Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Проект

«Розмалюю писанку, розмалюю,

на Великдень татові й мамі подарую»

Актуальність проекту:

В сучасному світі відбувається прискорений розвиток науки і техніки, проникнення в таємниці явищ природи - все це яскраві докази безмежності людської думки, необмежених можливостей людини в пізнанні світу. На цьому фоні особливо непривабливим і дивним здається стан духовності людини, стан моральних стосунків у сучасному суспільстві, відчуженість, грубість, невміння та небажання зрозуміти іншого, прояви неповаги. Це незаперечні докази дефіциту моральності, гуманності.

Духовний  розвиток не завжди визначається віком. Та його корені, у будь-якому випадку, виходять з дитинства. Це надзвичайно важливий період у процесі духовного становлення особистості, оскільки закладається фундамент для сприйняття оточуючої дійсності, свого місця і ролі в ній.

Ми живемо в такий час, коли дуже мало уваги приділяється ознайомленню дітей з різновидами декоративно-ужиткового мистецтва і народними традиціями. В основній навчальній програмі ця тема недостатньо розкрита. Тому ми вважаємо, що необхідно продовжувати роботу в позаурочний час, зацікавлювати дітей за допомогою влаштування свят, проведення усних журналів, вчити практично виготовляти сувеніри з елементами художнього розпису.

Мета:

- ознайомити з традиціями і звичаями святкування Великодня в різних регіонах України;

- розширити знання дітей про традицію писанкарства;

- навчити прикрашати свято власними руками;

- розвивати художні та творчі здібності;

- сприяти активізації процесу відновлення національних звичаїв і традицій українського народу, впровадження їх у життя, виховувати інтерес до їх відродження;

- викликати інтерес до культурної спадщини українців;

- прищеплювати любов до народного мистецтва;

- виховувати і підтримувати пізнавальну діяльність народознавчого і творчого характеру;

- запалити в душі учнів вогник цікавості та поваги до історичного минулого українського народу, який допоможе духовно збагатити їх.

Задачі:

- розповісти учням про історію виникнення свята Великдень, про звичаї розфарбовувати  писанки,  зустрічати весну в легендах, оповіданнях, казках, віршах, піснях, які написані в різні часи;

- ознайомити із символами, орнаментом розпису;

- зацікавити і захопити  мистецтвом писанкарства;

- вчити відчувати радість від приходу весни, пробудження природи, радість від очікування свята й підготовки до нього;

- формувати духовні християнські цінності дитини, що є основою відродження духовності нації;

- збагачувати власний світ через спостереження, відчувати прекрасне, бачити у звичайних речах красу, диво, таємницю і черпати натхнення;

- сприяти засвоєнню учнями принципів загальнолюдської, народної моралі.

Тип проекту: інформаційно-ігровий.

Кінцевий результат:

- виготовлення альбому «Писанка чудова, різнокольорова»;

- виставка малюнків на тему «Світлий день – Великдень».

Учасники проекту: учні початкових класів, вчителі, батьки, бібліотекарі.

Тривалість: 1 місяць.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОЕКТУ:

Проект довгостроковий.

Його учасники мають намір надалі продовжити знайомство з різновидами декоративно-ужиткового мистецтва і народними традиціями, проводити усні журнали та свята, виставки власноруч зроблених традиційних українських сувенірів.

Етапи проекту:

І. Підготовчий:

Визначення проблеми і завдань.

Учні ознайомлені з темою проекту. Вони поділилися на групи і протягом двох тижнів виконують завдання:

І група - добирають інформацію та необхідні для роботи матеріали (енциклопедичні довідки, цікаві факти з науково-популярних видань та сайтів Internet;

ІІ група - проводять роботу пошукового характеру: збір переказів від прабабусь, бабусь, дідусів про традиції, звичаї та обряди святкування Великодня;

ІІІ група - збирають матеріал про зустріч весни, тексти веснянок, гаївок;

ІV група – підбирає ігри, таночки, хороводи;

V група – готує малюнки на тему «Світлий день – Великдень».

ІІ. Дослідницький:

- учасники проекту аналізують і оброблюють дані матеріалів у групах;

- готують малюнки;

- підбирають ігри та хороводи до свята;

ІІІ. Творчий:

- на уроках трудового навчання та мистецтва учні виготовляють писанки.

ІV. Підсумковий:

Свято «Що за диво ця писанка!»»

Усний журнал «Розмалюю писанку, розмалюю,

на Великдень татові й мамі подарую»

УСНИЙ ЖУРНАЛ В 4 КЛАСІ

«Розмалюю писанку, розмалюю,

на Великдень татові й мамі подарую»

Мета: Ознайомити учнів з історичними традиціями святкування Великодня в різних регіонах України, сприяти активізації процесу відновлення національних звичаїв і традицій українського народу, впровадження їх у життя, виховувати інтерес до їх відродження.

Обладнання: Інтер'єр української світлиці: стіл, рушники, ікони, паски, вербові гілки, яйця (крашанки, писанки, крапанки, фабричні дерев'яні писанки), добірка літератури про традиції святкування Воскресіння Христова. Сторінки усного журналу, плакати.

(Зал оформлено в українському стилі. На стінах рушники. На столі хліб, букет з барвінку, колосся, вербові гілки; миска з писанками. Сторінки журналу готують учні групами, кожна — свою).

Ведуча. Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги.

Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність.

З глибини віків від пращурів нам у спадщину дісталась дивовижна писанка. Це диво-витвір рук людських, народжений не з дерева, не з металу, а із звичайного яйця, і який представляє собою живописну мініатюру. Напередодні Великодня в Україні був звичай розписувати яйця і роздарювати їх з добрими намірами друзям, знайомим. Писанка — символ життя. У слов'ян яйце, як і дерево, було ще символом пробудження та оновлення світу, символом перемоги життя над смертю.

З давніх-давен люди святкують Великдень — Паску. На Паску дорослі розписують та фарбують яєчка, дарують їх дітям, примовляючи «Христос Воскрес». Діти відповідають: «Воістину Воскрес».

«ЯК НАШІ БАБУНІ»

На Великдень я прокинуся раненько,

Певно, ще раніш від пташечки на клуні —

Так колись ранесенько вставали

Наші всі бабуні й прабабуні.

З татом, з мамою до церкви я поїду,

Не залишимо й маленької Лідуні,

Хай вона «Христос Воскрес» співати вчиться,

Як співали ще бабуні й прабабуні.

На Великдень принесемо посвятити

Круглу пасочку і писанки-красуні.

Так колись давним-давно робили

Наші всі бабуні й прабабуні.

А потому, ще й гаївку заспіваєм —

Коло церкви ми дівчатка гожі.

Як колись співали на Великдень

Наші всі бабуні й прабабуні.

Поговоримо докладніше про традиції святкування Воскресіння Христового та розпису писанок на сторінках нашого журналу.

СТОРІНКА ПЕРША

«Писанки різних регіонів України» (слайд 2-9)

Писанкарство є одним з найпоширеніших і найулюбленіших видів народного мистецтва в Україні. З давніх часів прийшло до нас це рукомесло. Вдивляючись у таємничі знаки, якими вкрита писанка, ми маємо можливість прочитати послання наших далеких пращурів.

Але за ті сторіччя, коли регіони України були під впливом різних культур, у кожному з них виникли свої, не схожі на інші традиції розпису яєць.

Ось писанки з Київщини - багатобарвні, різноманітні. На білому, червоному, жовтому або світло-зеленому тлі вишуканий рослинний або геометричний орнамент. Квіти малюють трьома кольорами: червоним, жовтим, білим.

На Полтавщині у композиції писанки з'являються фігури людей і тварин. Малюнки яскраві, великі. Взагалі, уся Наддніпрянщина використовує чорний, темно-вишневий, червоний, іноді зелений фон із чотири- й восьмидольним розмежуванням поля або поділом за типом барильця. У чернігівській та полтавській писанках використовується більш стримана кольорова гама.

На Поділлі використовують вільний малюнок на фоні м'яких відтінків охристого, червоного, білого, фіолетового та чорного кольорів. Зустрічається переважно геометричний орнамент із клинців і трикутників, що утворюють розетки, іноді мотиви рослинного орнаменту у вільному розташуванні, у яких відчувається вплив українського бароко.

На Прикарпатті найчастіше можна побачити дуже дрібний геометричний орнамент. Домінують чорні, червоні та жовті кольори. Зустрічаються зображення стилізованих архітектурних споруд, а також контурні фігури коней, оленів, птахів. Але найулюбленішими є розетки та орнаментальні смуги на темно-червоному або чорному фоні.

Смілива вишуканість малюнка та гармонійність кольорів буковинської писанки, якій властиві м'які золотаві, жовтогарячі та вишневі відтінки, нікого не залишають байдужим. Вони вирізняються сміливими, навіть дещо незвичними на перший погляд композиціями.

«Яйце немов символізує перехід людини зі світу матеріального у світ духовний, є символом Христового Воскресіння, а ще дарує людям радість у Великодні свята». (Р. Аюбера, газета «Доба»)

На Закарпатті є писанки як із геометричним орнаментом, так і з рослинним. Багатими і різноманітними є анімалістичні мотиви.

На Волині найбільш поширеним є орнамент «сорок клинців», при виконанні якого яйце ділять восковими лініями на 40 рівних трикутників.

На писанках Львівщини найчастіше використовується геометричний орнамент, характерний для усіх західних регіонів України; колір для фону коричнево-червоний.

Писанки Гуцульщини мають чимало яскраво виражених давніх язичницьких елементів, пов'язаних із обожнюванням природи. Що б не було зображено на писанці — завжди домінує геометричний орнамент, а рослинний і анімалістичний є тільки доповненням до нього. Ще 1015 років тому, побачивши писанку, можна було точно визначити, з якого вона села. Але останнім часом все частіше зустрічаються імітації: наприклад, писанки із малюнками, притаманними селу Космач, зараз почали малювати майстри інших регіонів. На жаль, при цьому вони втрачають свої художні традиції. Зневага до регіональних особливостей, уніфікація орнаментального рішення, імітація «популярних» композицій, використання мотивів із інших видів мистецтв загрожують втратою традиційних українських цінностей.

Але все ж мистецтво писанки, яке у радянські часи перебувало у занепаді, отримало шанс на відродження. І зараз звичайні люди у селах та містах, як у давні часи, беруть у руки писочок і, наче щось згадуючи, укривають магічними прапрадідівськими візерунками звичайне яйце.

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Змалювала диво-пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки

Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала —

Зіпсувала п'ять яєць,

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: «Молодець!»

Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу,

А для мами і для тата

Дві ще кращі напишу.

Ведучий. Існує багато легенд про те, чому на Великдень фарбують яйця. Ось одна з них.

Після смерті Христа сім іудеїв зібралися на бенкет. Серед страв була смажена курка і зварені в круту яйця. Під час бенкету хтось сказав, що Ісус воскресне на третій день. На що господар тому заперечив: «Якщо курка на столі оживе, а яйця стануть червоними, тоді він воскресне». І тієї ж миті яйця змінили свій колір, а курка ожила.

СТОРІНКА ДРУГА

«Різновиди великодніх яєць» (слайди 10-14)

Звичай розмальовувати яйця виник у давні, дохристиянські часи. Відомо, що майже всі стародавні міфи пов'язують створення світу саме з яйцем. Із нього вийшли перші живі істоти (старі боги). Із нього було збудовано світ: з верхньої частини - небо, з нижньої - землю. І коли людина прикрашала яйце (а відбувалось це, скоріш за все, на язичницький новий рік), вона ніби прикрашала весь світ.

У наш час існують таки техніки розпису яєць:

Крашанка - найпростіша техніка. Відібране яйце тримають чи варять у розчині природних фарб.

Крапанка - на яйце наносять краплі воску, після чого кладуть його у фарбу. Краплини воску заважають набути колір вкритим частинам – яйце стає «в крапочку».

Писанка - яйце вкривають воском, а потім за допомогою писачка наносять малюнок на місця, що є не зафарбованими. Фарбування відбувається від світлішого кольору до темнішого.

Скрьобанка - беруть крашанку і за допомогою швацької голки чи іншого гострого інструмента "вишкрябують" потрібний малюнок. Є інший варіант, коли на нефарбоване яйце наносять віск, роблять голкою візерунок, а потім яйце фарбують.

Мальованка - основою зазвичай є дерев'яне (іноді варене) яйце. Малюнок наносять за допомогою пензлика звичайними фарбами (акварель, гуаш тощо). Після того як фарби висохнуть, таке яйце вкривають лаком.

Монастирське, бісерне яйце - як зрозуміло з назви, його виготовляють за допомогою бісеру, який або клеять до яйця воском, або обплітають у техніці бісероплетіння.

(Учні виконують пісню «Писанки писала» на мелодію «Ой гарна, я гарна»).

У веснянім гаю

Трава зелененька.

Там писала писанки

Мала Оленонька.

Приспів:

Писанки писала, гей-гей,

Писанки писала, гей-гей,

Писанки писала

Мала Оленонька.

Писанки писала

Та й собі думала:

Ой кому б я на Великдень

Писаночку дала?

Приспів:

Подарую Христі,

А може й Васильку.

А ще дам Андрійку

Гарну писанку.

Скільки треба писанок?

Писанку писати хоче

Гарна дівчинка мала.

Тут їй крильцями тріпоче

Трудівниченька бджола.

«Я у квітах віск збирала

Для чарівних писанок.

Милим діточкам давала

Солодесенький медок.

Я по полечку літала,

Оглядала всю красу.

І щоб ти все написала,

Я в уяві принесу».

Киця тихо муркотала:

«Буде писанка моя!

Щоб на ній ти написала

Веселеньке солов'я».

Тут маленьке собачатко

Наче плаче: «Ску-ску-ску !

Напиши й мені спочатку

Гарну писанку таку» .

Курка журиться тихенько:

«Хочу писанку і я,

Бо ж учора всім раненько

Гарне яєчко знесла».

Півник теж кричить горластий:

«Писанки пиши мерщій!

Той узор, що є найкращий,

То на писанці моїй».

Качка-крячка підбігає:

«Хочу писанку і я.

Каченятко вже чекає,

Дружна у качок сім'я».

Гуска-мама теж ґелґоче:

«Гусенятко в мене є

Хоч маленьке, також хоче

Писанку в гніздо своє»

Тут індик: «Буль-булю-булі!

Ще пиши для індичат,

Не давай відтінки тусклі,

А яскраві для малят».

А корівонька Красуля,

Наче писанка сама:

«Му! Так писанку люблю я .

Дивовижна в ній краса!»

І теляточко рябеньке

Задивилось на красу:

«Писанку, яйце гарненьке,

Я між квіти понесу».

Ще з хліва онде виглядає...

Хто б ви думали? — Свиня.

«Квікі-квікі-кві! —співає

- Писанку хотіла б я».

- А овечка: «Бе... та беку!

- Хочу гарних писанок.

СТОРІНКА ТРЕТЯ

«Як писати писанку» (слайди 15-22)

Виготовлення писанок ніколи не приймалось на Україні лише як художня творчість. Збережена з давніх-давен, ще з християнських часів традиція оздоблювати навесні яйця орнаментальними малюнками є, перш за все, дією ритуальною, пов'язаною із традиційним осмисленням яйця як космологічного символу, моделі світу, джерела життя. Тому ця начебто звичайна робота перетворювалась на урочисте дійство, що вимагало дотримання особливих умов. Ось деякі з них.

Для писання писанок не можна було брати звичайну воду. Писанкарка мала прокинутися ще досвіту, набрати її з трьох джерел, злити в один посуд і нести додому. Коли вона її несла, то не мала права ні з ким заговорити, ні на кого подивитись, а найголовніше - ні в якому разі не обертатися, не дивитися назад. Дома до цієї води додавали ще трохи води освяченої. І саме цю воду, яку вважали сильною, живою, можна було брати для писанкарства.

Віск мав бути тільки бджолиним, його нічим не можна було замінити, бо він принесений "божою мушкою"від самого сонця. А вогонь, на якому варили фарби і гріли віск, хіба він міг бути звичайним? Ні, це був «живий" вогонь, отриманий, як у часи дідів-прадідів, тертям.

Та й фарби брали неабиякі, а тільки із природних фарбників, що власноруч збирали, а потім освячували в церкві.

Які ж саме фарби використовували?

Жовту фарбу отримували з гілочок або кори дикої яблуні чи дроку красильного;

Зелену - із пролісків, насіння соняшника, барвінкового листя;

Червону - зрідка робили в домашніх умовах із рогу оленя, частіше купували фарби рослинного походження з червоного (Бразилія) або сандалового дерева;

Коричневу - із бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана;

Чорну - із чорнильних горішків дуба, листків чорноклена.

Кожен колір, як і орнамент, не був звичайною прикрасою — він мав своє значення.

Якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору. Це колір свята весняної землі, що прокидається від зимового сну. Чорний колір символізував плодючість. А ще він мав нагадувати про потойбічний світ.

Червоний колір - кров, що символізує життя. З часом він почав означати ще й небесний вогонь (вогонь сонця, вогонь блискавки), здоров'я, любов, владу. Це символ життєдайної сили весни, символ відродження.

Білий - символ вирію, де перебувають душі, а також чистоти. Якщо на писанках символи або лінії зображено білим, це означає безгрішне життя.

Жовтий - достигле зерно, достаток, урожай, а ще колір сонця. Він оберігав від злих сил. А ще жовтий - колір золота, а отже багатства.

Блакитний - небо, повітря, вода, здоров'я. А як колір неба він є і ознакою Бога.

Зелений - колір весни, оновлення природи, молодого листя.

Коричневий - символ матері-землі.

За дохристиянськими віруваннями наших предків  всесвіт “народився” з яйця. Саме воно, дивовижне яйце-райце, досі виступає у народних казках, як символ народження життя, плодючості та усіляких щедрот. Розмальоване яєчко було тим амулетом, за допомогою якого особа хотіла привернути до себе (чи до когось) добрі сили і відвернути злі. Саме тому на писанках зображали змістовні древні символи і магічні знаки. Ці символи утвердились і передавались від покоління до покоління. Подекуди й нині можна ще зустріти найстаріший орнамент на писанці. Це, переважно, геометричний малюнок: трикутники, кола, спіралі... Колись це були знаки різних ритуалів, священних чисел, а може, й поганських богів.
Але час вніс свої корективи. Християнство затерло давні знаки, надавши їм нового змісту.

При поділі яйця утворюються поля різної форми і величини. Вони становлять основу для розміщення елементів орнаменту. Кожен із таких знаків прийшов до нас із глибини віків.

Знак «олені». Цей знак в українській писанці присвячується “небесним оленям”, які, за давнім віруванням, породили все живе на землі: людей і тварин.
«Риба» на писанці виступає як символ Ісуса Христа і новохрещених.
Здавна вважалося, що «півень» – охоронець житла і дворища від вогню і блискавки, тому писанку із зображенням півня клали на покуті чи закопували на розі хати на дворі, щоб захистити обійстя від вогняної стихії. Окрім цього, півень виступає як чоловічий символ, що символізує багате жонате життя і багато дітей. Зображення курей на писанці символізує родючість, до того ж, курка є породіллю самого яйця.
Серед розмаїття традиційних зображень, з вищеназваними елементами – символами, на писанках досить поширені орнаменти рослинного характеру. Одним з них є «дерево життя» – символ небесної осі, вона є скарбницею життя, поєднує в собі теперішнє і минуле, сталість і рушійність, силу і слабість, вершини і низини. Це символ природи, яка безперервно відновлюється.
«Колосся і зерно» – уособлення предками святої їжі, символу урожаю. У християнстві колосся є символом Воскресіння.

«Стручок» – рослинний символ родючості і надії на багатий урожай.
«Гілка» як частина дерева представляє його цілісність. Свячена лоза є охоронницею від хвороб та злих сил. Гілка із Зелених Свят є первістком природи, даром весняного цвітіння, символом безконечності життя.
Смерекові гілки символізують вічну юність, здоровя, красу, буяння природи.
«Дубовий листок» представляє силу і стійкість могутнього дуба, символізує силу, стійкість і могутність Богів природи. Виступає символом Божої справедливості.
«Квіти» символізують мудрість, красу, елегантність, подих любові і ніжності. За давніми віруваннями, квіти – обличчя ненароджених дітей. Тому вірили, що писанки квітами повинна розписувати жінка, в якої довго немає дітей. Розписані квітами писанки вона має на Великдень дарувати дітям, і тоді Бог поверне їй життєдайну силу.
Окрему групу в українських писанках складають елементи, що символізують різні ознаки всесвіту і світобудови, а також відображають взаємини людини з Богом та силами природи.

Так, «колесо» (зображення кола) – єднання найвищого спокою з напруженою силою, завершенням досконалості, образом Божої Вічності. У загально християнському розумінні колесо – символ безсмертя, безконечної Божої любові.
«Хрест» – символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. В сиву давнину хрест символізував чотири стихії світу – вогонь, воду, повітря, землю. У християнстві – головний його символ, символ відкуплення, яким Церква все починає, благословляє й освячує.
«Тригвер» (зображення трикутника) – символ Вогню, безсмертя, чоловічої та жіночої сили. У християнстві – це символ Пресвятої Трійці, а із вписаним усередині колесом (колом) – символ Божого ока (Всевидяче око).
«Блискавка» символізує небесний вогонь, одночасно караючий і освячуючий, вістун божественого. У християнстві – це блиск Божої ласки.
«Граблі» (“грабельки”) – символ дощу. У новому завіті це символ ласки і вісник науки святого Євангелія.
«Триріг» – знак святого числа “3”, три божества; число “3” – символ симетрії і порядку, а тому саме є класичним числом культових повторень.
«Клинці». Писанка «40 клинців» символізувала точки життя, успіх господарства, добробут та чесність людини. Також вона була символом сорока бажань і благань людини. У християнстві 40 трикутників символізують 40 мучеників, 40 днів посту.

От як багато таємниць зберігає давнє мистецтво писанки! Кожен елемент розпису, кожен колір на її поверхні є закодованим знаком, що передали нам наші діди-прадіди.

(Учні співають пісню «Писанка»).

Розмалюю писанку, розмалюю –

Коника гривастого намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю –

Соловейка-любчика намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю —

Різьблену сопілочку намалюю.

А моя сопілочка буде грати,

Буде коник весело танцювати.

СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА

« Ми всі граєм, ми всі граєм,

З Великоднем Вас вітаємо»

Катання яєць (слайд 24)
Улюбленою пасхальною грою на Русі було катання яєць: робили простий дерев'яний або картонний «каток», а навколо нього звільняли рівне порожнє місце, на якому розкладали фарбовані яйця, або маленькі призи, або іграшки. Гравці підходять по черзі до катка і котять своє яйце; предмет, який яйце чіпатиме, - виграний. 

Стали діти у кільце, в кожного в руках яйце.

Марті випало на славу розпочати цю забаву,

Дуже милу, престару, великодню гру.

Ходить дівчина кільцем і постукує яйцем...

Що не стукне, — трісь і трісь, — яйця тріскають чиїсь...

Мартине - ціле, тверде, —Марта рада далі йде...

Стук-стук-стук... І раптом - хрусь!

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла, Оля в грі перемогла!

А тепер, відомо всім, всі за стіл до Олі в дім

їсти яйця, все, що є... просить цей, що виграє.

Цокання яйцями (слайд 25)
Це теж старовинна російська забава: стукаючи тупим або гострим кінцем фарбованого яйця яйце суперника, людина намагається виграти якомога більше цілих яєць. Якщо яйце тріснуло - програв! 

СТОРІНКА ПЯТА

«Пам'ятники Писанці» (слайд 26)

Писанка - один із яскравих видів декоративно-прикладного мистецтва України. Веселі писанки радують око, сприймаються як зразок високого мистецького смаку.

По всьому світу люди увіковічнили красу і велич української писанки у вигляді пам'ятників і архітектурних споруд.

Єдина у світі культурна установа, збудована у вересні 2000 року спеціально для збереження і експонування творів писанкового розпису – писанок – Коломийський музей «Писанка». (слайд 27)

Архітектурна споруда у формі найбільшого у світі писанкового яйця стала візиткою Коломиї і приваблює відвідувачів з усіх країн.
Урочисте відкриття музею "Писанка" відбулося 23 вересня 2000 року, під час Х Міжнародного Гуцульського фестивалю. Концепцію експозиції музею розробила директор Я.Ткачук, а втілили в життя коломийські художники В.Андрушко та М.Ясінський.
Музей володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України (Тернопільської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської), а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії.

Протягом кількох десятиліть невідомим залишався метод зберігання і реставрації писанки, який винайшли коломийські музейники. Завдяки цьому тепер усі зацікавлені мають змогу милуватися філігранністю гуцульських писанок.
В музеї існує традиція - перші особи держави під час відвідин музею отримують подане професійною писанкаркою біле куряче яйце, розтоплений бджолиний віск і писачок, яким залишають свій автограф на поверхні яйця, а далі розписують як писанку.
В експозиції музею є писанки з підписами Президентів України Л.Кучми, В.Ющенка, багатьох видатних політичних діячів України.

В селі Братковичі Стрийського району, що на Львівщині, встановлено та освячено пам’ятник Писанці, вартість якого оцінюють приблизно у 100 тис. грн.  Його зведення розпочали ще у 1999 році й планували закінчити до 2000-ліття Різдва Христового. Через фінансові труднощі роботи зі зведення пам’ятника затягнулися на вісім років. Тепер у центрі села стоїть велична різнобарвна писанка. Висота пам’ятного знаку 6,5 м, а його діаметр – 4 м, в середині розміщено Богородицю.
  Завершити будівництво вдалося лише завдяки зусиллям сільської громади та меценатській підтримці. Ідея побудови символу писанки належить колишньому сільському голові села Братківці Миколі Ковачу. Він сам розробляв макет пам’ятника, консультуючись зі стрийським художником Ігорем Завозіним. Остаточний дизайн писанки та прилеглої території розробляли львівські митці І.Козак, О.Войневич, І.Алієв.

В Запоріжжі на острові Хортиця відкрили пам'ятник української писанки. Пам'ятник встановили на місці відкритого на острові святилища, що датується 3-2 тисячоліттям до н.е. яке також має контури яйця. (слайд 28)
   За словами гендиректора Національного заповідника ”Острів Хортиця” Костянтина Сушка, найближчим часом навколо нового пам'ятника планується обладнати майданчик і зробити пам'ятник писанці культовим місцем.
   Унікальний пам'ятник виконаний з матеріалу, доставленого з Янцевського кар'єру, і розписаний художником Леонідом Нікітіним орнаментом, що повторює традиційні українські розписи писанки.

  Є пам'ятник писанці і в Румунії - в місті Сучаві. Як свідчить табличка, висота яйця складає 7,25 м, діаметр - 4,60 м, а вага - 1800 кг. Румуни вважають, що це найбільша писанка в світі, але ми-то знаємо вже, що це неправда ... (слайд 29)

У містечку Веґревілі (Канада), велику частину населення якого становлять канадські українці, знаходиться найбільший у світі пам'ятник у вигляді писанки. ЇЇ висота 10 метрів. Щороку в липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки .
  Як це не дивно, але канадська писанка була створена як пам'ятник ... канадській кінній поліції! Історія почалася в 1973 році, коли уряд канадської провінції Альберта створив Координаційний комітет з організації в 1974 році святкувань на честь сторіччя Канадської кінної поліції (Королівської канадської кінної поліції). Комітет запропонував грошову субсидію місту, який захотів би поставити пам'ятник КККП.
  Торгова палата міста Вегревіль прийняла цей виклик. Пропозицій було багато, але найкращим було визнано гігантське пасхальне яйце, що символізує мир і безпеку, яку представники кінної поліції змогли забезпечити першим поселенцям цього регіону та їхнім нащадкам. Якщо не знати, що цими першими поселенцями були українські емігранти з Івано-Франківської області (тоді Австро-Угорщина), то вибір може здатися більш ніж дивним.
  Дизайнерський проект цього пам'ятника виконав програміст, професор Університету Юти Рональд Реш, причому розробка цього проекту вимагала створення нових комп'ютерних програм. 10-метрова «Писанка» - це величезна мозаїка, що включає 524 зірок, 1108 рівносторонніх трикутників, вона має 3512 зовнішніх граней і 177 внутрішніх розпірок і складається з 6978 деталей.
  Геометричний малюнок має досить складну символіку. Золоті зірки на кінцях яйця символізують життя і удачу, срібні і золоті трикутні зірки - Трійцю, а охоплює яйце срібна смуга - вічність. Але головний символ - це спрямовані до центра зуби срібного вовка, які якраз і є емблемою захисту та безпеки, яку забезпечили піонерам цього краю сили кінної поліції.

Підсумок

Ведучий. Настає Великодня ніч: земля відкривається і можна знайти скарби. Цілу ніч горять вогні. Вогонь, свічки, вогник — неодмінні атрибути Великодня: в останню ніч Христа апостоли грілися біля багаття.

Ведуча. У Великодню ніч не лягали спати і не роздягалися: Бог роздає щастя тільки тим, хто не спить. У церкві відбувається урочистий ритуал - святкова служба, освячення пасок та крашанок.

(Учні читають вірші Л. Хропливої «Великдень»).

Ішла Ганнуся у церкву ранком.

В синій хустині — писаночки.

Їй усміхалось небо світанком,

Сонце гляділо поміж хмарин.

А мати доні так говорила,

Коли спішила вранці в храм:

«Воскрес сьогодні Христос з могили,

Тому весна — радість всім нам».

Ще й мати доні так говорила:

«Прийде хвилина волі до нас,

Встануть герої давні з могили,

Настане щастя, радості час».

А в церкві свічки рядком горіли,

Перед престолом розцвів розмай.

Може, то в свічці ясній молились

За Україну, Ганнусин край?

Може, і квіти, як і Ганнуся,

Просьбу шептали в ранок чудес:

За Україну, Боже, молюся,

Щоб нам воскресла, як ти воскрес.

(Л. Хриплива «Ластівка»)

Задзвонив воскресний дзвін

І розкрились квіти –

Йде народ з усіх сторін -

Як же не радіти?

Що Христос воскрес для нас,

Сонце засіяло,

Що настав весняний час,

Зла зими не стало.

Розспівалися пташки

Радісно-святково,

Вкрила гори і горбки

Знов трава шовкова.

На травичці веснянки

Там виводять свято

Не пізнати чи квітки,

Чи в квітках дівчата?

Література:

1. Беркун О. Воскресни, писанко! Воістину Воскресни! / О. Беркун // Початкова освіта. – 2004. – № 11. – С. 29–32.
2. Бойко С. Світ писанки, крашанки, шкрьобанки, дряпанки, мальованки / Степан Бойко // Наука і суспільство. – 2010. – № 3–4. – С. 31–32.
3. Григорян І. І. Писанка – символ України / І. І. Григорян // Мистецтво в школі. – 2010. – № 2. – С. 26–28.
4. Гриценко Л. Класифікація знакової абетки в орнаментації української писанки / Л. Гриценко // Образотворче мистецтво у контексті сучасності : зб. наук. праць / Полт. художній музей (Галерея мистецтв), Полт. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка, Психолого-пед. фак., Каф. образотворчого мистецтва. – Полтава, 2008. – С. 42–45.

5. Дмитренко К. А. Як Великдень на дворі, то й писанка на столі / К. А. Дмитренко // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2010. – № 3. – С. 21–23.
6. Калібабчук Т. П. Диво-витинанки. Розробки уроків художньої праці та занять гуртка / Т. П. Калібабчук, О. П. Коломієць // Початкове навчання та виховання. – 2008. – № 7. – С. 19–23.

7. Кислицька Л. Сувенірне яйце / Л. Кислицька // Трудове навчання. – 2008. – № 3. – С. 47–48.

8. Комарницька Н. П. Святкова зустріч "Подаруй мені писаночку!" / Н. П. Комарницька // Початкове навчання та виховання. – 2004. – № 7. – С. 22–23.

9. Кушнірук І. Мистецтво виготовлення писанок в Україні / І. Кушнірук // Початкова освіта. – 2005. – № 13. – С. 7–9.

10. Локотош Н. Котилася писаночка... традиції писанкового розпису на уроках трудового навчання / Н. Локотош // Трудове навчання. – 2010. – № 3. – С. 53–55.

11. Манько В. Українська народна писанка / В. Манько. – 2-е вид., допов. – Львів : Свічадо, 2005. – 41 с.

12. Савченко Н. І. Українські писанки – символ Великодня : інтегрований урок у 3 класі / Н. І. Савченко // Початкове навчання та виховання. – 2004. – № 7. – С. 19–21.
13. Турак А. Дивотвір – писанка / А. Турак // Шкільний світ. – 2007. – № 10. – С. 9–15.
14. Ходячих С. Ю. Технологія виготовлення пасхальних яєць. Крапанки / С. Ю. Ходячих // Трудове навчання в школі. – 2009. – № 4. – С. 36–38.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
1
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!