Виховна година : «До Дня Святого Валентина «

Опис документу:
Добрий день, дорогі друзі, студенти, шановні викладачі! Вітаю Вас у День Святого Валентина і запрошую на свято всіх закоханих. Допускаються на свято і ті, чиї серця ще не вразила стріла Амура, і тільки в мріях вони бачать своїх майбутніх принцес та лицарів. Бо немає такої людини, яку б обминуло це велике і всесильне почуття. Воно приходить у час юності й живе в серці до глибокої старості, бо як казав поет, «Любви все возрасты покорны»!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховна година : «До Дня Святого Валентина «

І. Вступне слово

Добрий день, дорогі друзі, студенти, шановні викладачі!

Вітаю Вас у День Святого Валентина і запрошую на свято всіх закоханих.

Допускаються на свято і ті, чиї серця ще не вразила стріла Амура, і тільки в мріях вони бачать своїх майбутніх принцес та лицарів. Бо немає такої людини, яку б обминуло це велике і всесильне почуття. Воно приходить у час юності й живе в серці до глибокої старості, бо як казав поет, «Любви все возрасты покорны»!

Кохання окрилює, воно кличе на подвиги, надихає на творчість.

Немає і не було такого поета, який не писав би вірші про кохання.

А які глибокі й благородні почуття виражені в народних піснях!

Як сказав великий знавець народної творчості Михайло Стельмах, « не має такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні, чи ніжністю струни, чи рокотом грому».

«Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи, - відзначив П.І. Чайковський, - я бачив такий народ, народ – музикант – це Українці».

І, звичайно, в безодній криниці українських народних пісень незліченна кількість про кохання.

То ж хай звучить ніжна, задушевна, чарівна, мелодійна лірична пісня.

Пісня: « Ніч яка, Господи! Місячна зоряна:

Вийди, хоч голки збирай.

Вийди кохана, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Ведучі: - А чи знаєте Ви, хто створив цю чарівну пісню?

- Одне можу сказати точно: він був закоханий.

- А ще точніше - закоханий поет Михайло Старицький.

Ось послухайте як народилася ця пісня.

Історія написання пісні:

«Ніч яка, Господи, місячна, зоряна.»

Влітку вродливий гімназист приїхав на канікули у село Гриньки. Якось одного дня пішов прогулятися у село до річки поблизу сусіднього села. Неквапно йшов левадою, вдихав на повні груди настої духмяних трав: запашного чебрецю, дикої м’яти… І тут почув, як ніжно, сумовито і так дзвінко співала на березі дівчина (спів за сценою):

Цвіте терен, цвіте терен,

Листя опадає:

Хто в любові не знається,

Той горя не знає…

Щирий спів полонив юнака. Подумав: співає гарно, то, мабуть, і така ж дівчина.

На дерев’яному помості побачив юну, тонкостанну, з чорною тугою косою дівчину, що стояла босоніж в білій вишитій сорочці, чорній спідниці, викручувала мокру білизну й наспівувала собі. Підійшов близько…

  • Добридень, дівчино!

Кароока озирнулася, тонкою чорною бровою повела, відповіла.

  • Добридень, паничу!

Михайлові дуже сподобалась дівчина. Стояв і закохано мовчки дивився на неї…

  • Як тебе звати?

  • Звуть мене Оксаною…

  • То запрошую тебе, Оксано, прийти на вечорниці.

  • Дякую. Я – сирота, немає в мене черевичків. Та й не гоже наймичці гуляти разом з паничами.

  • Може тоді увечері як поробите всю роботу, вийдете до гаю? Я хочу зустрітися, порозмовляти з вами, Оксано.

  • Не знаю, - тихо сказала і пішла не озираючись, струнка, вродлива.

А він усе стояв непорушно, дивився, як вона простувала стежкою до сусіднього села. Не міг очей відвести. Такого з ним ще не було ніколи. Цілий день не мав жодної хвилини спокою. Все в уяві бачив перед собою Оксану..

У вечері пішов до гаю. Там стояв під розкішним кущем калини, все виглядав…

Вона вибрала зручне місце між двома високими березами. До них, замріяна, притулилася й дивилася на панича, щоб не помітив її. Вона не раз чула від бабусі, що паничі освідчувались у коханні бідним дівчатам, а потім зраджували їх…

А ніч була напрочуд місячна, зоряна, ясна… Краса була невимовна, неповторна! Дівчина не вийшла зі своєї схованки на побачення, зажурена пішла з гаю.

З великої любові до дівчини, із щемкого болю нерозділеного почуття, місячної ночі Михайло Старицький склав вірш. Дав йому назву «Виклик».

Цей вірш вразив письменників, критиків, читачів своєю щирістю, ніжністю, витонченою формою.

Микола Віталійович Лисенко, родич і найближчий друг Михайла Старицького, створив до нього мелодію, і народилася пісня. У народі їй дали назву з першого рядка твору: « Ніч яка, Господи, місячна, зоряна».

  • Про кохання не говорять, про нього вже все сказано. Тож сьогодні будемо вдихати аромат закоханості, насолоджуватися романтичною музикою, цікавими і веселими конкурсами.

Х. – Але ж закохуються лише на весні.

Д. – Неправда

Х. - Закохується лише для насолоди

Д. - Не завжди.

Х. - Закохуються лише юні.

Д. - Не вірю.

Х. - Закохуються всі!

Д. - Згідна.

Він - Ось уже 17 сторіч поспіль закохані всього світу відзначають найромантичніше свято року – День св. Валентина. Цей день називають днем закоханих.

Вона: - Цього дня навіть повітря сповнене кохання. Амури поспішають поєднати пари, почуття яких перевірені часом, і допомагають зустрітися половинкам, які загубилися серед юрби.

А з чого, власне, усе розпочиналось?

Мудрець повідав істину людині:

«Кохання й миле серце – річ одна,

Як душі мудрі з розумом єдині,

Отак і їх ніщо не роз’єдна».

Він : - Отже із Днем св. Валентина всіх вас, із днем юності й кохання, молодості й краси! Кохайте і будьте коханими адже це і є щастя !

Вона: -А те, що це почуття ще й не має обмежень у віці, вам доведуть __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(художній номер)

Вона: Життя – це не букет розмаю,

А вічний бій і суєта.

Любіть любов, я вас благаю,

Вона велична і свята.

Є таємнича в неї сила,

Коли зіниці зацвітуть.

Любіть любов, вона – ті крила,

Які до щастя донесуть.

Милуйтесь сонцем і зорею,

Добра від вас ждуть матері.

Любіть любов бо легше з нею

Переживати тягарі.

Ходіть до добрих друзів в гості,

Образи грішникам простіть.

Позбудьтесь заздрості і злості,

Любіть любов, життя любіть.

Він : - Ми розповімо вам про виникнення цього чудового свята, Дня св. Валентина ( Валентинів день, день закоханих) – світське свято яке відзначається в деяких країнах щороку 14 лютого.

Романтична легенда про святого Валентина.

Християнського проповідника Валентина посадили в римську в’язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.

За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

У пам’ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» - це вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той хто отримує, повинен сам здогадатися від кого вони…

За церковною легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія ІІ Готського (ІІІ ст. від Р.Х.). Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною.

Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, який забороняв воїнам одружуватись. Валентин, незважаючи на цей указ продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув’язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою.

Священик оздоровив її, а після навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.

Але що найменше троє святих Валентинів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий – єпископом у Терні (Італія), третій жив у Єгипті приблизно у 100-153 рр. Останній був одним із кандидатів на пост римського єпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував достоїнства шлюбу як втілення християнської любові.

Вважається що день Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій ( на честь бога Фавна; за іншою версією на честь богині кохання Юнони), Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія І.

Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарля. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в’язниці віршовані любовні послання своїй дружині.

Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.

(Розкажемо вам як День св. Валентина відзначають у різних країнах)

  • Сьогодні День св. Валентина вийшов далеко за рамки суто католицького свята і став най улюбленішим святом у багатьох народів.

  • Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорослих.

Вони ходили від хати до хати і співали пісні про св. Валентина.

  • В Уельсі з дерева вирізали дерев’яні ложки й дарували їх своїм коханим 14 лютого. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означало : « Ти знайшов шлях до мого серця !»

  • На Сицилії існує таке повір’я якщо молода дівчина стоятиме біля вікна пів години перед сходом сонця напередодні дня св. Валентина і перший промінь паде на неї, то цього ж року вона вийде заміж.

  • У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте перший за того дівчина і вийде заміж.

  • В Англії існувало повір’я за яким перший мужина що його зустріла дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином – хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав’язаними очима.

  • Італійці у День св.. Валентина вважають своїм обов’язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають – «Солодким»

  • Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір’ям, лежать мощі св.. Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.

  • День св.. Валентина з особливо поширений серед молоді. Літні покоління сприймає його як чудернацьку примху « погано вихованих дітей та онуків» або як шкідливий імпортований звичай західної цивілізації.

  • Усіх святкових витівок, що їх на день св.. Валентина роблять досить – таки серйозні люди, перелічити просто не можливо. Це листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми і квіти! Як Ви гадаєте, чи здатна була «залізна леді», колишній держсекретар Америки Мадлен Олдбрайт обійти всіх учасників засідання Ради Безпеки ООН і вручити кожному з них по гарному подарункові із солодощами? Здатна – у День св. Валентина ! Чи можуть жорстокі Перуанську терористи дозволити побачення своїм заручникам із коханими? Так, лише в День св. Валентина.

  • Цей день в Україні почали святкувати не давно. Це свято співзвучне нашій ментальності, адже Українці з давніх-давен успадкували і пронесли любов до рідної землі, матері, коханої крізь усі роки і століття.

  • У цей день хочеться сказати комусь найщиріші у світі слова, освідчитись якщо не в коханні то бодай у приязні та симпатії. Адже сьогодні, як кажуть у народі, сам Бог велить це зробити .

(художній номер)

  • У такий день одних лише розмов про кохання замало. Потрібен турнір на честь , прекрасного кохання. А якщо турнір, то нам повинні лицарі. Звичайно ж у чоловіків є така сильна зброя що завойовувала, завойовує і буде завойовувати всіх жінок на світі. Це – компліменти.

  • В усі часи жінки хотіли чути, які вони гарні, розумні, ніжні, надзвичайні і т. д. Колись рицарі дамі свого серця присвячували поеми, співали серенади, їхнім іменем називали замки викарбовували ці імена на своїх щитах. Але ж в наш час жінки хочуть, щоб ними милувалися, захоплювалися їхніми красою і розумом. Отже починаємо турнір « В ім’я прекрасних пан».

  • Для участі в конкурсі необхідно чотири хлопці які вибирають собі по одній дівчині. Дівчата стають з одного хлопця дівчата стають з одного боку, а хлопці напроти них з другого боку. На кожний крок лицарі дарують дамі свого серця дарують комплімент, поки не підійдуть до неї перемагає той рицар, що не повториться, не помилиться і без павз виголосить найніжніші слова. Але є одна умова:

Перший - учасник буде говорити компліменти, пов’язані з рослинами …

Другий – компліменти пов’язані з тваринами …

Третій – пов’язані з неживою природою …

Четвертий – компліменти прикметники ….

Небо називають голубим ,

Сонце називають золотим,

Рідним – дім, безмежним морем,

Вічним – час, коротким – горе .

Називають істинним святими,

Захоплення, звичайно ж, роковими.

Як мені любов свою назвати,

Щоб нічого не прийшлося повторяти.

  • Ведучий: Це моя «валентинка» тобі . Прийми її як знак моєї поваги до тебе, адже лише в День св. Валентина прийнято дарувати листівку-сердечко з віршиком про свої почуття

  • Ведуча: Дякую тобі. У наших друзів також є можливість написати один одному записки з освідченням у коханні. У нас в залі працює пошта. Є спеціальна скринька до якої ви можете опускати свою «валентинку». В кінці свята ми роздамо вітальні листівки тим, кому вони адресовані.

  • «Валентинки», немов снігурі

Розлетяться по цілій землі.

Серед холоду й снігу зими

Нам несуть вони подих весни

І надію, і віру в серця,

Ти ж бо - мій,

Я – навіки твоя.

  • Ведучий:

Бережіть своє кохання, плекайте його, як плекає дбайливий господар виноградну лозу, адже кохати людину – це велике щастя і велика відповідальність, це готовність до самопожертви , це безмірне розуміння та бажання принести своїм коханням трепетну мить радості.

  • Ведуча:

Кохання – незбагненне почуття. Нажаль, іноді трапляється так, що воно наділяє милістю двох, а потім зникає. Обставини життя виявляються сильнішими. І з часом розумієш «Дякую за те, що це почуття було». Поети стверджують, що не буває нещасливої любові. Це завжди щастя та насолода.

  • Хлопець:

Мов зірка Полярна, крізь морок стоїть.

Твій образ ясний наді мною зорить.

Несе нас кохання довічна ріка,

З несмертного часу вона витікає.

В ній сльози розлуки, освідчень слова –

Одвічне кохання усіх порива.

Сьогодні ж кохання спинило свій бік,

Тобі воно, рідна, упало до ніг.

У ньому ридання і радості спів,

У пісні моїй всіх поетів порив,

В одному коханні – любов всіх часів.

Лунає музика: Чого ж вода каламутна,

Чи не хвиля збила?

Чого ж і я така смутна.

Чи не мати била?

Входить Наталка: говорить:

Мене мати тай не била ,

Самі сльози ллються.

Од милого людей нема,

Од нелюба шлються.

Спіши, милий, рятуй мене

Від лютої напасті!

За нелюбом коли буду,

То мушу пропасти!

(входить Петро, слухає слова підбігає до Наталки)

  • Петро: Я другої не любив і любить не буду.

Тебе ж моє любе серденько, по смерті не забуду.

  • Наталка: Коли б любив по-справжньому,

Т о б не мав цураться;

Не пустив би свою милу

Другому достаться.

  • Петро: Коли вірно Петра любиш,

Так живи для нього.

Молись Богу, моя мила,

Не страшись нікого.

Бог поможе серцям вірним

Пережити муки.

Душі наші з’єдналися,

З’єднайтеся й руки.

(Беруться за руки, він її обіймає, вона кладе голову на плече і виходять).

  • Дівчина: Для нас, жінок, любов в житті - усе…

В дівоцтві більше мрієм, як мужчини,

ми про любов про ніжний світ дитини,

що нам колись заміжня принесе.

  • Юнак: Любов щаслива – радісна вона,

Любов обдурена – і дівчина ридає,

Немов сумна, обірвана струна,

Любов не прийнята – вона мовчить, страждає.

  • Дівчина: Чому буває так, що той, кого ти любиш,

Кохає іншу чомусь, а вона,

Що довела твою любов до згуби,

Про власне щастя навіть і не зна?

  • Дівчина: Чому буває так, що інший не поганий,

Можливо кращий навіть, хто те зна,

На тебе молиться, але він не коханий,

Не він у мріях човником зрина?

  • Дівчина: Кому що випаде… неначе в лотереї!!!

  • Юнак: А ти іди проти долі своєї!

А ти люби. Та так, щоб бурі крила

Любов дала на трудному путі.

  • Юнак: І не розділена – вливала в серце сили,

Ніким не прийнята – підносила в житті.

(Л.Забашта)

Виконується пісня «Коли любить»

Дівчина: Що робити закоханим,

Коли зріє любов безотвітна

Коли гостем непроханим

Вона в серці червоне квітне

Хлопець: Я одні лиш ліки знаю,

Вони здавна – поезія – звались.

Помагали вони не дуже,

Але ними усі лікувались…

(На екрані портрет Т.Г. Шевченка, можна продемонструвати його малюнки із його життя

Чол. Голос: Вогні горять, музика грає,

Музика плаче, завиває,

Алмазом добрим, дорогим

Сіяють очі мелодії.

І всі регочуть ся, сміються,

І всі танцюють. Тільки я.

Неначе заклятий, дивлюся

І нишком плачу, плачу я,

Чого ж я плачу? Мабуть шкода,

Що без пригоди, мов негода,

Минула молодість моя.

Жіночий голос: Ти омріював не раз любов

Дорогої, жданої дружини,

І їй, Тарасе, не знайшов,

Мрію ту проніс до домовини…

Йшла на панщину в гіркій журбі

Спів твоїх дитячих літ - Оксана,

Усміхнувшись на ввесь вік тобі,

Й нести хала в серці в тебе рана.

Чол. голос: Покохайте її,

Ту, що я покохати не зміг.

Поцілуйте її,

Ту, яку я не зміг цілувати…

(В.Коротич)

Ведуча: Поет, професор, літературознавець Степан Андрійович Крижанівський на 91-році життя зізнався: «Вдячний долі, що зустрів колись юну дівчину, яка полонила, збентежила мене. Її образ і досі живе в спогаді моїм у рядках пісні «Берізка».

Ведучий: (читає на пам’ять слова пісні)

Кожен вечір дожидаю –

Вийдеш ти чи ні?

Кожен вечір виглядаю

У далечині.

Бачу: в білому убранні

Край твоїх воріт

Хтось в неясному смерканні

Все стоїть, стоїть.

Чи не ти мене чекаєш

В серці самоти?

Я лечу і повертаю –

Ні, не ти, не ти…

Край воріт сумна і мила

В білому вбранні

Жде мене берізка біла

У самотині.

Скільки раз імла вечірня

Маяла крильми

Стільки раз берізка біла

Виглядала з тьми1

Ти ж десь довго забарилась,

Не вернулась в дім.

Та берізкою зосталась

В спогаді моїм.

Хлопець: Шануємо щирий дар любові,

А особливо по літах.

Любов – не шепіт у садкові.

Дівчина: (і шепіт теж)

Хлопець: І не зітхання при зірках.

Дівчина: (зітхання теж)

Хлопець: Крізь дощ і сніг моя хороша

Життя пройти нам аж до меж.

Дівчина: Любов як пісня прехороша,

А пісню легко не складеш.

Хлопець: Кохати – це значить кохання творить,

То будьмо ж достойні цього покликання.

Дівчина: Нехай до останку в серці горить.

Разом: Безсмертний вогонь Боротьби і Кохання!

16

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»