Сьогодні о 18:00
Кабінет психолога:
«
Здатність до саморегуляції – основа духовного розвитку. Нові інструменти й підходи
»
Взяти участь Всі події

Відомі люди "Всесвітній павук - Тім Бернерс-Лі"

Різне

Для кого: Дорослі

23.04.2021

101

3

0

Опис документу:
Всесвітній павук - Тім Бернерс-Лі Сер Тімоті Джон Бернерс-Лі відомий як винахідник Всесвітньої Павутини і керівник Консорціуму World Wide Web (World Wide Web Consortium), який спостерігає і контролює розвиток Інтернету. Джерело: http://iomn.net
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Сер Тімоті Джон Бернерс-Лі відомий як винахідник Всесвітньої Павутини і керівник Консорціуму World Wide Web (World Wide Web Consortium), який спостерігає і контролює розвиток Інтернету.

Він народився в Англії в сім'ї з міцними патріархальними традиціями. У дванадцять років Тім пішов до школи - не простої, а дуже престижної: приватна Emanuel School в Лондоні. Після школи був Королівський коледж Оксфордського університету, який Бернерс-Лі з відзнакою закінчив у 1976 році за спеціальністю "фізика".

Там же, в коледжі багатообіцяючий фізик всерйоз захопився комп'ютерами. У той час суспільство ставилося до цих пристроїв з винятковим шануванням. Строгі викладачі не допускали й думки про те, що хтось може використовувати їх для розваг. А тут якийсь пустотливий студент в неурочний час грає в іграшки майже що у вівтарі науки! За цей проступок Тіма позбавили доступу до комп'ютера в лабораторії ядерної фізики. Розповідають, що щось подібне сталося колись і з іншим недбайливим студентом. Його звали Білл Гейтс.

Тім не змирився з відлученням від пристрою, до якого палав пристрастю. Ця пристрасть генерувала потужний творчий порив, і хлопець сконструював свій власний персональний комп'ютер. Він купив задешево старенький телевізор, роздобув за подібною ціною чіп-знакогенератор і виклав цілих дві стипендії за мікропроцесор. Для клавіатури придався калькулятор, знайдений на смітнику. Кілька днів роботи - і електронний "Франкенштейн" прикрасив кімнату студентського гуртожитку, зробивши її популярним місцем тусовок.

Закінчивши коледж, Тім Бернерс-Лі приймається шукати своє місце в житті. Два роки він служить у фірмі, що поставляє в англійський регіон телекомунікаційне обладнання. Рік протримався в іншій компанії, займаючись розробкою багатозадачних операційних систем і драйверів під периферійне устаткування. А влітку 1980 року Тіму раптом захотілося більшого розмаху і він відправляється в континентальну Європу.

Там він підписує піврічний контракт з Європейським центром ядерних досліджень (CERN) і стає консультантом з розробки програмного забезпечення. Женева так йому сподобалася, що майбутній творець "павутини" затримався в Швейцарії надовго.

Одного разу не заради слави, а для душі Тім написав невелику програмку і назвав її "Enquire". На нашу мову це слово можна з натяжкою перекласти як "записна книжка" або "довідник". Але по суті ця програма була першою в світі гіпертекстовою базою даних. Саме в ній втілилася концепція майбутньої Всесвітньої Павутини.

Однак одна-єдина програма, навіть найгеніальніша, не могла стати основою цілої глобальної мережі. Повернемося в недалеку історію. Слово "гіпертекст" вперше було вимовлено ще в 1945 році американцем Ванневаром Бушем. А сама ідея павутини зародилася в лабіринтах Пентагону.

Коли Радянський Союз запустив перший штучний супутник Землі, міністерство оборони США поставило перед американськими вченими завдання розробити таку структуру зв'язку, що продовжувала б функціонувати і після ядерного удару і руйнування всіх інших комунікацій. Головне: ця структура не повинна була мати центру. Це означало, що потрібно створити не дерево зв'язку, а мережу, і притому влаштувати її так, щоб пакети даних передавалися з вузла на вузол як "гаряча картоплина" і тільки на останньому вузлі збиралися в конкретне повідомлення. Під цю роботу була організована Передова науково-дослідна асоціація Пентагону (скорочено ARPA). Вона почала "видавати" результати в першій половині шістдесятих років. Приблизно тоді почала плестися і перша глобальна мережа - ARPANET.

Вона зовсім не була схожа на сучасну Всесвітню Павутину. По-перше, мережа залишалася незручною для користувача, а по-друге, перші комп'ютери багато в чому розчаровували. Однак сама глобальність, можливості, надані мережевим обміном, давали чимало переваг, і Мережа стала рости і розширюватися.

Ось тут і стала в нагоді програмка "Enquire". З 1984 року Тім Бернерс-Лі займається проблемою обробки і надання результатів наукових досліджень в режимі реального часу. Допомогла "Записна книжка". У 1989 році був створений стандарт мови гіпертексту (NTTML, тексту з вбудованими посиланнями). Тіму в цій роботі допомагали студенти: адже розплутувати нитки текстів та вузликів перехресних посилань поодинці йому довелося б дуже довго! Один зі студентів - Роберт Каілліагу  - виявився напрочуд кмітливим. Незабаром команда "World Wide Web" (WWW) була перетворена в окремий проект. Три букви "дабл ю" стали символом універсального інформаційного простору.

Восени 1990 року Бернерс-Лі закінчив роботу над першими "веб-сервером" і "веб-браузером". Нові рішення дозволяли додати до тексту зображення і звук, а також полегшити користування Мережею і приєднати до неї електронну пошту.

Влітку 1991 року Європа об'єдналася з Америкою, коли проект "WWW" влився в Internet.

Боротьба між Старим і Новим Світом за сучасну інформаційну технологію згасла, ледве спалахнувши, коли Тім Бернерс-Лі переїхав до Сполучених Штатів. З 1994 року він очолює кафедру в Массачусетському технологічному інституті і одночасно керує міжнародним консорціумом WPC, що фактично є Палатою стандартів Всесвітньої Павутини.

Слід зазначити, що Internet, як і всяка справа, має три джерела: уже згадувані тут ARPANET, HTML (створений Бернерсом-Лі) і мову програмування JAVA. Ідея цієї мови належить співробітникам фірми SUN, a розроблявся вона для чисто утилітарних цілей - програмування побутових чайників і тостерів. Але поступово проект накопичив безліч рішень, що дозволили використовувати JAVA для створення додатків, що працюють в Мережі. Визначальним фактором універсальності JAVA виявилася її незалежність від типу комп'ютера або операційної системи і здатність виконувати додатки, що фізично розташовуються на різних комп'ютерах, як єдину програму. Це означає, що фактично всі програмісти пишуть одну і ту ж програму і кожний з них створює свій власний додаток, який при необхідності може бути затребуваний або надовго забутий.

А як же творець "цвяха" Internet - "записника"? Він живе замкнуто й не балує увагою журналістів. Тім, його дружина Ненсі Карлсон і двоє їхніх чарівних дітей мешкають на відокремленій віллі в англійському стилі, сам вигляд якої нагадує англійську ж прислів'я: "Мій дім - моя фортеця". Тім досі вважає себе "стовідсотковим американцем", хоча якось зізнався, що американські масштаби і розмах гнітюче діють на його острівний менталітет.

Ходять чутки, що говорить він надзвичайно швидко і встигнути за його думкою абсолютно неможливо. Ще коли Тім жив у Женеві, його швейцарські колеги стали звертатися до нього виключно по-французьки, щоб злегка знизити темп розмови. А ще він незнищенний гуморист. Об'єктом його зневажливих жартів часто стає він сам. Одного разу він читав лекцію перед величезною аудиторією, і з комп'ютером несподівано виникли проблеми. Тім впорався з ними і як би між справою вимовив: "Хіба стояв би я тут перед вами, якби все і так працювало як треба?".

Король гіпертексту заможний, але не гіпербагатийт. У деякому роді він навіть протистоїть комерціалізації глобальної Мережі. Його цікавить сама Мережа, а не її використання.

А Всесвітня Павутина вже плететься за власними законами. Вона сплітається у витончені мережива і руйнується під вітром часу. В одному зі своїх інтерв'ю Бернерс-Лі зізнався, що "майже фізично страждає від лавиноподібного сміття в Мережі". Так, можливо, Мережа і подібна новому Дикому Заходу, щот потребує своїх шерифів, як зазначив авторитетний Internet Magazine, але цим шерифом має стати Час. Той багатолике Час, який володіє неймовірними властивостями, і, перш за все, здатністю подовжувати свою тривалість прямо пропорційно кількості отриманої інформації. Це означає, що Мережа, що збільшує обсяг інформації, вміщає в одиницю часу, подовжує якщо не фізичне, то свідоме життя людини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.