Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Усний журнал для учнів 3-4 класів «По всім світі йде стрілецька слава»

Зал. На передній стіні портрет Т. Г. Шевченка, прибраний вишитим рушником. Поруч національна символіка, портрети діячів стрілецького руху. Заходять хлопчики маршовим кроком з піснею «Гей, там на горі Січ іде», стають півколом.

Дівчинка. Січ… Звідкіля вона взялась?

Хто такі січовики?..

Ось про це піде сьогодні мова.

Ведуча. Розпочинаємо усний журнал «По всім світі йде стрілецькая слава» під девізом «Україна завжди прагнула до волі» (Вольтер)

Перша сторінка – Галицька Січ

Ведучий. Хто не чув про звитягу, хоробрість. Мужність і силу козаків Запорізької Січі? Оспівані вони в кобзарських думах, народних піснях.

Ведуча. В Січі панував патріотичний дух. І цей дух проник проник в Галичину і на Буковину. І почали створюватись товариства «Січ». Спочатку це були рахунково-пожежні товариства. Раз товариство носило назву «Січ», то його члени іменувались січовики. Січовики пожежну службу виконували дуже точно, рятуючи все. Що горіло і цим самим викликали повагу до себе людей.

Ведучий. Через те товариства «Січ» швидко набували великої популярності. А перше таке товариство «Січ» виникло в селі Завалля Снятинського повіту 5 травня 1900року з ініціативи журналіста, посла до австрійського парламенту Кирила Трильовського, який народився 6 травня 1864 року в селі Богутин Золочівського повіту.

Кирило Трильовський – автор пісні «Гей, там на горі Січ іде». З часом К. Трильовський став генеральним отаманом всіх товариств «Січ»

Ведуча. У 1912 році самостійні товариства об’єдналися в Український січовий Союз. У 1914 році вже нараховувалося 916 січей. Січовики носили через плече синьо-жовті стрічки з написом «Січ». Прапори теж синьо-жовті. Кожен січовик носив медаль з зображенням Т. Г. Шевченка. Все це приваблювало молодь.

Ведучий. Чим же займались «Січі»? Кожна «Січ» мала свою читальню і бібліотеку. На січових курсах у повітових містах вчилися січовики пожежних рахункових вправ, січових пісень, січового танцю «Аркан».

Серйозно зверталася увага військово-патріотичному вихованню.

З метою військового навчання учні львівських середніх шкіл у 1911 році створили таємний гурток «Пласт». Засновниками і провідними діячами цієї організації були майбутні старшини українських січових стрільців: Петро Франко (син Івана Франка), Роман Сушко, Олена Степанівна та інші.

Ведуча. Січі організовували свята, так звані фестини з рахунковими та пожежними вправами, співали, танцювали. Проводились і крайові Січові свята – так звані Здвиги. Найкращим Краєвим Січовим святом був Краєвий Здвиг у Львові 28 червня 1914 року, в якому взяло участь понад 35 тисяч січовиків і соколів (були ще товариства із назвою «Сокіл»).

Цей Здвиг присвячувався 100-ій річниці від дня народження Великого Кобзаря.

Величавий похід з прапорами перейшов ціле місто у взірцевім ладі і бодрій поставі, а безліч народу вітало квітами та вигуками «Слава». Особливо цікаво було, коли на площі демонстрували свій вишкіл озброєні відділи стрілецьких організацій.

Ведучий. Мабуть, ніхто з них не гадав, що незабаром – буквально через 2-3 місяці – доведеться демонструватися свою силу і вміння на полях битв першої світової війни.

І саме товариства «Січ» послужили базою для формувань легіону Українських Січових Стрільців влітку 1914 року.

ІІ сторінка

Ведуча. Друга сторінка – Українські Січові Стрільці – відважні захисники рідного краю.

( розповідь веде вчитель)

ІІІ сторінка

Ведучий. Третя сторінка – стрілецька пісня.

1 – й учень. Не перелічиш зруйнованих стрілецьких цвинтарів, не перелічиш усіх місць скорботи. Здавалося – зникне навіки слід по славному стрілецтву. Ба ні – залишилось у народі те, чого вбити не можна – стрілецька пісня.

2 – й учень. Ожила вона нині. Зрештою не вмирала ніколи. Завдяки пісні сталося те, в що багато людей уже й не вірили: вернулися до нас стрільці січовії.

1 – й учень. Стрілецькі пісні – це наш великий скарб. Веселі і жартівливі, глибоко ліричні й задушевні, сумні й трагічні, вони не давали забути, хто ми.

2 – й учень. Стрілецька пісня створювалась здебільшого професіоналами, серед яких можна назвати таких визнаних композиторів: Левко Лепкий, Роман Купчинський, Михайло Гайворонський та інших.

1 – й учень. Минули десятиліття, але стрілецькі пісні є і будуть невмирущим пам’ятником славного минулого.

( Учні виконують стрілецькі пісні).

1. Ой видно село. (Слова і музика Левка Лепкого)

2. Ми гайдамаки.

3. Залізна острога. (Слова і музика Романа Купчинського)

4. Розпрощався стрілець.

5. Подай, дівчино, руку на прощання. (Слова і музика Романа Купчинського)

6. Гей, ви стрільці січовії.

7. Гей, зі Львова до Мукачева.

8. Їхав стрілець на війноньку. (Слова і музика Михайла Гайворонського)

9. За Україну. (Слова Вороного, музика Ярославенка)

IV сторінка

Ведуча. Четверта сторінка – поезія, стрілецький гумор.

1 – й учень. Та хіба тільки композиторів мав легіон українських січових стрільців. Були тут художники, письменники, поети. Ось вони незабутні поети: Богдан Лепкий, Юрій Шкрумеляк, Олесь Бабій, Василь Бобинський, Михайло Курах, Роман Купчинський та інші.

2 – й учень. Українські січові стрільці були життєрадісними, дуже любили свій рідний край, народ. Вони вміли добре воювати і вміли добре проводити вільний від бою час. Особливо славився серед них стрілецький гумор. Ось послухайте:

Стрілецький гумор.

  1. Орієнтація.

  • В якому напрямі ми ідемо?

  • На полудне.

  • Добре! По чім це пізнаєте?

  • Бо мені зараз тепліше.

2. Військова тайна.

  • Слухайте стрілець Гичка, що то є військова тайна?

  • Військова тайна є тоді, голошу слухнено, як я йду другий раз по обід.

3. З розмови.

  • Як ви попали в Стрільці?

  • Я вступив до стрільців, як доброволець. То було так: я оженився у липні, а війна вибухнула в серпні. Я, знаєте, люблю спокій, тому пішов на війну.

4. Війна і кіно.

  • Яка різниця між війною і кіно?

  • Нема різниці, бо так у кіні, як на війні, найкращі місця позаду.

5. Ясно.

  • Стрілець Редька! Умієте плавати?

  • Вмію.

  • А де ви навчились?

  • У воді.

6. Кіннота.

  • Давали ви, пане Гичка, коневі вівса?

  • Давав.

  • А хто бачив?

  • Другий кінь.

7. Пошана.

  • Чому редовик не віддав почести тому четареві, який переходив коло нього?

  • Пане сотнику, то мій брат.

  • Все одно! Навіть, коли б це був і батько, треба і його пошанувати.

8. Все останній.

  • Стрілець Кулька, коли ви народились?

  • 31 грудня.

  • Ей, Кулька, Кулька! Ви все мусите бути останнім.

( Учні читають напам’ять вірші січових поетів).

Матері.

1. Мамо, мамо! 2. Чорний ворон 3. Мамо, мамо!

Чорне око Сумно кряче, Перли росли –

Так зловіщо, Краля мавка Падуть мертво

Так жорстоко, Слізно плаче, На покоси,

З пітьми на мене глядить. Сонце землю червонить. За горами в’ється дим.

4. Сумно, тужно 5. Мамо, мамо! 6. Мамо! Чому

Грають дзвони, Хтось ридає… Чорне око –

Хтось співає Хтось родиться, Так зловіщо,

Антифони, Хтось конає… Так жорстоко

Гомін, крик і зойк за ним… Чи я піду кровцю лить?.. З пітьми на мене глядить?..

Михайло Курах.

Пише стара мати.

Пише стара мати,

пише приїжджати

чим скоріш додому.

Що робити, що почати

мені молодому?

Ой ходжу я, блуджу,

білим світом нуджу

з вечора до рана.

Хіба піду та потруджу

пана отамана.

Гарно приберуся,

остро поклонюся,

тай просити стану:

«Пусти, батьку, до матусі,

най на хоч гляну»

Пан отаман моргне,

сиві вуса торгне,

походить, подише,

далі книжечку розгорне,

дозвілля напише.

Поїду до свої

матусі старої

на одну годину,

а до свої миленької

на цілую днину.

Поїду до свої

матусі старої,

щоб поклін віддати,

а до свої миленької,

щоб поцілувати.

Р. Купчинський.

За Збруч

Нехай, нехай лишаєм вам

Степи, поля, своїх батьків:

Нехай ще раз прийдеться нам

Під крик і регіт хижаків

Кидати нам героїв край –

Нехай!

Нехай гуляє тут ще раз

Кривавий меч грізних катів.

Та знайте, ви! Ще прийде час –

Кайдани знов зітре наш гнів!

З руїни вільний встане край.

Нехай!

Олесь Бабій.

Виступ гостей, запрошених на свято.

Усний журнал закінчується виконанням пісні С. Чарнецького «Червона калина».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн