Виховний захід на тему: "Українські вечорниці"

Опис документу:
Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Криничанського ЗЗСО І-ІІ ступенів Солонянського району Дніпропетровської області

Відкритий виховний захід

Українські вечорниці

Підготувала:

вчитель української мови та літератури

Пастушенко Наталія Петрівна

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення: Інтер'єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку - піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Страви: вареники з картоплею, сиром, капустою.

Учасники вечорниць - учні, педагоги, гості.

За сценою учні співають куплет пісні «Ой, у гаю, при Дунаю».

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий: Українська пісня!... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний її мелодіями!... Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведуча: Співа Дніпро, відлунюють Карпати

Цей голос чути  селам і містам

Ми хочемо усіх вас привітати

Здоров'я й щастя побажати Вам.

Ведучий: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

Моя Вкраїно щиро промовля.

Ласкаво просимо!! Ласкаво просимо!!               

Братерством наша славиться земля.

Ведуча: Добрий вечір, добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю.

Ведуча: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Прийміть каравай наш із жита, пшениці

Лакаво всіх просимо на вечорниці!

Ведучий: українські вечорниці

Починаєм перший раз

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

Ведучі виходять. На сцені з'являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

Господиня: А ти пам'ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була - була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була - була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам'ятаєш?

Господар: Співав - співав!

Співають пісню «Ніч яка місячна»

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого. Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам'ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе також не пускала.

Господиня: Пам'ятаю, пам'ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

В цей час заходять куми.

Кума: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: Ой, куми прийшли! Добрий вечір! Сідайте, будь ласка.

Стук у двері. Заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошії зібралися!

Господиня: Гості і справді хороші.

Дівчата співають пісню «Зеленіє жито»

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за прялку чи веретено.

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

А ж усе, що тільки знаємо.

Потім підемо спати,

Щоб раненько встати.

Виконують пісню «Ой у вишневому саду».

Кума: Дівчата, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула. Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці. (Старицький М. Твори.- т.2. –К., 1984. – С.102-103)

Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?

Голохвастов От на ловця і звєр біжить. Ціп-ціп-ціп, моя ціпочко.

Галя Ой, це чужий хтось!

Голохвастов Не тремти, моя зозулько, чого злякалася? Хіба з’їм?

Галя Ой, як не пустите – калавур закричу, поліцію викличу!

Голохвастов Ну не кричіть, адже коли я улюбльон, так улюбльон, що хоч візьміть у руки пішталєта і прострєліть грудь мою! А полюбиш мене, то озолочу, ізумрудами засиплю.

Галя Пустіть бо! Так не годиться! Бач який! Пустіть, бо кричатиму.

Голохвастов:  Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз і в часть вас посадять.

Галя: За що? Що ви ґвалтуєте серед ночі, то я маю сидіти?

Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і пропадаю, -просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!

Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!

Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки піштолета і простреліть тут грудь мою!

Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!

Голохвастов: Да ви луччі за самих найкраших панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, - вірте!

Галя: Хороша пороша, та не для вас!

Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб'язна! Да у мене, голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ...

Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.

Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий хвисон...

Галя: Та що - що гарні!

Голохвастов (бере її за руки): Серденько, пуколько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!

Галя: Ой, що ви кажете?

Голохвастов: Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить... Куріпочко моя! (Обніма)

Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!

Голохвастов: (притискує її до себе) У-ух! Пропав я! Пожар!

(Галя виривається і тікає, а Голохвастий прямує до виходу)

1д.: Галю, то Голохвастий до тебе женихається?

Галя: Причепився як реп'ях, ледве втекла!

2д.: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім'ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в "Кайдашевій сім'ї" (І. Нечуй- Левицкий Микола Джеря. -К.,1988.-С.220-221)

(У буденному одязі на сцену виходить Мелашка і замітає. Змела сміття в купку)

Мелашка: Оце вимела хату, половину сіней, обмела коло призьби і змела в купку. Піду по ряднину та винесу його.

(виходить, а в цей час вибігає Мотря з хати)

Мотря (дивиться на сміття): Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки!

(хапає віника і розмітає його по двору. Виходить Мелашка з рядниною).

Мелашка: Хто це порозкидав сміття?

Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись нагодую!

Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа (почала змітати сміття до порога).

Мотря: Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!

Мелашка: Авжеж, велика пані. Покалякаєш, княгине, золоті підківки.

Мотря: Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.

Мелашка: А, ти, поскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? Ось тобі, ось тобі!

(Почала розкидати віником сміття)

Мотря (з подиву аж рот розкрила): То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?

Мелашка: Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я тобі мовчать не буду!

(Мотря замахнулась на Мелашку диркачем. Та схопила його і закричала:)

Мелашка: Ґвалт! Ґвалт! Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!

(З хати вибіг Карпо і почав забирати у жінок диркача. Потім вибіг Лаврін і допоміг брату розборонити жінок).

Мотря (з дверей): Одривай хату! Не буду я з ними жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату!

Карпо: Чи ви показились, чи знавісніли? (Зайшов до хати)

1д.: Невже таке буває?

2д.: Буває ще й не таке!

(чути здалеку троїсті музики і пісню "Розпрягайте, хлопці, коні" (Народні

думи, пісні, балади.-К.1970.-С.2П), що співають парубки)

Хл.: Добрий вечір, дівчата! Без нас сумували, признавайтесь?!   

1д.: Ніхто і не збирався сумувати!

2д.: Ось без троїстих музик було трохи не так... Грайте, музики, бо

танцювати хочеться!

Танець

2д.: А тепер всіх прошу сісти. Вареники будем їсти!

3д.: Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних з загадками і передбаченнями. (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

(Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає?

1д.: Будеш жити в достатку. Не будеш на солене хлебати.

5д.: (бере і надкушує вареник): А мій з соломою!  

1д.: Будеш солом'яною вдовою.

6д.: А мій вареник з монетою!

1д.: Багатою будеш!

7д.: А мій вареник з обручкою.

1д.: Заміж скоро вийдеш.    

2д.: Досить ворожити, бо мій милий вареничків хоче. Виносьте, дівчата, вареники для всіх.     

(Дівчата виносять велику макітру вареників, хлопці ставлять поряд на стіл куманець чи баранець)

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо - звідки ви, чи з полудня, чи з півночі - в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»

Господиня: А хто з вас  смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки.

Дівчина: Та хто ж, як не Стицько з Уляною?

Стицько: А кажуть люди, що я дурний! Тю… І який це я дурний? Я вже восьмий годок у школу ходжу! А ще кажуть, що в мене не всі вдома! І правда, що не всі. Я ж зараз у школі, а вдома один батько! Якщо хочете знати, то я найкраще вчуся. Не вірите, га? Он, подивіться, одні перші номери! (демонструє розгорнутий щоденник з одиницею) Це не те, що в Уляни! Як не дев’ятий, то десятий, а то й самий останній – дванадцятий! А я - перший!

(Виходить Уляна)

Уляна: Що це ти про мене базікаєш? Ба, як запишався!

Стицько: - А це кажу людям, що ти дівка хоч і файна, та до науки не гожа.

Уляна:Так це ж чому?

Стицько: - А через те, що в твоєму щоденнику вчителі завжди останні місця пишуть. У хвості плетешся!

Уляна:- У якому ще хвості? Що ти мелеш?

Стицько: - А подивися! (показує щоденник, де велика червона одиниця) У мене завжди перші. Ага!..

Уляна: Ну і правда кажуть, що ти трохи того… Лоб великий, а ума….

Стицько: - О! Бач! І ти на мій лоб задивилась! Бо й батько мого лоба не минає!

Уляна:- А як це?

Стицько: - Хе!.. Як та як… Ото якби тобі твій батько робив таке, як мій мені, то й ти розумнішою була б…

Уляна:- То що ж він тобі робить?

Стицько: - Ага, тобі скажи, то й ти захочеш.

Уляна:-Ну, й не треба. (ображено відійшла)

Стицько: - Гарна дівка… Пожалію вже. Так і буть. (смикає за рукав) Слухай!

Уляна:- Ну-ну…

Стицько: - Ото як мені наука в голову не лізе, то він мене лінійкою, та по лобі, та раз, та два!.. Та поміж вухами. Геть і лінійку, бувало, поб’є! Бач, (стукає по лобі) крепший за мої штани!

Уляна:- А до чого ж тут штани!

Стицько: - От нетямуща ти, Уляно! А до того, що мій батько каже, що я ото тільки штани протирати в школу ходжу. І скільки то я їх протер за вісім років?

Уляна:- А ти полічи!

Стицько: - І до біса цих пальців (рахує). Позаплутувалися…

Уляна:- Ну що? Полічив?

Стицько: - Мовчи, саме щитаю!

Уляна:- То й мовчу!

Стицько: - І мовчи! Сім!

Уляна:- А чого це сім?

Стицько: - Бо казали батько, що в мене сім п’ятниць на тиждень, а на кожну п’ятницю він мені нові штани купляє.

Уляна:- То це треба аж за вісім літ!

Стицько: - Яких ще літ? Літом – канікули! Я літом, щоб ти знала, в штанах не ходжу, в а в шортах. А на ставку пузо грію взагалі - в плавках!

Уляна:- - Ну ти й правда, розум!...

А ти думала… Хе!..

Уляна:- От і думала, що ти дурний!

Стицько: - Я дурний?!

Уляна:- - Ти дурний!

Я дурний?

Уляна:- Ти дурний…

Дівчина: Пора вже розходитися.

Хлопець: Дякуємо господаря за гостину!

Господиня: Спасибі на добрім слові, приходьте ще.

Господар: Бувайте здорові. Переказуйте вітання своїм батькам.

Танець

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.