Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Вишиванко, моя вишиванко!

Мета: розширити знання учнів про вишивання та звичаї українського народу; залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Вдосконалювати мовну культуру учнів; розвивати творчі акторські здібності учнів; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди; виховувати любов до Батьківщини, любов і повагу один до одного.

Обладнання: тематичні ілюстрації, дитячі малюнки, вишиті рушники, картини, серветки, вишиванки, родинні фотографії, тематичні фотографії, музичний супровід, відеоролик «Моя сорочка вишиванка».

Хід свята

Ведуча. Від щирого серця до себе у гості запрошуєм вас.

З нами порадіти, дещо пригадати в нелегкий цей час.

На рушничок станем, в хату завітаєм з вами ми разом.

В ту хату світлицю, що нас зустрічає маминим теплом.

Хрестик за хрестиком на полотні

Дивні лягають узори;

Хрестик за хрестиком –

Так наші дні в щасті проходять і в горі.

В світі непевному цього життя -

Лиш вишиванка чергова.

Тільки от нитка у когось тонка,

В інших міцна, майже нова.

Чорні лягають у когось хрести,

В когось – червоних багато;

Чорні – буденні турботи й жалі,

Ну, а червоні – це свято.

Голка невпинно у долі в руках:

Знов день за днем заглядає в вікно

І нехай губиться колір в нитках,

Тільки, щоб довгим було полотно.

Учениця. З далекого краю, з далеких світів.

Журавлик на крилах додому летів.

Минав океани, ліси і моря

Вдивлявся крізь тумани:

  • Чи я це Земля?

  • Чиї це долини, чиї це луги?

Чию це калину гойдають вітри?

Впізнав Батьківщину, це моя земля,

Це рідна Україна, Батьківщина моя.

Учень. Що таке Батьківщина?

За віконцем калина, тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі.

Дужі руки у тата,

Між тополями хата.

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека

І діброва далека.

Ведуча. Так, все це є Батьківщина, наша люба Україна.

Учениця. Хоч іще ми всі маленькі.

Ми вже добре про те знаєм

Що звемося українці й українських предків маєм.

Тато, мама, брат, сестричка

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

Ведуча. Україна, родина, сім’я, вишиванка,

Коровай – без цього не можна уявити

Нашої рідної Ураїни,

а також не можемо уявити без пісні.

Пісня «Це моя Україна».

Ведуча. Народними символами нашої України це верба та червона калина.

Калинове гроно у дівочому вінку, калина на весільному караван, калина біля хати, калина в лузі, калина – це мамині ліки від застуди, червоні кетяги калини вишиті на рушниках, скатертинах, серветках.

Учень. Ось калина над рікою

Віти стелить по воді

І намисто червонясте

Розквітає, як вогні.

Учениця. У всьому світі кожен знає

Є Батьківщина лише одна.

І в нас вона одна – єдина,

Це наша рідна Україна.

Учень. Коли любиш ти все це

І приймаєш у серці.

Як готовий щомиті від біди боронити.

Кожну в лузі билинку,

Кожну в гаї пташину

Значить це Україна,

Має доброго сина.

Ведуча. Хто ви хлопці?

Хлопці. Ми – справжні козачата.

Учень. І сміливі, і кмітливі,

Роботящі, не ліниві.

Добра підростає зміна –

Вірні діти, України.

Ведуча. Наші справжні козачата подарують вам пісню.

Пісня «Розпрягайте, хлопці коней».

Ведуча. Молодці, хлопці, сідайте

Хто, ви дівчатка маленькі?

Дівчата. Україночки гарненькі.

Ведуча. А по чим я вас впізнаю?

Учениця. По вкраїнському звичаю.

До барвистого віночка

Вишиваночка сорочка,

Червоні чобіточки,

Різнокольорові стрічки.

Танок у виконанні дівчат «Козачок».

Учениця. У кожного народу є святині.

Святині є і в рідній Україні.

Батьківська хата, материнська пісня.

Рушник вишиваний на образах

Вони наша спадщина, наш оберіг пречистий

Вони наша радість на весь білий світ.

Ведуча. Сьогодні на нашому святі ми поговоримо про вишивання.

Вишивання це давне заняття людей в Україні, йому тисячі років. Люди, більшість жінки, вишивали чарівні рушники, серветки, наволочки, подушечки, … але звичайно найбільше вишивали рушники. У давнину збиралися жінки, дівчата і довгими зимовими вечорами вишивали дівчата рушники, щоб сватів перев’язати та прикрасити хату. В Україні є звичай: зустрічати дорогих гостей хлібом сіллю на рушнику, бо хліб – це сонце життя.

Вишивали рушники різними способами: хрестиком і гладдю. Якщо у хаті є рушник, там буде панувати мир, злагода та спокій.

Пісня «Рідна мати моя».

Учень. Рушник – це дому давній оберіг,

Він вишитий усякими нитками.

Споконвіку родину він беріг,

Бо вишитий матусеньки руками.

Учень. Рушник несли, як народився син чи доня

У візерунках і у квітах запашних

Щоби була завжди щаслива доля

Й усе найкраще було лиш для них.

Учениця. Гостей гостинно кликали до хати

На рушничку, несучи хліб і сіль.

Рушник до армії давала сину мати

Сватів дівчата всі в’язали до весіль.

Учениця. Дивлюсь я мовчки на рушник,

Що мама вишивала.

І чую: гуси зняли крик, зозуля закувала

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута - м’ята.

Десь тихо бджоли загули.

Всміхнулась люба мати.

І біль із серцем раптом зник.

Так тепло, тепло стало

Цілую мовчки той рушник,

Що мама вишивала.

Учениця. З дитинства пам’ятаю рушнички,

Що так любов’ю їх творила мати

По-українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушниками.

На полотні співали солов’ї.

І красувались кетяги калини

Зелений змій в’юнився на гіллі

Зоріли в колосках волошки сині.

Пісня «Рушничок для мами».

Ведуча. Наш клас прикрашають рушники, вишиті вправними руками.

На образі рушник, який вишила Надія Анатоліївна Репех, вона справжня майстриня, але на жаль, вона не змогла прийти до нас на свято через хворобу.

Рушники принесла Маринка, вона нам розповість про них.

Розповідь Маринки про бабусині рушники.

Поряд з вишитими рушниками, ми бачимо виткані рушники з міста Кролевець та міста Трускавець.

Розповідь Богданчика та Русланки про роботи бабусь.

Вишивати роботи можна не тільки нитками, вишивати можна стрічками. Настя принесла роботи своєї бабусі.

Розповідь Насті про бабусині роботи.

А мама Насті сама вишиває бісером, надаємо їй слово.

Розповідь мами Насті про картини, вишиті бісером.

На нашій виставці є серветки, які подарували нам бабуся Владика.

Розповідь Юри про роботи тьоті.

Розповідь Саші про вишиту ікону та картини сестрички.

Пісня ведучої «Вишиванка».

Ведуча. Але найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не

тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів.

Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина і доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думки, мрії і світ надій, щоб ішли сини у доросле життя з маминим благословенням, сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.

До нас завітали учасники гуртка «Народознавства» з керівником Парходько Оксаною Миколаївною. Надамо їм слово.

Легенда про рушник.

Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре.

Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому...

А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п'ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Вартує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим.

Але не вберегла... Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy:

Врятуй, мамо, я не хочу помирати!

І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.

Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька.

Як і коли прийшла, Марія не чула.

Слава Богові, — привіталася.

Слава.

Що, помирає остання?

А могла б жити!

Аж кинулася Марія:

Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в сaмoті на стapість!

Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:

Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!

Присягаю... Донечкою!

Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіx, на кому нема хреста. А чорти втішилися і всіx, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно... Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки возриш на очах...

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали діточу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:

А виший іще терен... А калину...

Як люди тому вишиттю дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею. Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу.

З тим вже Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар.

Одного разу вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула маму за рукав на сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних ровесників.

Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові:

Боже милий, та ж то моя надія!

...А діти мруть...

Господи! Та ж я не переживу її смepті!

...А люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:

Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Будете жити! Рятуйтеся!

Люди замикалися в xaті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.

Марія побігла додому, взяла на руки Івaнкy і подибуляла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися.

Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:

Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, дітей мeні ваших шкода..., — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.

Дитина на очах зчорніла і померла.

Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, — та й впала мертвою біля доньки...

З того часу відійшла хороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.

Носять оту красну одіж і понині.

Але мало хто відав, звідки прийшла та краса до людей...

Учениця. Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росяних світанках

Й люби цю землю вже з дитячих літ.

Учениця. Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя – долю закликала

Цей оберіг в житті нас захистить.

Пісня «Вишиванка».

Ведуча. Сьогодні мені згадалися слова з пісні… (співає)

А сорочка мамина біла, біла.

А сорочка мамина серцю мила.

А сорочка мамина зігріває,

Я її до серденька пригортаю.

Цю чудову сорочку пошила і вишила моя матуся Віра Миколаївна для моїх доньок.

От і сьогодні народна традиція не зникає, а набирає обертів популярності. Сорочка - вишиванка стає сьогодні модною, її одягають на свята і в будні.

Пісня «Два кольори».

Учень. А я піду по світі в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я піду по світі в вишиванці

Я – українець і горджуся цим.

Учениця. В нас обереги вишивають здавна

Така традиція в народі прижилась

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати

Вона в людському серці і душі.

У ній любові, мрій, надій багато.

І ти традиції забути не спіши.

Перегляд відеоролика колективу «Молодість» з піснею «Моя сорочка вишиванка».

Ведуча. Вишивати нескладно і кожен може навчитися, якщо захочете.

Лише потрібно прикласти трішечки зусиль, натхнення і любові, і мати велике терпіння. Тоді все вийде чудово. Можна вишивати хрестиком, гладдю, стрічками, бісером.

Учениця. Візьму голку, клубочок шовку,

Полотно біленьке.

Та подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узор

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків

У букет нарвала

І роботу любимую свою розпочала.

Учениця. Якщо людина хоче вишивати.

Знайдеться в неї голка, нитка, час.

Зуміє всі відтінки підібрати

Й шедеври вийдуть з під-руки не раз.

Учениця. Якщо людина хоче вишивати.

Побачить в цьому радість і красу.

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на квіточці росу.

І створить диво, первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ється і любов, і ласка

У хрестиках на білім полотні.

Ведуча. Україно моя, найчарівніший краю,

Де билини, казки і легенди живуть.

Линуть щирі пісні із земного краю.

І струмочки з джерел відправляються в путь.

Тут усе найрідніше, найкраще, пісенне.

Рушнички вишивані й простори ясні,

Дороге, миле серцю, святкове, буденне.

Й вишиванка, що в спадок дісталось мені.

Я до серця горну оберіг полотняний,

Бо у ньому минула доля моя.

Прохолодний од вітру, од поля духмяний

В ньому мамине серце і спів солов’я.

Вишиванко моя, я з тобою повсюди

У хвилини щасливі і в миті круті!

Українцем іду й пізнають мене люди.

Ну, а я славлю мамині руки святі.

Не цурайтесь традицій своїх добрі люди.

Оберегів святих, що живуть у віках,

Бо без них українців із нас вже не буде,

Як і квітів у безмежних полях голубих.

Наша вишивка – то пісня України,

Нашої священної землі.

В ній співають ранки солов′їні

Квітом розквітаються гаї.

Україно, моя вишиванко,

Ти мій рай, моя радість і доля.

Я без тебе, як день без світанку,

Я без тебе, як жайвір без поля

Пісня «Україна – вишиванка!».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
1
4
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!