Видатні люди "І.Карпенко-Карий (Тобілевич)"

Мистецтво

Для кого: Дорослі

24.04.2021

86

4

0

Опис документу:
Любов'ю до театру І.Тобілевич значною мірою завдячує матері - Євдокії Золотницькій. Вона була кріпачкою-покоївкою в панів Золотницьких, аж поки її не покохав прикажчик Карпо Тобілевич і не викупив з кріпацтва. Золотницькі любили театр, і часто брали з собою на вистави покоївку Дуню. У неї була виняткова пам'ять, тому вона вивчила всю "Наталку-Полтавку", і не тільки слова, а й наспіви пісень.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Корифей українського театру - і просто цікава людина.

Любов'ю до театру І.Тобілевич значною мірою завдячує матері - Євдокії Золотницькій. Вона була кріпачкою-покоївкою в панів Золотницьких, аж поки її не покохав прикажчик Карпо Тобілевич і не викупив з кріпацтва. Золотницькі любили театр, і часто брали з собою на вистави покоївку Дуню. У неї була виняткова пам'ять, тому вона вивчила всю "Наталку-Полтавку", і не тільки слова, а й наспіви пісень. Слух і голос мала чудові, вміла захоплено й емоційно розповісти - не дивно, що й діти "захворіли" театром. А її дітьми були, окрім Івана, що пізніше взяв псевдонім Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті - ціла плеяда корифеїв українського театру.

У 14 років Івана Тобілевича батьки забрали з гімназії і віддали працювати до канцелярії в Єлисаветграді. Атмосфера чиновництва (карти, горілка, хабарі) так гнітюче подіяла на хлопця, що той незабаром втік додому, пройшовши пішли 50 верст.

Молодий Іван Тобілевич, скінчивши чотирикласну школу в місті Бобринці, заради шматка хліба мусив поступити до губернської канцелярії як урядовець. Але справа українського театру не переставала хвилювати серце молодого чиновника. З Бобринця Іван Тобілевич ішов до Єлисаветграда пішки шістдесят верст, щоб побачити видатного англійського трагіка Олдріджа, який грав того вечора в трагедії Шекспіра "Отелло". Так само не боявся він ні труднощів дороги, ні інших невигод, коли в Єлисаветграді гастролювали столичні російські трупи за участю першорядних артистів.

Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді, І.Тобілевич був єдиним, хто рівно і приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану і не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п'єс.

Власті вважали І. Тобілевича особою неблагонадійною. 4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря єлисаветградської міської поліції. Пізніше І. Франко влучно скаже з цього приводу, що царський уряд втратив тоді поліційного пристава І. Тобілевича, а Україна придбала драматурга І. Карпенка-Карого.

Все життя І.Карпенко-Карий товаришував з Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом організовували драматичний гурток і створювали театр корифеїв. Кропивницький, сам непоганий музика, учив Тобілевича грати на скрипці.
Коли у 1883 році до Єлисаветграда прибула трупа М.Старицького, вони почали активно співпрацювати на сцені: Карпенко-Карий грав у п'єсах Кропивницького, а той - у п'єсах Тобілевича.

Якось Іван Тобілевич, тоді ще молодий і нікому не відомий чиновник поліції, плив пароплавом до Києва і познайомився там з кобзарем Остапом Вересаєм. Вони довго говорили про життя. Так почалася дружба між двома видатними представниками української культури.

Іван Карпович, як і вся сім'я Тобілевичів, дуже любив Шевченка. Коли з ініціативи Марка Кропивницького було організовано аматорський гурток, однією з перших вистав була п'єса Шевченка "Назар Стодоля", в якій Іван Тобілевич грав Назара, його дружина - Софія Тобілевич - Галю.

У пам'ять великого поета дітям своїм він дав імена героїв п'єси - Назар і Галя, а другу дочку назвав Ориною - іменем героїні з поеми "Невольник". Для псевдоніма Іван Тобілевич теж взяв ім'я одного з головних персонажів "Назара Стодолі" - Карого, роль якого, після Кропивницького, він виконував з великою майстерністю.

Більшість письменників входять в літературу з поезії. А Карпенко-Карий почав як прозаїк: його першим твором було оповідання "Новобранець".

І.Карпенко-Карий сідав писати п'єсу тільки повністю "виносивши" її в голові. Але коли вже сідав (здебільшого вночі), то писав "запоєм", не помічаючи нічого навколо.
Якось він мало не спалив хату: курив, пишучи, і кидав недопалки позад себе. Вони потрапили на папери. Письменник звернув на це увагу тільки коли в хаті було аж темно від диму.

Джерела своїх творів Іван Карпенко-Карий брав з життя. Так, "Мартин Боруля" - ні що інше, як історія його батька, Карпа Тобілевича, який довгі роки вів судову справу про повернення творянства, але йому відмовили, оскільки в даніх паперах він писався Тобілевич, а в нових - Тобелевич. "Батькова казка", "Підпанки", "Чумаки" написані за оповідями батька. "Сто тисяч", "Хазяїн", "Бурлака", "Суєта" - результати спостережень самого автора.

Іван Карпенко-Карий любив сам грати головних героїв своїх п'єс. Його улюбленими ролями були Мартин Боруля і Калитка.

Магнат Терещенко упізнав себе у головному герої "Хазяїна" і пропонував авторові шалені гроші за вилучення з тексту кількох деталей, змальованих "з натури". Карпенко-Карий відмовився. Але судячи з подальшої меценатської діяльності Терещенка, п'єса таки справила на нього вплив.

 




Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.