Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Вшановуємо пам’ять

Тараса Шевченка.

Усний журнал

Мета. Глибше ознайомити дітей із життям та творчістю Шевченка-художника; розвивати навички виразного читання, зв’язне мовлення учнів, читацький інтерес; виховувати повагу до геніального сина України – Т.Г.Шевченка та любов до рідного краю.

Обладнання. Святково прибраний зал: портрет Тараса Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка його творів, малюнків; виставка дитячих робіт.

І сторінка

Народні співці України

Вчитель. Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Ці слова належать геніальному сину України Т.Г.Шевченку. Написані багато років тому, актуальні і сьогодні. Вони звучать, як заклик до вас, діти.

Т.Г.Шевченко – видатний мислитель, великий поет, художник. Творчість Шевченка – це невичерпне джерело, дорогоцінна скарбниця для всіх нас, хто любить Україну, її народ.

З давніх-давен людям відоме « дерево життя». Це гілочка, на якій ростуть три листочки:

1-символ минулого часу;

2-символ сучасності;

3-символ майбутнього часу.

Це свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасності і майбутнього.

Все навколишнє – це наслідок минулих подій, а в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє. Отже, щоб бути освідченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його культуру.

М.Рильський писав: « Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани».

Саме тому сьогодні ми згадуємо кобзарів України і великого сина українського народу, нашого Великого Кобзаря – Т.Г.Шевченка.

  • Хто ж такі кобзарі? Звідки пішла така назва?

Учні.

  1. Кобзар – український народний музикант і співець, виконавець народних пісень і дум, які супроводжувалися грою на інструменті, що називався кобзою. Від назви інструмента й пішла назва « кобзарі».

  2. Кобза – це давній, струнний, щипковий музичний інструмент. Ще кобзу називають бандурою. На кобзах у минулі часи виконували пісні кобзарі. І в наш час кобза не втратила свого голосу. Адже пісня – душа народу.

  • Послухайте, як звучить кобза.

( Музика на бандурі.)

Учениця. ( Малюнок бандури )

Виготовляють українську бандуру із цільного шматку липи або іншого дерева. Бандура має 12 струн, з яких 6 тонких та коротких і 6 більш товстих та довгих. Довгі та товсті струни називаються бунтами та починаються від підструнника вздовж деки та всього грифу. Перша струна ( бас ) вироблена із кишки вівці, другу та третю струни виробляють теж із кишок, четверта – мідна, п’ята – прийма, шоста – терція, шість інших струн – підструнники. Кількість струн може коливатися від звичних дванадцяти до двадцяти п’яти-тридцяти. Кобзарі виконують музичні композиції на українській бандурі сидячи.

Учень.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими, босими ногами.

Скарбничка-цікавинка.

Учні.

  1. Прізвище Шевченко походить від назви професії – швець. Шевцем був прадід по батьковій лінії. Син шевця – шевченко. Звідси й прізвище Шевченко.

  2. Ім’я Тарас прийшло до нас із грецької мови, у якій слово » тарактіос » означає « бунтівливий, бунтівник».

ІІ сторінка

Дитячі роки Тараса Шевченка

( Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик.

Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати.

Так, мій синочку, правда.

( Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає колискову.)

Хлопчик.

А чому так багато зірок на небі?

Мати.

Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик.

Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати.

Бо коли людина зла, заздрісна, її свічечка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка світить ясно і світло ще далеко видно.

Хлопчик.

Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати.

Старайся, мій хлопчику.

( Гладить його по голові. Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями.)

Вчитель. Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ть Шевченка.

Ведуча.

9 березня 1814 року в с.Моринцях на Звенигородщині в сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик. Він ріс мовчазним, замисленим. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його прозвали в сім’ї

« Малим приблудою».

Ведучий.

Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». Дивна це була наука. П’яниця дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Учень.

Ти взяла мене маленького за руку,

хлопця в школу одвела

до п’яного дяка в науку.

- Учися, серденько, колись

з нас будуть люди,- ти казала.

Ведуча.

Та недовго тривала Тарасова « наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Учень.

Там матір добрую мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

Ведучий.

Незабаром після смерті матері помер і батько. Смерть приголомшила малого Тараса.

Учень.

Там батько, плачучи з дітьми,

( А ми малі були і голі ),

Не витримав лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи

Носити воду школярам.

Ведуча.

Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

( Учень розказує вірш під музику бандури.)

Сценка.

Оксана.

Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, що найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, малярем.

Оксана.

І ти розмалюєш нашу хату?

Тарас.

Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо.

Я буду таки малярем.

Оксана.

Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда, дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!

Вчитель.

І хоча дитинство Тараса було тяжким і безрадісним, ріс він допитливим і розумним хлопчиком.

ІІІ сторінка

Т.Г.Шевченко – художник

Ведучий.

Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Маляр погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург і Тарас стає козачком.

Учні.

    1. Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

  1. Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.

Ведуча.

Зустріч у Петербурзі з земляком – художником Сошенком – круто змінило долю Тараса Григоровича. Він познайомився також з байкарем Гребінкою, художником Брюловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.

Учень.

Та в людському морі стрілися брати,

Що зуміли в горі щиро помогти.

Викупили друзі, вільним став Тарас!

Ведучий.

Шевченко виправдав їхні сподівання. В 1838 році він закінчив Петербурзьку академію мистецтв з двома срібними медалями і званням « вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Т.Шевченко.

Галерея

( Діти розглядають репродукції картин Т.Шевченка, учні розповідають про художні твори: історію їх створення, зміст)

Учні.

  1. Катерина – ця картина виконана Т.Г.Шевченком на тему однойменної поеми влітку в Санк-Петербурзі. Він намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і верталася в село. Картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка.

  2. Знахар – цей малюнок Шевченко намалював за проханням самого Квітки-Основ’яненка. Особливо вдалим є зображено літнього чоловіка в свиті, чоботах, шароварах, який крокує вулицею села поважною ходою. Його зображено біля солом’яного тину, української хати. Звідти з цікавістю виглядають діти.

  3. Пожежа в степу – цей малюнок розповідає про експедицію на Аральське море під керівництвом мореплавця, генерал-лейтенанта О.І.Бутакова. Про пожежу в степу Шевченко розповідає в повісті «Близнецы». Він намалював цю картину за розповіддю генерала Шрейбера, а потім подарував йому. Шевченко ще багато намалював малюнків, пов’язані з експедицією, завдяки якій було обстежено Аральське море, виміряно його глибини, відкрито цілий ряд нових островів, проведено геологічні дослідження місцевості. Шевченко цією картиною передав життя казахського населення.

  4. Казашка Катя – цей малюнок Великий Кобзар створив під час десятирічного заслання. На передньому плані малюнку ми бачимо дівчинку-підлітка, яка запалює каганець на цвинтарі біля могили своїх предків. Ця дія здійснюється на самоті вночі. За давнім казахським повір’ям з цього каганця пташки п’ють воду. Дівчинці тривожно й лячно, але вона усвідомлює свій обов’язок перед предками, адже шанує вірування свого древнього народу. Т.Г.Шевченко використав графічний малюнок,характерною ознакою є відтінок коричневого кольору. Митцю вдалося створити романтичний образ молодої юної казашки. Малюнок « Казашка Катя» є одним із шедеврів вітчизняної та світової графіки.

ІV сторінка

Т.Г.Шевченко – поет

Ведуча.

1840 року окремою книжкою під назвою « Кобзар » вийшли Шевченкові поезії та поеми. « Кобзарем» він закликав замислитися, « чия правда, чия кривда, чиї ми діти».

Ведучий.

3 квітня 1847 року Шевченка заарештували. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

Учень.

Та малює й пише він таємно там.

Гнівні його вірші страх несли панам.

Ведуча.

Незважаючи на заборону, Тарас Григорович продовжував писати вірші.

Він писав:

О думи мої! О слава злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь,мучуся.., але не каюсь!..

Ведучий.

Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною.

Вчитель.

Ось послухайте, як ніжно й тужливо звучать його пісні.

« Зоре моя вечірняя» - солістка

« Реве та стогне Дніпр широкий» - сопілка

Вчитель.

Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

( Діти співають і аналізують вірші Т.Шевченка, ілюструючи своїми роботами.)

Пісня « Тече вода із-за гаю…»

  1. Цей вірш Т.Шевченко написав за кілька місяців до смерті. Відчувається замилування поета рідною природою. Ця поезія належить до пейзажної лірики. Тут зображено квітучий і чарівний куточок України, тече вода попід горою, в річці хлюпочуться качаточка. Жагу щастя і спокою передав поет у вірші « Тече вода із-за гаю».

Пісня « Садок вишневий коло хати »

  1. Цей вірш із циклу « В казематі » був написаний 1847 року у казематі Імператорської канцелярії у Санк-Петербурзі. Поет згадує свій рідний край у цьому вірші: вишневі сади, українські білі хатки, сім’ї, які вечеряють коло хати…Поет палко любив Україну, але він завжди бував у чужих краях.

  2. « І досі сниться…»

Ця поезія була написана під час перебування Шевченка далеко від України у 1850 році в Оренбурзі. Поетові тоді часто уявлялась Україна. І ось таку любу для поетового серця картину ми бачимо, дякуючи його поетичному слову.

V сторінка

Ми тебе не забудемо, Тарасе!

Ведуча.

9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезене в Канів і поховане на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

( Звучить « Заповіт»)

Ведучий.

Минуло 197 років з дня народження славного сина України.

Вчитель.

Український народ виконав заповіт поета. Україна стала незалежною державою. Українці, долаючи перешкоди, будують нове життя. Наш народ пам’ятає вірного сина України – великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. Нема людини, яка б не знала його віршів. Твори його перекладено багатьма мовами світу.

Учениця.

На всіх континентах душі його струни,

У чистому серці народів і рас.

Бринять переможно, врочисто і юно –

Незмінно прекрасні у будь-який час.

Ведуча.

В день народження Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві. Розвиваймо і ми народні традиції шани та любові до геніального Пророка України.

Вчитель.

Історія життя Шевченка – це повість про те, якою сильною і непереможною може бути людина, що виростає з народу, живе з ним, вірно служить йому. Його безсмертні поетичні і художні твори не тільки є цінною спадщиною для українського народу – вони увійшли золотим фондом у багату скарбницю світової літератури.

Ім’я Тарас багато літ

Ніхто з нас не забуде.

І хоч минула сотня літ –

Він завжди з нами буде!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн