Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

21

Виховний захід для учнів 3-4-х класів

Тема. Святий хліб.

Мета:

навчальна: учити виконувати авторські та народні пісні; знайомити з історією хліборобства в Україні; розкрити значення хліба в житті людини;

розвивальна: викликати інтерес до звичаїв, обрядів і традицій, бажання доторкнутися до народних джерел; розвивати кругозір, пам’ять, мовлення дітей;

виховна: прививати повагу до хліба; до людей, які доклали працю в народження хліба; формувати у дітей світогляд на основі народних уявлень про хліб і його значення.

Обладнання:

Демонстраційні матеріали: плакати з висловами «Хліб – усьому голова», «На чорній землі білий хліб родить», «Хліби нам, Боже, щоб усім було гоже»; плакати з зображенням хліба, напис «Немає більшої святині, ніж хліб на нашому столі», коровай, сніп, вироби з борошна; рушники; колоски.

Музичне оформлення: «Гімн хлібу» (сл. В. Бокова, муз. А. Тумашева), «Український коровай» (сл. Володимира Матвієнко, муз. Леоніда Попернацького), Пісня «Мамин хліб» Городинський Станіслав, «Пісня про хліб» (сл. П. Коганової, муз. В. Вітлена), «Хліб і слово» (на мотив «Мама двері відчиня» ), «Хліб, сіль, коровай» (укр. народна), фонограма пісні у виконанні О. Білозір «Вічна пам’ять», Іринка Ярощук «Пісня про хліб», «Пісня на добро» (Сл. і муз. Наталії Май).

Технічні засоби: комп’ютер, музичний центр.

Інтер’єр: Зала святково прибрана. На видному місці глечик з житніми і пшеничними колосками , коровай на рушнику, хлібобулочні вироби свічки.

На стінах вислови про хліб.

Хід свята

Під музику пісні «Гімн хлібу» (слова В. Бокова, музика А. Тумашева) до залу заходять дівчатка в українських костюмах, виносять на вишитому рушнику коровай.

Вчитель

Добрий день, любі гості!

Щиро вітаємо Вас у нашій господі!

Учениця

Гостей дорогих стрічаєм

Круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

– Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний – коровай.

Учениця

Візьміть у руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Пісня «Український коровай»

Сл. Володимира Матвієнко, муз. Леоніда Попернацького

Ведуча

Нашу вітчизну з давніх - давен називають хлібним краєм, бо люди, що жили тут, – українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня.

За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати хліб і сіль на столі. Зайдеш – і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і незваного, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хліб на столі – Бог у домі».

В усі часи хліб берегли. Був він з людиною від народження до глибокої старості. Дуже пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видному місці - птахам. За гріх вважалося надкусити і недоїсти шматок. Крихти зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали.

Народжується дитина – йдуть у гості з хлібом.

Виряджали сина у далеку дорогу – і мати замотувала у рушник окраєць житнього хліба.

Відзначали весілля з хлібом - сіллю та весільним короваєм.

Будувати хату - неодмінно приходили з хлібом.

Та й дорогих гостей ми завжди зустрічаємо хлібом-сіллю, адже і сіль дорого діставалася нашому народу, їздили за нею довгі дні й ночі аж у Крим. Важкою була дорога чумаків. Недаремно кажуть у народі: «Без солі не смачно, а без хліба не ситно».

(Діти декламують віршовані рядки)

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб рум’яний на столі

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Ведуча

Початок хліба – маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя, джерельце життя у згорточку.

Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих.

До буханки хліба золотого,

До окрайчика в руках твоїх.

Вчитель

Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб.

На сцені обставлена світлиця. Мати з печі виймає хлібину і кладе на стіл на вишиту скатертину.

Ведуча

На столі, на білій скатертині

Сяє, наче сонце, паляниця

З печі вийнята. А господині

Радісно, бо сповнена світлиця

Пахощами хлібними.

