Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

Видатні люди "Софія Ротару"

Мистецтво

Для кого: Дорослі

24.04.2021

84

2

0

Опис документу:
Софія Ротару народилася 9 серпня 1947 року в селі Маршинці Чернівецької області в багатодітній родині. Виросла на народних піснях, знала усі мелодії, що звучали по радіо. Співати почала з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі, хоча мрія співати в останньому не збулася.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Софія Ротару народилася 9 серпня 1947 року в селі Маршинці Чернівецької області в багатодітній родині. Виросла на народних піснях, знала усі мелодії, що звучали по радіо. Співати почала з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі, хоча мрія співати в останньому не збулася.

У юності займалася в драмгуртку, співала народних пісень в художній самодіяльності, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах. Твердо вирішивши стати артисткою, у 1964 році вступила, і в 1968 році закінчила Чернівецьке музичне училище. У 1964 році Софія уперше виступила на сцені Кремлівського Палацу З'їздів.

Після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Анатолієм Євдокименком, студентом Чернівецького університету й одночасно сурмачем у студентському естрадному оркестрі, співачка вирішує випробувати свій талант у якості солістки естрадного оркестру. Звичайно ж, вона продовжувала виконувати і народні пісні, що дотепер займають головні місця в її репертуарі. У 1968 році С. Ротару стала лауреатом IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Софії (Болгарія), одержавши золоту медаль за виконання української народної пісні "На камені стою" і молдавської "Люблю весну", а також "Степом, степом" А. Пашкевича і "Валентини" Г. Георгіце (присвячена жінці-космонавту Валентині Терешковій). У зоряному майбутньому молодої артистки тоді вже не сумнівався ніхто. У той же час Ротару починає викладати теорію і сольфеджіо в Чернівецькому культосвітньому училищі, а у 1974 році закінчує заочне відділення Кишинівського державного інституту мистецтв.

У 1971 році Ротару знялася в головній ролі в музичному телефільмі "Червона рута", названому так за піснею, що звучала у картині, талановитого композитора В. Івасюка, з яким у Софії склалася плідна творча співпраця. Однойменно був названий і вокально-інструментальний ансамбль, сформований Ротару й Євдокименко при Чернівецькій філармонії (Анатолій, який закінчив пізніше режисерський факультет Київського інституту культури, став потім режисером-постановником усіх концертних програм Софії). З "Червоною рутою" Ротару починає свої виступи по всій країні. Вона створює свій унікальний стиль, що характеризується тонким і гармонічним змішанням народного мелосу і сучасних естрадних ритмів. Її відкрита, експресивна, піднята манера виконання, оптимізм і ліричність (не позбавлені і драматичні ноти), хвилюючий голос, яскрава зовнішність скоряють слухачів усіх віків і національностей.

Музично-акторське дарування Ротару вшановане чисельними нагородами і преміями: У 1973 році в Болгарії на ко нкурсі "Золотий Орфей" Ротару одержала Першу премію за виконання пісень "Моє місто" Є. Доги і "Птах" Т. Русєва та Д. Дем'янова, у 1974 році в Сопоті завоювала Другу премію за виконання польської пісні з репертуару Халіни Фронцковяк "Хтось" (російський текст А. Дементьєва). У 1973 році вона стає заслуженою артисткою УРСР, у 1983 - Народною артисткою Молдавії, а в 1988 - народною артисткою СРСР. Нагороджена орденами "Знак пошани" (1980), "Дружби народів" (1985), "За заслуги" і "Св. княгині Ольги". Лауреат премії ім. Островського (1976), Ленінського комсомолу (1978), ім. К. Шульженко (1996), "Овація" (2000), "Людина долі-2000" та ін.

Як говорить сама Софія Михайлівна, її душа - у піснях.

"Пісня для мене - маленька новела зі своїм світом почуттів, драматургічним ладом, героями..."

Такими новелами стали для неї пісні В. Івасюка ("Водограй", "Два перстні", "Пісня буде поміж нас"), А.Бабаджаняна ("Поверни мені музику", "Твої сліди"), Є.Доги ("Моє місто"), А. Мажукова ("Червона стрілка"), Е.Мартинова ("Яблуні в цвіті", "Лебедина вірність", "Балада про матір"), М.Блантера ("Вороги спалили рідну хату"), Д.Тухманова ("Родина моя", "Дамо земну кулю дітям").

У 80-і року Ротару, продовжуючи експерименти з естрадною стилістикою, працює з В.Матецьким ("Лаванда", "Луна, Луна, цветы, цветы", "Было, было, было и прошло"), Ю.Саульським ("Осіння пісня"), Є. Птичкиним ("Присвята") і навіть бере участь у спільному проекту з Д.Тухмановим і групою "Машина часу". У 70-80-і роки на фірмі "Мелодія" у Ротару виходять вінілові платівки: "Червона Рута" (1972), "Софія Ротару" (однойменні - 1974, 1975, 1980, 1981), "Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару" (1975, 1977), "Ніжна мелодія" (1985), "Монолог про любов" (1987), "Золоте серце" (1988) та інші, випускаються диски також за рубежем.

У 90-і роки Ротару продовжує активну сценічну діяльність, бере участь у "Пісні року", випускає компакт-диски ("Хуторянка", 1995, "Люби мене", 1998, збірники кращих речей, перевидання), записує нові пісні (з останніх - "Не запитаєш" В. Матецького), готує нові концертні програми. Остання на даний момент - "Життя моя - моя любов" - присвячена 30-річчю сценічної діяльності.

Окрім фільму "Червона рута", Софія Ротару знялася в картинах "Пісня буде поміж нас", "Монолог про любов", у головних ролях художніх фільмів "Де ти, любов?", автобіографічному фільмі "Душу", брала участь у декількох музично-документальних стрічках.



Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.