Віртуальна пізнавальна стежина "7 чудес України"

Виховна робота

Для кого: 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас

17.02.2021

197

3

0

Опис документу:
Посібник розрахований для занять туристичних і краєзнавчих гуртків, як додатковий матеріал на уроках географії та рідного краю. Містить навчальну та пізнавальну інформацію, ілюстративні матеріали та тематичні вікторини. Даний посібник присвячений природним дивам України, обраних за результатами Всеукраїнської акції з виборів найвизначніших природних пам’яток України, поданих у вигляді віртуальної пізнавальної стежини.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Петропавлівської районної ради

Дніпропетровської області

ВІРТУАЛЬНА ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖИНА

КЕРІВНИК ГУРТКА «ЮНІ КРАЄЗНАВЦІ»:

ІЛЮЩЕНКО А.С.

2013

Ілющенко А.С. 7 чудес України. Посібник розрахований для занять туристичних і краєзнавчих гуртків, як додатковий матеріал на уроках географії та рідного краю. Містить навчальну та пізнавальну інформацію, ілюстративні матеріали та тематичні вікторини. 2013. – 40 ст.

ВСТУП

Даний посібник присвячений природним дивам України, обраних за результатами Всеукраїнської акції з виборів найвизначніших природних пам’яток України, поданих у вигляді віртуальної пізнавальної стежини.

Метою даної роботи є сприяння розширенню географічних знань та уявлень про рідний край, виховуванню національно-патріотичних почуттів.

Робота містить наступні розділи:

  • Асканія-Нова;

  • Гранітно степове побужжя;

  • Дністровський каньйон;

  • Мармурова печера;

  • Подільськи Товтри;

  • Світязь;

  • Синевир.

Кожна з даних підтем містить навчально-пізнавальну інформацію та ілюстративні матеріали.

Також до кожного розділу складено тематичні вікторини, що містять тестові завдання та одне ілюстративне тестове завдання. Складено карту віртуальної пізнавальної стежини.

Роботу адаптовано для використання через мультимедійні технології.

«Асканія-Нова» (Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова») — науково-дослідна установа в системі Академії аграрних наук України, державний заповідник заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном.

Розташований в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (відкіля і колишня назва заповідника «Чаплі»).

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Ангальт-Кетенський в 1841 році на честь маєтку Асканія в Німеччині.

Історія заповідника

Заповідник був заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин - у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри для утримання тварин. У 1887 році було створено ботанічний сад. У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника.

Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизовувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова.

Має 12 відділів (у тому числі ботанічного парку та заповідного степу і зоологічного парку), 9 лабораторій, науковий музей; веде експериментальне господарство і 4 племінні заводи сільськогосподарських тварин.

Інститут є центром науково-дослідної роботи в галузі породоутворення, великою базою племінного тваринництва.

У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник.

У 1984 р. заповідник включено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

У 1993 р. Україна підтверджує статус біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім. Ф.Е.Фальц-Фейна НАН України.

Природні ресурси

Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаковоковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У «Червону книгу України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників.

Територіальний розподіл

Територія заповідника розділена на три великі частини, не різко відокремлені одна від одної :

«Північну»

«Великий Чапельський під»

«Південну » ( яку поділено на «Стару» та «Успенівку» )

Успенівка ( Успенівський степ ) утримується з 1927 р. на абсолютно заповідному режимі.

«Північну» та «Південну » частини додатково розділяє автодорога Асканія — Чкалово.

В Асканії-Новій розташований один з найбільших на півдні України штучно вирощених лісів, старий ботанічний сад, аклиматизаційний зоологічний парк, орнітопарк.

«Великий Чапельський під»

Це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів в порівнянні з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. «Великий Чапельський під» є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.

Серед рідкісних рослин гідрофітів поду — зіркоплідник частуховидний,(Damasonium alisma).

Рослини з «Червоної книги»

Карагана скіфська (Caragana scythica)

Ковила українська (Stipa ucrainica)

Ковила Лессінга (Stipa lessingiana)

Ковила волосиста (Stipa capillata)

Тюльпан Шренка (Tulipa schrencii)

Тюльпан скіфський (Tulipa scythica)Ніде, крім Асканії, не зустрічається

Рябчик великий або шаховий, (Fritillaria meleagris)

Ботанічний сад

Під нього відведена територія у 170 гектарів. Його перші ділянки розплановані ще у 1887 р. На кінець 20 століття колекція рослин досягла 1.000 чагарників та дерев. Краєвиди саду підсилені ставком і павільйоном Грот, де колись знімали стару кінострічку «Діти капітана Гранта».

Дикі тварини

Заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

Орнітопарк

Відділом зоопарку є орнітопарк, що розмішений поблизу ставків з протоками та острівцями. В орнітопарку нараховують більш ніж 60 різновидів птахів — лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетсбкі та індійські, страуси.

Страуси Асканії. В заповіднику чотири види страусів: африканський, південноамериканський нанду, австралійський ему, тощо.

Африканський страус належить до найбільших птахів планети, має вагу до 175 кг. Голова сягає на висоту 2 м 70 см. Птах довгий час може обходитися без води. але при нагоді охоче п'є та купається. За висновками науковців , страуси в давнину мешкали на півдні сучасної України, в Азії — до сучасної Монголії. В умовах неволі живе до 50 років.

Яйце африканського страуса важить 2 кг і трохи більше. Вони втратили здібність літати, пересуваються по суходолу пішки або бігом, мають неприємний характер.

Головні напрями роботи

  • поліпшення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин;

  • розробка питань годівлі сільськогосподарських тварин, технології продуктів тваринництва, економіки й організації тваринництва в степовій зоні України;

  • акліматизації й гібридизації диких копитних і птахів;

  • акліматизації й інтродукції деревних та чагарникових рослин, вивчення заповідного степу та ін.

В інституті виведено асканійську породу овець, українську степову білу і українську степову рябу породи свиней, новий асканійський молочно-м'ясний тип червоної степової породи великої рогатої худоби і породну групу багатоплідних каракульських овець.

Асканійський зоопарк відомий значними успіхами в розмноженні цінних та рідкісних видів диких копитних і птахів у неволі, гібридизації та одомашнення їх. В ньому зібрана унікальна колекція диких тварин, привезених з різних зоогеографічних областей земної кулі. Найбільше в Асканії-Новій копитних — антилопи, зебри, олені, бізони, зубробізони, зубри, кінь Пржевальського та інших, і птахів — лебеді, фазани, африканські страуси, південноамериканські нанду і австралійські ему, які тут акліматизуються та одомашнюються.

Інститут видає праці (з 1933 року), має аспірантуру та курси підвищення кваліфікації зоотехніків.

ВІКТОРИНА

1. В якому році заснована «Асканія-Нова»?

а) 1864 б) 1874 в) 1974 г) 1764

2. Де розташований заповідник?

а) Херсонській обл. б) Харківській обл. в) Хмельницькій обл. г) Івано-Франківській обл.

3. Хто заснував заповідник «Асканія-Нова?

а) Герцог Ангальт-Кетенський б) Чарльз Дарвін в) Фрідріх Фальц-Фейн г) М.Ф.Іванов

4. В якому році «Асканію-Нову» було включено до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО?

а) 1984 б) 1874 в) 1974 г) 1994

5. Яка площа заповідника?

а) 3 307,6 га б) 33 307,6 га в) 20 300,6 га г) 2 300,7 га

6. Скільки видів земноводних є у заповіднику?

а) 7 б) 18 в) 13 г) 4

7. Скільки видів вищих рослин росте на території заповідника?

а) 458 б) 408 в) 278 г) 478

8. Якої частини заповідника «Асканія-Нова» не існує?

а) «Північна» б) «Південна» в) «Східна» г) «Великий Чапельський під»

9. Яку територію займає Ботанічний сад заповідника?

а) 170 га б) 160 га в) 270 га г) 150 га

10. Яку вагу має африканський страус?

а) 165 кг б) 65 кг в) 175 кг г) 170 кг

11. Скільки років живе африканський страус в умовах неволі?

а) до 40 років б) до 50 років в) до 55 років г) до 65 років

12. Скільки важить яйце африканського страуса?

а) 2 кг б) 3 кг в) 1,2 кг г) 1 кг

13. Яку з перелічених порід не було виведено в інституті при заповіднику «Асканія-Нова»?

а) українську степову білу свиню б) асканійську вівцю в) вівцю Доллі г) українську степову рябу свиню

14. На якому із малюнків зображений карибський фламінго?

а) б) в) г)

Гранітно-степове Побужжя - природний комплекс, одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини протягом 60 мільйонів років.

До складу комплексу входять: екосистема річки Південний Буг та її прибережої зони в межах між містами Первомайськ (на півночі), та Южноукраїнськ (на півдні) та екосистеми притоків Південного Буга: Мертвовода (Актовський каньйон), Арбузинки, тощо; села Мигія, Грушівка.

Потребує комплексної охорони.

Екосистема

Гранітно-степове Побужжя характеризується унікальною екосистемою з значною кількістю реліктів та ендеміків з рослин та тварин середземноморського та гірсько-альпійського походження. Виявлено 86 представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

Ландшафт

Величні гранітні скелі іноді сягають 40-50 м заввишки, русло річки порожисте з водограями та островами. Схожий характер мають і долини лівих притоків Південного Бугу - Мигійського Ташлика, Великої Корабельної, Мертвоводу. Гранітно-степове Побужжя - це справжній гірський ландшафт серед Українського степу.

Флора

В складі природної флори Гранітно-степового Побужжя, виявлено близько 800 видів вищих рослин.

Фауна

Число видів хребетних тварин становить понад 180. Серед них слід особливо виділити унікальний комплекс риб порожистої частини Південного Бугу (більше 35 видів). Поряд із поширеними видами тут мешкає марена дніпровська - дивовижно красива, сильна тварина, для якої, на жаль, це останній притулок на Землі. Усього в Гранітно-степовому Побужжі зареєствовано 15 видів хребетних тварин, занесених до національної Червоної книги та Європейського Червоного списку. Серед них: шемая дунайська, марена дніпровська, полоз лісовий, жовтобрюх, балобан, орел-карлик, видра річкова, борсук та інші.

Внаслідок суцільної розораності прилеглих земель для більшості видів тварин каньйон став останнім притулком. За оцінками фахівців тільки комах на території Гранітно-степового Побужжя мешкає не менше 9 тисяч видів.

Історія краю

Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, бронзова доба давніх слов'ян, римлян. Всього в цьому районі між селищами Мигія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам'яток.

Гранітно-степове Побужжя тісно пов'язане з Військом Запорозьким Низовим та Запорозькою Січчю. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра. На території Гранітно-степового Побужжя знаходився Гард (в околицях сучасного м. Південноукраїнська) - адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки. Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький.

Туризм

Вже багато років Бузькі пороги є меккою водних туристів. В урочищі Протіч розташовано одну з найкращих у Європі природних трас водного слалому. Прямовислі скелі каньйону - улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів.

ВІКТОРИНА

1. Скільки часу ділянка суші, на якій знаходиться Гранітно-степове Побужжя, не поринала в морські глибини?

а) 60 тис років б) 60 млн років в) 50 млн років г) 50 тис років

2. До складу комплексу не входить:

а) Південний Буг б) Южноукраїнськ в) Сєвєродонецьк г) Первомайськ

3. Скільки представників флори і фауни екосистеми Гранітно-степового Побужжя занесло до Червоної книги України?

а) 88 б) 68 в) 86 г) 64

4. Яку максимальну висоту мають скелі Гранітно-степового Побужжя?

а) 40-50 м б) 45-55 м в) 50-60 м г) 40-60 м

5. Скільки видів вищих рослин виявлено в складі природної флори Гранітно-степового Побужжя?

а) 600 б) 800 в) 500 г) 700

6. Скільки видів хребетних тварин налічує фауна природного комплексу?

а) понад 180 б) до 200 в) більше 280 г) близько 120

7. Скільки видів риб налічується в річці Південний Буг?

а) до 30 б) більше 35 в) до 45 г) більше 25

8. Скільки видів хребетних тварин в Гранітно-степовому Побужжі занесено до Національної Червоної книги?

а) 16 б) 18 в) 15 г) 20

9. Скільки видів комах мешкає на території Гранітно-степового Побужжя?

а) 9 тис б) 900 в) 8 тис г) 7500

10. На якому із малюнків зображено територію, що не належить природному комплексу «Гранітно-степове Побужжя»?

а) б) в) г)

Дністровський каньйон — каньйон, утворений річкою Дністер і розташований на межі 4 областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької.

Загальна довжина його становить близько 250 км, що забезпечує Дністровському каньйону місце серед найбільших каньйонів не лише України, а й Європи.

Утворився внаслідок специфічної геологічної будови місцевості, а також тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозії.

Географія

Каньйон розташований у західній частині України, причому лівий і правий бік каньйону належить різним областям: лівий — Тернопільській і Хмельницькій, а правий — Івано-Франківській і Чернівецькій.

У Тернопільській області Дністровський каньон охоплює райони: Монастириський, Бучацький, Заліщицький та Борщівський. На території ХмельницькоїКам'янець-Подільський та Новоушицький. В Івано-Франківській області каньйон розташований у Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому та Городенківському районах. У Чернівецькій — це Заставнівський та Хотинський райони, а у Кельменецькому та Сокирянському Дністровський каньйон менш помітний, аніж у решті районів.

Геологія

У долинах Дністра та його приток відслонюється потужний комплекс осадових товщ від наймолодших — антропогенних — і до найдавніших — силурійських — відкладів палеозойської ери.

Каньйон починається в районі містечка Нижнів Івано-Франківської області унікальним відслоненням юрського періоду, а закінчується поблизу села Трубчин Борщівського району Тернопільської області найбільшим у світі відслоненням силурійських порід.

На правому березі Дністра неподалік села Буківна, а також на лівому, на Татунській горі біля села Діброва Івано-Франківської області, відслонюються різні породи мезозойської ери — відклади верхньої юри, що є єдиним подібним відслоненням на значній площі Східно-Європейської платформи. Ці відклади, представлені переважно жовтувато-білими, доломітизованими, органогенно-уламковими та оолітовими вапняками, містять відбитки кількох видів викопних морських водоростей і різноманітний комплекс викопної фауни.

На території Дністровського каньйону утворилося три типи рельєфу: скульптурно-ерозійний, горбисто-горбогірний і акумулятивно-рівнинний (переважно на правобережжі).

За свідченнями українського вченого В. І. Гаврилишина, на території Дністровського каньйону присутній своєрідний, властивий тільки цьому районові ендемічний, пізньоюрський комплекс морських організмів. Він вказує, що серед 179 видів, вивчених А.Альтом ще 1881 року, 125 виявилися новими, вперше описаними в літературі.

Найбагатшими на залишки викопних організмів є відслонення юрських вапняків біля села Буківна (159 видів) та Татунської гори.

У Дністровському каньйоні збереглися еталони відслонень силуру і девону.

Унікальними є дністровські травертинові скелі з природними чи рукотворними печерами. Здавна деякі з них були пристосовані під печерні храми і монастирі. Одним із таких печерних монастирів був кам'яний грот "Скеля монахів ", що біля села Литячі на лівому березі Дністра.

Пам'ятки природи

Найдавніші пам’ятки природи Дністровського каньйону - скелі девонського геологічного періоду (вік - 350-400 млн років), численні водоспади, листяні, мішані та соснові ліси, цілющі джерела.

Приваблюють красою місцеві заповідники: Урочище Криве, Червона гора, Хмелівська стінка. На лівому березі Дністра з Хмелеви Подільської глибоким яром тече потічок, утворюючи каскад мальовничих водоспадів (висота деяких сягає 6-8 м). Поряд із селом Нирків Заліщицького району шумно скидає свої води 16-метровий Джуринський водоспад.

Біля заповідної Червоної гори між селами Берем’яни і Cокілець височіють, вкриті лісом, два пагорби — Велика і Мала Говда. Біля них у 1930-х рр. діяв туристичний притулок для водних туристів, які сплавлялися річкою на човнах і байдарках.

Клімат

У Дністровському каньйоні існує своєрідний мікроклімат. Зима у ньому є м’якою та малосніжною. На кручах і берегах сніг довго не затримується, адже у долинах температура на кілька градусів вища за рівнинну. Весна у каньйоні приходить на 1-2 тижні раніше, ніж на території решти Покуття та Поділля. Літо - помірно спекотне, а грозові дощі тривають недовго.

Притоки Дністра на відрізку каньйону

Праві притоки

На відрізку каньйону праві притоки короткі, мають довжину всього від 6 до 16 кілометрів, за винятком тільки річки Тлумач. Вони маловодні і течуть здебільшого у вузьких долинах-ярах.

Ліві притоки

Лівобережні притоки відзначаються своєю величиною і водністю. Початок свій беруть із джерел та невеликих заболочених озерець, протікають по Подільській височині, з півночі на південь, глибоко врізуються у плато, утворюючти в південній частині Тернопільської обалсті високі каньйоноподібні долини. Завдяки річкам Золота Липа, Стрипа, Коропець, Нічлава і Збруч водність Дністра на відрізку каньйону помітно збільшується.

Флора

Високі ліві береги річки вкриті рідкісною рослинністю, що за своєю різноманітністю перевершує Кременецькі гори і Подільські Товтри.

Багатими на рослинність є схили каньйону, прибережні луки та поля (горицвіт, сон великий, ковила, первоцвіт, ясенець білий, мигдаль степовий, ромашка, молодило руське тощо). Значна кількість реліктових, ендемічних та рідкісних рослин каньйону занесена до Червоної книги України.

Фауна

Різноманітним є тваринний світ каньйону. У лісах водяться козулі, зайці, борсуки, лисиці, вепри, білки та інші тварини. На кам’яних схилах і в чагарниках живуть ящірки, мідянки, гадюки, вужі.

Десятки видів птахів освоїлись у лісах, луках, річкових заплавах і на схилах стрімких пагорбів (зозулі, соловейки, дятли, ластівки, дикі качки і гуси, мартини, сірі та білі чаплі, чорні лелеки, круки, яструби, шуліки тощо).

У річці Дністер є 40 видів риб: короп, підуст, окунь, сом, марена, лящ, судак, щука, верховодка та багато інших. Велика кількість жаб і раків свідчать про допустиму екологічну чистоту дністровської води. Порівняно з іншими великими річками, Дністер вважається однією з найчистіших річок Європи.

ВІКТОРИНА

1. На межі якої області не знаходиться Дністровський каньйон?

а) Тернопільської б) Хмельницької в) Чернівецької г) Івано-Франківської

2. Яка довжина Дністровського каньйону?

а) 150 км б) 250 км в) 270 км г) 180 км

3. У якій частині України знаходиться Дністровський каньйон?

а) Східній б) Південній в) Західній г) Північній

4. Скільки видів морських організмів на території Дністровського каньйону, було вивчено А. Альтом?

а) 179 б) 174 в) 178 г) 176

5. Скільки видів викопних організмів знайдено у відслоєнні юрських вапняків біля села Буківка та Татунської гори?

а) 164 б) 181 в) 125 г) 159

6. Який тип рельєфу не відноситься до основних типів рельєфу Дністровського каньйону?

а) горбисто-горбогірний б) флювіально-акумулятивний в) акумулятивно-рівнинний г) скульптурно-ерозійний

7. Як називався кам’яний грот, що слугував печерним монастирем?

а) «Монастирська скеля» б) «Печера монахів» в) «Скеля монахів» г) «Монастирська печера»

8. Відслоєння якого періоду не відносяться до відслоєнь Дністровського каньйону?

а) силуру б) девону в) міоцену г) юри

9. Перечисліть найдавніші пам’ятки природи Дністровського каньйону:

а) скелі, ліси, озера, водоспади б) джерела, ліси, поля, водоспади

в) скелі, джерела, долини, ліси г) скелі, водоспади, ліси, джерела

10. Який вік у скель Дністровського каньйону?

а) 300-400 тис років б) 350-400 млн років в) 350-400 тис років г) 300-400 млн років

11. Якого заповідника на території Дністровського каньйону не існує?

а) Урочище криве б) Зелена діброва в) Червона гора г) Хмелівська стінка

12. Яку висоту має Джуринський водоспад?

а) 6-8 м б) 18 м в) 16-18 м г) 16 м

13. Що не стосується мікроклімату Дністровського каньйону?

а) літо помірно спекотне б) у долинах температура на кілька градусів вища за рівнинну

в) грозові дощі тривають не довго г) зима сувора та сніжна

14. яку довжину мають праві притоки Дністра на відрізку каньйону?

а) 6-16 м б) 8-18 м в) 6-10 м г) 10-16 м

15. Перечисліть рослини характерні схилам каньйону, прибережним лукам та полям:

а) півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки

б) горицвіт, сон великий, ковила, первоцвіт, ясенець білий, мигдаль степовий, ромашка, молодило руське

в) ковила, типчина, кипець, шавлія поникла, горицвіт жовтий, степові тюльпани

г) тюльпани, шафран, катран, гіацинти, степові півники, півонія тонколиста, шавлія, вика, лабазник, волошки, льон австрійський

16. Перечисліть тварин характерних каньйону:

а) ховрахи, хом’яки, бабаки, сліпаки, полівки, миші б) тхори, зайці, ласки, горностаї, вовки, сарни

в) козулі, зайці, борсуки, лисиці, вепри, білки г) дикі кабани, сарни, олені, вивірки, куниці, тхори

17. Які птахи не мешкають на території каньйону?

а) дикі качки і гуси б) сірі та білі чаплі в) зозулі та соловейки г) страуси та фламінго

18. Скільки видів риб нараховують у р. Дністер?

а) 18 б) 24 в) 40 г) 28

19. На якому із малюнків зображено територію, що не належить Дністровському каньйону?

а) б) в) г)

Мармурова печера (рос. Мраморная пещера, крим. Mermer qobası) — печера на нижньому плато гірського масиву Чатир-Даг Кримській гір (АР Крим, Україна), популярний туристичний об'єкт.

Загальні відомості: історія та характеристики

Печеру відкрито в 1987 році. Заслуга у відкритті, збереженні і обладнанні Мармурової печери належить сімферопольським спелеологам.

Вхід до печери знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї натіканнями поділяються на окремі зали. Протяжність розвіданих ходів — 2050 м, глибина — 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів — понад 1 км. Температура повітря на екскурсійній ділянці постійно тримається на відмітці +9° С.

До спелеокомплексу «Мармурова печера» входить також печера Еміне-Баїр-Хосар, що також приваблює значне число відвідувачів різнобарв'ям кальцитових утворень, інтер'єрами і красою.

Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п'ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з набільш відвідуваних печер Європи, Мармурову, в 1992 році було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер (м. Генга, Італія).

Опис

Мармурова печера — унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей.

Для входу відвідувачів у печеру споруджено штучний 10-метровий тунель. Печера Мармурова зустрічає гостей «Галереєю казок», ширина якої — 20 м. Галерея пишно прикрашена сталактитами, сталагмітами, натічними драпіровками. Освітлений маршрут веде вглиб печери. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв. Світло вириває з пітьми «Слоненя» та «Мамонта», голову «Господаря печери», «Діда Мороза», «Царівну-жабу». Всі ці фігури створені протягом мільйонів років краплинами води.

У галереї «Тигровий хід» склепіння печери опускається, і тут добре видно дзвіноподібні поглиблення, що були промиті напірними водами та згодом прикрашені сталактитами. Сюди веде зручний тунель у монолітній породі, що прокладено на місці виявленого вузького сифонового каналу. Мальовничі натічні колони розділяють галерею на окремі зали. На дні видно невеликі ванночки з водою. Натічні завіски, кам'яні водоспади, каскади гурових озер, «печерні перли», унікальна ніша «геліктитових квітів». З екскурсійної доріжки можна побачити дно колодязя, де на глибині 6 м було знайдено кістки печерного ведмедя.

Таємничою темрявою оповито залу «Перебудови». Але темрява відступає в промінні прожекторів, і тоді приголомшують її розміри. Це одна із найбільших обладнаних зал світу: площа її 4 тис. м², висота — понад 20 м. Величезні кам'яні брили покривають дно. Східну стіну зали на висоту 6-8 метрів вкрито білосніжним коралітовим килимом кам'яних квітів, протяжність якого близько 40 м. Унікальним є 7-метровий сталагміт, що лежить на боку і має назву «Башта, що впала». А поряд із велетнем — витончені крихкі мережива-гурові озерця, на дні яких знаходять так звані «печерні перли».

Гарний вигляд відкривається з гребеня однієї з найбільших в Європі кальцитових гребель (ширина основи 56 м). У центрі «Палацової зали», частину якої видно з греблі, знаходяться грандіозні натічні колони «Король» і «Королева зі свитою» — сталагмітами різних форм. Гурові озера прямують до «Глиняної зали». Натікань в ньому небагато, але кожне — неповторне. Тут і закінчується «Головна галерея».

Нижня галерея є геолого-мінералогічним заповідником. Вузький хід переходить у 12-метровий колодязь, що веде до «Зали Троянд» — хаосу кам'яних брил, що покриті виблискуючими коралітами та сталагмітами. За нею — абсолютна гармонія «Зали Надій», потім «Балконна», «Люстрова», «Обвальна» та «Руслова» зали, зали «Шоколадка» та «Геліктитова». Тут ходи розбігаються в різні боки. Далі дороги поки немає.

ВІКТОРИНА

1. Де на території України, знаходиться Мармурова печера?

а) Закарпатська обл б) Кіровоградська обл в) АР Крим г) Запорізька обл.

2. В якому році було відкрито печеру?

а) 1987 б) 1897 в) 1967 г) 1867

3. На якій висоті відносно рівня моря знаходиться вхід до печери?

а) 620 м б) 920 м в) 860 м г) 280 м

4. Якої частини Мармурової печери не існує?

а) Головної галереї б) Нижньої галереї в) Верхньої галереї г) «Тигрового ходу»

5. Яка протяжність розвіданих ходів печери?

а) 5020 м б) 2050 м в) 2500 м г) 520 м

6. Яка постійна температура повітря на екскурсійній ділянці?

а) +8° С б) +19°С в) +9°С г) +18°С

7. В якому році Мармурову печеру було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер?

а) 1982 б) 1992 в) 1984 г) 1994

8. Яку ширину має «Галерея казок» Мармурової печери?

а) 10 м б) 20 м в) 12 м г) 2 м

9. Якої фігури немає у «Галереї казок»?

а) «Слоненяти» б) «Діда Мороза» в) «Царівни-жаби» г) «Курочки-ряби»

10. На якій глибині колодязя було знайдено кістки печерного ведмедя?

а) 6 м б) 8 м в) 4 м г) 6,5 м

11. Яку площу має зала «Перебудови»?

а) 6 тис м2 б) 4 тис м2 в) 1,5 тис м2 г) 2 тис м2

12. Яка довжина коралітового килиму кам’яних квітів?

а) 40 м б) 32 м в) 20 м г) 42 м

13. Яку довжину має колодязь, що веде до «Зали Троянд»?

а) 10 м б) 12 м в) 20 м г) 18 м

14. Якої зали немає у Нижній галереї Мармурової печери?

а) «Зали Надій» б) «Обвальної» в) «Шоколадки» г) «Зміїної»

15. На якому із малюнків зображено не Мармурову печеру?

а) б) в) г)

Національний природний парк «Подільські Товтри» (НПП «Подільські Товтри») — національний парк, розташований в Україні на території Городоцького, Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області.

Створення парку

НПП створено Указом Президента України від 27 червня 1996 року для збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, які мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення.

«Подільські Товтри» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення. Парк підпорядковано Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

Характеристика парку. Загальні відомості

Загальна площа території парку — 261316 га, з них у власності парку перебуває 1300 га.

Наявні на території НПП унікальні рукотворні об'єкти та неповторні природні комплекси створили виняткові умови для розвитку туризму — не тільки оздоровчого, але й пізнавального. На території парку перебуває під охороною 129 об`єктів природозаповідного фонду. Серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності. Є також 19 археологічних пам'яток, понад 300 історико-архітектурних пам`яток (зокрема, в Кам’янці-Подільському — понад 200 об`єктів).

Фізико-географічні особливості території парку

Територія НПП розміщена в межах двох фізико-географічних зон: Західно-Подільської області (фізико-географічні райони — Товтровий кряж і Західно-Подільське Придністров'я) та Придністровсько-Подільська лісостепова область (Могилівське підняття).

Товтровий кряж (або Медобори) є бар'єрним рифом, який утворився колоніальними організмами (літотамнієвими водоростями, мшанками, устрицями, коралами), які жили в морях тортонської і сарматської епох. Простягнувся він по східній околиці Подільського плато на 200 км у вигляді яскраво вираженого валу з множиною бокових відгалужень. Починається він біля села Підкамінь у Львівській області і простежується в напрямку Скалата, Кам'янця-Подільського і далі, за Дністер, в Молдову. Гряда чітко виражена в рельєфі і виступає ланцюжком горбів з абсолютними відмітками 400—486 м (перевищення над оточуючим плато становить 40-60 м, а на ділянці Збруч — Кам'янець-Подільський — до 100 м). Вершини горбів і гряд — це хаотичне нагромадження вапнякових брил різних розмірів. Західно-Подільське Придністров'я займає південний схил Подільського плато від широти Бучач — Чортків — Смотрич до долини Дністра і від гирла Стрипи на заході до Товтрової гряди на сході. Розміщення району на південному схилі плато значно збільшує його цінність. Рельєф Придністров'я має характерні риси ступінчастої рівнини, яка розчленована глибокими долинами допливів Дністра. Ступінчастість поверхні обумовлена терасами р. Дністер. Територія району представлена хвилястими межиріччями і каньйоноподібними долинами меридіонального напрямку. Придністров'я — чудовий район для туризму і відпочинку, який зачаровує своїми мальовничими панорамами, здоровим кліматом, ранніми овочами тощо. Придністровсько-Подільська лісостепова область займає частину південного схилу Подільської височини. Північна межа фізико-географічної області проходить по лінії розвитку каньйоноподібних долин лівих допливів Дністра, південною межею є Дністер. В геологічному відношенні — це південний край Побужського антиклінорія Українського кристалічного щита. В рельєфі області чітко спостерігається ступінчастість, що обумовлена наявністю широких терас Дністра. Це область великого різноманіття мікрокліматичних умов зумовлених глибоким розчленуванням поверхні, наявності схилів різних експозицій і крутизни. Територія мало заліснена. В межах нашої території область представлена фізико-географічним районом Могилівського Придністров'я.

Геологічна будова парку

Територія НПП за геологічним районуванням відповідає Подільському виступу кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, внаслідок чого тільки тут, на значній території відслонені відклади верхнього докембрію, палеозою (кембрію, ордовик, силур), мезозою (крейда), кайнозою (неоген) та антропогену.

Породи кристалічного фундаменту представлені мігматитами, гнейсами, кристалічними сланцями і метаультрабазитами бугсько-дністровської та подільської серій. На денну поверхню вони виходять на схід від Могилів-Подільського. На захід вони поступово занурюються під осадові товщі фанерозою і на території заповідника залягають на глибині 400—600 м, де розкриті тільки свердловинами.

На породах фундаменту з чітко вираженим стратиграфічним і кутовим неузгодженням залягає осадовий мегакомплекс, в якому дослідники виділяють два структурних комплекси: верхньодокембрійського — нижньопалеозойський і мезо-кайнозойський. Ці комплекси характеризуються різними структурними планами та розділені чітко вираженою поверхнею розмиву і великою перервою в часі.

Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства НПП складає запас мінеральних вод (що вже сьогодні дав можливість формування ефективного профілактично-лікувального комплексу на базі мінеральної води типу «Нафтуся», содової води типу «Миргородська», мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами, різноманітними розсолами з підвищеною концентрацією брому, йоду тощо).

Флора

Росте 2977 видів, форм і сортів рослин з різних кліматичних зон, зокрема 521 вид дерев і кущів, з деревно-чагарникової та трав'янистої флори — 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин (всі судинні).

Фауна

Фауна хребетних тварин національного природного парку «Подільські Товтри» представлена близько 366 видами. З них ссавців – 71 вид, птахів – 223 види, плазунів – 10 видів, земноводних – 11 видів, риб – 51 вид. Детальна інформація щодо видового складу, поширення та відносної чисельності представників фауни відображена у щорічних Літописах природи національного природного парку (http://tovtry.com/). До Червоної книги України (2009) занесено близько 50 видів тварин поширених на території НПП (з яких: близько 5 видів риб, 1 – земноводних, 3 – плазунів, близько 20 – птахів та 28 – ссавців). Характерними представниками фауни парку, що включені до Червоної книги України є підковоніс малий, вечірниця руда, нічниця велика, вухань звичайний, широковух європейський, нічниця ставкова, хом’як звичайний, видра річкова, пугач, гоголь, сорокопуд сірий, жовна зелена, ящірка зелена, кумка жовточерева, вирезуб та інші. До Європейського червоного списку включені: нічниця ставкова, вухань бурий, вовчок ліщиновий, видра річкова, вовк, деркач; до списків Бернської конвенції: підковоніс малий, нічниця велика, пірникоза мала, боривітер звичайний, сова вухата, бджолоїдка звичайна, одуд, дятел великий, квакша звичайна, тритон гребінчастий та ряд інших.

ВІКТОРИНА

1. В якій області розташовані «Подільські Товтри»?

а) Херсонській б) Харківській в) Хмельницькій г) Сумській

2. Коли було створено Національний природній парк «Подільській Товтри»?

а) 1982 р б) 1974 в) 1996 г) 1999

3. Яка загальна площа території парку?

а) 261 316 га б) 200 301 га в) 1300 га г) 26 300 га

4. Скільки об’єктів природозаповідного фонду перебуває на території парку під охороною?

а) 117 б) 129 в) 131 г) 105

5. Скільки археологічних пам’яток знаходиться на території парку?

а) 19 б) 300 в) 200 г) 29

6. Яка протяжність Товтрового кряжу?

а) 150 км б) 200 км в) 180 км г) 220 км

7. Які організми не брали участі в утворенні Товтрового кряжу?

а) устриці б) восьминоги в) водорості г) корали

8. Відклади якого періоду не були відслонені на території парку?

а) кембрію б) ордовика в) неогену г) палеогену

9. Яку воду не випускають із запасів мінеральних вод природного парку?

а) «Миргородська» б) «Моршинська» в) «Нафтуся» г) мінеральні води з унікальними терапевтичними ефектами

10. Скільки видів рослин поширених на території парку, занесено до Червоної книги України?

а) 160 б) 50 в) 80 г) 40

11. Скільки видів тропічних дерев росте на території парку?

а) 521 б) 395 в) 620 г) 111

12. Скільки видів риб представлено у фауні парку?

а) 51 б) 10 в) 11 г) 71

13. Скільки видів птахів мешкає на території парку?

а) 221 б) 223 в) 220 г) 224

14. Який вид тварин поширених на території парку, занесено до Червоної книги України?

а) Вечірниця руда б) Нічниця велика в) Вухань звичайний г) всі відповіді вірні

15. На якому із малюнків зображено територію, що не належить Національному природному парку «Подільські Товтри»?

а) б) в) г)

Світязь — найглибше озеро України, а також найбільше за об'ємом прісноводне озеро в країні (0,18 км³). У той же час об'єм інших українських прісноводних (мінералізація 0,8-1,3 г/л) Придунайських озер Ялпуга — 0,39 км³ та Кагула — 0,18 км³. Належить до групи Шацьких озер, розташованих на території Шацького національного природного парку на Волинському Поліссі.

Географія

Світязь розташований у Шацькому районі Волинської області біля села Світязь. Площа озера 27,5 км2, найбільша глибина 58,4 м, хоча середня глибина становить 7,2 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 8 м. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °C і більше, на глибині температура води постійна і становить 9 °C. На озері є острів площею до 7 гектарів. Через канал Світязь сполучається з озером Луки та іншими озерами. Біля берегів Світязя розташоване однойменне село.

Є у Світязя якась дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Та і сам Світязь чимось схожий на море. Він має довжину 9,3 і ширину 4,8 кілометра. У вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти.

Світязь люблять порівнювати із славним Байкалом. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні. Коли човен перетинає шлях від затоки Бужні до пулемецького берега, тримаючись ліворуч острова, то щемить душа тривогою, відчуваючи під собою темні бездонні води Голоднецької тони — 32 метри — 37-38-58,4 метр. Трапляються підводні ями і з боку мілководої Гряди: Вовча — 20 метрів, Огрядна — 15, Камінь — 14, Вертенева — 17 метрів.

Природні умови

Берегова лінія протяжністю понад 30 км заросла комишами, очеретом та осокою, поблизу берегів вода частково вкрита ряскою й лататтям. Самі береги окреслені нечітко — піски, крейдяний мергель і вапняки надають їм своєрідності і неповторності. Сосни з березами, грабами, дубами подекуди підходять до самої води.

Живиться Світязь переважно підземними та атмосферними водами.

Озеро багате бентосом, рибою (вугор, лящ, окунь, щука, сом), водоплавними птахами, умови сприяють розведенню хутрового звіра. На Світязі випадає в середньому за рік 543 мм опадів.

Наймокрішого 1974 року тут випало 843,6 мм опадів.

Походження

Серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Одні вважають, що після відступу Дніпровського льодовика понад 10 тис. років тому на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. А поява глибоких западин, за цим припущенням, пов'язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.

Туризм

Шацькі озера, зокрема Світязь, приваблюють чимало туристів, які розміщуються переважно в котеджах і пансіонатах, збудованих навколо озера поблизу сіл,а також в приватних секторах які користуються великою популярністю.

ВІКТОРИНА

1. Де розташоване озеро Світязь?

а) Хмельницька обл б) Волинська обл в) Львівська обл г) Закарпатська обл.

2. Який об’єм озера?

а) 0,16 км2 б) 0,18 км2 в) 0,018 км2 г) 0,20 км2

3. Яка площа озера?

а) 27,5 км2 б) 20 км2 в) 15 км2 г) 17,5 км2

4. Яка найбільша глибина озера?

а) 50 м б) 20 м в) 58,4 м г) 48,5 м

5. Яка прозорість води в озері?

а) до 4 м б) до 8 м в) до 5,6 м г) до 6,5 м

6. Яка постійна температура води на глибині озера?

а) 20°С б) 10°С в) 9°С г) 8°С

7. Яка площа острова на озері?

а) більше 7 км2 б) до 7 га в) більше 5 га г) до 5 км2

8. Якої висоти досягають хвилі на озері у вітряну погоду?

а) 2 м б) 1,5 м в) 1,2 м г) 3 м

9. Перечисліть які підводні ями трапляються з боку мілководої Гряди:

а) Вовча, Глибока, Камінь, Вертенева б) Огрядна, Вовча, Глиба, Вертенева

в) Вовча, Огрядна, Камінь, Вертенева г) Огрядна, Крутенева, Вовча, Глиба

10. Яка протяжність берегової лінії озера?

а) 20 км б) 25 км в) 30 км г) 35 км

11. Якого року на озері випало найбільше опадів?

а) 1984 б) 1974 в) 1964 г) 1994

12. Яке живлення озера Світязь?

а) атмосферне б) річкове в) підземне і річкове г) підземне і атмосферне

13. На якому із малюнків зображено не озеро Світязь?

а) б) в) г)

Синевир (інші назви — Синєвир, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир».

Синевир вважається найцікавішим об'єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом бл. 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам'янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.

Озеро Синевир, без сумніву, є окрасою Українських Карпат. Будучи найбільшим в усіх Карпатах, воно постійно приваблює туристів з усіх куточків України, радо зустрічає гостей приємною прохолодою столітніх букових і смерекових лісів, дзвінким щебетанням голосистого птаства та мовчазним спокоєм навколишніх гір. Вода в озері надзвичайно чиста й прозора, а повітря свіже, із тонким ароматом хвої.

Озеро Синевир знаходиться в Міжгірщині, на території Закарпатської області. Поблизу швидко несуть свої води ріки Теребля і Чорна Ріка, неподалік є джерело Буркут з цілющими мінеральними водами.

Синевир оточують круті схили, вкриті ялиновими та буковими лісами, вік яких становить 140—160 років, що спадають прямо до водної поверхні. Завдяки їм береги озера виглядають надзвичайно мальовничо. Посередині ж озера є невеликий острівець, який часто взагалі затоплюється водою і з’являється над її поверхнею лише влітку за посушливої погоди. Вода в озері здалека здається блакитною і нагадує море, а острівець посеред озера, якщо дивитися зверху, нагадує око. Саме тому Синевир іще називають «Морським оком».

Природа довкола озера збереглася практично в первозданному вигляді завдяки тому, що більше двадцяти років тому тут створили Національний парк «Синевир». На його території заборонено полювання і ловля риби, вирубування лісів і розкладання вогнища. Через те в околицях озера Синевир можна зустріти ведмедів, рись, косулю, оленів, інших звірів, деякі з них занесені до Червоної книги України. Завдяки надання цій території статусу природоохоронної чисельність диких тварин не зменшується. Досить багато тут і рідкісних та зникаючих видів рослин, серед яких шафран, пролісок білосніжний.

В самому озері водиться кілька видів форелі – струмкова, озерна, райдужна. Це ще один доказ того, що вода тут дуже чиста. Проте ловля риби в озері Синевир заборонена – дозволений лише вилов раків. Відпочивальники часто кидають в озеро шматочки хліба чи печива – на крихти одразу ж накидаються зграйки дрібних риб.

Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектор Юрій Соломін вдало вписав оглядові майданчики в навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич), яка знизу опирається на металеву основу. Висота монумента становить 13 метрів.

Як і кожна цікава місцина в Карпатах, озеро Синевир має свою історію, тісно обплетену легендами та переказами, звичайно ж, пов’язаними з нещасливим коханням. Так, місцеві жителі розповідають, що колись неподалік жив граф, який мав красуню-доньку Синь. Донька, гуляючи околицями графського маєтку, зустріла пастуха Вира з сусіднього села. Вони покохали одне одного, почали потай зустрічатися. Але від людей нічого не сховаєш, і незабаром граф дізнався про стосунки своєї доньки та простого пастуха. Звичайно, він не зрадів тому, бо, як і кожен заможний чоловік, для своєї доньки бажав обранця відповідного рівня, а тому наказав слугам вбити Вира. Вірні слуги підстерегли пастуха і скинули його з високих скель. Синь, про все дізнавшись, довго плакала на тому місці – із її сліз і виникло озеро, яке люди на честь закоханих назвали Синевир.

Завдяки легендам, неймовірній красі та таємничій атмосфері озеро Синевир популярне серед закоханих пар. Так, сюди часто приїжджають святкувати весілля з усіх куточків Карпат. До того ж, подейкують, що коли люди зустрілись і покохали одне одного на озері, то їх чекає довге і міцне взаємне кохання.

Недалеко від Синевирського озера, на Чорній річці, можна відвідати унікальний, єдиний у Європі Музей лісу і сплаву. Тут можна ознайомитися зі старовинним знаряддям праці лісорубів, побачити різні побутові та житлові споруди, пройтися по греблі, милуючись чудовими краєвидами, дихаючи цілющими пахощами свіжого повітря.

На території НПП «Синевир» розвідані і вивчені два з половиною десятка родовищ мінеральних вод, які лікують кишково-шлунковий тракт, опорно-руховий апарат та навіть променеву хворобу.

ВІКТОРИНА

1. Яка назва озера?

а) Синевир б) Синєвир в) Морське око г) всі відповіді вірні

2. Де розташоване озеро Синевир?

а) Волинській обл б) Закарпатській обл в) Львівській обл г) Прикарпатті

3. На якій висоті розташоване озеро?

а) 960 м б) 900 м в) 989 м г) 689 м

4. Яку площу має озеро?

а) 4-5 га б) 5-6 га в) 4-5 км2 г) 5-6 км2

5. Яка максимальна глибина озера?

а) 8-10 м б) 24 м в) 14 м г) 1-2 м

6. Який вік лісів, що оточують схили озера?

а) 150-180 років б) 120-140 років в) 140-160 років г) 100-110 років

7. Який вид форелі не водиться в озері Світязь?

а) струмкова б) озерна в) мармурова г) райдужна

8. Назвіть ім’я архітектора, що створив оглядові майданчики навколо озера:

а) Іван Бородін б) Юрій Соломін в) Михайло Санич г) Фрідріх-Фальц Фейн

9. За легендою, з чого виникло озеро?

а) із сліз б) із криниці в) з моря г) з дощу

10. Скільки родовищ мінеральних вод розвідано і вивчено на території НПП «Синевир»?

а) 15 б) 10 в) 25 г) 20

11. Що зображено на малюнку? 12. Хто зображений на дерев’яних скульптурах?

а) річковий причал а) Наталка і Петро

б) оглядовий майданчик б) Ассоль і Грей

в) міст для риболовлі в) Синь і Вир

г) трамплін для стрибків у воду г) Східнослов’янські боги

ЛІТЕРАТУРА

  1. Атлас України для школярів. – Х.: «Промінь», 2011. – 64 с.: іл..

  2. Бєлозеров С. Т. Асканія-Нова. К., 1956;

  3. Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.

  4. Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004.

  5. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

  6. Липа О. О. Ботанічний парк в Асканії-Нова. «Журнал інституту ботаніки АН УРСР», 1939, № 20;

  7. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.

  8. Перлина степу. "Український тиждень". № 36 (149), 09.2010. - С. 62-65.

  9. Петро Кравчук «Книга рекордів Волині», — Любешів: «Ерудит», 2005.

  10. Степной заповедник Чапли — Аскания-Нова. Сборник статей. Под ред. М. Н. Колодько и Б. К. Фортунатова. М.—Л., 1928.

  11. Україна – моя Батьківщина : Ілюстрована енциклопедія для дітей. / Курганова Н.В., Курганова У.С., Скиба І.М. – Х.: Пегас, 2010. – 112 с.: іл.

  12. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

  13. Чайковський М.П. Дністровський каньйон: Природознавчий нарис. - Л.: Каменяр, 1981. — 64 стор., іл.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.