(Ольга Добахова)

Пісня «Мамин хліб»

Мати

Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з молочком. (Вбігають хлопчик і дівчинка.)

Дівчинка

Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!

Хлопчик

І я так само — дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно...

Дівчинка

Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Любов'ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!

Мати

Діточки, хліб в народі шанували, ледачих висміювали, а самі боялися такими стати.

Сценка(заходять хлопчик і дівчинка)

- Чому ти плачеш?

- Та мало не вмерла.

- Голова болить?

- Ні.

- Чи серце коле?

- Ні.

- Може, ноги крутить, чи руки від роботи болять?

- Ні. Зовсім не від того.

- А од чого ж?

- З голоду.

- Хіба хліба не було?

- Та був, так ножа не було відрізати.

(Сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять.)

«Пісня про хліб» музика В. Вітлена, слова П. Коганової

Ведуча

Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

Вірш "Чим пахне хліб"

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Всі

Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Всі

Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Всі

Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Всі

Хліб пахне радістю людською.

Пісня «Хліб і слово» (на мотив «Мама двері відчиня»)

Ведуча

Звідки ж бере початок шматок хліба?

Ведуча

А початок хліба – маленька зернина. У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб. Коли це було?

Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі.

І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

Із добрими, ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

Ведуча

Зараз я розповім вам казку про золоту зернину.

Казка «Золота зернина»

Жила-була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріяла про те, яку користь вона може принести людям.

– Іди скоріше на поле і зарийся в землю, – почула вона чиїсь голос. Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась в землю, та й заснула. Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений паросток виглядає. Обдивилась Зернина і бачить, що навколо багато-багато таких паростків. Все поле з чорного стало зеленим. Росла Зернина, росла і перетворилась в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилась на біле борошно. На хлібокомбінаті з неї спекли великий і смачний коровай. І Зернина з білої перетворилась на рум’яну.

Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб.

Мати

Хліб, діти, і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям завжди, але без нього немає життя.

Хлопчик

А чому, матусю? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...

Дівчинка

Ага... Можна замінити булочками, печивом...

Мати

Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі.

(Заходить Хлібчик.)

Хлібчик

Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!

(виходять Паляничка і Бублик)

Сценка «Бублик і Паляниця»

(Бублик житній Паляниці говорив хвастливо)

– Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива

Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

У малечі викликаю усмішку щасливу.

(І сказала хвастунові Паляниця свіжа)

– Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

Я до кожної родини йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

Пісня «Хліб, сіль, коровай»

Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна.

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрусти.

 

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий,

На всіх шляхах, дорогах

Лежить буває під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

Чому ж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

А десь в молитві день і ніч

Про хліб нужденні мріють

І руки вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

Хлопчик

А я знаю, як росте хліб. Його спочатку сіють.

Дівчинка

Спочатку поле готують до посівів: орють, скородять, а потім у пухку землю зерно сіють, щоб легко йому було рости. Зрозумів?

Хлопчик

Зрозумів. Потім посіви доглядають, удобрюють.

Дівчинка

А коли колоски наллються тугим зерном, його збирають комбайнами.

Хлопчик

Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш, що це таке?

Дівчинка

Знаю-знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп, приносить його додому і ставить під образами, де він стоїть аж до кінця жнив.

Хлопчик

А потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і щоб не пропала жодна зернинка. Бо в них — важка праця хліборобів. А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожний косар мав скибочку «хлібця від зайчика». Цей хліб дітям був дуже смачний.

Хліб від зайчика

Їздив заєць до млина, п’ять пудів змолов зерна.

Цілу ніч у хатці тихо випікала хліб зайчиха.

Рано-вранці у хустинці понесли зайці гостинці

Пташеняткам і звіряткам, хлопченятам і дівчаткам.

Аж хрумтять окрайчики… Добрий хліб від зайчика.

(Виходять діти в стилізованих костюмах та розігрують сценку «Хліб і торт» Дмитра Мусієнка. В. Камінчук)

Автор

Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт

Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб

Зате — я потрібніший.

Торт

Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб

Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

(Заходять дідусь і бабуся.)

Бабуся

Діточки, як гарно у вас пахне хлібом. Так смачно! Мені цей запах ще з дитинства дуже рідний. Навіює мені гіркі спогади.

Дідусь

Не завжди було хліба вдосталь у нас на столі…

Дівчинка

Бабусю, дідусю, розкажіть нам про це?.

Бабуся

Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я не мала чого їсти, не було ні крихточки хліба, ні картоплі чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено. Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати сміх, навіть посмішка зникла з людського обличчя. Рот кривився від страшної муки, від голоду. Люди пухли без їжі і вмирали: старі, малі, молоді, бо не було хліба на такій родючій українській землі...

Дідусь

Це було в минулому столітті, у 1933 році. Українців хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Ні про що тоді людина не може ні думати, ні мріяти, ні мислити — лише про хліб. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління. Тому сьогодні ми повинні про це згадати і берегти хліб наш насущний, цінувати його та людську працю.

У полі висохли криниці,

Ніхто не сіяв, не орав.

Голодний рік мов чорна птиця

Над краєм змореним літав.

Вчитель

Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

Хвилина мовчання

(Звучить фонограма пісні у виконанні О. Білозір) «Вічна пам’ять»

Зростає колос золотий,

Налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом.

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде.

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Пісня про хліб Іринка Ярощук

Ведуча

А чи завжди ми ставимося до хліба дбайливо? Скільки незібраних колосків залишається лежати у полі! Підраховано, що якщо на кожному квадратному метрі хлібного поля залишається один колосок, то хлібороб на кожному гектарі не дорахується пуда зерна. А скільки це кілограмів? (Пуд – одиниця вимірювання маси, приблизно 16 кг).

А якщо кожен із нас протягом року шматочками викине хоч 2 кг хліба, то у всій країні це вже буде 90 тисяч тон. Подумайте, скільки людей працювало даремно, якщо ви так будете ставитися до хліба?

Ми кажем хліб! У слові цім – усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його – сила

Ми кажем –хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила

Ми кажем – хліб та важко він росте.

На нього спеки, буря, град і зливи.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

Та хліборобське серце не із тих,

Які здаються у полон розпуки

Співаю славу людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки!

Ведуча

Хліб частина історії і її майбутнє. Він дивний початок і окреме щастя життя.

Послухайте і запам’ятайте ці слова:

1. Друже, ким ти не станеш в житті, ніколи не зможеш обійтись без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди чистий, справедливий, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і для твоїх внуків, він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських.

2. Запам’ятай і скажи всім: у хліба душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

3. Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не гордуй ним. Пам’ятай за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.

4. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на який тільки здатний.

5. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб. Тільки сильний духом вдячний за хліб. Будь те ж вдячними, друзі!

6. Віддаймо шану трударям, що виростили, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці.

7. Хліб – совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, що невдало випечуть його.

8. Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі кажуть: “Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми!”

Ось він. хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачним

Ось він - теплий, мов налитий,

Щедрим сонцем золотим

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він!

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро

Клянусь, повіки шануватиму тебе!

Вчитель

Дорогі діти! Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.

Здоров’я, щастя всім вам, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! На закінчення свята ми хочемо пригостити вас хлібом у вигляді сушки, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежав, мов сонце, свіжий хліб.

«Пісня на добро» (Сл. і муз. Наталії Май)

( Діти пригощають гостей бубликами.)

Додатки

Пісня «Український коровай»

Сл. Володимира МатвієнкоМуз. Леоніда Попернацького

1.Хліборобський коровай,

То щорічний урожай.

Хліборобські мозолі –

Хліб у домі й на столі.

Приспів:

Каже татко, кажуть люди:

«Буде хліб то й пісня буде»

Тож довічний голос поля,

То співуча наша доля.

2.Хліборобська пісня враз

Долетить, мов птах, до нас

Про багатий урожай,

Про щасливий рідний край.

Приспів:

Пісня «Мамин хліб»

1.Вхожу в хату, серцем відчуваю,

Що поспів додому на обід,

Стіл швиденько мама накриває,

Дістає із печі теплий хліб.

Гладить кожну вийняту хлібину,

Усмішка щаслива на устах,

Мов свою народжену дитину

Ніжить у долонях – пелюстках.

Приспів: 2 р.

Мамин хліб, мамин хліб,

Заспокоює в серці тривогу,

Я візьму той мамин хліб

У далеку життєву дорогу.

2.Не забула Богу помолитись,

Звичай не згубився у віках,

Хліб духмяний – любо подивитись,

Наче сонце в маминих руках.

Стільки приготовлено усього

На оцьому щедрому столі,

Та нема добрішого од нього,

Хліба, що зібрав весь смак землі.

Приспів: 2 р.

Він мені довіку буде снитись,

Хліб домашній з печі на обід,

Золотистий, теплий, променистий,

Незабутній, як матусин слід.

Миті кращої на світі не буває,

Щезне зло на стомленій землі,

Хліб спекла матуся, витягає,

Як святиню ставить на столі.

Приспів: 2 р.

«Пісня про хліб»(музика В. Вітлена, слова П. Коганової).

Навесні посію зерна в полі чистім,

Хай над нами світить сонце променисте.

На веселім вітрі зашумить колосся,

Стане золотою урожайна осінь.

А коли помелють, борошном назветься,

На заводі пекар хліб спече з любов’ю,

Скаже: «Любі діти, їжте на здоров’я».

Пісня «Хліб і слово» (на мотив «Мама двері відчиня»)

1.У стінах храмів і колиб

Сіяє нам святково,

Як сонце, випечений хліб,

І виплекане слово.

2. І люблять люди з давнини,

Як сонце незагасне,

І свій духмяний хліб ясний,

І рідне слово красне.

3. Бо як запахне людям хліб,

Їм тихо дзвонить колос,

І золотом сіяє сніп

Під жайворонка голос.

4. Цей сплав чудесний, золотий

З ядристих зерен літер:

«Не кидай хліба, він – святий,

Не кидай слів на вітер!»

Пісня «Хліб, сіль, коровай»

У нас на Вкраїні світлиці гостинні,

Родина дружна, завзята.

У нас на Вкраїні хати білостінні

Відчинені в будень і свята.

До нас приїжджайте,

Ласкаво Вас просимо!

На рушнику коровай вам підносимо,

Друзям хорошим, гостям дорогим.

Хліб, сіль, коровай

Наш як сонце ясний.

Хліб, сіль, коровай

Наш як сонце ясний.

Пісня про хліб Іринка Ярощук

Окраєць хліба на столі.

Йому вклоняюсь, мов святині.

В нім запах теплої ріллі,

Поміж колось волошки сині.

Гостей шановних, дорогих

Ми хлібом-сіллю зустрічаєм.

Благословляєм молодих

Весільним пишним короваєм.

Приспів:

Запам’ятай людської мудрості слова:

В житті у нас усьому хліб є голова.

І обійди всю рідну землю в шир і глиб.

І не знайдеш нічого кращого як хліб.

«Пісня на добро» (Сл. і муз. Наталії Май)

1.Посміхніться, люди, нам єднатись час!

Знаю я, що буде все у нас гаразд!

На усіх і доля й воля в нас одна!

Тож нехай єдина думка нас єдна!

Приспів:

Буде сонце в синім небі й світло у вікні!

А іще чого вам треба? - Розкажіть мені.

Буде сонце й небо синє й, щоб там не було,

Заспіваєм вам уклінно пісню на добро!

2.Біла скатертина й жито на столі,

Доки пісня лине – то живі і ми,

На усіх молитва Божа в нас одна,

Тож нехай єдина думка нас єдна!

Приспів. (2)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
2
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!