виступ. Творчість Тараса Григоровича

Опис документу:
Творчість Тараса Григоровича Творчість Тараса Григоровича, та вірші Шевченка влилися в нашу променисту повсякденну дійсність, як могутня ріка вливається в океан. Зараз, як ніколи, розкривається величезна цінність тих високих вимог до людини, які проголосив Шевченко. «Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії» мільйонів Шевченкових нащадків — славних своїми ділами.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

,,Усе знесла й перемогла
його любові сила.
Того великого вогню
і смерть

не погасила.”

Творчість Тараса Григоровича, та вірші Шевченка влилися в нашу променисту повсякденну дійсність, як могутня ріка вливається в океан. Зараз, як ніколи, розкривається величезна цінність тих високих вимог до людини, які проголосив Шевченко. «Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії» мільйонів Шевченкових нащадків — славних своїми ділами.

«Сьогодні, — говорив Павло Тичина, — думи Тараса Григоровича Шевченка є нероздільні від дум нашого народу. І тому народ так часто і так охоче в творчі хвилини звертається до свого поета». «Нев'януча художня спадщина Кобзарева, — писав Олесь Гончар — органічно входить у духовне життя нашого суспільства, яке ставить собі на меті виховати людину високих моральних якостей, людину трудолюбиву, мужню, чесну, вільну від обтяжливих пережитків минулого»,

 Прилучення до світу прекрасного, вірші Шевченка, є важливим чинником морального удосконалення особистості, а значить, і суспільства. Чистою і чесною, гуманною і правдивою, працьовитою і товариською, сповненою власної гідності і пошани до всіх, хто працює, повинна бути людина.

 В цій щедрій на любов, добро, приязнь і взаємопідтримку людині, те, про що мріяв, до чого прагнув досягти всією своєю творчістю Тарас Григорович Шевченко. Це — краса, велика, всемогутня сила прекрасного. Нагадаємо, що у своєму Щоденнику (18 листопада 1857 року) Шевченко захоплено вигукує: «Какое животворно чудное злияние красоты на душу человека!» Краса — це вияв найвищої радості життя.

  Вірші Шевченка та його творчість є живою й діючою силою. Це прекрасно висловив Максим Рильський : ...В сім'ї великій, У цвіту садів прекрасних Буде жити він вовіки, Як безсмертний наш сучасник.

 

В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народів світу.

 

Тарас Шевченко в пошуках нареченої

Тарас Шевченко закохувався багато разів, але дружину не міг знайти. Думки про власну сім’ю не йшли з голови поета: байдуже, хто стане дружиною, тільки б кохала його. Врешті-решт Шевченко вирушає в Україну в надії, що доля посміхнеться йому і подарує гарну наречену.

Під час своєї подорожі Шевченко завітав до свого знайомого Михайла Олексійовича Максимовича і його молодої дружини Марії. Родина видатного українського вченого дуже поважала Тараса Шевченка і навіть влаштувала на честь його відвідин обід. Краса Марії настільки захопила змучене серце поета, так вразила його чудовою грою на фортепіано, що того ж вечора Тарас подарував ії автограф одного с найвідоміших своїх творів «Садок вишневий коло хати». Надовго оселився образ юної двадцятирічної дівчини в душі Шевченка, але їхні стосунки не могли мати розвитку. Тарас і Марія листувалися, дівчина пообіцяла познайомити поета із гарною нареченою з України.

Влітку письменник нарешті приїздить в Україну і зупиняється у Максимовичів у Михайловій Горі. Можливо, саме тут, на лоні природи, у полі, під старим дубом, що зберігся до сьогодні, у душевних розмовах із селянами і Марією Максимович Тарас Шевченко почав працювати на своєю відомою поемою «Марія». В цьому творі автор досить вільно зображував святість сімейства, його канонічність. З яким запалом і натхненням він змалював портрет господині: мрійливі очі, золотий ореол над головою, сяйво, що лилося від обличчя Марії – так змалювати свою героїню міг лише закоханій в неї чоловік!

Деякі шевченкознавці згодом припускали, що така неканонічна спрямованість могла виникнути внаслідок подій, що відбулися у родині Максимовичів між Марією і Тарасом, адже рівно через дев'ять місяців Марія народила первістка. З такою думкою вчених згідні не всі, деякі науковці пояснюють досить близькі, душевні стосунки дружини Максимовича і Шевченка лише дружнім бажанням знайти гарну наречену. Адже вихованість і порядність поета не дозволили б йому зрадити близьку людину і відбити у нього молоду дружину?

Хто знає, та через певний час після поїздки на батьківщину і невдалої спроби одружитися з Харитиною, дівчиною з Корсуня, Тарас Шевченко наполегливо повертається на хутір Михайлова Гора до подружжя Максимовичів. Там, несподівано і без будь-яких пояснень, його було заарештовано. Це сталося неподалік будинку Максимовичів. Лише згодом стало відомо, що письменника тримають під арештом за сміливі на той час думки, агітацію людей і богохульство.

У в'язниці Шевченко продовжує писати до свого друга Михайла Олексійовича. Він дуже хоче відвідати милий серцю хутір, але поет не знає, чи буде у них можливість зустрітись ще коли-небудь. Вкінці літа 1859 року письменника звільнили із в’язниці за умови, що Тарас Шевченко того ж дня вирушить до Петербурга.

Про долю Марії Василівни та подальше життя її дитини не залишилось жодної інформації.

Невідомий відомий Тарас Шевченко

9 березня 2014 року виповнилося 200 років з дня народження відомого українського письменника Т.Г. Шевченко. У зв’язку з цим ми пропонуємо подивитися на визначну постать з нового боку, а також розширити уявлення про образ Шевченка, посилаючись на різноманітні джерела. Будь-яка важлива риса душі українця коріниться у віршах і поемах Тараса Шевченко – це душа народу в найпрямішому сенсі. Геніальні твори Шевченка – це програма для нації, для кожного з нас. Читаючи їх і вивчаючи, ми вбираємо у себе біль і сльози поета, формуючи тим самим свій дух та інтелект. Духовність, віра й відсутність гонору, що доходила до самознищення – риси душі генія, який у своїй творчості поводив себе як батько в національній сім’ї.

Більшість біографів-шевченкознавців основну увагу приділяють творчості поета, акцентуючись на роках кріпацтва, заслання, і мало написано про його душевні почуття, зокрема про його кохання.

Будучи емоційною і чутливою натурою, Т.Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Однак лиха недоля переслідувала його все життя, не даючи йому щастя жити у шлюбі, у любові з дружиною, про яку мріяв, особливо в останні роки свого життя.

То хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його, яких любив він? Їх було чимало, але зупинимося на трьох жіночих постатях.

Княжна Варвара Миколаївна

«Ваш добрый ангел осенил

Меня бессмертными крылами

И тихостройными речами

Мечты о рае пробудил»

Такими рядками закінчується присвята до поеми «Тризна», створеної Т.Шевченком в Яготині. Перед присвятою після заголовку написано: «На память 9 ноября 1843 года. Княжне Варваре Николаевне Репниной».

Дочка князя, 35-річна Варвара, захопилася талантом і поезією Шевченка й закохалася в нього на все життя. Оскільки кохання не було взаємним, то княжна вирішила, що їй Богом призначено стати ангелом-охоронцем поета, і всіма силами своєї душі боролася з жагучим почуттям. У листах до наставника молодості француза Ш.Ейнара вона відверто писала про свої душевні муки.

Поет з великою повагою поставився до трепетного почуття Варвари, але не міг примусити серце відповісти на щире кохання.

Врешті-решт між ними зав’язалася тепла довірлива дружба, яка не переривалася майже до останніх років життя Т.Шевченка.

Варвара Миколаївна допомагала розповсюджувати естампи «Живописної України», створені Шевченком. Вона листувалася з поетом під час його заслання. Збереглося вісім листів Шевченка і 16 — Рєпніної. Вона зверталася у «третій відділ» (орган політичного розшуку і слідства) з проханням полегшити долю поета, внаслідок чого їй взагалі заборонили листуватися з Шевченком, і саме завдяки клопотанню Рєпніних міністр освіти на початку 1847 року призначив Т.Шевченка професором малювання в Київському університеті.

1858 року, повертаючись із заслання, Тарас Григорович кілька разів відвідав давно не баченого друга, 50-літню княгиню, яка на той час жила в Москві. Остання їхня зустріч відбулася 24 березня.

В. Рєпніна на 30 років пережила свого кумира. Варвара померла на 83-му році життя, 1891 року.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люде, наша слава,

Слава України.

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Караюсь, мучуся, але не каюсь.

Де нема святої волі, не буде там добра ніколи

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Як же його у неволі жити без надії?

І возвеличимо на дивоІ розум наш, і наш язик...

Мстецька спадщина Т.Г.Шевченка

Афоризми Т.Г.Шевченка

Караюсь, мучуся,

але не каюсь.


Ми просто йшли,

у нас нема зерна

неправди за собою.


У всякого своя доля

i свiй шлях широкий.


Борiтеся — поборете,

вам Бог помагає.


Тяжко в свiтi жить,

як нiкого не любить.


Не вмирає душа наша,

не вмирає воля.


Бо де нема святоï волi,

не буде там добра нiколи.


Якби ви вчились так,

як треба,

то й мудрiсть би була своя.


Все йде, все минає.


Раз добром налите серце

вiк не прохолоне.


Все од Бога. Од Бога все.
Жива правда у Господа Бога.


Будем жить,

людей любить,

Святого Господа хвалить.


Молiтеся Боговi одному,

молiтесь правдi на землi.

Бо хто матiр забуває,

того Бог карає.


Н
iчого кращого немає,

як тая мати молодая

з своïм дитяточком малим...


Кращого немає н
iчого в Бога,

як Днiпро та наша славная краïна.

Реве та стогне Днiпр широкий.



Село на наш
iй Украïнi — неначе писанка село.


Возвеличу малих отих рабiв нiмих!

Я на сторожi коло ïх поставлю слово.


Великих слов велику силу — i бiльш нiчого.

Ну, що б, здавалося, слова...
Слова та голос — бiльш нiчого.
А серце б'ється, ожива, як ïх почує.
Знать, од Бога голос той i тi слова
.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Селф-коучинг (самонаставництво) як технологія професійного розвитку педагога Нової української школи»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн