Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Усний журнал – своєрідна форма, робота по моральному вихованню, яка дозволяє яскраво, емоційно до нести до вихованців важливу інформацію з галузі політики, науки, техніки, літератури, мистецтва, спорту...

Особливість цієї форми роботи в тому, що проводиться вона безпосередньо самими учнями.

Частину журналу, який висвітлює яке-небудь одне питання, умовно прийнято називати “сторінкою” журналу. Загальний обсяг його – 3-5 “сторінок”.

Кожна “сторінка” являє собою коротке усне повідомлення учнів, яке, в залежності від змісту, може бути проілюстроване експонатами, діафільмами, короткими фільмами, записами на магнітну стрічку.

Сторінки” розміщують по ступеню їх значущості: перша висвітлює найбільш важливе питання, інші конкретизують його або висвітлюють якісь інші самостійні питання.

Щоб викликати інтерес до журналу, можна зробити його своєрідний макет із твердого паперу, відповідно оформивши його обкладинку і кожну сторінку.

Усний журнал може мати тематичний або оглядний характер. Тематичні усні журнали можуть присвячуватись життю і діяльності громадських діячів, творчості письменників, композиторів, вчених, яким-небудь визначеним подіям.

На окремих сторінках усного журналу може бути представлена творчість самих учнів: зачитування власних віршів, виконання пісень, замальовки, карикатури та інше.

Для підготовки і проведення усного журналу необхідно створити “редакцію” (редколегію) в складі 5-6 чоловік. Очолює її відповідальний редактор журналу. В обов’язки редколегії входить: визначення тематики усного журналу, називання його сторінок, складання плану і програми випуску чергового номеру; підбір основного і ілюстративно-художнього матеріалу для сторінок журналу; називання ведучих кожної сторінки і художників-оформителів журналу. Необхідно чітко визначити термін випуску журналу (підготовка зазвичай займає 2-3 тижні), місце його проведення.

Відкривають і проводять журнал учні (ведучі). Ведучі повідомляють назви сторінок і пояснюють їх, використовуючи для цього афоризми, виразні віршовані рядки. Проводячи журнал потрібно в темпі, відводячи на кожну сторінку 10-20 хвилин, на ввесь журнал не більше години.

Після проведення журналу корисно разом з учнями проаналізувати успіхи і недоліки в його підготовці і проведенні. Усний журнал корисно показувати іншим класам, батькам.

Варіантів оформлення усного журналу багато. Так, в одних випадках сторінки журналу збирають як би в перепліт зовнішньо являють собою форму журналу. На кожній сторінці чітко великим шрифтом написана її назва. І ведучий, відкриваючи ту чи іншу сторінку, ніби пере листує журнал.

В других випадках на сцені встановлюється рухлива на осі вітрина із відповідного по програмі числа сторінок, і ведучий, повертаючи вітрину, виходить як би із-за сторінок, відкриваючи їх зміст.

Третій варіант оформлення: позаду сцені вивішують широку стрічку з назвою журналу, нижче приклеюють назву місяця і номер випуску.

Ось ще один варіант. Чергову сторінку, проходячи через сцену із куліси в кулісу, несе учень. Ці сторінки можуть бути у вигляді листка або щитка, на якому написаний номер сторінки і її назва.

Журнал можна побудувати так. Після відкриття занавіси на сцену один за другим виходять учні з щитками-сторінками в руках. У направляючого щит з надписом “Сьогодні в номері”. Дійшовши до рампи учні зупиняються. Направляючий голосно говорить: “Усний журнал – “Народні символи України”, випуск перший” і іде за куліси. Учень, який несе сторінку, повідомляє про те, що побачать і почують глядачі в журналі, і теж іде. Після чого ведучий запрошує на сцену першого виступаючого і надає йому слово. Так представляють всі сторінки. В кінці журналу учні з своїми сторінками виходять на сцену і говорять: “Наш випуск закінчений. Наступний номер усного журналу вийде через місяць. Все що ви хотіли б побачити, повідомте редакції усного журналу в своїх листах у вигляді пропозицій, побажань”.

Проведення усного журналу потребує організаторських умінь з сторони класного керівника. Він повинен викликати в учнів інтерес до цієї роботи, бажання підготувати і провести журнал. Особливо велика допомога з сторони класного керівника необхідна на початку. Учням слід допомогти підібрати редакційну колегію, назву, емблему, девіз, обгортку журналу, дати пораду, як краще відібрати, розподілити і подати зібраний матеріал, яких гостей і як запросити. Характер допомоги класного керівника змінюється по мірі того, як учні оволодівають методикою проведення усного журналу: вона більше відноситься до визначення його змісту, ніж до техніки проведення. Робота учнів стає більш самостійною.

Щоб розширити актив учасників усного журналу, склад редколегії можна поновлювати, створювати змінні редколегії. Можна підібрати постійних консультантів усного журналу з числа викладачів різних предметів.

Удачі і недоліки кожного номеру усного журналу слід обговорювати з учнями, підтримуючи в них прагнення до творчості, проявлення ініціативи і активності.

Знайомство з рослинами-символами України

Мета: розширити знання школярів про рослини-символи України; збагатити знання учнів про чудодійні обереги нашого життя — рослини і виховувати глибокі почуття любові рідного краю, сприяти патріотичному вихованню; формувати ес­тетичні смаки; уміти бачити красу, велич рідної природи. Вдосконалювати знання дітей про народні символи. Виховувати любов до живої природи, зберігати народні традиції і звичаї.

Обладнання: Інтерактивна дошка, презентація «Рослини-символи України»,плакати. книги.

Вчитель. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути. Все це ні з чим незрівнянна краса рідної землі!

Рослини завжди займали значне місце в житті українського народу його звичаях та віруваннях. Обряди і повір'я, пов'язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін давніх уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин.

Обрядові дії, пов'язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров'я, зміцнити добробут сім'ї, посилити плодючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах.

Любі діти! Сьогодні ми з вами проведемо виховну годину, на якій поговоримо про рослини-символи України.

Хто з вас назве їх?

Діти: До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України .

Вчитель:

Перша сторінка усного журналу-- «Верба»

         Верба — дерево цілюще. Настій із вербової кори знижує температуру. Відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях, рев­матизмі.

        Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишатись і для нас.

             Верба-символ краси,безперервності життя.Вона живуча:встромиш у землю гілочку-і виросте дерево,засип ранку порошком меленої вербової кори-і кров зупиниться. З давніх –давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався  «Вербним». На Вербному тижні,у неділю,святили вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою.  У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша

"Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."
А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі;
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

 Учень:          Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду,під час грози їх викидали на двір,щоб,як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб,клали у купіль немовляти. Діти хльостали один –одного освяченими гілочками,примовляючи:

    Не я б ‘ю-верба б’ є.

         За тиждень-Великдень.

              Недалечко-червоне яєчко!

                 Спаси і сохрани,Матір Божа,

  Під своїм покровом.

             На це  хльостання не можна було ображатись,оскільки верба давала силу і здоров ‘я.

             Тому  у нашого народу  найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.
Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.
Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу  Т.Г. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і вирославона йому на втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток. 

Верба  ранньою весною.

Вчитель:

Друга сторінка усного журналу--- «Тополя»

           Поет не випадково сказав : "Прийдуть з України верби і тополі". Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя":

Учень:

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю.
Край дороги гне тополю
До самого долу.


            Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут він побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина така гарна, що я візьму її собі за дружину".

          Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перун і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла Поля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

Тополя

  Символом   рідної землі, символом дівочої вірності, краси є тополя.

       Учень:       Тополі на волі                                                                      

Стоять собі мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою...

Неначе диво.

А кругом

Широколистії тополі.

          Тополя містить і виділяє фітонциди (речовини, які очищають повітря від пилу, бактерій). Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмок­тати гілочку тополі і спрага мине. Тополя стійка про­ти сполук сірки, хлору. Тополя — прекрасний фільтр (затримує ЗО кг пилу і сажі за літній період). Брунь­ки тополі використовують як барвник для фарбуван­ня тканин. Мазі й відвари із бруньок мають цілющі властивості, їх використовують для лікування ран, ударів, опіків.

Вчитель:

Третя сторінка усного журналу--- «Дуб»

          Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура - 8м.
Під час грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів

          Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

 Дуб

       У багатьох індоєвропейських традиціях існував культ дуба, який вважався священним деревом, оселею богів, небесними вратами, крізь які божество може з'явитися перед людьми. Як і усі дерева, дуб виступає в ролі світового дерева: він символізує світову вісь, з'єднуючу верхній та нижній світи, живих та померлих предків, знаменуючи центр Всесвіту. Дуб означав силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість, шляхетність, вірність. Це дерево було присвячено верховним богам-громовержцям: у Греції— Зевсу, у Давньому Римі — Юпітеру, у Німеччині — Донару, у литовців — Перкунасу, у слов'ян — Перуну.

Вчитель:

Четверта сторінка усного журналу-- «Калина»

             А це калина-символ кохання,краси,щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть,як наречена у білому вбранні,а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай,оселю,печуть смачні пероги,лікуються.Народ склав про неї багато легенд та пісень. 

  Калинова сопілка,калинова колиска,калиновий лист-говорять у народі. Дуже любив цей кущ Т.Г.Шевченко. Він опоетизував калину в своїх творах:

Учень:

Сонце грії,вітер віє з поля на долину,

Над водою гне з вербою червону калину.

На калині одиноке гніздечко гойдає,

А де ж співає соловейко?-не питай,не знає.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.                                                          

Пишається над водою

Червона калина,

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

ВЧИТЕЛЬ:

П'ята сорінка усного журналу-- «Чорнобривці»

    Немає України без білої хати і чорноб­ривців, які милують око до сивих морозів.

    Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Аме­риці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. В Україні поширені декоративні чорноб­ривці.

    Вважалося, що чорнобривці допомагають позбу­тися головного болю.

Для українців чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю.

Квітнуть чорнобривці

           Учень:  Чорнобривців у народі називають  то жовтяки,то оксамитки,то бархатки,бо яскраві,виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих,жовтих ,оранжевих,червонясто-коричневих барв. Але найбільш поширеною стала назва чорнобривці.

             Їх назва пов ‘язана зі стародавньою легендою про майстрів-чоботарів,які виготовляли особливо гарні,святкові жіночі чобітки,що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Шоста сторінка усного журналу- «Барвінок» 

    Барвінок — теж сим­вол України. Україну називають барвінковим краєм. Прекрасна, осяйна ця рослина. Квітневої пори на ко­ротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небес­ної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку. Чому так люблять і шанують люди барвінок?

Через нев'янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу і вважали його символом вічності й постійності. Ка зали, що він оберігає від влади диявола і всякої не­чисті й через те вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.

    Барвінок — трав'яниста вічнозелена рослина, яка зустрічається у дикому вигляді на узліссі, на схилах, у лісах. Стебло стелиться по землі. Траву барвінку застосовують при туберкульозі, дизен­терії, коліті, відвар п'ють при авітамінозі та зубно­му болю.

   Барвінок має багато символів: символізує віру у свої сили, несе переможність природи, символ ко­хання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.

Учень:

Недавно ще гула метелиця,

І ще лежав в низинах сніг,

 А вже барвінк стелиться

 Зеленим килимом до ніг.

       Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання, і  барвінок-символ вічності. Послухайте   ще одну легенду: «Ця рослина,коли ще не мала своєї назви,дуже заздрила запашній фіалці, та була у великій  шані серед людей. І тоді вона звернулась до богині Флори,щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов.

      Однак не всесильною була богиня квітів і весни, і не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву «вікна», що означає  «перемога».Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками рослині-вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? У ній прихована могутня  цілюща сила перемагати тяжкі  недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

 Барвінок

            Справжня  народна мудрість захована в прислів’ ях , приказках та загадках.Цікаво було спостерігати , як народ пов ‘язав біологічні властивості рослин та  характер, поведінку людини. Ми залюбки розшукували, виписували приклади улюбленого жанру народної творчості.

Висновок.

Про рослини- символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Рослини- символи – наші святині. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Вже зовсім скоро весна крокуватиме по всій землі, прикрашаючи нашу землю квітами. Тож бережім красу кожної квітки. кожної рослинки, кожної травинки. І буде наша українська земля квітуча і завжди прекрасна!

ВЧИТЕЛЬ

Перегортаємо наступну цікаву сторінку нашого журналу,яка називається :

Цікаві відомості про найстаріші дерева України


Найстаріший дуб України. Цьому дереву - 1100-1200 років, товщина його стовбура становить 9,1 метрів, висота – понад 30 метрів

"У нас є інформація по 4-5 тисячолітніх деревах тільки в Криму", - пояснює еколог причини збільшення кількості тисячолітніх дерев. Тепер ці дані треба офіційно підтвердити

З Івано-Франківщини стара людина. стверджувала, що в селі Межиріччя росте дуб 8 метрів в обсязі. Сказав, що сам обміряє і нам вишле світлини. Інший чоловік повідомив, що біля села Нове Життя на Київщині є дуб обсягом майже 8 метрів. А це значить, що цим деревам більше 1000 років", .

За його словами, 70% дерев, яким тисячу і більше років, можуть зникнути вже зараз, якщо їх не заповісти.

"Перша причина - блискавки, які руйнують перш за все дуби, адже дуби їх притягують. Друга причина - це місцева молодь, яка випалює дупла в дубах, і дерева згоряють. І третя причина - це будівництво населених пунктів, лісозаготівельні роботи, дерева буквально можуть вирубати, бо вони не мають господарської цінності", - пояснює Борейко.

Немирівський дуб на Львівщині. Йому теж 1000 років

Липи гинуть з інших причин: "Це жіноче дерево, слабка м'яка деревина. Тому вона завалюється на бік. І якщо не зробити підпірки, дерево ламається".

За словами екологів, найбільш занедбані древні дерева у Криму.Наприклад, у Черкаській області зараз налічується близько 100 старих дерев, які мають охоронні знаки. Це дуби від 400 і більше років. Київ має до 50 заповідних дерев - різних, навіть дві груші є. Не всі мають знаки, огорожі. А в Криму по наших розрахунках близько 10 дерев, які мають тисячний вік, близько 100 дерев, що мають 500-800 років, заповідних тільки три дерева, і два з них - в Сімферополі

Попри те, що заповідання дерев дуже складна процедура, робити це необхідно - тоді зрубати тисячолітнє дерево вже не можна буде. Та проти такого заповідання часто виступають землевласники.

"Для прикладу - Дуб Шевченка в селі Будищах на Черкащині. Його два брати заповідані, а він - ні. Можна написати акт, що він знаходиться в аварійному стані, і зрубати, і ніякого штрафу не платити", - зауважує Борейко.

Екологи так назвали ці дуби, бо ростуть вони біля земель пана Енгельгарда, де Шевченко працював служкою, і за легендою ховав свої малюнки в дупла цих дерев.

У цій місцевості ростуть одразу 3 дерева: двом з них по 1000 років, одному - 900.

Найстарші дерева країни

Найстаріший дуб України росте у селі Стужиці Великоберезнянського району Закарпатської області. Йому 1100-1200 років.

Це - так званий Дідо-дуб. Він поки що єдиний в Україні дуб з обсягом більше 9 метрів, всі інші мають по 7,80 - 8,60 метрів.

"Це вже європейський стандарт, як в Польщі, Німеччині, - каже про розміри Дідо-Дуба Борейко. - В Польщі найбільший дуб має обсяг 9,90. Дідо-дуб може увійти в реєстри найстаріших дерев Європи".

Місцеві жителі розповідають кілька легенд, пов'язаних з цим деревом. Одна гасить, що в старовину були розбійники, які під цим дубом ділили здобич. Згідно з іншою легендою, якийсь чоловік посадив цього дуба, в пам'ять про своїх сусідів по селу, які померли від епідемії чуми.

Скільки тобі, велетню, років?

За словами Борейка, для визначення віку дерева вони використовують так званий "польський спосіб".

"Для кожної породи дерева є формула - коефіцієнт множиться на обсяг на відстані 1,30 метри від ґрунту. Наприклад, дуб має обсяг 400 сантиметрів, у нього коефіцієнт 1, то це 400 років. Якщо обсяг 480 см, то це близько 500 років. Так, з 2 до 6 метрів можна легко визначити. А потім дуб практично перестає рости", - розповідає Борейко.

"Коли ми почали працювати, мали документи перших інвентаризацій ще 60-х років і бачили, які дуби який мають обсяг. Ми мали інформацію, скільки сантиметрів дуб добавив за півсторіччя. Таких дубів виявилося 15, і це наше викриття - науковий факт, що українські дуби за півсторіччя після 600-700 років ростуть тільки 30-40 см за 100 років, якщо в лісі, а якщо на галявині - то 70-80 см. До цього вони ростуть 100-120 см за 100 років. А після 1000 років практично перестають рости", - каже експерт.

Французькі дуби, італійські дуби ростуть за 100 років більше, бо у них - більший період зеленого листя. Тому у них дуб може мати 12 метрів і мати р1000 років, а у нас такий самий - тільки 8 метрів.

Найстаріший дуб в Україні росте на Закарпатті

Для кожного дерева при вираховуванні його віку є свій коефіцієнт. Так, у каштана він становить 0,7, у лип - 1,1, у фісташки - 1, у ясеня- !,4.

Наступна сторінка нашого усного журналу про дивовижні дерева, які родом з усього світу.

Цікаві, дивні дерева ,що ростуть в різних країнах світу

Дерево-гриб

Фикус, Филиппины

Молодые мангровые деревья под водой

Баобабы острова Мадагаскар

Кипарисы, озеро Каддо

Глициния, Япония

Бутылочные деревья острова Сокотра

Радужный эвкалипт, Гавайи

Драконовое дерево, остров Сокотра

Бристлеконские сосны — самые старые деревья на планете

Колчанное дерево, Намибия

Японский клен

Источник: http://www.adme.ru/tvorchestvo-fotografy/10-derevev-kotorye-slovno-s-drugoj-planety-879560/

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
1
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!