і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Виховна година: «Пам’яті жертв голодомору»

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Виховна година:

«Памяті жертв голодомору»

Мета. Ознайомити учнів із жахливими роками голодомору в Україні;

допомогти зрозуміти душевний стан авторів творів про голодомор.

Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи.

Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.

(Слайд 1) Вступне слово вчителя:

“Пекельні цифри та слова,

у серці б’ють, неначе молот,

немов проклятий оживе,

рік тридцять третій. (Слайд 2)

Голод…Голод (Слайд 3)

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах,

Сім мільйонів (Боже мій)

Не долічила Україна.

 

 - Чи знаєте ви, як пахне життя?

Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Заплющіть очі!

(Проношу поміж рядами хлібину.)

- Що ви відчули?

- так це пахне хліб…. Як тепло пахне хліб! (Слайд 4)

Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя. (Слайд 5)

Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба! 

Учень 1:

Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб - мир, любов, життя,

Хліб - це наша радість.

Мама зранку подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

Хліб - багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

Учень 2:

Йшли роки, мінялись люди,

Цінності губились.

Тільки хліб — незгубна цінність,

В ньому наша сила.

Хліб — усьому голова.

Хліб — як сонце, кажуть,

Хліб - це спокій, мир, життя.

Хліб - це справжня радість.

Вчитель: - А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба у вічі.

- Мова сьогодні йтиме про рік 1933... (Слайд 6)

Рік пам'ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР (Слайд 7)

Повідомлення про факти голодомору (Слайд 8)

Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 року по листопад 1933 року)

(Слайд 9)

Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже   25 тисяч – щодня.

Голодомор - бо голод був штучний, тобто організований тодішнім керівництвом для того, щоб зламати опір українських хліборобів, знищити український народ. Історики називають різні цифри жертв голодомору. Але всі вони страшні. У світі не зафіксовано голоду подібного тому. Тільки вдумайтеся: вимерло в нашому краї до 10 млн. людей. Традиційне українське село зі своїми звичаями було зруйноване.

( розгляд ілюстрацій) (Слайди 10, 11, 12, 13)

 Скрізь, як говорив Т. Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті - „хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Сценка мати з сином. (Слайд 14)

Мати. Жахом серце охопило, думи мозок виїдають:

як нагодувати сина, коли їжу відбирають?

Як сказати, щоб тримався? Як сказати, щоб не плакав?

Як сказати, що зостався без сестер він і без тата?

День пройшов… ми протримались! Ніч іде… мені тривожно,

знову я в душі вагаюсь чи прожити завтра зможем.

День, неначе рік минає, тягнеться… ми хочем жити!

Людей з десять в день вмирає, більше нікому тужити.

Вже в селі тепер нелюдно, вже ніхто не привітає,

лишень тихо і похмуро вулицями смерть гуляє.

Ось і я сиджу та плачу, та не плачу, просто сльози

і ховаюсь, щоб не бачив, мій синок зі страхом очі.

Встану вранці, помолюся, прошу Бога я щоднини,

перед образом стелюся, щоб урятувати сина.

Дасть Господь мені терпіння і піду я в поле з болем,

щоб знайти хоча б коріння так прожити день ми зможем.

Син

Другий день вже без сну, голод спать не дає,

я ослаб, та обов’язок кличе мене.

У родині моїй батька більше нема,

залишилась сестричка й матуся моя.

Не забуду ніколи, не забуду одвік,

я ось так, у 12 тепер чоловік.

Не лежу я у полі та в ігри не граю,

я тепер за родину відповідаю.

Тут сестричка чека, без упину ридає,

щоб поїсти дали вже не просить, благає.

А матусенька мовчки сидить у вікна,

з жахом бачить, що їжі удома нема.

Сидимо в темноті, тихо свічка горить…

(Відео (Слайд 15))

(Слайд 16)

Вчитель:

Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, що поклала в землю мільйони своїх синів і дочок? Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках.

Інформацію про голодомор 1932-33 років ретельно приховували, ув’язнюючи людей, які намагалися її поширювати.

(Слайд 17)

Учень 3:

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Учень 4:

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

(Слайд 18)

Учень 5:

Хтож села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Учень 6:

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

(Слайд 19, 20, 21)

Вчитель: Люди пухли від голоду, вимирали цілі села.  Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. А тисячі пудів хліба пріли, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції та чекали відправки до інших країн в якості гуманітарної допомоги. (Слайд 22)

(Слайд 23)

Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за

спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли».

(Слайд 24)

Хвилина памяті( запалимо свічку).

Давайте сьогодні згадаємо усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

(Слайд 25)

Учень 7:

Засвіти свічу на вікні.
Хай промінням сягне до зорі,
Хай освітить весь світ співчуттям.
Це збагни ти собі і затям.

Учень 8:
Засвічу у серці свічу.
І думками туди я мчу,
Де мільйони моїх братів
В смерть летіли по волі катів.

Учень 9:
Запалімо мільйони свічок!
Душі тих малих діточок
З болем з неба за нами зорять.
І німіють. Мовчать.

Учень 10:
Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся Земля:
Панахиду Вкраїна справля…

- Горить свічка пам' яті...

- Підведімося, схилімо голови й пом'янімо тих, кого забрав з життя голод.

(Відео (Слайд 26))

Вчитель:

  Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

« Квіти-незабудьки» (Слайд 28)

(діти прикріплюють на стенд з картою України .)

Молитва за Україну

Учень 11:

На Дніпрових кручах

У полоні мрій

Бачу я квітучий

Рідний образ твій.

Учень 12:

На зелених схилах

Стародавня Русь

Україно мила.

За тебе молюсь.

Учень 13:

Я молюся Богу

За дітей своїх.

За батьків стареньких.

За усіх святих.

Учень 14:

Боже мій єдиний,

Я, Твоє дитя.

Прошу Україні

Кращого життя.

Учень 15:

На Дніпрових кручах

У полоні мрій

Бачу я майбутній

Світлий образ твій –

Учень 11:

Вільна і багата,

Учень 14:

Горда, наче птах,

Учень 15:

Україна - мати

Знана у світах.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти