Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Сценарій виховного заходу для учнів 3-4 класів

«Свято праці»

Мета: Дати дітям можливість показати своє вміння у різних видах діяльності. Розвивати мову, артистичні здібності, творчі можливості, швидкість і вправність рухів. Виховувати повагу до працьовитих людей, інтерес до різних видів діяльності. Викликати бажання приносити користь людям своєю працею.

Обладнання: Дитячі малюнки і поробки, портфелі дітей зі шкільними речами, ґудзики, тканина, голки, нитки, ножиці, папір, пластилін, дощечки для ліплення, стеки, книга для позакласного читання «Ганнуся», сира картопля, ножі, тарілки, карточки із задачами-віршами, бинти, банти, дощечки, цвяхи, молотки.

За тиждень до свята команди одержують домашнє завдання: підібрати прислів’я про працю, зробити щось своїми руками (намалювати, вишити, зв’язати, спекти).

На свято запрошуються гості: учні початкових класів, батьки. Всіх присутніх знайомлять з членами журі.

Учитель: Сьогодні у нас незвичайний день. Учні нашого класу зібрались на свято праці. Вони поки ще маленькі, але добре розуміють: «Праця людину годує, праця одягає, праця зігріває, на розум наставляє».

1 учень: Хоч як не вигадуй,

Хоч як не крути –

Самі не приходять

Поштові листи.

2 учень: Саме не спроможне

Змолотись зерно,

Із пряжі саме

Не зітчеться сукно.

3 учень: Самі не позводяться

Новобудови,

Самі не напишуться

Вірші чудові.

4 учень: Ми все це так само,

Як тата і мами,

Повинні робити

Своїми руками.

Учитель: Треба завжди пам’ятати, що будь-яка річ – результат праці багатьох людей. А щоб зробити її, треба багато знати і вміти.

Дівчинка: Стіл, за яким ти ось сидиш, диван, на котрому заснеш, пенал і ручка, пара лиж, тарілка, зошит, ніж…

Хлопчик: І кожний цвях, і кожний дім,

І кожна скибка хліба –

Усе це створено трудом,

А не звалилось з неба.

Дівчинка: За все, що створено для нас,

Ми дякуємо людям

Прийде пора, настане час,

І ми трудитись будем.

Учитель: Поки ми школярі, головна наша праця – це навчання, хороші знання. Але ми повинні не тільки гарно вчитися, але й допомагати мамі, сестрі, брату. Я сподіваюсь, що серед наших дітей немає таких, як Василько-невмійко.

Інсценізація вірша «Василько-невмійко». З’являються «мама» і «син».

Мама: То впаде тарілка,

То впаде горнятко,

А Василько тільки

Скосить оченята:

Син: Я ж казав, не вмію.

Мама: А мама Орися:

– Найлегше не вміти,

Спробуй научися.

Це ж не важко зовсім,

Подивись, як треба…

Виростеш невмійком,

Що ж то буде з тебе!

Учитель знайомить всіх присутніх з виставкою дитячих малюнків і поробок.

Змагання «Роби все сам».

Діти збираються у команди. У кожному конкурсі бере участь один член команди. Після закінчення змагання підраховуються бали.

Конкурс. Складання в портфель підручників (хто швидше).

Конкурс. Пришивання ґудзиків (спочатку у конкурсі беруть участь по одній дівчинці від кожної команди, а потім по одному хлопчику).

Конкурс. Складання склянки з аркуша паперу.

Конкурс. Ліплення вареників з пластиліну.

Конкурс. Читання тексту за 1 хвилину (беруть участь по одному представнику від команди).

Конкурс. Чищення картоплі.

Конкурс. Розв’язування задач-віршів (беруть участь представники від кожної команди, одержують задачі на карточках).

  1. 4 палички ми змайстрували

По 9 книжок на них поклали.

Нас похвалили батько й мати

Й просили книжки порахувати

(4 х 9 = 36)

  1. Кінь дорогою біжить – 4 копита,

І до кожного підкова цвяхами прибита.

У підкову 6 гвіздків треба забивати:

Хто не знає, скільки буде, треба рахувати.

(4 х 6 = 24)

  1. А сердиті п’ять індиків

Взули нові черевики.

Рипу – рипу походжають.

Скільки всіх? Вони не знають.

(5 х 2 = 10)

  1. Йшли чотири їжаки,

Несли по три буряки.

А ви їм допоможіть,

Буряки ті полічіть.

(4 х 3 = 12)

  1. В магазині хлопчик плаче,

Полічить не може здачу.

П’ятаків у нього п’ять.

Скільки грошей, як узнать?

(5 х 5 = 25)

  1. Чотири ведмеді – на велосипеді,

П’ятий пішки біг.

А ви тихенько полічіть,

Скільки у них ніг?

(4 х 4 + 4 = 20)

Хлопчики співають пісню.

Я секрет відкрию вам один.

Вірний друг у мене є, хлоп’ята.

І на нього дуже схожий я,

Адже друг мій – це, звичайно, тато.

З татом разом ходим залюбки

На рибалку і гриби збирати.

І в усьому хочеться мені

Татові завжди допомагати.

Ось візьму до рук я молоток

І збудую для шпаків хатинку.

Прилетять птахи у наш садок.

Скаже тато: «Молодець ти, синку»

Нашій любій мамі ми завжди

В хаті допоможемо прибрати.

Адже справжні ми чоловіки

І про це повинні пам’ятати.

Смішинки.

  • Напував ти коня?

  • Напував.

  • А чом в його морда суха?

  • А води не дістав.

- Павлику, – запитує Марійка, – а чому це ти, коли тирликаєш на своїй скрипці, обов’язково відчиняєш вікно?

- А це для того, щоб чули наші сусіди. Усі вони тоді збігаються і просять мою маму не примушувати мене більше грати.

- Чому ти так часто двійки почав одержувати з математики? – проглянувши Славкові зошити, дивується мама.

- Та мене від Вітька Гурова до Мишка пересадили. А який з нього математик? – відповідає Славко.

- Ти вже повчив уроки? – питає бабуся Сергійка.

- Якщо йти до магазину, то ще ні, а якщо у кіно, то вже!

Лікар Костю оглядає,

Лікар Костю слуха.

- На що скаржимось? – питає,

А Костя:

- На вуха!

Лікар нижче нахилився:

- Що, болять, синочку?

- Вони мені заважають одягать сорочку!

Сіренький Котик ніжився у ліжку,

А поруч Майя малювала Мишку.

Як Майя закінчила малювати, поглянув Котик і …

Утік із хати!

Отак намалювати – то не смішки,

Щоб навіть Котик

Дременув від Мишки.

Мати дочці:

- Чому ти так пізно повернулася додому?

- Я була в Марійки – допомагала їй робити уроки.

- Та вона ж відмінниця!

- Я допомагала Марійці робити мої уроки.

Монтаж казки «Ледачі хлопці»

Ой нелегко працювати,

Юні мої друзі,

Та не думайте, що легше

Жити ледацюзі.

Змалку двійки в школі ставлять,

Глузують сусіди,

А інколи трапляються

І страшніші біди:

Навіть з голоду вмирають,

Бо ліньки поїсти.

Я вам казку про ледарів

Хочу розповісти,

Щоб декому на дурницю

Жити не кортіло.

Може, й вас переконаю,

Що то кепське діло.

Тільки прошу: не думайте,

Що я вас лякаю.

Десь на Півдні,

А де саме, вже не пам’ятаю

(У Індії, чи В’єтнамі,

Чи, може, в Китаї),

Зібралися серед лісу

Ледарі-гультяї

Під деревом, на якому

Росли невеличкі

Груші ті, що в Україні

Називають «дички».

Можна було б без проблеми

Тих грушок нарвати

І поїсти, але рвати –

Значить працювати.

А всі вони до одного

Настільки ледачі,

Що до того й після того

Світ таких не бачив.

Ледацюги під грушею

Тою полягали

І роти пороззявляли

Та марно чекали,

Що їм груші ненароком

Упадуть до рота.

Ніхто за день не підвівся

З сирої земельки.

А коли вже сутеніло,

Стали розмовляти:

– Воно й краще, адже груші

Треба ще й жувати, а це ж праця!

Одностайно зійшлися на тому

І, не уївши та не пивши,

Рушили додому.

Натщесерце полягали

Спати без вечері

І при цьому залишили

Відчинені двері.

А в краях південних повно

Різної напасті:

Крокодили, леопарди та тигри смугасті

По ночах шукають здобич,

Бо вічно голодні,

Як і ледарі, що зранку

Не їли сьогодні.

Недалеко від хатини

Вчулось шарудіння.

У одного із ледарів

Урвалось терпіння:

– Поруч звірі, а ви всі тут,

Мов глухі тетері!

Хто там скраю?

Нехай встане та зачинить двері! –

Крайній ледар обурився:

– Я вставати мушу?

Завтра комусь заманеться,

Щоб я ліз на грушу?

Я не маю до дверей тих

Ніякого діла! –

І в ту ж мить пропав навіки

В пащі крокодила.

Ледар іншому:

– Так з вами

Кулешу не звариш!

Зачиніть мерщій, бо щойно

Згинув наш товариш!

– Сам зачиниш, аби тобі

Нічого не снилось.

Як на мене, то хай буде,

Що кому судилось! –

В глухих джунглях хижі звірі

Цілу ніч не спали –

Через двері відчинені

Всіх повитягали.

І на свіжому повітрі

Ледарів поїли

Ягуари, леопарди,

Тигри й крокодили.

Отже, треба працювати,

Лінитись не гоже.

Може, казка позбутися

Ліньок допоможе?

Конкурс. Перев’язування пальця бинтом.

Конкурс. Зав’язування бантика.

Конкурс. Збивання двох дощечок за допомогою цвяха й молотка.

Поки журі підводить підсумки, діти показують інсценізацію оповідання В. Осєєвої – «Ґудзик».

Ведуча: У Тані відірвався ґудзик. Дівчинка сидить і пришиває його до фартушка.

Таня.: (звертаючись до бабусі): А скажи мені, бабусю, чи всі хлопчики й дівчатка вміють пришивати свої ґудзики?

Бабуся: Ось цього я, правду кажучи, не знаю, Танечко. Відривати ґудзики вміють і хлопчики, і дівчатка. А от пришивати доводиться найбільше бабусям.

Таня: Ось воно що! А чого ж ви змушуєте мене пришивати ґудзики, наче ви не бабуся?

Учитель. Скажіть, а як би ви вчинили на місці Танюші?

Учитель. А ось послухайте пісню наших дівчаток.

Пісня дівчаток.

Я матусі рушничок

Вишию на свято.

Хай горять на ньому

Квіти чарівні.

Хай приносить щастя

Він і радість мамі.

Буде тоді хороше

Й весело мені

А в садку зеленім

Я поллю дерева:

Вишеньки і яблуньки

Сливки і грушки.

Скаже мама:

«Доня-помічниця в мене».

Буде тоді хороше

Й весело мені.

Братику молодшому

Виперу сорочку,

Колискову заспіваю,

Щоб літав у сні.

Знаю, справжнім другом

Виросте для мене.

Буде тоді хороше

Й весело мені.

Посуд вимию бабусі,

Замету у хаті.

Подарую я старенькій

Всі свої пісні.

Хай вона зрадіє,

Хай мені всміхнеться.

Буде тоді хороше

Й весело мені.

Вірш «Працьовита в нас сім’я»

Ось і літа вже нема…

Я прокинулась – зима!

В сад доріжку-білосніжку

Я розчистила сама.

А надвечір мій татусь

Із заводу повернувсь.

Я із мамою на кухні

Біля плитки клопочусь.

Сів мій тато до стола,

Я вечерю подала.

Засміявсь татусь до мене:

– Ач, хазяєчка мала!

Працьовита в нас сім’я –

Отака росту і я.

Недаремно каже мама:

– Помічниця ж ти моя!

Інсценізація вірша О.Сенатовича «Іринчина робота»

Дівчинка: Ходить містом поговір.

Хлопчик: Є в Іринки робот ІР.

Дівчинка: Стелить постіль залюбки.

Хлопчик: Чистить гарно чобітки.

Дівчинка: Коли треба, то з крамниці

Хліб несе, ще й паляниці.

Хлопчик: Дуже любить посуд мити,

Поливати в хаті квіти.

Дівчинка: То й не дивно, що Іринка

Чепурненька, мов картинка!

Хлопчик: Ходить містом поговір…

Та Іринка в крик…

Вбігає Іринка.

Іринка: Не вір!

Ні, я робота не маю,

То сама я прибираю,

І сама усе роблю,

Бо я роботу люблю!

Хлопчик і дівчинка (разом):

Хто не вміє до сих пір

Розшифровувати ІР

Вірш «Балакуни» (монтаж).

Торочив базіка всім:

– Я збудую диво-дім!

Торохтій допомагав –

Язиком дошки «тесав».

Теревенив пустомеля:

– Скоро будуть стіни й стеля!

Говорун клав на словах

З бляхи цинкової дах.

І патякало патякав:

– Полакую все я лаком!

Балакуха щебетала,

Вихвалялась, обіцяла

Для гостей спекти в печі

Пиріжки і калачі.

В дім без вікон і дверей

Талалай скликав гостей.

На гостину всі прийшли,

Тільки дому не знайшли,

Ні дверей, ані стіни…

Он які балакуни!

Конкурс. Виразне читання віршів про працю (перевірка домашнього завдання).

Конкурс. Хто краще знає прислів’я про працю.

Поки журі підбиває підсумки конкурсів, всі грають у гру «Покажи слово».

Щоб город перекопати,

Треба взяти нам…(лопати).

Щоб забить в стіні гвіздок,

Треба мати…(молоток).

Щоби дрова нарубати,

Треба нам …(сокиру) мати.

Оголошення результатів конкурсів. Привітання переможців.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності практичного психолога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн