. МАКАРЕНКА.
Методи дослідження: аналіз літературних джерел з даної теми, синтез, узагальнення, абстрагування, спостереження, аналіз.
Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, що включають в себе параграфи, висновків та списку використаної літератури.
Актуальність теми дослідження: Емоційний інтелект визнається в усьому світі все більшим числом дослідників. Важливість, і необхідність розвитку складових емоційного інтелекту як факторів, що сприяють особистісному і професійному зростанню людини і впливають на її успішність в житті.
Емоційний інтелект — це явище, яке об'єднує в собі вміння розрізняти і розуміти емоції, керувати власними емоційними станами та емоціями своїх партнерів по спілкуванню [27, с.12]. Область вивчення емоційного інтелекту є порівняно молодою і налічує трохи більше одного десятиліття.
Складовим компонентом емоційного інтелекту є мотивація, вміння в кожен момент часу спонукання себе та інших до активних дії, досягнення бажаних людиною результатів, як в освіті, так і в усіх сферах життя, і особливо у взаєминах. Успішність багато в чому залежить від мотивів і потреб, що спонукають до діяльності [6, с.24].
Підлітковий вік вважається особливо «емоційно насиченим» і тому вивчення емоційного розвитку підлітків займає провідне місце в психології. Останнім часом інтерес до проблеми емоційного розвитку значно зріс.
Проблема дослідження зводиться до недостатньої вивченості розвитку емоційного інтелекту в підлітковому віці. В даний час більшість робіт присвячених дослідженню емоційного інтелекту вже відбулася, зрілої особистості, або особистості юнацького віку. Однак, в підлітковому віці спостерігаються істотні зміни в інтелектуальній, емоційній і мотиваційної сферах особистості, які вимагають адекватного психологічного супроводу, корекції і цілеспрямованого розвитку.
Вивченням емоційного інтелекту займалися такі автори як П. Салоуей, Д. Майер, Н. Холл, Д.В. Люсин, О.О. Марютина, А.С. Степанова, І.М. Андрєєва. Вивченням мотивації здійснювалося А. Маслоу, Д. Мак-Клеланд, В. Врумом, Ф. Герцберг, А.Н. Леонтьєвим, Є.П. Ільїним, С.Б. Каверін та ін.
В ході роботи були використані наступні методи і методики: аналіз методологічної бази досліджуваної проблеми, спостереження, тестування, корекція. Для отримання об'єктивних емпіричних даних були використані наступні психодіагностичні методики:
1. опитувальник «ЕмІн» Д.В Люсина,
2. методика мотивації до успіху Т. Елерса,
3. методика вивчення психологічного клімату колективу Л. Д. Столяренко.
Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні наукових уявлень про емоційний інтелект.
Практична значимість визначається тим, що учасники освітнього процесу, безсумнівно, включені в процес міжгрупового взаємодії, тобто в процес відносин з іншими людьми та іншими організаціями. Така здатність як емоційний інтелект, є одним з ключових чинників при цієї взаємодії. Дуже важливим є правильно оцінити емоційну обстановку, зуміти зрозуміти емоції людей, з якими проходить взаємодія. Емпіричної базою дослідження стали учні І-ІІІ курсів які навчаються у КРЕМЕНЧУЦЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ЛІЦЕЇ ІМ. А. С. МАКАРЕНКА.
